Постанова

від 27.02.2024 по справі 914/3011/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа №914/3011/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівПлотніцький Б.Д.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем (вх. № ЗАГС 01-05/136/24 від 10.01.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 19.12.2023 (суддя Іванчук С.В. повний текст рішення складено 20.12.2023)

у справі № 914/3011/23

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Софілайт-проект

(надалі ТзОВ Софілайт-проект , м. Львів;

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем, с.Сокільники, Львівський район, Львівська область;

простягнення 329 391,48 грн.

за участю учасників справи:

від позивача: Свідунович Р.І.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Софілайт-проект звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем про стягнення 329 391,48 грн, з яких 180 740,95грн -30% річних, 102 962,58грн -інфляційних втрат та 45687,95грн -пені. Предметом даного позову є стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідачу за неналежне (несвоєчасне) виконання відповідачем обов`язку по оплаті поставленого йому позивачем товару згідно з умовами договору на підставі спірних видаткових накладних, що були предметом дослідження в межах справи № 914/1148/23.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.12.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Софілайт-проект 22 843,97 грн пені, 90 306,67грн - 30% річних, 102 962,58 грн інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 3 241,70грн.

Ухвалюючи рішення, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 14.07.2023 у справі № 914/1148/23 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача в користь позивача 275 853,85 грн основного боргу за неналежне виконання умов договору поставки від 02.04.2019 № 0204-02 та 4137,81грн судового збору. Предметом розгляду в справі № 914/1148/23 було лише стягнення суми основного боргу.

У зв`язку із простроченням оплат за поставлений товар згідно вищевказаного договору поставки, позивач нарахував відповідачу 30 % річних, пеню та інфляційні втрати по кожній накладній, за якою допущено прострочення із врахуванням здійснених оплат, що за розрахунком позивача становить 180 740,95грн -30% річних, 102 962,58 грн -інфляційні втрати, 45687,95грн - пеня. Перевіривши проведені нарахування, суд дійшов висновку, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку 30% річних, не врахувавши положення ч.5 ст.254 ЦК України. Відтак, в перерахунку, підставними є вимоги про стягнення 30% річних в розмірі 180 613,35грн. В решті вимог щодо стягнення 30% річних судом відмовлено, у зв`язку із безпідставністю заявлення. Окрім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зменшення 30% річних та пені на 50%. Також судом відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТзОВ Технології клімату та автоматизація систем звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2023 у справі №914/3011/23 скасувати в частині стягнення 22 843,97 грн пені, 79 114,53 грн - 30% річних, 91 770,44 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги лише в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 11 192,14 грн та 30% річних в сумі 11 192,14 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що невчасне виконання основного договору відбулось через невідворотну силу (форс-мажор) , у зв`язку із введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану. Листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України (ТПП України) підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також відповідач просить відмовити у стягненні пені в повному обсязі у зв`язку із застосування спливу строку позовної давності для її стягнення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 справу № 914/3011/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Плотніцький Б.Д. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем на рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2023 у справі № 914/3011/23. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 27.02.2024.

Позивач в судовому засіданні 27.02.2024 та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/1009/24) зазначає, що відповідачем не долучено сертифікату торгово-промислової палати України чи його територіального органу, який би посвідчував неможливість виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 0204-02 від 02.04. Окрім того, позивач вказує, що сторонами даного судового спору досягнуто згоди в п.9.7 договору поставки продовжити позовну давність до вимог, пов`язаних з нарахуванням штрафних санкцій, зазначивши при цьому, що строк позовної давності по нарахуванню штрафних санкцій закінчується разом зі спливом позовної давності по основному зобов`язанню. Позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Апелянт участі уповноваженого представника в судовому засіданні 27.02.2024 не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронний кабінет від 31.01.2024, обов`язкова явка сторін в судове засідання не вимагалась, відтак, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за відсутності належно повідомленого апелянта.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

02 квітня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софілайт-проект» (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» (покупець/відповідач) укладено договір поставки № 0204-02, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, вказаний в замовленні, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар на підставі видатково - прибуткових накладних (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.1 договору загальна кількість товарів, що поставляються на умовах даного договору, асортимент, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються в замовленнях, рахунках фактурах та видатково прибуткових накладних.

Згідно з п. 7. 2 договору ціна товару, який поставляється на умовах даного договору, узгоджується сторонами в замовленні, відображається в рахунках - фактурах та вказується у видатково- прибутковій накладній.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що покупець повинен оплатити поставлений товар не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Відповідно до п. 8.2 договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору, рахунку-фактури, виставленого постачальником на вартість поставленої партії товару та накладних. При здійсненні платежу покупець повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково -прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної), за якою партія товару постачалася, та номер та дату рахунку-фактури, виписаної постачальником на оплату поставленої партії товару.

Відповідно до п. 8.5 договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Згідно з п. 9.1 договору сторона, яка порушила господарське зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено.

За умовами п. 9.3 договору за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення виконання.

Відповідно до п. 9.7 договору строк позовної давності по нарахуванню штрафних санкцій закінчується разом зі спливом позовної давності по основному зобов`язанню.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що у разі виникнення обставин непереборної сили, а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, валютних обмежень, змін у законодавстві сторони, яка повинна виконати господарське зобов`язання, які унеможливлюють виконання стороною своїх зобов`язань за даним договором, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи природних явищ, та безпосередньої дії таких обставин на сторону, яка повинна виконати господарське зобов`язання, сторона звільняється від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин. У разі коли дія зазначених обставин триває більш як 90 днів, кожна із сторін має право на розірвання Договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніш як за 30 днів до розірвання. Достатнім доказом дії таких обставин та терміну дії є документ, виданий Торгово-промисловою палатою тієї країни, де сталися вказані обставини.

Згідно з п. 11.1 договору цей договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє протягом одного року. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Між сторонами договору поставки № 0204-02 від 19.04.2019 було укладено додаткові угоди № 1 від 01.04.2020; № 2 від 12.01.2021; № 4 від 04.01.2022 , якими вносилися зміни у пункт 11.1 договору щодо продовження дії договору поставки.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 14.07.2023 у справі № 914/1148/23, яке набрало законної сили, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем до Товариства з обмеженою відповідальністю Софілайт-проект задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 275 853,85 грн основного боргу та 4137,81грн судового збору.

Вказаним рішенням встановлено, що позивач поставив відповідачу продукцію вартістю 879 852,24 грн. по видаткових накладних: № 43 від 16.02.2022 ; № 206 від 12.08.2021; № 224 від 03.09.2021; № 228 від 10.09.2021; № 349 від 13.12.2021; № 397 від 29.12.2021; № 324 від 23.11.2021; № 354 від 14.12.2021; № 369 від 17.12.2021; № 370 від 17.12. 2021, на підставі генеральних довіреностей № 2 та № 3 від 13.01.2021. Наявними у матеріалах справи виписками по рахунках позивача підтверджується факт перерахування відповідачем позивачу загалом суми 603 998,39 грн.

Відповідачем виконано рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2023 у справі № 914/1148/23 у повному обсязі 15.08.2023 та сплачено 279 991,66 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки по рахунку позивача за 15.08.2023, наданої АТ «Райффайзен Банк» з призначенням платежу «ВП 72535177. Наказ 914/1148/23, ТОВ Технології клімату та автоматизація систем».

Позивачем долучено до матеріалів справи № 914/3011/23 копії видаткових накладних № 206 від 12 серпня 2021 на суму 37362,60 грн; № 224 від 03 вересня 2021 на суму 36278,06 грн; № 228 від 10 вересня 2021 на суму 445756,20 грн; № 349 від 13 грудня 2021 на суму 168643,32грн; № 397 від 29 грудня 2021 на суму 52848,18грн; № 324 від 23 листопада 2021 на суму 1800,36грн; № 354 від 14 грудня 2021 на суму 11673,00грн; № 369 від 17 грудня 2021 на суму 2334,60грн; № 370 від 17 грудня 2021 на суму 2590,86грн та № 43 від 16 лютого 2022 на суму 20565,06грн та копії рахунків на оплату № 217 від 30 липня 2021 на суму 618913,86 грн, у тому числі ПДВ; № 340 від 03 листопада 2021 р. на суму 221491,50 грн, у тому числі ПДВ та копію рахунку на оплату № 17 від 24 січня 2022 на суму 25245,30 грн, у тому числі ПДВ.

В матеріалах справи містяться копії банківських виписок по рахунку позивача, наданих АТ «Райффайзен Банк», в яких відображено проведені відповідачем оплати, а саме: від 03.08.2021 оплата на суму 190 601,51грн з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 217 від 30.07.21, у т.ч. ПДВ 20% - 31766,92грн.»; від 30.09.2021р. оплата на суму 44736,86грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 217 від 30.07.21, у т.ч. ПДВ 20% - 7456,14грн.»; від 22.10.2021р. оплата на суму 50000,00грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 217 від 30.07.21, у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33грн.»; від 30.12.2021р. оплата на суму 100 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 217 від 30.07.21, у т.ч. ПДВ 20% - 16666,67грн.»; від 24.01.2022р. оплата на суму 12622,65грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 17 від 24.01.22, у т.ч. ПДВ 20% - 2103,78грн.»; від 14.02.2022р. оплата на суму 30 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 217 від 30.07.21, у т.ч. ПДВ 20% - 5000,00грн.»; від 16.02.2022р. оплата на суму 12 622,65грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 17 від 24.01.2022, у т.ч. ПДВ 20% - 2103,78грн.»; від 25.07.2022р. оплата на суму 10 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 217 від 30.07.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 1666,67грн.»; від 02.11.2022р. оплата на суму 20 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 217 від 30.07.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 3333,33грн.»; від 13.01.2023р. оплата на суму 20 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 217 від 30.07.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 3333,33грн.»; від 20.01.2023р. оплата на суму 10 000,00грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 217 від 30.07.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 1666,67грн.»; від 25.11.2021р. оплата на суму 103 414,72грн. з призначенням платежу «Оплата зг. рах. № 331 від 27.10.2021, №240 від 11.08.2021, №273 і від 16.09.2021, №340 від 03.11.2021 у т.ч. ПДВ 20% - 17235,79 грн.»; від 15.08.2023р. оплата на суму 279991,66грн. з призначенням платежу «ВП 72535177. Наказ 914/1148/23, ТОВ Технології клімату та автоматизація систем».

Позивач з метою досудового врегулювання спору надіслав відповідачу претензію № 2308-1 від 23.08.2023, якою повідомив про наявність заборгованості за договором поставки № 0204-02 від 02.04.2019 в розмірі 50 282,52 грн та пропонував впродовж 10 календарних днів сплатити вказану заборгованість. Докази надіслання претензії, наявні в матеріалах справи.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості поставленого товару по договору поставки № 0204-02 від 19.04.2019, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 180 740,95 грн - 30% річних, 102 962,58 грн інфляційних втрат, 45687,95 грн - пені по кожній накладній окремо із врахуванням здійснених відповідачем оплат (як вбачається із наданого суду розрахунку) до дати погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 14.07.2023 у справі № 914/1148/23, яке набрало законної сили, було встановлено факт існування боргу у відповідача перед позивачем, який виник по договору поставки № 0204-02 від 19.04.2019, в сумі 275 853,85 грн.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, у справі № 914/1148/23 позивачем не заявлялось та судом не вирішувалось питання щодо стягнення пені, 30 % річних та інфляційних втрат.

При цьому колегія суддів зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами укладеного договору, а саме п. 8.5, сторони погодили, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 30 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що покупець повинен оплатити поставлений товар не пізніше 10 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок строку оплати за видатковими накладними № 228 від 10.09.2021 на суму 445 756,20; № 324 від 23.11.2021 на суму 1800, 36 грн; № 349 від 13.12.2021 на суму 168 643, 32 грн, № 354 від 14.11.2021 на суму 11 673, 00 грн, № 369 від 17.12.2021 на суму 2334, 6 грн, № 370 від 17.12.2021 на суму 2 590, 86 грн, № 397 від 29.12.2021 на суму 52 848, 18 грн та № 43 від 16.02.2022 на суму 20 565, 06 грн та вірно встановлено, що він виконаний неправильно, оскільки останнім не враховано, що якщо останній день оплати припадає на вихідний день, то він переноситься на наступний за ним робочий день.

Зокрема, позивачем порушено порядок розрахунку періоду у накладних № 349 від 13.12.2021, де розраховано період заборгованості 23.12.2021 по 15.08.2023 замість правильного 24.12.2021 по 15.08.2023; № 354 від 14.12.2021, де розраховано період заборгованості 27.12.2021 по 15.08.2023 замість правильного 28.12.2021 по 15.08.2022; № 369 від 17.12.2021, де розраховано період заборгованості 27.12.2021 по 15.08.2023 замість правильного з 28.12.2021 по 15.08.2023; № 370 від 17.12.2021, де розраховано період заборгованості 27.12.2021 по 15.08.2023 замість правильного з 28.12.2021 по 15.08.2021; № 397 від 29.12.2021, де розраховано період заборгованості 10.01.2022 по 15.08.2023 замість правильного з 11.01.2022 по 15.08.2023; № 43 від 16.02.2022, де розраховано період заборгованості 28.02.2022 по 15.08.2023 замість правильного з 01.03.2022.

Тому судом здійснено власний розрахунок строку оплати за видатковими накладними, враховуючи 10-ти денний строк оплати встановлений в п. 8.1. договору, та встановлено, що підставними є вимоги щодо стягнення 30% річних в розмірі 180 613, 35 грн.

Суд зауважує, що вказані вище видаткові накладні підписані та скріплені печаткою відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 102 962, 58 грн, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що він виконаний вірно.

Окрім того, за порушення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню за загальний період, вказаний у розрахунку долученому до позовної заяви в розмірі 45 687, 95 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У пункті 9.3. договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення виконання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 45 687, 95 грн, місцевим судом здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасну оплату, по кожній видатковій накладній окремо, враховуючи часткові оплати відповідача та шестимісячний строк нарахування пені, встановлений ч. 6 ст. 232Господарського кодексу України та встановлено,що він виконаний вірно.

Водночас відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру 30 % річних та інфляційних втрат, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та відмову в стягненні пені, у зв`язку із застосуванням спливу строку позовної давності.

Так, відповідач визнав позов лише в частині нарахованих фінансових санкцій за період з 21.09.2021 по 24.02.2022 року, а саме інфляційних втрат в сумі 11 192, 14 грн та 30 % річних в сумі 11 192, 14 грн, в решті нарахованих позивачем сум, відповідач не визнає, у зв`язку із настання, на його думку, форс мажорних обставин, введенням воєнного стану в Україні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2021 у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас потрібно зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається на те, що розмір інфляційних втрат ( які по своїй суті є збитками позивача), становить 102 962, 58 грн, а розмір нарахованої пені та 30% річних, які хоч і не відносяться напряму до штрафних санкцій, проте теж є особливою мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, і не є складовою частиною основного боргу, становить 226 428,90 грн, що значно перевищує розмір завданих позивачу збитків.

Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача, колегія суддів враховує посилання останнього, викладені в клопотання про зменшення розміру неустойки та те, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану працює, стягнення з останнього значних сум штрафів може призвести до негативних наслідків.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що порушення виконання зобов`язань внаслідок несвоєчасної оплати товару, не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять), що період прострочення оплати за поставлений товар є незначним, приймаючи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань та погашення останнім всієї суми заборгованості, стягнутої за рішенням суду у справі № 914/1148/23 протягом короткого терміну (рішення прийнято 14.07.2023 та виконано 15.08.2023), встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, беручи до уваги перевищення розміру належних до сплати штрафних санкцій порівняно із сумою основного боргу, стягнутої рішенням Господарського суду Львівської області від 14.07.2023 у справі № 914/1148/23, з огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги розмір заборгованості з основного боргу- 275 853,85 грн та значний розмір 30% річних та неустойки, а також розмір інфляційних втрат (102 962,58грн), які нараховані за весь період прострочення і є компенсацією за знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, суд дійшов вірного висновку про необхідність зменшення 30% річних та пені на 50%.

У зв`язку з цим, місцевий суд обгрунтовано задоволив клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 50 %, визначивши що таке підлягає частковому задоволенню, стягнувши з відповідача пеню в розмірі 22 843,97 грн та 30 % річних у розмірі 90 306, 67 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що застосування положень ст. 625 ЦК України, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних нарахувань, а тому інфляційні збитки не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, а тому в суду відсутні підстави для зменшення суми інфляції.

Стосовно клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені за період з 21.09.2021 по 28.08.2022, при цьому, позовну заяву подано 09.10.2023.

За приписами п. 9.7 договору строк позовної давності по нарахуванню штрафних санкцій закінчується разом зі спливом позовної давності по основному зобов`язанню.

Належить також зазначити, що відповідно до п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України постановив відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, правовий режим воєнного стану на території України неодноразово продовжувався і триває станом на момент прийняття рішення у справі.

З врахуванням вищенаведеного, місцевим судом вірно встановлено, що позивачем не пропущено строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Стосовно доводів апелянта на те, що війна, як обставина непереборної сили, що прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем нормальної господарської діяльності (форс-мажорні обставини), колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ч.1 ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997р. №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи те, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

З огляду на вищенаведене, офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують для відповідача наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором чи докази звернення про видачу такого сертифіката. Також відповідач не повідомив суду про поважні причини неможливості такого звернення.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в силу приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022р. у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018р. у справі №915/531/17, від 26.05.2020р. у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору, має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, відтак враховуючи те, що дані обставини недоведені документально, тому не можуть прийматись судом до уваги.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 22 843,97 грн - пені, 90 306, 67 грн 30 % річних, 102 962, 58 грн- інфляційних втат

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 19.12.2023 у справі № 914/3011/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 05.03.2024

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

судді Б.Д. Плотніцький

О.С. Скрипчук