Постанова

від 05.03.2024 по справі 463/7281/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/7281/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/811/2750/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю представника заявника Свистович Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2023 року в складі судді Грицко Р.Р. в справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , заінтересована особа Куп`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства,-

встановив:

У серпні 2023 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Петро-Іванівка Дворічанського району Харківської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Жовква Львівського району Львівської області, відносно малолітньої ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Куп`янськ Харківської області. Також, просить внести зміни до актового запису № 12 від 27.06.2017, складеного Куп`янським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а саме зазначити у графі батько: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Петро-Іванівка Дворічанського району Харківської області, прізвище та по батькові залишити без змін.

Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , заінтересована особа Куп`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства.

Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , вважає ухвалу необґрунтованою такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що заява подана з метою захисту прав та інтересів дитини, а саме: призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника та відповідних соціальних пільг наданих чинним законодавством України.

Зазначає, що померлий ОСОБА_3 за життя факт свого батьківства не піддавав сумніву та не спростовував його, проявляв належну турботу та займався вихованням доньки.

Покликаючись на висновок молекулярно-генетичної експертизи зазначає, що належним способом вирішення питання щодо батьківства є звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства у порядку окремого провадження, оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у КНП «Жовківська лікарня» внаслідок отриманих мінно-вибухових травм та вогнепального осколкового черепно-мозкового поранення, які отримав 10.02.2023 під час бойового зіткнення захищаючи Батьківщину.

Звертаючи увагу на критерії розмежування судової юрисдикції, зазначає, що справи на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, чітко визначені ст. 19 КАС Укарїни.

При цьому, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника.

В свою чергу, до справ адміністравтиної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є як і спеціальний суб`єктний склад, так і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Вважає, що районний суд не з`ясував належним чином питання підсудності та юрисдикційності та помилково прийняв рішення про відмову у відкриті провадження у справ.

Звертає увагу, що не зверталася до суду з питанням призначення одноразової грошової допомоги, тому заявлена вимога не є публічно-правовою.

Просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявниці Свистович Ю.П. на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.

Згідно із ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Проаналізувавши норми Сімейного кодексу України, а також Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд зазначив, що отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців є видом соціальної виплати, пов`язаної із заходами соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, яка призначається та виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу, і якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.

При цьому, спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на те, що вимоги заявника пов`язані з доведенням наявності підстав для отримання пенсії та відповідних соціальних пільг відповідно до вимог ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які не пов`язані з цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням, реалізацією та припиненням, за своїм предметом та правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці щодо виплат державою.

Таким чином, правова мета звернення заявника до суду полягає у підтвердженні її певного соціально-правового статусу для призначення та отримання грошової допомоги (пенсії), а отже такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

Поряд з цим, недопустимим є ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства.

При вирішенні питання, суд врахував правові висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19, від 23 січня 2023 року у справі №214/1309/21 та у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц, від 17 травня 2023 року у справі №343/1548/22.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку передбачений у ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утримання; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Згідно із ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Як роз`яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Як вбачається із матеріалів справи, заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Петро-Іванівка Дворічанського району Харківської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Жовква Львівського району Львівської області, відносно малолітньої ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Куп`янськ Харківської області.

У поданій заяві заявниця зазначає, що ОСОБА_3 помер у КНП «Жовківська лікарня» внаслідок отриманих мінно-вибухових травм та вогнепального осколкового черепно-мозкового поранення, які він отримав 10.02.2023 під час бойового зіткнення захищаючи Батьківщину.

Крім цього, заявниця зазначає, що встановлення зазначеного факту необхідно з метою захисту прав та інтересів дитини, а саме призначення пенсії та відповідних соціальних пільг наданих чинним законодавством України.

Колегія суддів виходить з того, що під час дії правового режиму воєнного стану правова проблема постає у значній кількості поданих заяв, позовів на території України про встановлення факту батьківства, самостійного виховання дитини (інших повязаних із цим фактів) чи оскарження рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Так, Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року, справа № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22) визначив, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Разом з цим, вирішуючи проблему єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року справа №560/17953/21 (провадження №11-150апп23) відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Натомість, юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків, чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Аналізуючи наведені вище норми процесуального закону, а також висновки касаційного суду, колегія суддів приходить висновку про те, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.01.2024, cправа № 560/17953/21.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, які були актуальними на час прийняття оскаржуваної ухвали, однак, на час перегляду справи судом апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно юрисдикції спору, які мають бути враховані судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з викладеним, оскаржувана ухвала у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 315, 367, 374, 377, 382-384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2023 рокускасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складени 06 березня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк