Рішення

від 01.03.2024 по справі 624/914/21

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/914/21

№ провадження 2/624/1/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року Кегичівськийрайонний судХарківської областів складі:головуючого -судді БогачовоїТ.В.,з участюсекретаря ЛебідьЛ.В.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судусмт.Кегичівка,Харківської областіпозовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третьої особиКегичівської об`єднаноїтериторіальної громадипро усуненняперешкод вкористуванні земельноюділянкою,відшкодування матеріальнихзбитків таморальної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Кегичівська ОТГ про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування шкоди.

Позовна заяваобґрунтована тим,що позивачє власницеюквартири АДРЕСА_1 ,господарських будівельта споруд.14.11.2018позивач замовиласкладання технічноїдокументації ізземлеустрою,згідно договоруна виконанняробіт №К 141105від 14.11.2018.Кінцевим результатомяких євстановлення межземельної ділянкив натурі(намісцевості)та їхзакріплення межовимизнаками,що йбуло зробленозатверджено технічнудокументацію насесії сільськоїради івстановлені межовізнаки.Позивач такожнадавала актиобстеження межземельної ділянкивід 03.05.2018та 01.12.2016,відповідно дояких встановлено,що сусід ОСОБА_2 відмовляється узгоджуватимежі згіднопроекту відведенняземельної ділянкимотивуючи тим,що япід часвстановлення межне врахувалайого зауваження.З актуобстеження земельноїділянки від31.07.2019вбачається,що комісіяпровела обстеженняприватизованого двору ОСОБА_1 кадастровий номер6323181300:02:000:0256.Згідно документів ОСОБА_1 межі дворувинесені правильно,проте ОСОБА_2 з межамидвору непогоджується,тому членикомісії запропонувалив місячнийстрок приватизуватиземельну ділянкута двір.Але,вказаного ОСОБА_2 не зробив,так якне являєтьсявласником всієїквартири АДРЕСА_2 .При цьому,відповідно доакту відповідачубуло наданоприпис щодоутворення вхіднихдверей нагорище зісторони віконквартири вякій вінпроживає,що зробленоне було.Вказане вищепідтверджено рішеннямКегичівського районногосуду від28.12.2020та ПостановоюХарківського апеляційногосуду від27.04.2021.Після вказанихрішень судів,позивачем,в червні2021року,в черговийраз буловстановлено парканзгідно межовихзнаків відповіднодо технічноїдокументації таправа власностіна земельнуділянку,але ОСОБА_2 в черговийраз поламавпаркан тавстановив свійпаркан такяк йомузахотілося невраховуючи правовласності позивачана землюв тихмежах,які встановленізаконно,а втеперішній часще поламавта пробиввхід нагорище збоку віконпозивача тана землі,яка єїї власністю. На усні вимоги виправити вказані порушення відповідач не реагує. Також, під час ламання паркану позивачу відповідачем завдано матеріальних збитків, вартості пошкоджених матеріалів (шифера, труб та іншого) на суму 7837,6 грн, витрачено на придбання ліків в сумі 7013,53 грн, а також моральної шкоди в сумі 70 000,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн, а всього в сумі 94851,00 грн. У зв`язку з викладеним позивач просить: зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні прибудинковою земельною ділянкою кадастровий номер 6323181300:02:000:0256 за адресою АДРЕСА_3 шляхом не втручання на роботи проведені на земельній ділянці позивача; стягнути звідповідача наїї користьматеріальні збиткив суміза матеріали7837,60грн та7013,53грн заліки та моральну шкоду в розмірі 70000 грн, а також витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн та судовий збір.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі та пояснення сторін.

Ухвалою Кегичівського районного суду від 02 грудня 2021 року у справі було відкрито провадження, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Не погоджуючисьіз позовноюзаявою відповідачемподано відзивна позовнузаяву вякому просиввідмовити позивачув задоволеніпозовних вимогу повномуобсязі зтаких підстав.Зазначив,що вданий часвін проживаєв домоволодінні,розташованому заадресою: АДРЕСА_4 .Право власностіна вищевказануквартиру належитьв рівнихчастинах йомута йогопомерлим батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .Після смертібатька,на підставісвідоцтва проправо наспадщину зазаконом 29.01.2002спадкова справа№ 27/2002,№ реєстру75частка йогобатька врозмірі 1/3частки квартиризареєстрована заним.Частка квартирипокійної матерів розмірі1/3частини квартиридо теперішньогочасу неуспадкована.Згідно довідкивиконавчого комітетуКегичівської селищноїради Харківськоїобласті від23.06.2021№ 214відповідно довідомостей погосподарської книги№ 1(номероб`єкта ПГО0031-1)за йогоквартирою закріпленаземельна ділянкарозміром 0,3200га,для веденняособистого селянськогогосподарства 0,0700га.Зважаючи натой факт,що івін іпозивач мешкаютьв будинкуна двагосподаря,межі спільноюдвору буливизначені задовгодо виникненняконфліктної ситуаціїі ранішевони нікимне оспорювалися.Підтвердженням цьогослугує актобстеження домоволодіннякомісією Красненськоїсільської ради07.06.2011,де комісійнота вприсутності сторінбули узгодженімежі дворів.14.11.2018позивачем булазамовлена технічнадокументація ізземлеустрою,згідно договоруна виконанняробіт №К 141105від 14.11.2018,кінцевим результатомякої ставподіл спільногодвору таоформлення прававласності наземельну ділянкукадастровий номерза останньою.Правила встановленнямеж земельнихділянок внатурі (намісцевості)визначено Інструкцієюпро встановлення(відновлення)меж земельнихділянок внатурі (намісцевості)та їхзакріплення межовимизнаками,затвердженої наказомДержавного комітетуУкраїни ізземельних ресурсіввід 18травня 2010року №376(даліІнструкція).Щодо позовнихвимог провідшкодування матеріальноїшкоди,так,дійсно вчервні місяці2021року позивачембув поставленийпаркан зметалевих трубта шиферу,який відділявмежі їїдомоволодіння згіднотехнічної документації.22червня 2021року зранкувідповідач побачив,що частинаогорожі частковопошкоджена шляхомрозбиття листівшиферу.Крім того,дана огорожабула розбитазі сторонидомоволодіння ОСОБА_5 так якуламки знаходилисяна стороніподвір`я відповідача.Відповідач вважає,що цемогло статисяв нічз 21на 22червня,але вцей часйого небуло вдома.Знаходився нароботі вприміщені школи,де вцей часпрацював всвоєму кабінетіз документамиі додомуприйшов тількибіля 3години ранку22червня.Це можепідтвердити сторожшколи ОСОБА_6 .Також 22червня 2021року сусідка ОСОБА_7 повідомила,що 21.06.2021приблизно о23год.30хв.чула гуркітв йогоподвір`ї,виходячи зчого можназробити висновок,що данаподія сталасясаме втой час,коли відповідачавдома небуло.Спір проправильне визначеннямеж земельноїділянки існуєвже багатороків,що сталонаслідком неодноразовихсварок,звернень врізні інстанціїта правоохоронніоргани,постійних звинуваченьодин одногов пошкодженняхмайна таінших побутовихнегараздах.Так,результатом пошкодженняогорожі стализвернення позивачадо правоохороннихоргані,висновки перевірокяких наданіпозивачем разомз позовноюзаявою.Але внаслідокданих перевірокдостеменно невстановлено йогопричетність дозазначених подій. Наданіпозивачем судукопії товарнихчеків напридбання шиферута труб,датовані серпнем2020року.В зв`язкуз цимвиникає запитанняпро тотожністьпридбаних будівельнихматеріалів в2020році таматеріалів,які буливикористані длябудівництва огорожіпозивачем вчервні 2021року,стан цієїогорожі намомент їїпошкодження тавідповідність цихматеріалів тим,які булипридбані в2020році,і відповіднодо цього,як наслідок,не наданняна розглядсуду належнихта допустимихдоказів,які бдійсно підтверджувалиправомірність цієїпозовної вимогизгідно наданихтоварних чеків.Аналогічно,як доказсуду наданікопії фіскальнихчеків напридбання ліківта довідкипро отриманнялікарської допомоги.Як вбачаєтьсяз наявнихматеріалів,позивач 26.07.2021та 07.08.2021зверталася долікарів замедичною допомогоюз приводу:ДЕН 2ступеня злікворною гіпертензієюта атеросклеротичнийкардіосклероз,гіпертонічна хвороба1ступеня івідповідно длялікування даниххвороб зарецептом лікарябули придбанівідповідні ліки.На думкувідповідача,дані захворюванняпов`язані звіком позивача,є хронічнимиі ніякне пов`язаніз подіями,які відбувалисяв червнімісяці 2021року,або якмінімум немогли бутивикликані тількицими подіями,а івідповідно доказиу виглядічеків напридбання лікарськихзасобів неє належнимита допустимимидля вирішенняданих цивільно-правовихвідносин.Щодо позовнихвимог простягнення моральноїшкоди усумі 70000 гривен, відповідач зазначає. В позовній заяві завдану моральну шкоду позивач не обґрунтувала, обмежившись посиланням на постанову № 4 Пленуму Верховного суду України. Вважаю, що сума моральної шкоди є не обґрунтованою, не підтвердженою достатніми доказами, а підтверджується загальними фразами законодавства, що регламентує спричинення та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтуванні позовних вимог, в матеріалах позовної заяви повністю відсутні належні докази, які б підтверджували завдану наявну моральну шкоду. Аналогічне заперечення виникає і на позовну вимогу щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000 гривен. Так позивачем не надано обґрунтування отриманої правничої допомоги та доказів її надання та отримання.

11.02.2022 до суду від представника позивача адвоката Кадуна П.В. надійшли заперечення на відзив. Зазначив, що відповідачем у відзиві підтверджується вказані в позові порушення, які ним скоєнні останнім часом. Так, відповідач, вказує, що права власності на всю квартиру він має. При цьому вказує, що межі земельних ділянок були встановлені представниками Красненської сільської ради, але це не відповідає дійсності, так як у сільській раді не має повноважень щодо встановлення меж земельних ділянок, а навпаки є рішення сільської ради з пропозицією до відповідача виготовити технічну документацію з встановленням права власності на земельну ділянку та встановлення законних меж, але відповідачем вказане проігноровано та і не може бути зроблено, так як він не є одноосібним власником квартири в якій проживає. Що стосується меж земельної ділянки ОСОБА_1 та встановлення паркану, то сам відповідач підтверджує, що позивачем встановлено паркан згідно технічної документації, але далі зазначає, що ним виявлено пошкодження паркану з боку домоволодіння ОСОБА_1 , але для цього треба або вчиняти ці дії, щодо пошкодження паркану, або бути криміналістом, щоб встановити вказаний факт; або знає напевно, коли та хто буде розбивати паркан та з якої сторони, щоб залишитися в школі вночі для роботи з документами разом зі сторожем, який є його підлеглим, та особою яку ним взято на роботу і той підтвердить; будь що, так як не хоче втратити роботу. Що стосується тотожності придбаних будівельних матеріалів чекам, то відповідач не надає доказів того, що такі ж матеріали були використані позивачем в іншому місці. Аналогічна позиція і по чекам з аптек та звернення до лікаря.

11 лютого 2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача про виклик свідків, витребування доказів у справі та залучити до участі у справі спеціаліста з земельних питань ПП «Землестройпроект».

04 серпня 2022 року ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області клопотання представника позивача про виклик свідків та витребування доказів задоволено. Також задоволено клопотання представника позивача щодо залучення до участі у справі спеціаліста з земельних питань ПП «Землестройпроект» для відповіді на питання, що потребують спеціальних знань, а саме щодо відповідності встановленого паркану ОСОБА_2 до меж земельної ділянки, яка знаходиться у власності у ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , який був зобов`язаний з`явитися до Кегичівського районного суду Харківської області в зв`язку з чим було оголошено перерву у судовому засіданні.

25 серпня 2022 року ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області задоволено клопотання відповідача про виклик свідків.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача адвокат Кадун П.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пославшись на доводи та факти викладені в позовній заяві, наполягав на їх задоволенні. В судових дебатах уточнив позовні вимоги, а саме просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 її прибудинковою земельною ділянкою кадастровий номер 6223181300:02:000:0256 за адресою АДРЕСА_3 шляхом демонтажу незаконно побудованого паркану відповідачем, стягнувши з відповідача на користь позивачки матеріальні збитки, вартості пошкоджених матеріалів (шифера, труб та іншого) на суму 7837,6 грн., витрачено на придбання ліків в сумі 7013,53 грн., а також моральної шкоди в сумі 70 000,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. і витрати на проведення робіт збоку ПП «Землестройпроект» у сумі 5500 грн., що підтверджується наданими до суду доказами у вигляді накладних та квитанцій, які були оглянуті у суді. Зазначив, що відповідач перешкоджає в користуванні позивачу її прибудинковою земельною ділянкою, що підтверджується документацією щодо права власності, висновком спеціаліста ПП «Землестройпроект», яким встановлено порушення меж земельної ділянки збоку відповідача та показами всіх свідків допитаних у суді, які стверджували, що відповідачем під час встановлення паркану для позивачки наголошував, що так паркан стояти не буде і що і він зробить все, щоб так не було, що в послідуючому й зробив, так як на фотографіях наданих до суду чітко видно, що пошкодження паркану відбувається збоку відповідача і без нього самого, та без його відома ніхто не прийшов ламати чужий паркан з боку користування земельною ділянкою відповідачем, хоча, виникає питання а якою саме частиною земельної ділянки може користуватися відповідач, якщо в нього лише 1/3 від спадкового майна його батьків. При цьому відповідач не повідомляє працівників поліції про незаконне проникнення до домоволодіння яким він користується. А також і свідки; які демонтували паркан позивачки разом з відповідачем та встановлювали паркан в тих межах, на які вказував відповідач. Також зазначив, що стосується матеріальних збитків то пошкодження забору встановленого позивачем саме відповідачем та зі його боку підтверджується показами свідків, які були допитані: в суді, а також працівниками поліції ОСОБА_8 та Парамоновим, а також висновками ВП №1 Красноградського ВП ГУ НП в Харківській області де чітко вказується, що матеріальна шкода спричинена саме відповідачем і які ніяким чином не оскаржені збоку відповідача, а також і показами, самого ж відповідача, який вказував; що позивачкою дійсно було встановлено паркан згідно технічної документації, але далі він вказує, що ним виявлено пошкодження паркану з боку домоволодіння ОСОБА_1 , але для цього треба або вчиняти ці дії, щодо пошкодження паркану, або бути криміналістом, щоб встановити вказаний факт; або знає напевно, коли та хто буде розбивати паркан та з якої сторони, щоб залишитися в школі вночі для роботи з документами разом зі сторожем, який є його підлеглим, та особою яку ним взято на роботу і той підтвердить; будь що, так як не хоче втратити роботу, але вказаного свідка до суду відповідач не викликав, щоб вказане підтвердити належним чином, при цьому ніяким чином вказане твердження не підтверджено у суді. Зазначив, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. При цьому, що стосується моральної шкоди зазначив, що від дій відповідача у позивачки відбувається стресова ситуація, так як вона є людиною похилого віку, що й призводить до моральних страждань, які тягнуть за собою всі наслідки, які з цього витікають, це хвороби й лікування, відчуття не можливості користуватися майном, яке їй належить в повній мірі. Враховуючи вищевикладене, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що він згоден з позивачем лише з тим що цей спір триває уже десятки років ще з тих часів коли були живі його батьки. Звичайно помешкання такого формату на 2 господарі на 3 на 4 є завжди проблемними. Але така ситуація почалася ще давно, так їх спільний з позивачем будинок, побудований так, що в нього є лише один вхід на горище - це спільна часткова власність. Він як мешканець однієї сторони будинку, і позивач ОСОБА_9 , мають право на спільне горище з території земельної ділянки якої горище було встановлене ще до них, ще в 1960 роках. І про це свідчать копії погосподарської книги завірені печаткою. Згідно погосподарської книги, яка перейшла до селищної ради, в якій зазначено, де розташований був паркан ще з 1960 року. Вказав, що позивач незаконно закрила вхід на горище, на якому знаходиться його розширювальний бак. З цього приводу він звертався до сільського голови та 16.06.2010 був виданий акт, щодо незаконно закриття горища. Після цього, ним був зроблений вхід до горища, оскільки це є спільна сумісна власність, і він має право потрапляти до горища, до свого розширювального баку, який там знаходиться. Зазначив, що він є не конфліктною людиною, завжди намагається вирішувати спори шляхом переговорів. Пояснив, що 07 червня 2011 року позивач незаконно захопила 5 метрів території від її вікон, мотивуючи що це її земельна ділянка. З цього приводу він звернувся до сільської ради 07.06.2011, на підставі його звернення був винесений акт обстеження домоволодіння, згідно з яким було встановлено, що має місце факт самовільно захопленої території, на якій посадили кущ смородини і фруктове дерево. Після цього він звернувся до начальника поліції ОСОБА_10 . Потім вже йому стало відомо, що позивач приватизувала земельну ділянку, але йому нічого про це не було відомо, допоки позивач не звернулася до суду з позовом. Зазначив, що межі про які вказано у позовній заяві, межі у дворі не було він їх не бачив, акт погодження з сусідами він не підписував, без його відома, як мешканця з однієї сторони відміряні 5 метрів землі. Більше того там незаконно було закрите горище, він працював неподалік, можна було його повідомити, але цього не зробили, значить це було зроблено умисно. 10 серпня 2020 року він звертався до Красненської сільської ради для того щоб йому надали акт виділення меж в натурі, але йому надали відповідь, що акт винесення меж в натурі відсутній, бо він знаходиться у позивача. Акта цього він не бачив, не знає хто його підписав і на якій підставі. Звернув увагу суду на те, що позивач вже зверталася в суд із тим же ж клопотанням про вирішення, що начебто ним чиняться перешкоди у володінні земельною ділянкою. Суд зобов`язав позивача викликати експерта, щоб той реально подивився, але експерт не приїхав, в зв`язку з чим суд ухвалив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, яке ухвалою апеляційного суду залишилося без змін. По суті справи повідомив, що він добре пам`ятає, 20 червня 2021 року, якраз на свято Трійця до позивача приїхали родичі ставити паркан. Він викликав поліцію тому, що не був згоден з цим, після чого поліція повідомила, що з цього приводу необхідно звертатися до суду. Потім, приблизно о 9-й годині ранку він пішов на роботу, в обід прийшов можливо на 15 хвилин додому, а потім знову пішов на роботу і прийшов десь о 3-й годині ночі, на роботі перебував разом зі сторожем. Вранці йому подзвонили сусіди і сказали, що десь об 23-00 годині вони почули страшний грюкіт у дворі, сусідка світила ліхтарем, але нікого не бачила. Він вийшов на вулицю та побачив, що шиферини паркану були розбиті та на його території були уламки шиферу, тобто вважає, що били з тієї сторони. Оскільки за законом фізики, якщо скло чи шифер бити з однієї сторони воно висипається на другу сторону. Зазначив, що всі сусіди в селі стверджують, що коли відбулася дана подія сусідські собаки всі гавкали, крім собаки позивача, що на його думку може свідчити про те, що на дворі був господар біля неї, або сам господар все це робив. Зазначив, що розуміє, що він є першим підозрюваним у вчиненні даної пригоди, оскільки він був незадоволений встановленням паркану, постійно викликав поліцію, але ніяких доказів цьому не має. Крім цього, вказав, що він все життя прожив в цьому будинку, знав свій двір та де розташований паркан, який був побудований ще в 60-х роках. Потім в 1999 році по тій же лінії його поміняв його покійний батько ОСОБА_11 і тодішній чоловік позивача ОСОБА_12 , оскільки паркан був на чотири цегли цементований і зверху штахет, який з часом протрух і його поміняли і по цій же лінії поставили шифер. Зазначив, що розширювальний бак опалювальної системи його будинку знаходиться на горищі, а вхід на горище знаходиться зі сторони сусідів, тому були запрошені фахівці, які встановили новий вхід на горище з його сторони подвір`я. Новий вхід на горище був встановлений якісно та без нарікань, потрапляння дощу на горищі немає. Зазначив, що йому належить 2/3 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . 1/3 частина вказаного будинку не оформлена на даний час, оскільки на дану частину будинку є два претенденти він та його брат, який на даний час знаходиться в Збройних Силах України. Спадщина була відкрита ще в 2010 році, але ще не оформлена. Будинок приватизований, на землю права власності не має, земля належить сільській раді. Зазначив, що сільська рада мала право підписувати документи щодо земельної ділянки, але в сільській раді були документи щодо раніше визначеної межі, тому його права в цій частині були порушені, так як його не запросили, як власника будинку. Він звертався до суду з позовом про оскарження приватизаційних документів позивача, але залишив позов без розгляду, так як відсутні документи на право власності на житловий будинок. Зазначив, що паркан, який на даний час встановлений, робили за його проханням ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . З приводу стягнення витрат на придбання шиферу та труб зазначив, що позивачем до позовної заяви не доданий висновок технічної експертизи з приводу придбання шиферу. Також зазначив, що чеки заздалегідь готувалися, а це говорить про те, що позивач знала, що буде така ситуація, а тому дану вимогу позовної заяви не визнає в повному обсязі. З приводу стягнення збитків на придбання ліків зазначив, що ця подія сталася в ніч з 21 на 22 червня 2021 року, але позивач на підтвердження погіршення стану здоров`я не надала висновок експертизи, що саме ці події спричинили розлад здоров`я, але надала чеки: з яких один чек датований з 16.06.2021 тобто за 5 днів до подій, інший чек датований 20.04.2021 за два місяці до подій, з цього робить висновок, що позивач готувалася до цього і потихеньку збирала чеки і щоб зараз на рівному місці пред`явити йому для сплати незрозумілі чеки. Крім цього, десь за тижні три до цієї події у дворі він почув розмову, що начебто позивач зі своїм зятем спілкувалася і сказала, що ОСОБА_15 буде платити і моральні і матеріальні збитки. Також зазначив, що в позовній заяві відсутній розрахунок моральної шкоди, а тому не зрозуміло чому саме 70000 гривень необхідно для компенсування моральної шкоди. В зв`язку з чим просив відмовити позивачу в повному об`ємі по всіх виставлених претензіях.

Представник третьої особи Кегичівської селищної ради Харківської області в судове засідання не з`явився, але надіслав на адресу суду заяву в якій просив провести розгляд справи за відсутності представника, за наявними в ній матеріалами. У вирішенні спору покладаються на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 зазначив, що він працює інспектором з РПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області. Пояснив, що йому відомо про те, що сторони у справі є сусідами, від одного і другого сусіда неодноразово надходили виклики до лінії 102 щодо сварок з приводу встановлення меж між їх подвір`ями. Зазначив, що останній раз виїжджали на виклик десь рік тому. Коли приїхали в перший раз між подвір`ями був шиферний паркан, потім по приїзду іншого разу паркан був розбитий і зі слів позивачки, це зробив ОСОБА_2 . Особисто він цього не бачив, фіксували лише факти, писали заяви, відбирали пояснення. Не пам`ятає, чи надавалися документи щодо встановлення меж між подвір`ями.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що він є зятем позивачки. Зазначив, що йому відомо, що позивач є сусідкою з ОСОБА_18 , мешкає з ним в одному будинку і в них виникають конфлікти. Останній час в них було паркану між домоволодіннями, в зв`язку з чим вирішили привести двір в порядок, а для цього треба було привести в порядок документи. Коли документи були готові позивач звернулася за допомогою до нього. Він спочатку перевірив документи, чи відповідають вони дійсності, заперечень ніяких не побачив, в зв`язку з чим він запропонував своїм двом зятям відновити паркан. Позивач закупила за свої кошти шифер, пояса та труби. Точної дати він не пам`ятає, але в літку, десь рік тому, вони приїхали на місце взяли схему землеустрою земельної ділянки, в якій було чітко написано в метрах від кіль воно починається де воно закінчується, взяли рулетку провели заміри та встановили паркан. Коли вони почали роботу сусід вийшов, обурився на нашу роботу та визвав поліцію. По приїзду працівники поліції перевірили документи, зауважень ніяких не було. В цей час сусід викрикував, що забору тут не буде, казав, що він його прибере, він тут стояти не буде. Після того як погрози закінчилися, він встановив паркан, поліція поїхала і він все зафіксував на відео для пам`яті та сфотографував. Після цього, не пам`ятаю через скільки днів, десь приблизно за тиждень, позивач повідомила, що сусід побив паркан, він порадив їй викликати поліцію для того щоб вони зафіксували цей злочин. На даний час між домоволодіннями є паркан, який поставив відповідач, не враховуючи ніяких законних документів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив, що він є родичем позивачки. Зазначив, що йому відомо про те, що відповідач псував рослинний світ біля вікна бабулі. Він бачив рішення про межі ділянки, вони були запрошені позивачем ставити паркан. Перед тим як встановити паркан він разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_20 ознайомилися з документами, з планом та приступили до його установки. Згідно схеми вони відміряли відстані від будинку, від кута будинку, від вікон, це все було зазначено в плані, крім цього в землю були забиті дерев`яні кілки. Коли почали будувати паркан, відповідач вийшов і почав говорити про те, що вони незаконно його встановлюють, його тут не було і не буде. Потім відповідач визвав працівників поліції, по їх приїзду вони ознайомилася з документами що були. Відповідач говорив поліції що цього забору тут не буде, говорив що це все незаконно і відстоював свою точку зору. Паркан встановлювався рік назад в 2021 року. Потім працівники поліції поїхали і вони продовжили виконувати роботу. Коли вже поїхали по домам, то ввечері, йому стало відомо що цей паркан, який вони весь день робили, вже розбитий стовпчики похилені, виламані та шифер був побитий, це було ввечері того ж дня. Наступного дня йому повідомила дружина, що паркан, який вони побудували, вже зруйнований.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомив, що він є родичем позивачки. Зазначив, що в минулому році, а саме в 2021 році йому зателефонувала бабуся ОСОБА_1 та повідомила про те, що вона зробила документи на приватизацію і хоче встановити паркан, який розділяє земельну ділянку її та її сусіда. Згідно цього документу, попросила допомогти встановити паркан. Прибули встановлювати паркан, оскільки знали, що позивач купила будівельні матеріали. Приїхавши на місце почали підготовку, для встановлення паркану орієнтувалися на акт приватизації на якому були зазначені відстані від будинку, а потім почали встановлювати паркан. Через деякий час прибув сусід та почав з`ясовувати, що відбувається. Повідомили, що згідно документів хочемо встановити паркан. Зазначив, що у позивача були Акт про приватизацію, право власності на землю, які були показані відповідачу. Після чого поцікавились хто він і чи є документи в нього на право власності. Він повідомив, що в нього ніяких документів немає. Після чого відповідач повідомив, що йому все одно що вони будуть тут робити, зазначив, що їх дії незаконні і він викличе поліцію. Кричав, що нехай поліція розбирається, але паркана тут встановлено не буде. Вони не стали йому перечити та продовжили виконувати роботу, через деякий час прибула поліція. По приїзду працівники поліції запросили документи, ознайомившись з документами, вони повідомили, що не мають нічого проти встановлення паркану. Після цього, вони продовжили встановлювати паркан. Повідомив, що раніше позивач повідомляла про те що приїжджав землевпорядник та встановлював колишки на межі, але сусід ці колишки повидирав і в кінці ділянки залишилося два колишки, які були трошки за забором тому сусід їх не побачив, тому вони і залишилися. Повідомив, що паркан встановлювали з обіду до вечора. Потім вони зібралися і поїхали додому, а на наступний день йому зателефонувала бабуся та повідомила про те, що вночі сусід розбив паркан. Сказала, що вночі вона чула голос сусіда, але не бачила його тому що було темно. На даний час сусід переставив паркан.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомив, що він працює інспектором з РПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області. Зазначив, що приблизно рік тому було декілька викликів працівників поліції сторонами у даній справі з приводу межі між домоволодіннями та пошкодженням паркану. По приїзду їм надавалися документи щодо права власності, які переглядалися. Він проводив перевірку за фактом пошкодження паркану, по приїзду паркан вже був пошкоджений, всі щепки шиферного забору знаходилися зі сторони домоволодіння ОСОБА_1 , а тому нами було встановлено, що саме ОСОБА_2 було пошкоджено паркан, яке ґрунтувалося на свідченнях ОСОБА_1 , а беззаперечних доказів того, що саме ОСОБА_2 зробив цей злочин на даний час не встановлено. При проведенні перевірки ОСОБА_2 знаходився у себе в дворі, з ним була проведено спілкування, він повідомив, що нічого не бачив та не чув.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила, що вона є сусідкою, оскільки проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначила, що в понеділок 21 червня 2021 року вона була на роботі, повернулася з роботи додому близько 13:30 години і побачила через паркан, що проводяться якісь дії по встановленню паркану. Вона думала що його встановлює ОСОБА_2 , але її чоловік сказав, що то паркан ставить ОСОБА_1 .. Ввечері близько 23:10 - 23:15 годині вона була в літній кухні, яка межує з домоволодінням ОСОБА_2 , так як було тепло були відчинені вікна, вона переглядала телевізор та почула, що лоскотить шифер, спочатку вона подумала, що десь щось горить. Вона вийшла на подвір`я, почула лай собак, помітила, що нічого не горить, а потім зрозуміла, що б`ється шифер, але було темно та нічого не було видно. Вона пішла взяти ліхтарик, оглянула з усіх боків подвір`я, а потім спробувала зателефонувати ОСОБА_2 , але він трубку не взяв і в його будинку було темно. У ОСОБА_1 світла в будинку не було, але їх собака не гавкала. Потім вона почала лаятися і раптом все затихло. Вранці їй прийшло смс повідомлення про те, що ОСОБА_2 о 00:39 годині телефонував їй. Після отримання смс вона написала ОСОБА_2 повідомлення щоб він зателефонував їй оскільки щось коїться на подвір`ї. Потім через декілька днів, вона вийшла на город де була і ОСОБА_1 , вони з нею поспілкувалися і остання запитала, чи бачила вона, що їй зробив сусід. На що вона відповіла, що він не міг цього зробити, оскільки його не було вдома. Зазначила, що уламки шиферу лежали на стороні подвір`я ОСОБА_2 та собака ОСОБА_1 не гавкала. Зазначила, що їй не відомо, хто побив шифер, але вона бачила, що наступного дня ОСОБА_22 знімала на телефон, що відбулося, а вона в цей час перебувала на території свого домоволодіння і все бачила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 повідомила, що вона є сусідкою, оскільки проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 . Зазначила, що вона проживає з моменту народження за вищевказаною адресою. Позивачка ОСОБА_1 - це вже п`ятий сусід, але нікому не бажає таких сусідів. 40 років вона проживає тут поруч з нами, хочу сказати, що це людина аферист. Так, це у неї уже сьомий співмешканець, який з нею проживає, вона бачить де який вдівець, йде його забирає. А якщо у вдівця є пай чи квартира вона з тим і розписується. Потім проходить невеликий час вони помирають і вона приводить іншого, а їй достається пай чи будинок. До сих пір її проклинають діти, яких вона позбавила паю, вона не віддала земельні паї дочкам одному і другому співмешканцю. Останній співмешканець проживає у неї 8 років, здоровий і молодший від неї. Зазначила, що всі позовні вимоги не відповідає дійсності. Так, ОСОБА_2 зробив їй хвіртку, куди вона заходить та миє і красить свої вікна, ніхто ні в чому їй не перешкоджає. Паркан, який стояв та який вона пам`ятає 67 років, він був поділений по господарській книги сільської ради, так він стояв все життя. всі сусіди там жили нікому він не мішав і тільки він став мішати позивачці. Вона розібрала зараз цей паркан, пошкодила ОСОБА_2 виноград, саджанці, повипилювала розібрала паркан і зробила собі паркан, чим забрала незаконно 5 м землі. Позивач зробила документи на земельну ділянку, а ОСОБА_2 зробити цього не міг тому що він є власником будинку разом зі своїм братом, який на даний час перебуває в лавах ЗСУ. Городом позивач користується, цей двір у неї 11 м шириною, між мною і нею від вулиці до сараю відстань 26 метрів, ці 26 м колишній співмешканець ОСОБА_23 привіз шифер від своєї вдови і поставив паркан між мною та ними, це було в 2006 році. Потім в 2020 році, інший співмешканець ОСОБА_24 , який зараз з нею проживає, розібрав цей паркан, а позивач повідомила, що будуть його міняти. Вона з чоловіком дали дозвіл, вони зняли 25 шиферин великих, одна шиферина по 1,10 м, а потім цим шифером вона відгородилася від ОСОБА_2 , і це вона бачила безпосередньо. Зазначила, що позивач не купляла шифер, цей шифер їй дістався від співмешканця ОСОБА_23 , який потім став її чоловіком. Вона разом з чоловіком чула розмову по телефону про те, що позивач говорила, що ОСОБА_2 буде їй платити і моральні і матеріальні збитки. Щодо пошкодження паркану, зазначила, що це було в червні місяці десь в 20-х числах, їх вікно якраз виходить у двір до позивачки, вікно було відкрито, близько 23:15 години вона разом з чоловіком почули якийсь гуркіт, який продовжувався хвилин п`ять. Далі вони почули, що клацнула їхня хвіртка. Вранці ОСОБА_2 їй зателефонував і сказав щоб вона зайшла та подивилася що там наробили. Вона зайшла на подвір`я ОСОБА_2 і побачила там побитий паркан. Вона спитала у ОСОБА_2 хто це міг зробити, на що він відповів, що не знає та повідомив, що він вночі приїхав і тільки вранці це все побачив. Зазначила, що не буде стверджувати, але вискаже свою думку, вона гадає, що це з їхньої сторони було скоєно. Також повідомила, що ОСОБА_1 була в запоях, вона лікувалася в неї дуже багато чеків, вона лічила печінку, і тільки чотири роки як вона ви не зловживає спиртними напоями. Зазначила, що при виготовленні земельної документації підписувала межі зі своєї сторони, при встановленні межових знаків не була присутня і цього не бачила.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 повідомив, що ОСОБА_1 запросила його для встановлення паркану і вирубати чагарники. Коли зі співмешканцем ОСОБА_1 намагалися ставити паркан з`явився ОСОБА_2 з претензією що це його територія. Потім, як з`ясувалося, що це спірна територія, в зв`язку з чим пішов допоки вирішиться спір щодо території. Паркан так і не ставив. Зауважив що згодом ОСОБА_1 йому показувала биті листи шиферу паркану зі сторони хати, але на якій стороні лежав битий шифер він не бачив. Зазначив, що ОСОБА_1 показала де потрібно вирубувати чагарник, ніяких документів вона йому не надавала. Повідомив, що його винаймали встановлювати паркан з сітки, щодо шиферного паркану йому нічого не відомо, бачив лише битий паркан, який показала сама ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 повідомив, що з приводу подій червня 2021 року йому нічого невідомо, ані про встановлення паркану, ані про те як його поламали. Повідомив, що йому відомо лише про те, що сторони судяться за межу між домоволодіннями. В 2020-2021 роках допомагав ОСОБА_2 по встановленню водопроводу і бачив, що між домоволодіннями стояв старенький паркан від городу до хати. Зазначив, що ніколи не казав ОСОБА_1 про те, що нібито ОСОБА_2 просив його зламати паркан. Проте повідомив, що в липні 2021 року від ОСОБА_1 був дзвінок з пропозицією дати свідчення проти ОСОБА_2 , а саме те, що саме ОСОБА_2 просив його з ОСОБА_27 зламати паркан.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 повідомив, що з приводу пошкодження чи встановлення паркану між домоволодіннями сторін нічого не знає. Може пояснити, що в кінці літа 2021 року він працював на подвір`ї ОСОБА_2 , робив горище, бачив що між подвір`ям сторін стояв цілий шиферний паркан. Зазначив, що був лише свідком сварки між сторонами і ОСОБА_1 викликала поліцію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що влітку 2021 року разом з ОСОБА_29 встановлювали паркан у ОСОБА_2 . Під час встановлення паркану був конфлікт між сторонами у справі, приїжджала поліція, але встановлювати паркан не забороняли, ОСОБА_1 показувала стовпчики своєї території. Зазначив, що паркан встановлював двічі, другий раз під час війни. Поліція приїздила коли встановлювали перший раз паркан. Повідомив, що шиферний паркан встановлювали замість старого частково дерев`яного, частково з сітки, це було в літку 2021 року, а другий раз в 22-му році. Новий паркан встановлювали по межі старого. ОСОБА_1 була незадоволена.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що він є співмешканцем позивачки, разом з нею проживає 9 років. Зазначив, що перший раз встановлювали дві секції паркану, при його встановленні відступили метр, як положено по проекту. ОСОБА_2 на другий чи на третій день той паркан розніс. А другий раз в 2021 році приїхали родичі ОСОБА_1 і по проекту почали будувати паркан, але акту встановлення меж він не бачив. А вже на другий день той паркан був побитий. Також стояла яблуня, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_27 її зрубали, викорчував троянду, мімозу які росли на території ОСОБА_1 . Через деякий час ОСОБА_15 почав розбирати той побитий паркан і по старій межі через деякий час поставив свій паркан. Зазначив, що виноград на території ОСОБА_2 вирубав на відстані 1м від забору щоб навести лад. Також повідомив, що після зведення родичами позивачки паркану, близько 22-30 години він почув якийсь звук, вийшов та побачив побитий паркан. Вранці викликали поліцію. Собака була зачинена. Хто саме побив паркан та закривав собаку він не бачив. Зазначив, що було побито 20 метрів встановленого паркану, а потім ОСОБА_2 разом з ОСОБА_27 почали розбирати останки і складати все на купу в дворі ОСОБА_1 і встановлювати свій паркан по тому місцю де був колись паркан до цього (по старій межі).

Фактичні обставини, встановлені судом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог до позовної заяви надані наступні документи, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:

- копія паспорта на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 23.09.2004;

- копія картки фізичної особи платника податків на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої позивачка одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

- копія витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земель смт. Кегичівка за № 1838 від 21.09.2018, виданого Відділом у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно з яким вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6323181301:01:002:0017, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 становить 274414 гривень;

- копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6306166692018 від 22.06.2018 з додатком до витягу кадастровим планом земельної ділянки, з якого вбачається, що земельна ділянка площею 0,2306 га, кадастровий номер 6323181301:01:002:0017, розташована за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстрована у Відділі у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 06.12.2017, виготовленої приватним підприємством «Регіонземпроект»;

- копія акту обстеження домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 29.07.2010, з якого вбачається, що комісією проводилося обстеження домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . В ході обстеження було виявлено, що будинок складається з двох приватизованих квартир, які належать на праві власності на житло ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Межі подвіря та господарського двору фактично встановлені. Рекомендовано ОСОБА_2 створити вхід на горище зі своєї сторони, розширювальний бак встановити над своєю квартирою. Доступ до віком ОСОБА_1 , що знаходяться на території господарського двору ОСОБА_2 відмежувати огорожею на відстані 1 м від стіни будинку;

- копія постанови Харківського апеляційного суду від 27.04.2021, згідно якої рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28.12.2020 про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою;

- копія висновку начальника СРПП Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області № 1775 від 11.12.2018;

- копія довідки інспектора ГРПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області № 587 від 24.06.2021 щодо проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_1 ;

- копія довідки інспектора ГРПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області № 630 від 02.07.2021 щодо проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_1 ;

- копія довідки інспектора ГРПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області № 706 від 10.08.2021 щодо проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_1 ;

- копія довідки інспектора ГРПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області № 636 від 05.07.2021 щодо проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_1 ;

- копія довідки інспектора ГРПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області № 649 від 05.07.2021 щодо проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_1 ;

- копія довідки інспектора ГРПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області № 648 від 05.07.2021 щодо проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_1 ;

- копія довідки інспектора ГРПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області № 693 від 16.07.2021 щодо проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_1 ;

- копія довідки інспектора ГРПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області № 829 від 20.08.2021 щодо проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_1 ;

- копія довідки інспектора ГРПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області № 879 від 27.08.2021 щодо проведення перевірки за повідомленням ОСОБА_1 ;

- копія заяви ОСОБА_1 до Кегичівської ОТГ Красноградського району Харківської області від 26.06.2021 щодо створення комісії та вирішенні питання щодо поновлення законного права власності;

- копія листа сільського голови від 16.07.2020 про розгляд звернення ОСОБА_1 ;

- копії товарних чеків щодо придбання шиферу за № 882 від 12.09.2020, № 164 від 16.08.2020, № 218 від 23.08.2020, № 311 від 26.08.2020, № 196 від 21.08.2020, б/н від 04.12.2018;

- копії чеків на придбання ліків;

- копія свідоцтва про право власності на житло від 08.12.1995, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду при Кегичівській селищній раді народних депутатів, згідно якого квартира, розташована за адресою: с. Красне, Кегичівського району, Харківської області, на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;

- копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.01.2002, виданого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області Барибін В.О., згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 ;

- копії фотознімків зруйнованого паркану;

- в судовому засіданні був досліджений електронний носій диск із відеозаписом (який було надано стороною позивача, відповідає вимогам ст. 100 ЦПК України та було переглянуто з дотриманням вимог ст. 238 ЦПК України) з якого вбачається, що позивачем зафіксовано часткове пошкодження паркану, що ніяким чином не підтверджує неправомірність дій відповідача.

Також в судовому засіданні були досліджені докази, надані відповідачем по справі, а саме:

- копія акту обстеження меж земельної ділянки від 03.05.2018, згідно якого сусід ОСОБА_2 не з`явився в встановлений час та не надав ніяких заперечень та у нього відсутні документи права власності на земельну ділянку та ця земельна ділянка належить до комунальної власності комісія вважає за доцільне підписати акт погодження меж земельної ділянки головою Красненської сільської ради;

- копія рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28.12.2020, згідно якого у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено;

- копія постанови Харківського апеляційного суду від 27.04.2021, згідно якої рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28.12.2020 про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою;

- копія ухвали Кегичівського районного суду Харківської області від 06.07.2020, згідно якої було залучено до участі у справі спеціаліста з земельних питань ПП «Регіон Землепроект»;

- копія пояснення ОСОБА_2 від 21.06.2021, згідно якого вбачається, що він звернувся до поліції з проханням посприяти у вирішенні питання щодо незаконного будівництва паркану ОСОБА_1 , яка не надала документи, щодо виділення меж земельної ділянки;

- копія листа сільського голови на ім`я ОСОБА_2 від 09.09.2020 щодо розгляду звернення, згідно якого вбачається, що акт винесення меж в натурі земельної ділянки та правовстановлюючі документи на земельну ділянку в сільській раді відсутній, оскільки дані документи знаходяться у власника земельної ділянки ОСОБА_1 ;

- копія акту обстеження двоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 16.06.2010, з якого вбачається, що при обстеженні вищевказаного будинку було встановлено факт ліквідації ОСОБА_1 (однією з співвласників будинку) входу на горище, що унеможливлює для ОСОБА_2 (другого співвласника будинку) доступ до розширювального баку опалювальної системи та було рекомендовано встановити можливість доступності до розширювального баку ОСОБА_2 , що знаходиться на горищі будинку;

- копія акту обстеження домоволодінь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 07.06.2011, згідно якого вбачається, що при обстеженні вищевказаного будинку було встановлено, що ОСОБА_1 самовільно збудувала паркан в господарчому дворі ОСОБА_2 на відстань 5 метрів від стіни будинку, та на захопленій території посадила фруктове дерево і кущ смородини. В результаті чого зменшився господарчий двір ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 має вільний доступ у сусіднє домоволодіння. В зв`язку з чим було рекомендовано зняти самовільно збудовану огорожу та дотримуватися правил добросусідства.

Також була досліджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_6 від 02.05.2023, виготовлена ПП «Земстройпроект» на замовлення позивачки ОСОБА_1 , згідно якої вбачається, що існуюча огорожа проходить не по межі земельної ділянки.

З досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_6 , але правовстановлюючі документи на право власності на житло позивачем до позовної заяви не надані.

Відповідно до акту обстеження меж земельної ділянки від 03 травня 2018 року сусід ОСОБА_2 не з`явився у встановлений час та не надав ніяких заперечень та у нього відсутні документи права власності на земельну ділянку та ця земельна ділянка належить до комунальної власності комісія вважає за доцільне підписати акт погодження меж земельної ділянки головою Красненської сільської ради.

З копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6306166692018 від 22.06.2018 з додатком до нього вбачається, що земельна ділянка площею 0,2306 га, кадастровий номер 6323181301:01:002:0017, розташована за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстрована у Відділі у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 06.12.2017, виготовленої приватним підприємством «Регіонземпроект», але інших доказів щодо права власності на дану земельну ділянку позивачем до суду не надано.

Тобто ОСОБА_1 на підтвердження права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 не надані належні та допустимі докази.

Судом встановлено, що між сторонами існує тривалий спір щодо меж земельних ділянок.

З досліджених судом доказів також встановлено, що рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 28.12.2020 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Дане рішення постановою Харківського апеляційного суду від 27.04.2021 залишено без змін.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що 20 червня 2021 року позивачем ОСОБА_1 був встановлений шиферний паркан між її домоволодінням та домоволодінням відповідача ОСОБА_2 , а 21 червня 2021 року встановлений паркан був пошкоджений, що підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями учасників судового розгляду.

З цього приводу ОСОБА_1 неодноразово зверталась до СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області з заявою щодо конфлікту з ОСОБА_2 з приводу руйнування паркану, про що свідчать матеріали ЖЕО № 1043 від 19.06.2021, №1064 від 20.06.2021, № 1087 від 24.06.2021, № 1098 від 26.06.2021, № 1097 від 26.06.2021, № 1103 від 26.06.2021, № 1477 від 07.08.2021, № 1456 від 15.08.2021, № 1481 від 18.08.2021.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить суд, та їх нормативно-правове обґрунтування.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема у ст.82 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 2 та 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а також, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом і передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша - друга статті 321 ЦК України).

У ЗК України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою (стаття 29 Закону України "Про землеустрій").

Згідно ч. 1ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр »відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Згідно із пунктом 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18травня 2010року №376 (далі - Інструкція) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) охоплюється комплекс робіт, а саме: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Пунктом 2.8 Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 2376, передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності).

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Позивачкою не надано акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі з відповідачем.

Згідно даних акту обстеження меж земельної ділянки від 03.05.2018 акт погодження меж був підписаний головою Красненської сільської ради. Тому що ОСОБА_2 не з`явився у встановлений час для погодження меж земельної ділянки, не надав доказів на підтвердження у нього права власності на суміжну з ОСОБА_1 земельну ділянку, жодних усних та або письмових заперечень з приводу запропонованих меж.

Оскільки факт відсутності погодження меж у землевпорядній документації з суміжним землекористувачем не може стати підставою для відмови органом Держгеокадастру у затвердженні проекту відведення земельної ділянки (за умови відсутності законної причини для відмови у погодженні меж сусідом, яка встановлена органом Держгеокадастру), ОСОБА_1 22.06.2018 року було здійснена державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 6323181300:02:000:0256 та затверджено проект землеустрою від 14.11.2018 з присвоєнням координат розташування земельної ділянки на місцевості.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частинами першою-третьою статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п`ята статті 158 ЗК України).

Так, згідно зі ст.106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Статтею 107 Земельного кодексу України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376, зареєстрований в Мінюсті України 16.06.2010 року № 391/17686 .

За п.3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

В даному випадку, незважаючи на те, що позивачка ОСОБА_1 просить усунути перешкоди в користуванні власною земельною ділянкою шляхом не втручання на роботи проведені на її земельній ділянці, однак фактично вона просить встановити нову межу між земельними ділянками.

Частинами 1-3 статті 158 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом із цим ч.2 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За змістом ст. 152 ЗК України, забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм статей 21,55 Конституції України та статті 152 ЗК України.

Стаття 321 ЦК України проголошує непорушність права власності, яка передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Наведені вище документи свідчать про те, що у ОСОБА_1 належним чином оформлено право власності на земельну ділянку та дані про цю ділянку внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законом у статтях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов`язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться щонайменше незручностей.

Згідно з пунктом 9 частини першої, частини другої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів.

Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів відповідно до статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» належить до повноважень сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів. Розроблення таких правил та їх затвердження здійснюється відповідно до норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до пункту 6.1.34 ДБН-Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх земельних ділянок допускається огороджувати.

Відповідно до положень пункту 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови.

Статтею 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Статтею 106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (надалі Інструкція). Зазначеною інструкцією визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (пункти 1.1., 1.2., 1.3 Розділу I). Відповідно до п. 2.1. Розділу II комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

У пунктах 4.1-4.3 Розділу IV Інструкції зазначено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

В зв`язку з вищевикладеним позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які посилалася під час звернення до суду із даним позовом.

А саме, того що між належною їй земельною ділянкою та земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_2 встановлені тверді межі та по одній з меж нею встановлений паркан, а відповідач здійснює дії, що призводять до порушення винесених в натурі меж.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ч.2 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ч.2 ст.78 ЦПК України).

Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо ( п.1 ч.1 ст.103 ЦПК України ).

В супереч вимог ст. 12, 81 ЦПК України акту винесення меж земельної ділянки в натурі позивачка не надала, як під час попереднього розгляду спору в суді, так і при подачі даної позовної заяви, клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи не заявила.

Направлена на адресу суду технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_6 від 02.05.2023, виготовлена ПП «Земстройпроект» на замовлення позивачки ОСОБА_1 не є належним доказом на підтвердження встановлених твердих межових знаків, а є підставою відповідно до п. 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі Інструкція) від 18 травня 2010 року № 376 для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Водночас, суд зауважує, що позивачем в порушення вимог Інструкції розробнику технічної документації ПП «Земстройпроект» для проведення технічної документації щодо відновлення меж, не наданий акт приймання - передачі межових знаків на зберігання, оскільки у розділі технічної документації відсутній вищевказаний акт.

Крім цього, позивачем не надано суду доказів звернення до органу місцевого самоврядування щодо вирішення земельного спору у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, додержання громадянами правил добросусідства та рішення органу місцевого самоврядування щодо вирішення даного спору.

Надані позивачкою на підтвердження своїх вимог докази звернення її до СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області з неодноразовими заявами про конфлікт з ОСОБА_2 не є беззаперечним доказом того, що відповідач перешкоджає їй у користуванні земельною ділянкою відповідно до встановлених у землевпорядній документації меж, а також щодо вчинення останнім протиправних дій, а саме пошкодження паркану.

Щодо посилань позивачки ОСОБА_1 про те, що відповідачем ОСОБА_2 зрізано дерева та кущі смородини, які вона посадила і які росли вздовж межі, яка розділяє земельні ділянки і те, що він облаштував свою огорожу перенісши в глиб ділянки, що перебуває у її власності, то суд такі до уваги не бере, так як дані обставини не доведено належними та допустимими доказами.

Крім того, аналіз представлених доказів не дає можливості дійти висновку про порушення ОСОБА_2 прав ОСОБА_1 щодо руйнування паркану. Таким чином, проаналізувавши докази, долучені до позову, суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Отже, даючи оцінку дослідженим доказам та встановленим у судовому засіданні обставинам справи, суд прийшов до переконання, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами, що відповідачем ОСОБА_2 порушено її право власності на земельну ділянку, чиняться їй перешкоди, оскільки з досліджених доказів та пояснень свідків, судом встановлено, що позивачем не підтверджено встановлення межових знаків, тобто не надано акт приймання - передачі межових знаків на зберігання, як власнику землі, у відповідності до вимог Закону України "Про землеустрій", що унеможливлює встановлення порушення відповідачем меж суміжної земельної ділянки, а також взагалі позивачем не надані докази права власності на земельну ділянку та правовстановлюючі документи на квартиру.

Суд звертає увагу, що позивачка ОСОБА_1 визначила позовні вимоги, а саме: зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом не втручання на роботи проведені на земельній ділянці позивача, однак нею не представлено належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою. Окрім того, нею в позовній заяві не конкретизовано позовну вимогу, а лише в судових дебатах представником позивачки було зазначено щодо проведення відповідачем демонтажу паркану, що є неприпустимим.

Щодо позовноївимоги простягнення матеріальнихзбитків,суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 11ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до статті 22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною першою статті 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, позивачем не доведено належними та допустимим доказами вина відповідача щодо пошкодження паркану, в зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальних збитків за придбання матеріалів у розмірі 7837,60 гривень та ліків у розмірі 7013,53 слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивачки ОСОБА_1 моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, та, зокрема те, що в даній цивільній справі позовна вимога про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди є похідною від позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, то суд, вважає позовну вимогу про стягнення шкоди необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Зв`язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateosv. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbataniv. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. theUnitedKingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (OlujicvCroatia), №22330/05, п. 77).

Так, позивачем та її представником, належними та допустимими доказами не підтверджено наявність порушеного права та не спростовані доводи відповідача, щодо відсутності його противправних дій, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Інші доводи позивача, які наведені у позові в межах наданих позивачем та відповідачем доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в позові, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Кегичівської об`єднаної територіальної громади про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 березня 2024 року.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Краматорськ, Донецької області, громадянка України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 23.09.2004, ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

Представник позивача: Кадун Петро Вікторович, ордер серії АХ №1076772, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1653 від 28.01.2009, місце знаходження за адресою: вул. Бєльовська, буд. 57, м. Красноград, Красноградського району, Харківської області, 63304.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Красне, Кегичівського району, Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 .

Суддя Т.В. Богачова