Рішення

від 05.03.2024 по справі 183/273/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/273/23

№ 2/183/318/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача ОСОБА_35, відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Кравченко І. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про:

- позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

В С Т А Н О В И В:

09 січня 2023 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області подано цей позов.

В обґрунтування позову, із посиланням на ст. 6, 7, 19, ч. 2 ст. 150, 157, 164, ч. 2 ст. 166 СК України, ОСОБА_3 (надалі - позивач) зазначає, що 06 червня 2009 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 (надалі - відповідач). Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження дитини, з січня 2012 року в сім`ї гостро стало питання матеріального забезпечення родини, матеріального забезпечення потреб дитини та зміни умов проживання (зміни житла з більш комфортними умовами у вже належний позивачеві на праві спільної часткової власності приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що постійно перетворювалося у сварки. Шлюбні відносини з відповідачем припинені через постійні сварки на побутовому ґрунті, відмову відповідача забезпечити якнайкращі умови проживання та існування родини, відсутність поваги один до одного та втрату взаєморозуміння. В квітні 2012 року після чергової сварки, відповідач пішов з квартири за місцем реєстрації позивача, де сім`я проживала разом з батьками, дідусем та бабусею позивача, потім забрав всі необхідні йому речі з будинку, куди сторони мали намір переїжджати, та не повертався, через що сім`я припинила існування. Шлюб з відповідачем розірвано за рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 0427/10323/2012 від 21 березня 2013 року. З питанням стягнення аліментів позивач до суду не зверталася і не має наміру звертатися, відповідач самостійно перераховує визначені ним особисто суми грошових коштів у якості аліментів на утримання дитини. Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 . В серпні 2012 року позивач разом з донькою переїхали в приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають зараз, про що достовірно було відомо відповідачеві. Відповідач був обізнаний про місце проживання дитини та дошкільний навчальний заклад, але не цікавився особистим життям доньки та її внутрішнім світом. Відповідач ніколи не проявляв зацікавленості в подальшій долі доньки і зустрічі батька з дитиною були в переважній більшості ініційовані позивачем.

З травня 2018 року позивач почала зустрічатися зі своїм теперішнім чоловіком - ОСОБА_8 . В червні 2018 року позивач з ОСОБА_8 почали разом проживати у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На день народження доньки в 2018 році відповідач подарував дитині власний мобільний телефон і з вказаного часу мав можливість особисто спілкуватися з дитиною. До лютого 2019 року відповідач проводив таке спілкування, однак після вказаної дати став просто надсилати привітання на день народження доньки у вигляді листівок з мережі Інтернет.

26 жовтня 2019 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та взяла прізвище « ОСОБА_3 ». Майже з перших днів зустрічей та спільного проживання ОСОБА_8 знайшов підхід до дитини, встановив близькі дружні відносини з донькою і зараз ОСОБА_5 вважає ОСОБА_8 своїм справжнім татом, тобто близькою людиною, який взяв на себе всі обов`язки батька, оточує її постійним батьківським теплом, увагою, турботою, постійно займається її вихованням і навчанням, сприяє розвитку її додаткових здібностей (танці, музика, акторська майстерність, малювання) та забезпечує доньку матеріально, як свою рідну, інших дітей ОСОБА_8 не має. Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 відповідач перестав спілкуватись з дитиною, маючи для цього всі можливості, достовірно знаючи про місце проживання доньки та заклад освіти, і починаючи з 2020 року, початок COVID-19, і по теперішній час відповідач особисто жодного разу не привітав свою доньку з днем народження та іншими святами, жодного разу не переймався станом здоров`я дитини, не хвилювався за неї під час її легких та тяжких захворювань, тощо.

Позивач обізнана, що у відповідача склалася інша родина, народилася друга дитина, що може бути підставою відсутності часу на доньку ОСОБА_5 . В березні 2021 року позивач зверталася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон шляхом смс та дзвінків, проте батько дитини відмовився надавати дозвіл на виїзд доньки за межі України, внаслідок чого позивач змушена була звертатися до служби у справах дітей Новомосковської міської ради з відповідною заявою, а 27 квітня 2021 року виконавчий комітет Новомосковської міської ради затвердив рішення, на підставі якого ОСОБА_3 дозволено вивезти доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за кордон для оздоровлення та відпочинку.

Згідно з інформацією, наданою на адвокатський запит № 2603/0/1-22 від 05 грудня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався до виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області з питання визначення дати та часу зустрічей з його малолітньою дочкою ОСОБА_5 , що свідчить про відсутність створення будь-яких перешкод для спілкування батька з дитиною та підтверджує свідоме небажання відповідача підтримувати родинний зв`язок з донькою та нехтування останнім своїми обов`язками. Крім того, з інформацій, отриманих у керівників додаткових гуртків, які відвідує донька ОСОБА_5 , за період відвідування дитиною, кожної з секцій, піклування над донькою здійснює позивач та її чоловік (вітчим, батько) ОСОБА_8 .

В зв`язку з тим, що відповідач протягом довгого часу не виконує покладених на нього батьківських обов`язків, вихованням доньки займаються позивач та ОСОБА_8 , який має бажання та намір удочерити ОСОБА_5 та надати їй своє прізвище, більш того, донька свідомо сама бажає змінити прізвище і щоб в неї був один батько - ОСОБА_8 . Вважає, що зв`язок між дитиною та біологічним батьком втрачено назавжди. Відповідач свідомо з початку 2020 року взагалі не цікавиться життям своєї дитини, не спілкується з донькою, не бере участі в її вихованні, не піклується про фізичний і духовний розвиток донки, її навчання та підготовку до самостійного життя, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу доньки та не створює ніяких умов для отримання дитиною освіти або розвинення її здібностей, тобто свідомого нехтує своїми батьківськими обов`язками по відношенню до малолітньої ОСОБА_5 , що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Постановленою судом ухвалою від 01 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

13 березня 2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. Дату подання відзиву обґрунтовує отриманням копії ухвали суду та позовної заяви 01 березня 2023 року. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Зазначає, що вказані в позові обставини, в тому числі бажання ОСОБА_8 удочерити його доньку ніяк не можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав. Крім того твердження позивача, що відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків не відповідають дійсності. Зазначає, що позивач зверталася до нього з проханням про зміну прізвища доньки, відмови від доньки в період 2015 - 2017 року під час шлюбу з ОСОБА_11 , на що отримала відмову. Вказує, що забезпечує доньку, піклується про неї, здійснює матеріальну допомогу, про що позивач сама зазначає в позові. Він добровільно перераховує різні суми ОСОБА_3 для належного матеріального забезпечення доньки. Виплата аліментів здійснювалась ним систематично на виключно ініціативній добровільній основі, не зважаючи на те, бачився він з донькою в ці періоди, чи ні. У 2019 році загальна сума виплачених аліментів склала 40 000 грн, у 2020 році - 40 000 грн, у 2021 році - 25 000 грн, у 2022 році - 30 000 грн, у поточному році він продовжує виконувати свій батьківський обов`язок. Також він неодноразово давав готівку позивачеві без будь-яких розписок, купляв необхідні речі, подарунки. У 2018 році, коли надавав дозвіл на вивезення дитини закордон на відпочинок передав 300 доларів США. Зазначає, що телефон придбав, а не віддав, модель телефону обрав таку, як бажала донька. Також вказує, що позивач з його донькою та своїм новим чоловіком проживає у будинку, в якому відповідач робив ремонт. Умови проживання доньки існують в тому числі завдяки йому.

Посилається на те, що до 2020 року він постійно спілкувався з донькою, відвідував її, купував речі, проводив багато часу разом. З початку епідемії на COVID-19 ОСОБА_3 запропонувала, щоб відповідач тимчасово, з міркувань безпеки, не відвідував та не спілкувався з донькою. Це був тимчасовий захід. На той час він погодився оскільки думав, що для безпеки доньки це правильно. В подальшому і на даний час саме позивач намагається робити так, щоб уникати спілкування батька з дитиною. Дитина не відповідає на дзвінки, хоча він телефонує, надсилає повідомлення.

Період коли він регулярно та позитивно спілкувався з донькою припав на проміжок між двома одруженнями позивача, яка ініціативно телефонувала відповідачеві з пропозиціями зустрічей з донькою. Жодна пропозиція щодо запрошення ОСОБА_5 у гості у м. Дніпро, або поїздки на відпочинок за кордон з сім`єю відповідача, відвідування аквапарку в м. Харків не задоволена. Вказує, що мав можливість зустрічатися з донькою тільки у м. Новомосковську у зручний для позивача день і час. Тому вважає, що його права, як батька, щодо участі у вихованні, спілкуванні, приділенні уваги доньці систематично грубо порушувались.

Вказує, що не бажає тиснути на доньку, розуміє, що на неї впливають, налаштовують проти нього, разом з тим розуміє, що донька дорослішає, та через невеликий час буде краще все усвідомлювати, приймати рішення більш самостійно, а він, у свою чергу, продовжує надсилати повідомлення, привітання, матеріально забезпечувати дитину без жодних аліментів та прохань з боку колишньої дружини. Не звернення до органів опіки з вимогою визначити день і час спілкування з донькою не свідчить про відсутність бажання бачитись з дитиною. Він не втручається в сім`ю позивача, в їх життя, щоб не ускладнювати обстановку та уникнути будь-яких сварок, але зазначає, що проживання ОСОБА_3 з іншим чоловіком однією сім`єю не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав стосовно ОСОБА_5 . Всі твердження позивача про небажання спілкуватися з донькою надумані і нічим не підтверджені. Жодних законних та достатніх підстав для позбавлення його батьківських прав позивач не навела.

В підготовчих засіданнях 14 квітня 2023 року та 10 травня 2023 року, 18 липня 2023 року постановленими ухвалами суду задоволено клопотання позивача про долучення доказів. Постановленою ухвалою від 10 травня 2023 року в підготовчому засіданні задоволено клопотання сторін про виклик та допит свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Постановленою ухвалою від 18 липня 2023 року в підготовчому засіданні задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідків: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Постановленою ухвалою суду від 18 липня 2023 року закрите підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

01 вересня 2023 року судом отримано висновок органу опіки та піклування та 05 жовтня 2023 року судом постановлено окрему ухвалу. Також, 05 жовтня 2023 року долучено докази, подані представником позивача.

В судовому засіданні 23 листопада 2023 року допитано свідків: ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 .

В судовому засіданні 23 січня 2024 року допитано свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , отримано пояснення малолітньої ОСОБА_5 .

В судовому засіданні 04 березня 2024 року прийнято відмову позивача від допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , долучено докази, подані представником позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити. Вказала, що відповідач не виявляв бажання спілкуватися з дитиною, не цікавився її життям та здоров`ям, особистими досягненнями. Припинив сім`ю, коли дитині було чотири місяці. З жовтня 2019 року відповідач взагалі не спілкувався з дитиною та не телефонував їй. Прив`язаність до батька у дитини відсутня. Фактично ініціатива щодо зміни прізвища виникла у дитини через пасивну поведінку батька у питанні щодо спілкування. Відповідач не привітав дитину з 01 вересня, коли дитина пішла у перший клас та не відвідав її у школі, не дбає про самоусвідомлення дитини. Зазначила, що дії відповідача свідчать про відсутність у нього бажання приймати участь у долі дитини. Саме лише перерахування аліментів не свідчить про участь в житті дитини. Дитина вважає своїм батьком ОСОБА_8 . Посилання відповідача на те, що усунення від спілкування з дитиною пояснюються діями позивача не відповідають дійсності. Дитина вперше за чотири роки побачила батька в коридорі суду. Позивач на час розгляду справи вагітна та бажає щоб всі діти називали батьком її чоловіка.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову. Вказав на те, що фактично підставами позову є бажання усиновлення новим чоловіком позивача дитини. Наголошував на позиції відповідача, який піклуючись про дитину самостійно надає грошову допомогу позивачеві на утримання дитини. Відповідач не перебуває на обліку нарколога, працює, матеріально забезпечує свою родину та доньку. Обізнаний про задовільні умови життя доньки. Зазначає, що відповідач намагається відновити спілкування з донькою, однак через дії позивача не має такої змоги, не має доступу до житлового приміщення, в якому проживає дитина. Не бажає створювати конфліктну ситуацію, пов`язану з доступом до будинку, де проживає позивач та дитина, втручатися в особисте життя позивача. Причина припинення спілкування є карантинні обмеження в 2019 році, турбота про здоров`я дитини. Положення ст. 164 СК України не визначають підставою для позбавлення батьківських прав лише не спілкування з дитиною. Крім того, після подання позову відповідач звернувся до органу опіки та піклування з приводу спілкування з дитиною, однак жодних дій органом опіки та піклування не вчинено, за допомогою соціальних мереж та телефонного зв`язку встановити зв`язок з дитиною не вбачається за можливе.

Відповідач підтримав свого представника. Вказав на те, що не мав можливості відвідати дитину у школі, однак надав грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн на підготовку дитини до першого вересня першого класу, придбання форми. Також будинок, у якому на даний момент проживає позивач придбано під час його шлюбу з позивачем. Він фізично допомагав у ремонті будинку. В 2019 році, коли 13 грудня він приїхав до місця проживання доньки, ОСОБА_5 повідомила його, що позивач не надає дозвіл на спілкування через карантин. Після цього спілкування відбувалося за допомогою СМС-повідомлень та телефонних дзвінків. Під час спілкування з дитиною він дізнався, що його донька називає нового чоловіка позивача батьком. На даний момент він не може додзвонитися до дитини та на його думку, його номер у дитини заблоковано. Під час підготовки органом опіки та піклування висновку

позивач відмовилась давати дитину для зустрічі з батьком.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні підтримала позицію позивача. Вказала, що на засіданні комісії було досліджено обставини, покладені в обґрунтування позову та відзиву, досліджено висновки лікаря, соціальних служб, педагога. В кожному з висновків вказано, що батько не цікавиться дитиною. Також чотири рази заслухано думку дитини, яка послідовно вказала на те, що не бажає підтримувати відносини з біологічним батьком. Жодної дії, спрямованої на встановлення зв`язку з дитиною відповідач не вчиняв та його дії свідчать про байдужість до дитини. Відповідач працює в м. Новомосковську та має можливість відвідувати дитину кожного дня. Однак, жодного разу він не намагався зустрітися з нею, не відвідував заходи та вистави, в яких приймала участь дитина. Активних дій для встановлення зв`язку з дитиною не виявляв та перешкод в реалізації його прав не встановлено.

Заслухавши думку дитини, доводи представника позивача, відповідача та його представника, представника органу опіки та піклування, перевіривши їх наданими суду письмовими доказами, поясненнями свідків, судом установлено наявність спору між позивачем та відповідачем з приводу виконання батьківських обов`язків відповідачем, поведінка та бездіяльність якого, на думку позивача, є підставою для позбавлення батьківських прав по відношенню до дитини.

Так, згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України.). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За частиною першою статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За частинами першою - четвертою статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

При цьому, за частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 06 червня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що видане відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 , копію якого надано позивачем /а.с.8/. Після укладання шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_5 /а.с.9/.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2013 року у справі № 0427/10323/2012 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Причиною розірвання шлюбу в рішенні вказано тривала відсутність шлюбних відносин, втрата ОСОБА_3 почуття любові та поваги до чоловіка /а.с.11/.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 27 листопада 2015 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_11 , змінивши прізвище на « ОСОБА_3 » /а.с.12/.

07 грудня 2017 року, згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 розірвано /а.с.13/.

26 жовтня 2019 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , внаслідок якого позивач взяла прізвище « ОСОБА_3 » та про що суду надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 /а.с.14/.

Згідно з копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , 16 лютого 2016 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_15 , змінивши прізвище на « ОСОБА_1 » /а.с.42/.

07 грудня 2021 року ОСОБА_1 задекларував місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.44/.

З акту голови квартального комітету № 15 м. Новомосковська від 22 листопада 2022 року, складеного в присутності мешканців будинків АДРЕСА_5 вбачається, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними проживають ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_26 /а.с.20/. Вказані обставини підтверджуються також і довідкою голови квартального комітету № 15 м. Новомосковська від 22 листопада 2022 року, згідно з якою вказано про проживання за зазначеною адресою і ОСОБА_27 /а.с.21/.

З копій довідки від 28 листопада 2022 року № 315, характеристики, виданих директором Ліцею № 18 міста Новомосковська про морально-психологічний стан ОСОБА_5 , учениці 5-А класу, вбачається що ОСОБА_5 має достатній рівень розвитку словесно-логічного мислення та пам`яті, середній рівень розвитку довільної уваги, має сформовану мотивацію до навчання. За результатами соціометричного дослідження та спостережень психолога дитина є популярною у класі, має друзів серед однокласників. Емпатійна. Скромна, схильна підпадати під вплив більш впливових ровесників, намагається уникати конфліктів. Дитина має адекватну самооцінку, підвищену загальну шкільну тривожність. Емоційно вразлива. У дівчини можуть викликати тривогу ситуації самовираження, ситуації перевірки знань. Результати проективних методик свідчать про те, що мати є беззаперечним авторитетом для дитини, у взаєминах між дитиною та членами сім`ї (матір`ю та вітчимом) панують близькі дружні стосунки /а.с.22/. За час навчання ОСОБА_5 зарекомендувала себе як старанна та здібна учениця. На кінець навчального 2021-2022 року оволоділа програмовим матеріалом на достатньому рівні. Пам`ять розвинена, але увага нестійка. Дівчинка до уроків готується систематично, проявляє інтерес до навчання. Самостійні роботи виконує під опосередкованим керівництвом. Виконує творчі та додаткові завдання. Дитина уміє знаходити додаткові джерела інформації та аналізувати їх, виявляє творчі здібності у навчальній діяльності. У характері ОСОБА_5 домінують такі риси: ввічливість, справедливість, тактовність, чуйність. Дівчинка бере активну участь у шкільному житті та житті класу. Вона постійна учасниця різноманітних конкурсів, акцій та свят. Мама цікавиться навчанням доньки та відповідально ставиться до її виховання. Відгукується на прохання класного керівника та регулярно відвідує навчальний заклад /а.с.23/.

З відповіді № 188 від 06 липня 2023 року в.о. директора Ліцею № 18 м. Новомосковська /а.с.111/ вбачається, що батько учениці ОСОБА_5 . ОСОБА_1 Ліцей № 18 міста Новомосковська не відвідував. Інформації про те, чи цікавиться ОСОБА_1 успішністю, проблемами та матеріальним забезпеченням своєї доньки ОСОБА_5 не має. Постійний зв`язок із Ліцеєм № 18 має мати ОСОБА_5 - ОСОБА_3 .

Також, надані суду копії довідок з закладів та гуртків, які відвідує дитина /а.с.24, 25, 26, 27, 28, 29/ підтверджують те, що дитина з серпня 2017 року активно відвідує гуртки, позашкільні навчальні заходи, приймає участь у конкурсах, виставах. На заняття приходить у супроводі матері та ОСОБА_8 , які здійснюють оплату за навчання.

З відповіді Виконавчого комітету Новомосковської міської ради вих. № 1568/0/2-22 від 09 грудня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 не звертався до установи з питання визначення дати та часу зустрічей з ОСОБА_5 /а.с.30/.

З рішення Виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 286/0/6-21 від 27 квітня 2021 року вбачається затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_5 для її тимчасового виїзду за межі України /а.с.31/, згідно з яким підтверджено місце проживання дитини ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_3 для тимчасового виїзду за межі України.

Відповідачем, на підтвердження тверджень щодо добровільного перерахування ним грошових коштів на утримання дитини та придбання дитині речей в матеріали справи надано копії квитанцій та товарних чеків, з яких убачається перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів у різних сумах в період з 2013 року по 2023 рік, придбання 04 травня 2013 року велосипеду на суму 1 200,00 грн /а.с.58-68/. В судовому засіданні сторона позивача не заперечувала, що вказані грошові кошти враховані в якості аліментів, внаслідок викладеного суд визнає твердження позивача щодо надання утримання дитині.

З висновку фахівця із соціальної роботи 2 категорії ЦСС від 06 березня 2023 року щодо емоційного стану ОСОБА_5 , визначення особистої прихильності дитини до кожного з батьків /а.с.78/ убачається, що 01 березня 2023 року проведено психодіагностику емоційного стану дитини, визначено прихильність до кожного з батьків. До виконання завдань дитина поставилася відповідально. Відповідно до результатів проведеної психодіагностики ОСОБА_5 має позитивний емоційний стан. Для дитини характерна сензитивність. Має потребу в розумінні, любові та підтримці. Сприятливий мікроклімат у сім`ї позитивно відображається на емоційному стані дитини. Між матір`ю та донькою сформовані довірливі стосунки. Негативні прояви у взаємостосунках матері та доньки - відсутні. Психологічний вплив матері на доньку - позитивний. Між дитиною та її батьком ОСОБА_1 відсутній комунікативний та емоційний зв`язок. Прив`язаність дитини до тата не сформована. ОСОБА_5 не сприймає ОСОБА_1 як рідного батька. Особиста прихильність ОСОБА_5 до батька ОСОБА_1 відсутня.

З висновку фахівця із соціальної роботи 2 категорії ЦСС від 06 березня 2023 року щодо рівня батьківського потенціалу ОСОБА_3 та її психологічного впливу на доньку ОСОБА_5 /а.с.79/ вбачається, що 23 лютого 2023 року з метою визначення батьківського потенціалу ОСОБА_3 проведено діагностичну бесіду та тест-опитувальник батьківського відношення до дітей. Мати відповідально поставилася до виконання завдання. Відповідно до результатів проведеної діагностики мати поважає індивідуальність своєї дитини, прагне проводити багато часу з донькою та допомагати їй у пізнанні світу. Мати відчуває себе з дитиною єдиним цілим, прагне до симбіотичних відносин з нею. Прагне задовольняти потреби дитини та захищати її від труднощів. В ході бесіди з ОСОБА_3 та за результатами проведеного теста-опитувальника можна зробити наступний висновок: мати дитини має достатній рівень батьківського потенціалу для забезпечення фізичного, інтелектуального та психологічного розвитку доньки. Психологічний вплив на доньку - позитивний. ОСОБА_3 відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків з утримання, виховання та розвитку своєї дитини.

З висновку фахівця із соціальної роботи 2 категорії ЦСС від 06 березня 2023 року щодо рівня батьківського потенціалу ОСОБА_1 та його психологічного впливу на доньку ОСОБА_5 від 06 березня 2023 року /а.с.130/ вбачається, що 01 березня 2023 року відбулася зустріч з батьком дитини ОСОБА_1 . В ході бесіди з батьком ОСОБА_1 з`ясовано, що він справно платить аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , але не має можливості повноцінного спілкування зі своєю донькою ОСОБА_5 . Не має можливості приймати участь у вихованні, розвитку та догляді за дитиною. Донька ОСОБА_5 , зі слів тата, не виявляє бажання у спілкуванні та приділенні уваги йому як своєму батькові. Зі слів батька, він має бажання у виконанні своїх батьківських обов`язків, а саме: вихованні дитини, проживанні разом з донькою, повноцінному її утриманні, спільному проведенні вільного часу та відпочинку тощо. Враховуючи вищезазначене, а також той факт, що між батьком та його донькою відсутній комунікативний та емоційний зв`язок, визначення рівня батьківського потенціалу ОСОБА_1 , його психологічного впливу на доньку ОСОБА_5 є неможливим.

З акту оцінки потреб сім`ї № 34, складеного 27 лютого 2023 року фахівцем НМЦСС /а.с.80-85/, акту обстеження умов проживання будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 29 травня 2023 року, складеного комісією у складі спеціалістів ССД /а.с.127/ убачається, зокрема: створення задовільного стану задоволення потреб дитини; належного стану матеріального забезпечення та комфортних умов проживання дитини; забезпечення потреб дитини в самовдосконаленні та розвитку; позитивні соціальні стосунки в сім`ї; позитивний вплив вітчима та матері на здатність долати складні життєві обставини; тривалого існування проблеми відсутності належної комунікації з батьком - ОСОБА_1 , усвідомлення даної проблеми зі сторони вітчима та матері; відсутність сприйняття ОСОБА_5 ОСОБА_1 , як батька та бажання дитини вважати ОСОБА_8 юридично батьком.

З відповіді на адвокатський запит щодо стану здоров`я ОСОБА_5 № 407 від 29 травня 2023 року, наданої головним лікарем КНП «НМЦ ПМСД» виконавчого комітету Новомосковської міської ради /а.с.101/ вбачається, що дитина ОСОБА_5 перебуває на ДСП обліку у офтальмолога з приводу Астигматизму гіперметропічного простого середнього ступеню обох очей. Щеплена за віком, проведена реакція манту. Законним представником дитини - матір`ю, укладена декларація з сімейним лікарем /а.с.102/. Піклування за дитиною в моменти відвідувана медичного закладу здійснюють мати - ОСОБА_3 .

Також убачається, що позивач є фізичною особою - підприємцем та отримує дохід /а.с.86, 87, 88, 89, 90-91, 92-93/.

З акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_7 від 13 серпня 2023 року /а.с.133/ вбачається створення відповідачем належних умов для проживання та виховання дітей.

Згідно з копіями службової характеристики, медичної характеристики від 22 листопада 2022 року, службової характеристики за місцем служби від 21 листопада 2022 року, сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду від 02 червня 2022 року, медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 02 червня 2022 року, ОСОБА_8 з січня 2022 року працював, має позитивну характеристику за місцем роботи /а.с.16/, з червня 2022 року знаходився під медичним наглядом внаслідок проходження військової служби, має задовільний стан здоров`я /а.с.17/, має позитивну характеристику за місцем служби /а.с.18/, не має медичних протипоказань до виконання обов`язків водія /а.с.19/.

13 грудня 2023 року за № 2498/0/2-23 складено висновок органу опіки піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , відносно до його малолітньої дитини ОСОБА_5 . З висновку вбачається, що орган опіки та піклування, керуючись статтями 19, 150, 164, 165 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», рекомендаціями комісії з питань захисту прав дитини, з метою забезпечення реалізації прав, свобод га законних інтересів дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно до його малолітньої дочки ОСОБА_5 . При складанні висновку прийнято до уваги психодіагностику емоційного стану дитини, акту оцінки потреб сім`ї Калінкіних, інформації-характеристики ліцею № 18 м. Новомосковська, інформації головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Новомосковський міський центр первинної допомоги медико-санітарної допомоги», в яких вказано про те, що вихованням дитини займається виключно мати. У висновку вказано, окрім іншого, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Новомосковської міської ради була заслухана думка дитини ОСОБА_5 , яка пояснила, що бажає, щоб батька позбавили батьківських прав, відносини з біологічним батьком в будь-якої формі підтримувати також не бажає. Дівчинка вкрай негативно сприймала поради членів комісії щодо налагодження стосунків з батьком ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_17 показала суду, що була класним керівником класу, в якому навчалася ОСОБА_5 . За час навчання дитини в 1 - 4 класах ліцею № 18 м. Новомосковська ОСОБА_1 до школи не приходив, з нею не спілкувався. Дитина навчалася добре, поводила себе виховано. Водночас, протягом певного періоду дитина поводила себе дискомфортно, з приводу чого було звернення до психолога. Мати дитини була присутньою на святах. Також дитину в школі відвідував ОСОБА_8 , який приймав участь у соціалізації ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_13 показала суду, що є матір`ю позивача та бабусею ОСОБА_5 . Позивач та відповідач перебували у шлюбі, під час якого народилася її онука. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 ремонтували за кошти її родини, її чоловік наймав робітників для ремонту. В наступному відповідач забрав свої речі та виїхав з будинку. Вона проживає з позивачем за однією адресою, однак у відділеному приміщенні. Спочатку відповідач спілкувався з онукою, однак у наступному таке спілкування припинилося. Ініціативу зустрічей відповідача з ОСОБА_5 проявляла позивач. Фактично, протягом значного часу відповідач та дитина зустрілися тільки один раз. Також, відповідач повідомив дитину, що приїде на день народження, а потім повідомив, що не зможе приїхати, що засмутило дитину, оскільки вона чекала батька. Приблизно в 2021 році позивач звернулася до відповідача за дозволом на виїзд дитини за кордон, на що той відмовив. Вказала на те, що жодного разу не бачила, щоб позивач створювала перешкоди відповідачеві у спілкуванні з дитиною. Відповідач дитині не телефонує, не пише, не приїздить для спілкування, на виставах, які проводяться за участю дитини не присутній.

Свідок ОСОБА_8 показав суду, що є чоловіком ОСОБА_3 . Він проживає однією сім`єю разом з позивачем та ОСОБА_5 більше семи років. За сім років він побачив ОСОБА_1 єдиний раз під час розгляду на комісії органу опіки та піклування питання щодо позбавлення відповідача батьківських прав. ОСОБА_5 ходила в одну й ту-ж саму школу та відповідач жодного разу не відвідував дитину. ОСОБА_5 відповідача батьком не називає, вони разом з дружиною забезпечують ОСОБА_5 всім необхідним. Спілкування з ОСОБА_5 у нього добре. Лише в 2019 році на день народження позивач відвозила дитину на зустріч з відповідачем на прохання останнього. також останнього разу відповідач телефонував ОСОБА_5 у 2019 році. Після 2019 року відповідач не з`являвся для зустрічей з дитиною, не просив дати дитину для спілкування, не поздоровляв зі святами, днями народження. Такі дії відповідача стали підставою для того, що дитина образилася. У нього з дитиною налагоджені дружні стосунки. Блокування дзвінків відповідача на телефоні дитини не встановлено.

Свідок ОСОБА_18 показав, що є знайомим позивача. Позивач та ОСОБА_8 мешкають разом, виховують дитину - ОСОБА_5 . Він часто спілкується з позивачем та ОСОБА_8 , відвідує їх. За п`ять років жодного разу він не бачив відповідача та ОСОБА_5 разом. Вероніка називає ОСОБА_8 батьком.

Свідок ОСОБА_14 показала, що з 2018 року є знайомою родини ОСОБА_3 , оскільки її донька є подругою ОСОБА_5 . З початку знайомства вона вважала ОСОБА_8 рідним батьком ОСОБА_5 . В наступному довідалась про те, що ОСОБА_8 є вітчимом. Вказала на те, що ніколи не бачила ОСОБА_1 на тренуваннях, зайняттях та виступах ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_16 показала суду, що знайома з відповідачем приблизно з 2015 року. Часто відвідувала родину ОСОБА_1 . Від відповідача знає про те, що у нього є донька ОСОБА_5 , про яку той розповідає із теплотою та турботою. В її присутності відповідач домовлявся з ОСОБА_5 щодо зустріч, питав про наявні у дитини проблеми.

Свідок ОСОБА_15 показала суду, що на час розгляду справи є дружиною ОСОБА_1 . Знайома з відповідачем з січня 2014 року. Відповідач повідомляв її про наявність у нього доньки від шлюбу з позивачем. Відповідач перераховує грошові кошти позивачеві на утримання дитини. В період 2018-2019 років позивач дозволяла відповідачеві спілкуватися з донькою. ОСОБА_1 їздив до доньки та возив її на спільні прогулянки. Водночас, позивач відмовлялась відпускати дитину на поїздки за участі родини ОСОБА_1 . В кінці 2019 року відповідач повідомив їй, що позивач відмовилася відпустити доньку на зустріч з ним через обмеження, пов`язані з пандемією. Також повідомив, що не має можливості зв`язатися з донькою телефоном, відсутність відповідей на його звернення.

В судовому засіданні судом заслухано думку дитини - ОСОБА_5 . Дитина пояснила, що бажає, щоб її батьком офіційно був ОСОБА_8 , якого вона вважає своїм батьком та який поводить себе як справжній батько відносно неї. Свого біологічного батька - ОСОБА_1 бачити вона не бажає та ображена на нього. ОСОБА_1 не цікавиться її досягненнями та бажаннями. Приходить та зв`язується, коли вважає за потрібне. Вона дзвонила ОСОБА_1 два-три рази з проханням зустрітися, на що той постійно відповідав, що зайнятий через різні причини. Також ОСОБА_1 не виконав обіцянку, яку їй давав, що стало підставою для відсутності довіри до нього, образи. Вона знає про те, що у ОСОБА_1 наявна ще одна дитина, відеозображення якої відповідач їй показував.

Судом також досліджені письмові пояснення, надані позивачем та відповідачем начальнику ССД м. Новомосковська /а.с.124, 125/, пояснення, надані відповідачем Начальнику УССД адміністрації АНД району Дніпровської міської ради /а.с.134-135/, якими підтверджується наявність спору з приводу виконання батьківських обов`язків та зміст яких відповідає позиції сторін, покладеної в обґрунтування як позову, так і відзиву.

Також судом досліджено акт оцінки потреб сім`ї № 6 від 09 січня 2024 року /а.с.164-169/, консультаційний висновок спеціаліста від 14 грудня 2023 року щодо стану здоров`я дитини /а.с.170/, роздруківку з месенджера «Viber» /а.с.171-172/, УЗД позивача до 14 тижнів від 29 січня 2024 року, які не приймаються судом до розгляду з огляду на відсутність обґрунтування неможливості їх подання до закінчення підготовчого провадження та положення ч. 8 ст. 83 ЦПК України.

Вирішуючи позов, оцінивши подані сторонами докази, суд висновує таке.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як установлено частинами першою-четвертою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Так, ст. 150 СК України до обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини відносить таке: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

За ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч. 1 ст. 152 СК України).

Відповідно до усталеної судової практики позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Позивач звернулася з позовом, фактично посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо ухилення батька від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Вказує на те, що відповідач ухиляючись від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не дбаючи про нормальне самоусвідомлення дівчинкою і її духовний розвиток, не цікавлячись її життям, свідомо нехтує своїми обов`язками, чим діє всупереч інтересів доньки.

Також, згідно з ч. 5, 6 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Органом опіки та піклування встановлено, що позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, оскільки батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, дитина заперечує проти контактів із батьком. Також, сама дитина в судовому засіданні висловила позицію про те, що батько не проявляє до неї інтересу.

Надані суду докази, покази свідків зі сторони позивача підтверджують доводи позивача, що в період 2020-2022 років були відсутні контакти батька з донькою. При цьому, з огляду на відсутність звернень відповідача до органу опіки та піклування, не надання доказів звернення відповідача до позивача з приводу надання можливості побачитися з дитиною, звернень відповідача до самої дитини засобами телефонного, або іншого зв`язку, суд приходить висновку, що такі дії виникли внаслідок пасивної поведінки відповідача.

Однак, суд не може погодитися з позицією органу опіки та піклування щодо наявності підстав для позбавлення батьківських прав та не вважає, що таке позбавлення буде відповідати інтересам дитини.

Так, за ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Сторонами визнано, що відповідач надає кошти на утримання дитини самостійно, без стороннього примусу. Крім того, обізнаний щодо стану сім`ї позивача та того, що дитина виховується, зростає в належних умовах, має турботу та піклування. Доказів на підтвердження наявності між сторонами домовленості щодо участі батька у вихованні дитини, особистого спілкування з нею суду не надано, як не надано і доказів порушення відповідачем такої домовленості.

Тобто, суду доведено лише те, що батьком припинено особисте суплікування з дитиною, що може свідчити про ухилення батьком від виконання обов`язків по вихованню дитини, однак у сукупності з іншими обставинами: надання дитині матеріального забезпечення, засобу для встановлення зв`язку та обізнаності про належне виховання дитини матір`ю не вказує на наявність такого ступеню ухилення, яке б було вагомою підставою для втручання держави в батьківські права та свідчило б про свідоме нехтування батьком своїми обов`язками.

Крім того, рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 27 квітня 2021 року № 286/0/6-21 вказує на те, що між позивачем та відповідачем існує конфлікт щодо належного виховання дитини. Саме на наявності такого конфлікту та небажанні його загострювати ґрунтується позиція відповідача щодо його пасивної поведінки у спілкуванні з дитиною.

Так, тлумачення пункту другого частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Між тим, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, необхідно зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків.

Тож позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

З висновку щодо емоційного стану ОСОБА_5 від 06 березня 2023 року вбачається, що між дитиною та її батьком відсутній комунікативний та емоційний зв`язок. Прив`язаність дитини до тата не сформована. До рекомендацій, які висловив спеціаліст віднесено сприяти формуванню та підтримці тісного зв`язку доньки з рідним батьком.

Доказів того, що під час вирішення питання органом опіки та піклування надано можливість встановлення такого зв`язку, відмови відповідача від зустрічей із донькою, проведено сприяння формуванню та підтримці тісного зв`язку доньки з рідним батьком суду не надано. Доказів того, що відповідач свідомо та цілеспрямовано ухилився від зустрічей з донькою, чи відмовився прийняти участь у вихованні доньки матеріали справи не містять.

При цьому, посилання позивача на байдужість батька щодо долі дитини спростовується і тим, що відповідач звернувся до органу опіки та піклування з приводу спілкування з дитиною, хоча і після подання позову позивачем, заперечував проти задоволення позову, подав пояснення, в яких вказав на порушення його батьківських прав позивачем, що не враховано органом опіки та піклування при затвердженні висновку.

Внаслідок викладеного, суд вважає поданий позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки наданими доказами не доведено втрати інтересу батька до подальшої долі дитини, свідомого умисного ухилення відповідача від виховання дитини.

Оцінюючи думку дитини про позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з того, що така думка в цілому складається з емоційної складової та особистої прихильності дитини до осіб, з якими у неї сформовано особисту прив`язаність - матері ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Також, з пояснень самої дитини вбачається, що підставою для такої думки є і образа на відповідача, яка викликана його поведінкою щодо невиконання обіцянки та пасивною поведінкою щодо зустрічей з нею. При цьому, з довідки про морально-психологічний стан дитини вбачається, що мати є беззаперечним авторитетом для дитини, а з висновку щодо емоційного стану вбачається відсутність комунікативного та емоційного зв`язку з відповідачем. При цьому, сторона відповідача наполягала на тому, що під час розгляду питання органом опіки та піклування відповідачеві не надана можливість встановити такий зв`язок шляхом спілкування з дитиною. Доказів на спростування такої позиції суду не надано.

Таким чином, суд приходить висновку, що думка дитини не є в повній мірі об`єктивною та розсудливою та що позбавлення батьківських прав відповідача буде в повній мірі відповідати її інтересам.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

З огляду на встановлення судом пасивної поведінки відповідача до батьківських обов`язків у частині спілкування та виховання дитини, яка змінилася лише після пред`явлення позову, що і є головною підставою для відмови в ньому, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність зміни свого ставлення до виховання дитини, оскільки посилання на небажання створювати конфліктні ситуації з позивачем не є належною підставою для фактичного припинення спілкування з дитиною.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, покладає їх на позивача, якій відмовлено в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 07 березня 2024 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_7 ;

третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування; код ЄДРПОУ 04052206; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14.

Суддя Д. О. Парфьонов