Рішення

від 06.03.2024 по справі 753/13559/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/13559/23

провадження № 2/753/1284/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Мостовому В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Головного управління Національної поліції у м.Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих незаконними діями органом досудового розслідування, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернулась до суду з позовом до Держави України в особі: Головного управління Національної поліції у м.Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих незаконними діями органом досудового розслідування.

Позов мотивований тим, що в провадженні СВ Подільського УП ГУ НП у м.Києві перебуває кримінальне провадження № 12023100070000931 від 01.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 25.05.2023 року у справі № 753/5638/23 групі слідчих, що здійснюють досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (її син), та на праві власності належить їй ( ОСОБА_1 ), з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання документів, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані вніслідок вчинення злочину, зокрема сім-карток з відповідними абонентськими номерами, мобільного телефону (телефонів), в які були вставлені вказані сім-картки, що могли використовуватись для здійснення шахрайських дій, містять інформацію про операції з відповідними банківськими картками, інформацію про продаж маскувальних сіток та тканин на торгівельних онлайн-платформах, чорнових записів щодо обігу грошових коштів та замовлень товарів, що мають значення для проведення досудового розслідування та судового розгляду.

09.06.2023 року о 07.17 год. за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає вона ( ОСОБА_1 ) працівники СВ Подільського УП ГУ НП у м.Києві своїми незаконними діями, перевищивши свої службові повноваження, проводили обшук, а саме били молотом вхідні двері у квартиру, внаслідок чого пошкодили такі двері (вибили). Вона злякалась та викликала поліцію для фіксації події, проте працівники поліції виявились зацікавленими та не вплинули на ситуацію.

04.06.2023 року з даного приводу нею подано заяву до Дарницького УП ГУ НП у м.Києві щодо неправомірних дій працівників поліції, яка зареєстрована за № 25854 та передана до Подільського УП ГУ НП у м.Києві, й 19.06.2023 року було подано ряд заяв та скарг до Подільської окружної прокуратури м.Києва, Подільського УП ГУ НП у м.Києві, ГУ НП у м.Києві, ДБР.

З цього робтить висновок про те, що слідчий СВ Подільського УП ГУ НП у м.Києві Завадська Д.Д. перевищила свої службові повноваження та завдала істотної шкоди їй як власнику квартири, а саме пошкодивши вхідні двері у квартиру, чим підтверджує фотознімком про такі пошкодження.

Відповідно до рахунку № 21 від 15.06.2023 року за ремонт дверей вона понесла витрати в сумі 5 140 грн. 00 коп., й із посиланням на положення ст.1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» з підстав незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку у її квартирі, просить відшкодувати завдані матеріалні збитки в сумі 5 140 грн. 00 коп., а також 10 000 грн. 00 коп. моральної щкоди, яку обґрунтовує тим, що у зв`язку із переслідуванням з боку правоохоронних органів відносно неї, вона зазнала душевних страждань, втрату авторитету серед оточення, надзвичайного впливу, що призвело до глобальних змін її життєвого укладу та значних страждань: постійні хвилювання на допитах та під час слідчих дій негативно позначились на її моральному та психологічному стані, під час кримінального провадження відчувала приниження гідності, образи, обурення поведінкою працівників правоохоронних органів, переживала щодо своєї соціальної репутації, відношення родини та близьких до даної ситуації.

В судове засіданні позивач/представник позивача не з`явився,належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, розпискою, смс-повідомленням, представник позивача Філін Е.В. , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 28.07.2023р. (а.с.45), надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, з підтриманням позовних вимог у редакції від 11 січня 2024 року, просив їх задовольнити: стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивачки ОСОБА_1 5 140 грн. 00 коп. - матеріальних збитків та 10 000 грн. - моральної шкоди, а також 10 000 грн. 00 коп. - витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача в особі Головного управління Національної поліції у м.Києві Глущенко О.М., діюча на підставі довіреності, позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні за недоведеністю, необґрунтованості вимог, їх передчасності, зважаючи на відсутність рішення суду по кримінальному провадженню, та вважаючи, що позивачем невірно визначена особа відповідача в особі Головного управління Національної поліції у м.Києві, надавши відзив на позов (у редакції від 11 січня 2024 року) від 22 січня 2024 року.

Доводи відзиву зводяться до того, що кримінальне провадження № 12023100070000931 перебуває на стадії досудового розслідування, вироки чи інші судові рішення, які визначали чи доводили неправомірність дій органу досудового рослідування, у тому числі, службових осіб органів поліції, відсутні.

Положення ст.1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає відшкодування шкоди, завданої громадянинові за певних умов, серед яких важливою ознакою є незаконність засудження, притягнення до відповідальності, застосування запобіжного заходу, затримання, накладення стягнення, повідомлення про підозру, взяття та тримання під вартою, проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, а також незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, й право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому цим законом, виникає у випадках: постановлення виправдовувального вироку суду, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому ріщенні суду (окрім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, закриття кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення, відсутність у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і визначенням можливості їх отримати, закриття справи про адміністративне правопорушення. Й згідно п.5 ст.3 вказаного закону у наведених у ст.1 цього закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода.

Сам факт подання позивачкою до Подільського УП ГУНП у м.Києві, Подільської окружної прокуратури м.Києва, ДБР заяв та скарг на дії працівників слідчого відділу Подільського УП ГУНП у м.Києві у межах кримінального провадження від 01.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, не є доказом заподіяння моральної та матеріальної шкоди, інших обставин чи доказів, що свідчили б про порушення прав позивача, не надано.

Також, вказує, що оскільки вказане кримінальне провадження здійснюється щодо сина позивачки, якому слідчим на час розгляду цієї цивільної справи повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.190 КК України, а обшук санкціоновано був проведений за ухвалою слідчого судді, тобто погоджено його законність, в ході якого слідчими були вилучені предмети (речі), що стосуються такого провадження, підтверджують причетність її сина до злочину, на думку представника відповідача, позивачка має пред`являти такі позовні вимоги до її сина, оскільки причинно-наслідковий зв`язок проведеного санкціонованого обшуку пов`язанний із протиправністю (злочинністю) дії такого громадянина. Звернула увагу на те, що надані позивачкою докази про пошкодження під час обшуку вхідних дверей (фотознімки) не є належними доказами.

У відповідь на відзив позивачем подано відповідь від 06.11.2023 року (а.с.153-158), у якому викладає заперечення на позицію відповідача та просить суд не приймати їх до уваги, вважаючи їх такими, що уцілому спростовуються доводами позовної заяви та фактом заподіяння позивачці як власниці квартири матеріальних збитків та моральної шкоди внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування.

Відповідач в особі Державної казначейської служби Українив судове засідання не з`явивився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду).

Відзив на позов відповідачем не поданий.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності позивача/його представника, відповідача, за погодженням сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи відбувся у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням відзиву на позов, відповіді на відзив, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено з підстав визнання сторін, що в провадженні СВ Подільського УП ГУ НП у м.Києві перебуває кримінальне провадження № 12023100070000931 від 01.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 25.05.2023 року у справі № 753/5638/23 групі слідчих, що здійснюють досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син позивачки), та на праві власності належить позивачці ОСОБА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання документів, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані вніслідок вчинення злочину, зокрема сім-карток з відповідними абонентськими номерами, мобільного телефону (телефонів), в які були вставлені вказані сім-картки, що могли використовуватись для здійснення шахрайських дій, містять інформацію про операції з відповідними банківськими картками, інформацію про продаж маскувальних сіток та тканин на торгівельних онлайн-платформах, чорнових записів щодо обігу грошових коштів та замовлень товарів, що мають значення для проведення досудового розслідування та судового розгляду (а.с.11-15).

Позивач вказує, що 09.06.2023 року о 07.17 год. за адресою: АДРЕСА_1 , працівники СВ Подільського УП ГУ НП у м.Києві проводили обшук, під час якого пошкодили вхідні двері, за наслідком чого позивачка понесла витрати на ремон дверей в сумі 5 140 грн.

На підтвердження понесених збитків позивачкою долучено фотознімки вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2 , рахунок № 21 від 15.06.2023 року на суму 5 140 грн. (а.с.19, 20), заяву до Дарницького УП ГУ НП вм.Києві від 09.06.2023 року про події проведеного обшуку працівниками СВ Подільського УП ГУ НП у м.Києві (а.с.17-18), заяви про вчинення злочину (а.с.21-24, 25-28), скарги до Подільської окружної прокуратури м.Києва, начальника Подільського УП ГУ НП у м.Києві, ГУ НП у м.Києві на незаконні дії працівники СВ Подільського УП ГУ НП у м.Києві (а.с.29-33, 34-37, 38-41).

Законність, тобто дозвіл на проведення вказаного обшуку працівниками СВ Подільського УП ГУ НП у м.Києві, надано слідчим суддею відповідно до ухвали слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 25.05.2023 року, яка відповідно до КПК України оскарженню не підлягала, а заперечення щодо неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Також встановлено, що станом на час розгляду цієї цивільної справи кримінальне провадження № 12023100070000931 від 01.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, перебуває на стадії досудового розслідування, вироки чи інші судові рішення, які визначали чи доводили неправомірність дій органу досудового рослідування (Подільського УП ГУ НП у м.Києві), у тому числі, службових осіб органів поліції, відсутні, а відтак посилання позивача на ст. 1174 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», є безпідставним, як немає й підстав для застосування положення ст. 1176 ЦК України.

Стаття 56 Конституції України гарантує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч.1 ст. 1176 ЦК України).

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст. 1176 ЦК України).

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом ч.7 ст. 1176 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

А статтею 2 вказаного Закону визначені підстави виникнення права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплює стаття 23 ЦК України, яка визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, установленим частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 цієї статті визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди фізичній особі незалежно від вини заподіювача такої шкоди, до яких, зокрема, належить шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та шкода, завдана внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Водночас зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї норми передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

За приписами статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Аналогічним чином врегульоване питання відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (стаття 1174 ЦК України).

Відтак спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди та особливим способом заподіяння шкоди.

Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Згідно з нормами цивільного процесуального закону, які визначають загальні правила доказування у цивільному процесі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір (ст.ст. 12, 76, 81, 82 ЦПК України).

За положеннями ст.ст. 77, 78, 79, 80, 89 цього Кодексу докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і об`єктивності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.

Отже, виходячи зі змісту наведених законодавчих норм, за обставин цієї справи доказуванню, в першу чергу, підлягає незаконність дій посадових осіб під час досудового розслідування кримінального провадження № 12023100070000931 від 01.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, підозрюваним по якому є син позивачки, за місцем проживання якого проводився обшук відповідно до ухвали слідчого судді.

Відповідач в судовому засіданні вказав, що на час розгляду цієї справи сину позивачки в межах кримінального провадження № 12023100070000931 від 01.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, повідомлено про підозру.

За позицією позивачки доказом протиправності дій посадових осіб органу досудового рослідування щодо обшуку є сам факт проведення обшуку, проте законність, тобто дозвіл на проведення вказаного обшуку працівникам СВ Подільського УП ГУ НП у м.Києві надано слідчим суддею відповідно до ухвали слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 25.05.2023 року, яка відповідно до КПК України оскарженню не підлягала, а заперечення щодо неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, й кримінальне провадження № 12023100070000931 від 01.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, перебуває на стадії досудового розслідування, вироки чи інші судові рішення, які визначали чи доводили неправомірність дій посадових осіб органів досудового рослідування, у тому числі, службових осіб органів поліції, відсутні.

Відтак судовим рішенням в кримінальній справі не було установлено протиправності дій службової (посадової) особи суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, с обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Твердження позивача про те, що вона зазнавала під час проведення органом досудового розслідування процесуальних/слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні, моральних страждань, є очевидно безпідставними з огляду на те, що у справі до неї була застосована передбачена законом процедура досудового розсідування кримінального правопорушення, як до власника майна, у якому проводився обшук.

Інших доводів щодо незаконності рішень, дій чи бездіяльності посадової особи органу досудового рослідування, позовна заява не містить.

Отже ураховуючи, що позивачем не доведено незаконність (протиправність) рішень, дій працівника органу поліції при проведенні досудового рослідування, як обов`язкової умови для відшкодування державою шкоди, у тому числі моральної, суд не знайшов підстав для задоволення його вимог.

Питання наявності факту заподіяння позивачу моральних страждань та втрат немайнового характеру у цьому рішенні суд не досліджував, оскільки недоведеність такого обов`язкового елементу складу цивільного правопорушення як протиправність рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади чи його службової особи є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на наслідки розгляду справи, те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрі України, а понесені позивачем витрати на правову допомогу покласти на такого позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задовленні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі: Головного управління Національної поліції у м.Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих незаконними діями органом досудового розслідування,- відмовити.

Судові витрати (судовий збір) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а понесені позивачем витрати на правову допомогу покласти на такого позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: