Постанова

від 05.03.2024 по справі 507/1196/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3114/24

Справа № 507/1196/23

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О.В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Стахової Н.В.,

учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна Житниця»,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Житниця»

на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2023 року, ухвалене Любашівським районним судом Одеської області у складі: судді Вужиловського О.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Житниця» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що 16 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна Житниця» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за яким вона передала в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 8,16 га з кадастровим номером 5123383400:01:002:0091, яка розташована в с. Новоселівка Новоселівської сільської ради Одеської області, строком на 10 років до 30 грудня 2029 року.

Пунктом 9 вказаного договору передбачено, що орендна плата на дату підписання цього договору складає 29813,66 грн.

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року за який вноситься орендна плата.

Відповідно до пункту 10 Договору, обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Однак, протягом 2020-2022 років відповідач сплачував орендну плату без врахування індексації за 2020-2022 роки.

Неналежне виконання відповідачем договору призвели до необхідності застосування позивачем додаткових зусиль для отримання належних до сплати сум, переживання дискомфорту, що призвело до душевних хвилювань. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення орендарем прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Тому, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором оренди землі від 16 травня 2019 року в сумі 15249,20 грн, 10000 грн моральної шкоди та 5000 грн судових витрат, що складаються з витрат на правову допомогу.

Від відповідачаТОВ «Південна Житниця» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просило відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що орендна плата позивачу сплачувалась в повному обсязі своєчасно, що підтверджується платіжними документами. Нормативно-грошова оцінка землі не змінилась, а тому підстав для перегляду розміру орендної плати також не має. Законодавством не передбачено порядок індексації орендної плати, а тому індексація не передбачає автоматичної зміни розміру орендної плати. Крім того, вважають, що підстав для стягнення моральної шкоди не має, так як між сторонами існують договірні зобов`язання, в договорі про оренду землі, а також вЗаконі України «Про оренду землі»не передбачено відшкодування моральної шкоди. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішенням Любашівськогорайонного судуОдеської областівід 18жовтня 2023року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Житниця» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки задоволено частково.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Житниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі, інфляційним втратам та 3% річнихв розмірі 15249,20 грн, а також 3050 грн судових витрат, а всього 18299,20 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Житниця» про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грнвідмовлено.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Житниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна Житниця» вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, просить рішення Любашівського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2023 року скасувати, відмовивши в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що орендна плата виплачувалась відповідачем позивачу вчасно і в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими документами. Крім того, зазначає, що законодавством не передбачено порядок індексації орендної плати, а тому індексація не передбачає автоматичної зміни розміру орендної плати, розмір нормативно-грошової оцінки з моменту заключення даного договору не змінився, що підтверджується витягом № НВ-9924620782023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20 липня 2023 року.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, скаржник зазначає, що дана справа відноситься до малозначних справ, а витрати на професійну правничу допомогу, що вимагаються позивачем, є нереалістичними, окрім того, позивачем не надані докази фактичного здійснення таких витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату послуги тощо).

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимогапро стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки у розмірі 15249,20 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта вказаної норми).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»та частини 1статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, інфляційних втрат та 3 % річних та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістомстатті 15Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України(далі -ПК України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини перша - третястатті 21 Закону України «Про оренду землі» ).

У п. 66 Постанови ВС від 16 березня 2020 року по справі № 922/1658/19, колегія суддів судової плати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку, що у контексті спірних земельних правовідносин положення ст.21 Закону України «Про оренду землі»необхідно застосовувати у такий спосіб: Нормамистатті 21 Закону України «Про оренду землі»визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21Закону України «Про оренду землі»та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Відповідно до статей1,2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індекс споживчих цінпоказник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Судом установлено, що 16 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Південна житниця» укладено договір оренди землі. Згідно вказаного договору ОСОБА_1 передала в оренду належну їй земельну ділянку площею 8,16 га, кадастровий номер 5123383400:01:002:0091, яка розташована в с. Новоселівка Новоселівської сільської ради Одеської області, Товариству з обмеженою відповідальністю «Південна Житниця» строком на 10 років.

Відповідно до умов договору, а саме п. 9 вказаного договору передбачено, що орендна плата на дату підписання цього договору складає 29813,66 грн (до оподаткування) та вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі коштів через касу підприємства або перерахування на банківську картку/рахунок Орендодавця. Орендар є податковим агентом Орендодавця та сам нараховує та сплачує всі передбачені чинним законодавством податки та збори, зокрема податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Відповідно до п. 10 вказаного Договору обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку ( земельні ділянки) приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Обчислення розміру орендної плати на земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням її (їх) цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Розмір орендної плати може бути переглянутий за згодою сторін, але не частіше одного року на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, погіршення стану орендної земельної ділянки (орендованих земельних ділянок) не з вини орендаря, що підтверджено документами, зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності, в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 13 договору оренди) (а.с. 14-16).

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата виситься до 31 грудня поточного року за який вноситься орендна плата.

Згідно видаткового касового ордеру від 12 червня 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2019 рік24000 грн (а.с. 18).

Згідно видаткового касового ордеру від 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2020 рік24000 грн (а.с. 19).

Згідно платіжної інструкції № 1063 від 10 вересня 2021 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2021 рік24000 грн (а.с. 20).

Згідно платіжної інструкції № 20 від 09 жовтня 2022 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2022 рік24000 грн (а.с. 20).

27 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулась із претензією відповідача про виконання умов договору, а саме сплати заборгованості відповідно до договору в сумі 13134,06 грн (а.с. 22-24).

Вказані обставини по справі ніким не оспорюються.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу належного позивачу розміру орендної плати за 2019-2022 роки, а саме нарахування індексації на погоджений сторонами в договорі оренди землі її розмір, та як наслідок, стягнення інфляційних втрат та 3% річнихна недоплачені суми.

Позивачем розмір заборгованості з орендної плати за 2019-2022 роки розрахований як 13577,51 грн, а саме:

за 2020 рік з врахуванням індексації (29813,66 х 1,01087559 (індекс інфляції) становить 30 137,90 грн, сума до сплати після оподаткування - 24 261,00 грн. Фактично сплачено 09 вересня 2020 року - 24 000,00 грн, сума заборгованості - 261,00 грн;

за 2021 рік з врахуванням індексації (29813,66 х 1,11431707 (індекс інфляції) становить 33 221,87 грн, сума до сплати після оподаткування - 26 743,60 грн. Фактично сплачено 10.09.2021 - 24 000,00 грн, сума заборгованості - 2 743,60 грн;

за 2022 рік з врахуванням індексації (29813,66 х 1,44053849 (індекс інфляції) становить 42 947,72 грн, сума до сплати після оподаткування - 34 572,91 грн. Фактично сплачено 09.10.2022 - 24 000,00 грн, сума заборгованості - 10 572,91 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення пунктів 9, 10 укладеного договору оренди землі не сплачена орендна плата з урахуванням індексації, а тому підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Переглядаючи рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно дост. 81 КПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Довід апеляційної скарги про те, що погоджений сторонами в договорі оренди землі розмір орендної плати після сплати податків 24000 грн і відсутні підстави для його перегляду та зміни з огляду на незмінність нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є помилковим з огляду на таке.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2019-2022 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Статтями 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено поняття індексу споживчих цін та види доходів, які підлягають такій індексації.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 13, частини першої статті 15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

Тобто, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2019 - 2021 років не змінювався, та становив 1,0 %, проте таке має впливати лише на розмір орендної плати, визначений відносно нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Натомість, по теперішній справі розмір орендної плати встановлений сторонами у п. 9 Договір безвідносно розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а у твердій грошовій сумі.

Ураховуючи викладене, відсутні підстави для визначення розміру орендної плати з огляду на нормативну грошову оцінку землі, яка розраховується за формулою, виходячи із індексу споживчих цін за попередній рік за формулою, визначеною статтею 289 ПК України.

Посилання на таке заявника в апеляційній скарзі з огляду на наведене є помилковим.

Правильними є висновки суду про те, що позивачу відповідачем нараховувалася орендна плата без урахування індексу інфляції і що останній сплачував орендну плату без урахуванням індексації інфляції.

Таким чином, розмір орендної плати, виплачений позивачу, не ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору та нормах закону.

Умовами укладеного між сторонами цієї справи договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексу споживчих цін за 2019-2022 роки, що дає суду право застосувати положення статті 21 Закону України «Про оренду землі» у поєднанні зі статтею 289 ПК України.

Оскільки за умовами договору, укладеного між сторонами, передбачено внесення орендної плати із урахуванням індексу інфляції, за встановленими обставинами орендна плата вносилась відповідачем з порушенням умов договору, тому висновки суду про необхідність стягнення недоплачених сум орендної плати є правильними.

Згідност. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач допустив неналежне виконання договору перед позивачем, з нього підлягають стягненню вищевказані суми, а саме сума боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до розрахунку позивача, який не спростовано відповідачем, за порушення строків оплати оренди за 2020 рікза період з 31 грудня 2020 року по 28 червня 2023 року 116,16 грн нараховано - інфляційні втрати; 19,52 грн -3% річних.

За порушення строків оплати оренди за 2021 рік за період з 31 грудня 2021 року по 28 червня 2023 року нараховано 860,16 грн - інфляційні втрати; 122,90 грн -3% річних.

За порушення строків оплати оренди за 2022 рік за період з 31 грудня 2022 року по 28 червня 2023 року нараховано 396,53 грн - інфляційні втрати; 156,42 грн - 3% річних.

Вказані розрахунку відповідачем не спростовані.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх, правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Що стосується доводів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката,несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогуадвокатапідлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числігонорару адвокатаза представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічникаадвокатавизначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом,та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послугадвокатамає бути співмірним із: складністю справи та виконанихадвокатомробіт (наданих послуг); часом, витраченимадвокатомна виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданихадвокатомпослуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідний правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц,провадження № 14-382цс19.

У постанові від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплатугонорарута інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, атакож розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц.

Витрати позивачки ОСОБА_1 професійну правничу допомогу у справі у розмірі 5000 грн підтверджені Договором про надання правової допомоги № 2/2023 від 16 лютого 2023 року, Додатковою угодою до нього № 1 від 16 лютого 2023 року, в якому сторонами договору погоджений вказаний розмір гонорару адвоката, ордером адвоката, актом приймання - передачі юридичних послуг № 1 до договору про надання правової допомоги від 16 лютого 2023 року № 2/2023, детальним описом наданих юридичних послуг до договору про надання правової допомоги від 16 лютого 2023 року № 2/2023.

Вказані витрати заявлені позивачем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті справи позовної заявою, до якої додані відповідні докази таких витрат.

Натомість, відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позовну заяву як першій заяві по суті справи відповідача останнім не заявлено про таке.

Колегія суддів зазначає, що наведений розмір позивача відповідає критерію розумності,є співмірним із складністю справи та виконанихадвокатомробіт (наданих послуг), часом, витраченимадвокатомна виконання робіт (надання послуг), обсягом наданихадвокатомпослуг (виконаних робіт).

Крім того, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару(фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміругонорарувраховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. ОСОБА_2 має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Оскільки суд задовольнив частково позовні вимоги, то понесені судові витрати стягнув пропорційно до задоволених вимог.

Колегія суддів погоджує наведені висновки суду першої інстанції, а помилкові доводи апеляційній скарги щодо не реалістичності визначеного судом розміру судових витрат на правову допомогу не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наведене.

Доводи щодо не надання доказів фактичного здійснення таких витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату послуги тощо), то таке спростовується детальним описом наданих юридичних послуг до договору про надання правової допомоги від 16 лютого 2023 року № 2/2023 (а.с. 12).

Крім того, вказані витрати відшкодовуються як вже понесені, а також у разі, якщо сторона лише має їх понести (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішенняумалозначних справахнепідлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи,уяких ціна позовунеперевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силувимогзакону.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Житниця» залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 18 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови 05 березня 2024 року.

Судді: М.В Назарова

В.В. Кострицький

Н.В. Стахова