Постанова

від 05.03.2024 по справі 344/24312/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/24312/23

Провадження № 22-ц/4808/413/24

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Барков В.М.. Мальцева Є.Є.,

за участю секретаря Кузів А.В.

учасники справи

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Регіональний сервісний центр ГЦС МВС в Черкаській області, ТСЦ МВС №2641 міста Івана-Франківська,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2024 року, постановлену судом у складі судді Мелещенко Л.В., за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Черкаській області, ТСЦ МВС №2641 міста Івано-Франківська про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Черкаській області, ТСЦ МВС №2641 міста Івано-Франківська про зобов`язання Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області скасувати реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Renault Megane», номер кузову НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, який зареєстровано на ОСОБА_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Зобов`язати ТСЦ МВС №2641 в м. Івано-Франківськ зареєструвати транспортний засіб марки «Renault Megane», номер кузову НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску на ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що рішенням Черкаського районного суду м. Черкаси задоволено його вимоги до ОСОБА_3 про витребування у нього автомобіля марки «Renault Megane» та повернення його власнику. Витребування судом майна на користь позивача включає в себе визнання права власності на транспортний засіб саме за позивачем.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Черкаській області, ТСЦ МВС № 2641 міста Івано-Франківськ.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги послався на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17 та зазначив, що скасування запису щодо державної реєстрації права власності на рухоме майно за ОСОБА_2 є способом захисту прав позивача на володіння, користування та розпорядження автомобілем. Позивач позовні вимоги обґрунтував наявністю правомірного інтересу щодо відновлення свого права власності на транспортний засіб, а отже спір про зобов`язання скасувати державну реєстрацію транспортного засобу має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу в межах її доводів, та пояснив, що ухвалою Іівано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року йому відмовлено у відкритті провадження, у зв`язку з тим, що спір підвідомчий місцевому загальному суду.

У судове засідання представники Регіонального сервісного центру ГЦС МВС в Черкаській області, ТСЦ МВС №2641 міста Івана-Франківська не з`явились, про дату, місце і час судового засідання повідомлені у відповідності до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заява не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства, а може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства, оскільки зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, спірні відносини виникли між фізичною особою та суб`єктами владних повноважень, щодо оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов поспішно, виходячи з наступного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно із частиною першою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 19ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим згідно із частиною першою статті 2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 19КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається із тексту позовної заяви, позивач просив суд зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Черкаській області скасувати реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Renault Megane», номер кузову НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, який зареєстровано на ОСОБА_2 ,та зобов`язати ТСЦ МВС №2641 в м. Івано-Франківськ зареєструвати транспортний засіб марки «Renault Megane», номер кузову НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску за позивачем.

Позовна заява не містить вимог щодо оскарження дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає п. 4, 5 ч. 1 ст. 175 ЦПК України, відповідно до яких позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Колегія суддівзазначає,що позивач,звертаючись досуду зпозовними вимогамине виклавобставини,якими обґрунтовуєсвої вимоги з зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, не зазначив відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та прийшов до передчасного висновку, що спірні правовідносини виникли між фізичною особою та суб`єктами владних повноважень щодо оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень та не перевіривши відповідність позовної заяви положенням п 4,5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, передчасно відмовив у відкритті провадження.

Враховуючи викладене, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, то Івано-Франківський апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07 березня 2024 року.

Судді: В.М. Луганська

В.М. Барков

Є.Є. Мальцева