Постанова

від 07.03.2024 по справі 442/1810/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/1810/23 Головуючий у 1 інстанції: Крамара О.В.

Провадження № 22-ц/811/1676/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача:Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Крамара О.В. від 11 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення коштів, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 13913 грн 54 коп. (вартість виплаченої ОСОБА_1 житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , за період з вересня 2018 по лютий 2021 року) та 1073 грн 60 коп. сплаченого судового збору, а всього 14987 гривень 14 копійок.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається на неповноту розгляду справи, не встановлення дійсних обставин, не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що позивач зареєстрував своє місце проживання у вказаній квартирі лише 10.02.2021 року, як це підтверджується його паспортом. Вказує, що правовідносини, які виникли між позивачем, відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управлінням праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради у даному спорі регулюються Положенням про порядок відшкодування та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, у відповідних редакціях 2018-2021 року. Така безготівкова субсидія надавалась відповідачці в 2019 році, як це стверджується довідкою Управління праці і соціального захисту населення. Судом першої інстанції не було враховано правову природу і безповоротний характер субсидії. Зазначає, що призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, зокрема, виконавчих органів міських рад третьою особою у даній справі, а не позивачем у даній справі. Звертає увагу, що ухвалою суду від 23.03.2023 було відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб, тому позивач мав подати заяву про зміну предмета позову, а не заяву про уточнення позовних вимог, не пізніше 07 травня 2023 року. Однак він подав 10 травня 2023 року, а відповідачу надіслав 15 травня 2023 року, що стверджується трекінгом Укрпошти №8210806464175. Зазначає, що довідкою Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради від 06.06.2023 №1557 підтверджується, що у період з вересня 2018 року по січень 2019 року, відповідачці надавалась безготівкова субсидія на житлово-комунальні послуги: у вересні 2018 р. 242,06 грн, у жовтня 2018 р. 831,38 грн, у листопаді 2018 р. 1729,52 грн, у грудні 2018 р. 1741,28 грн, у січні 2019 р. 1741,28 грн., разом - 4715,52 грн. Решта субсидії є готівкою. Суд на вказану обставину увагу не звернув і помилково зазначив, що безготівкова житлова субсидія на житлово-комунальні послуги надавалася лише в січні 2019 року на суму 1741,28 грн.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Судом відмовлено у долученні до матеріалів справи доказів, а саме довідки Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради від 06.06.2023 №1557, оскільки відповідачка не була позбавлена права заявити таке клопотання про долучення доказів в суді першої інстанції та жодних поважних причин неподання такого в суді першої інстанції нею не наведено. Суд же апеляційної інстанції вправі задовольнити таке клопотання лише у випадках коли таке безпідставно не було задоволено судом першої інстанції або у випадку коли заявленню такого перешкоджали об`єктивні причини, що не залежали від волі особи яке таке заявляє, однак таких судом апеляційної інстанції не встановлено та не наведено таких і стороною позивачки, зокрема. і в клопотанні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змістуоскаржуваного рішеннявбачається,що судпершої інстанції,посилаючись,зокрема,на ст.ст.4,12,13,76-83,141,223,247,259,263,264,265 ЦПК України, задовольняючи позовчастково,виходив зтого, що позивачу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , належить по частині житлової квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 55,2 кв.м. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №442/8091/21 від 10.12.2021, яким ухвалено: стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 12305,51 грн витрат, сплачених за житлово-комунальні послуги по утриманню квартири АДРЕСА_2 та 454 грн сплаченого судового збору. Постановою Львівського апеляційного суду від 19.04.2022, вказане вище рішення змінено, та постановлено: стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 13535,15 грн витрат, сплачених за житлово-комунальні послуги по утриманню квартири АДРЕСА_2 . З інформаційної довідки №834 від 30.03.2023 виданої на вимогу Дрогобицького міськрайонного суду Управлінням соціального захисту населення Дрогобицької міської ради, вбачається, що ОСОБА_4 була виплачена готівкою житлова субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір виплаченої субсидії, за період з вересня 2018 по лютий 2021 року становить 27827,08 грн. Суд прийшов до висновку, що з відповідача в користь позивача, слід стягнути 1/2 вартості виплаченої ОСОБА_1 житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , за період з вересня 2018 по лютий 2021 року, що становить 13913 грн 54 коп. (27827,08 грн / 2). Що стосується позовних вимог в частині відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з березня 2021 по вересень 2021 року, то в задоволенні позову в цій частині суд відмов, так як з березня 2021 житлова субсидія за адресою: АДРЕСА_1 , призначена на ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.

У березі 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 кошти, отримані від держави в рахунок житлової субсидії за період з вересня 2018 року по серпень 2021 року в розмірі 29 568 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) гривень 36 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є співвласником житлової квартири, загальною площею 55,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Іншим співвласником вказаного об`єкту нерухомості на праві спільної часткової власності є колишня дружина відповідача ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 15 червня 2010 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області. Позивач і відповідач разом фактично проживали у вищевказаній житловій квартирі, що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №102 від 04.10.2021 року. Однак, з вересня 2018 року по червень 2020 року позивачка фактично не проживала за адресою свого місця реєстрації проживання. За адресою: АДРЕСА_3 , позивач фактично проживає, але не зареєстрований, про що свідчить будинкова книга для прописки громадян. Проте, відповідачка з 2018 року по теперішній час не бере жодної участі в утриманні спільного житлового приміщення, вартість всіх комунальних послуг сплачує позивач. Однак, ОСОБА_4 з жовтня 2011 року по лютий 2021 року перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення та отримувала житлову субсидію на відшкодування витрат з оплати житлово-комунальних послуг на квартиру АДРЕСА_2 . Даний факт підтверджується повідомленням Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради №3807 від 29.07.2021 року. Крім цього в судовому засіданні під час розгляду справи №442/8091/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів на утримання майна, відповідачка визнала факт отримання нею субсидій на квартиру АДРЕСА_2 . Відповідачка взагалі не витрачала кошти на оплату комунальних послуг у спільній квартирі, що в свою чергу робив позивач самостійно, що вбачається, також із рішення Дрогобицького районного суду Львівської області від 10.12.2021 року та Львівського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року по справі №442/8091/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів на утримання майна.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 13 Конституції України та частині 4 статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов`язує.

Частиною 1 ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до пункту 2 Положення "Про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 1 ст. 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Крім цього, зважаючи на вказані норми закону, у випадку коли особі було відшкодовано державою кошти на сплату комунальних послуг, у випадку розподілу таких зобов`язань (щодо сплати за надані комунальні послуги) між співвласниками житлового приміщення, відповідно підлягатимуть розподілу між ними і відшкодовані державою кошти на покриття таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (колишня дружина позивача), належить по 1/2 частині житлової квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 55.2 кв.м.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №442/8091/21 від 10.12.2021, яким ухвалено: стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 12305,51 грн. витрат, сплачених за житлово-комунальні послуги по утриманню квартири АДРЕСА_2 та 454 грн. сплаченого судового збору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19.04.2022, вказане вище рішення змінено, та постановлено: стягнути ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 13535,15 грн. витрат, сплачених за житлово-комунальні послуги по утриманню квартири АДРЕСА_2 .

Вказаними вище рішеннями, встановлено, що позивачем здійснено оплату житлово-комунальних послуг на утримання квартири за період з вересня 2018 року по вересень 2021 року та стягнуто з відповідача в користь позивача 1/2 вартості, понесених ним витрат на оплату житлово-комунальних послуг на утримання квартири.

З інформаційної довідки №834 від 30.03.2023 виданої на вимогу Дрогобицького міськрайонного суду Управлінням соціального захисту населення Дрогобицької міської ради, вбачається, що ОСОБА_4 була виплачена готівкою житлова субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір виплаченої субсидії, за період з вересня 2018 по лютий 2021 року становить 27827,08 грн.

Позивач просив стягнути з відповідачки кошти отримані від держави в рахунок житлової субсидії в розмірі 29568 грн 36 коп, однак такі доводи правильно не взяті до уваги судом першої інстанції, адже в січні 2019 року ОСОБА_5 користувалась безготівковою житловою субсидією на житлово-комунальні послуги.

Окрім цього, судом першої інстанції правильно встановлено, що постановою Львівського апеляційного суду від 19.04.2022, стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 1/2 витрат, сплачених за житлово-комунальні послуги по утриманню квартири АДРЕСА_2 .

Що стосується заяви відповідачки про застосування строків позовної давності, то колегія судів не бере таку до уваги, оскільки відповідачка в суді першої інстанції не заявляла про застосування строку позовної давності, хоча остання отримувала позовну заяву із зазначенням вимог і періоду за який позивач просив стягнути кошти. Також, нею було подано відзив на позовну заяву, в якому не міститься клопотань щодо застосування строку позовної давності.

Щодо твердження відповідачки, що позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, то слід вважати, що врахування такої заяви судом першої інстанції на законність та обґрунтованість рішення суду не вплинуло, оскільки така заява не змінила позовних вимог. Так, ні періоду, ані суті вимог такої змінено не було у такій було вказано лише грошовий вираз вимог, які заявлені раніше. Дана заява лише проілюструвала грошовий вираз тих вимог, які були заявлені позивачем раніше, додаткових вимог заявлено не було.

Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідачки в користь позивача, слід стягнути 1/2 вартості виплаченої ОСОБА_1 житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , за період з вересня 2018 по лютий 2021 року, що становить 13913 грн 54 коп. (27827,08 грн. / 2).

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з березня 2021 по вересень 2021 року, то районний суд дійшов правильного висновку, що у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити, оскільки з березня 2021 житлова субсидія за адресою: АДРЕСА_1 , призначена на ОСОБА_2 .

Зважаючи на вказане, доводи скарги слід вважати безпідставними, а саму скаргу слід залишити без задоволення, рішення ж суду, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07 березня 2024 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра