Постанова

від 07.03.2024 по справі 568/1547/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 року

м. Рівне

Справа № 568/1547/23

Провадження № 22-ц/4815/204/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

учасники справи:

позивач: Сільськогосподарське мале приватне підприємство «Юг-Сервіс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інтер-Поліс»,

розглянув в порядкуспрощеного позовногопровадження вм.Рівне апеляційнускаргу представника Сільськогосподарського малого приватного підприємства «Юг-Сервіс» адвоката Дремлюги Ю.С. на ухвалу Радивилівського районногосуду Рівненськоїобласті від 30листопада 2023року, постановлену в складі судді Троцюк В.О., у справі № 568/1547/23,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2023 року позовну заяву Сільськогосподарського малогоприватного підприємства«Юг-Сервіс»до ОСОБА_1 ,ПАТ Страховакомпанія «Інтер-Поліс»про відшкодуваннямайнової шкодивизнано неподаноюта повернуто позивачу.

Не погодившись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказує, суддя Троцюк В.О., брала участь у розгляді справи № 568/1248/21 та ухвалила вирок від 28 червня 2023 року, який був скасований ухвалою апеляційного суду від 26 вересня 2023 року. В подальшому, під час нового розгляду справу було розприділено судді Троцюк В.О. Всупереч приписів ст. ч. 1 ст. 37 ЦПК України та ч. 2 ст. 36 ЦПК України остання не заявила самовідвід, а тому справу розглянуто неповноважним складом суду.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Встановлено, що вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 (один) рік. Цивільний позов Сільськогосподарського малого приватного підприємства «Юг-Сервіс» залишено без розгляду.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника потерпілого Сільськогосподарського малого приватного підприємства «ЮГ-СЕРВИС» ? адвоката Дремлюги Ю.С. задоволено частково, вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 червня 2023 року скасовано в частині вирішення цивільного позову Сільськогосподарського малого приватного підприємства «ЮГ-СЕРВИС» і призначено новий розгляд даного позову в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без зміни.

Ухвалою від 30 листопада 2023 року, вказана позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

Суддя зазначив, що згідно з нормами частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, у тому числі, зазначення доказів, що підтверджують обставини, викладені в позові, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки, які зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Положеннями частин 1-2 стаття 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною першою статті 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно допунктів 3-5частини п`ятоїстатті 175ЦПК України,у позовнійзаяві,крім іншихобов`язкових реквізитів,зазначається змістпозовних вимог:спосіб (способи)захисту правабо інтересів,передбачений закономчи договором,або іншийспосіб (способи)захисту правта інтересів,який несуперечить законуі якийпозивач проситьсуд визначитиу рішенні;якщо позовподано докількох відповідачів-зміст позовнихвимог щодокожного зних; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

При цьому ЦПК не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Отже, стаття 175 ЦПК не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.

Однак суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності (пункти 4, 5 частини третьої статті 2 ЦПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 12 ЦПК України).

У відповідностідо частин1,3статті 13ЦПК України,суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених цивільним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 183 ЦПК, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

Із змісту позовної заяви слідує, що вона містить достатньо інформації щодо предмета позову та обґрунтування позовних вимог позивачем.

Крім того, позивач додав до заяви докази, які він вважав за необхідне надати суду, якщо ж вони при розгляді справи не підтвердять позовні вимоги, то це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності абовідсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях цивільного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частин першої статті 264 ЦПК вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.

Повертаючи заяву, суд фактично дав оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог та їх достатності, що є неприпустимим.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. Russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Враховуючи наведене, апеляційний суд виснує, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно повернув позивачу позовну заяву з підстав не усунення недоліків позовної заяви, що не відповідає дійсним обставинам справи.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на правову позицію , висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23, яка хоч і стосується питання повернення позовної заяви, поданої до адміністративного суду через не усунення недоліків, зазначених судом, проте підлягає врахуванню і судами, які розглядають справи в порядку цивільного судочинства, оскільки основоположні засади (принципи) та стадійність як цивільного, так і адміністративного судочинства є схожими та спрямовані на реалізацію основного завдання судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України, частина 1 статті 2 КАС України).

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення справи, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського малого приватного підприємства «Юг-Сервіс» адвоката Дремлюги Ю.С. задовольнити.

Ухвалу Радивилівського районногосуду Рівненськоїобласті від 30 листопада 2023 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 березня 2024 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.