Постанова

від 29.02.2024 по справі 641/8926/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Харків

справа№ 641/8926/19

провадження№ 22-ц/818/378/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді:Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участюсекретаря судовогозасідання Тітченко О.В.

сторони справи:

позивач Харківська міська рада

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2023 року ухвалене у складі судді Боговського Д.Є.,-

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 у розмірі 401 011,79 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що ним відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства в результаті якого виявлено, що ОСОБА_1 з 13.11.2012 на праві власності належить нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 1006,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2012 №3077. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,3540 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності територіальної громади м. Харкова. Відповідач у період з 01.10.2016 по 30.09.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно грошові кошти. Департаментом територіальної контролю Харківської міської ради було здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:08:014:0055 по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1». За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки. Безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності становить 401011,79 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31.10.2023 позовні вимоги Харківської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 401 011,79 грн та судовий збір в розмірі 6015,18 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати частково та стягнути суму безпідставно збережених коштів за вирахуванням сплаченого податку на землю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2018 по 30.09.2019 не враховано, що у період часу з 26.08.2018 по 25.08.2019 ОСОБА_1 сплатив державі в особі головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області земельний податок у розмірі 126 981,23 грн. Тобто за період часу з 01.01.2018 по 30.09.2019 з нього мала бути стягнута сума у розмірі 123 867,67 грн, а не 250 842,90 грн. Рішення суду про стягнення коштів за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 у сумі 28 658,14 грн та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у сумі 121 510,75 грн, що загалом складає 150 168,89 грн є законним, а отже і кінцева сума стягнення з урахуванням сплаченої суми податку дорівнює 274 036,56 грн.

26.12.2023 до суду апеляційної інстанції від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Харківська міська рада просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Посилалась на те, що судом повно та всебічно встановлені обставини та ухвалене законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника, представника Харківської міської ради, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно дост.264 ЦПК Українисудове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.08.2019 № 177065825 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 1006,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.11.2012 зареєстроване за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2012 №3077.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.08.2019 №HB-0003589622019 земельна ділянка по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136900:08:014:0055) зареєстрована у Державному земельному кадастрі 01.04.2013. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02.). Форма власності - комунальна.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 12.08.2019 року здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:08:014:0055 по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1», право власності на яку зареєстровано за відповідачем.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136900:08:014:0055) від 24.06.2019 №1047/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.08.2019 №HB-0003589622019 площа вказаної земельної ділянки складає 0,3540 га.

Рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 (зі змінами) затверджено Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові (далі Положення № 41/08).

Пунктом 2.6. Положення №41/08 встановлено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати, оскільки договір оренди не укладався, тому застосовано вихідну ставку у розмірі 100%.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати здійснений Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3540 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136900:08:014:0055) від 24.06.2019 №1047/0/45-19 виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, та з урахуванням сплаченого ОСОБА_1 земельного податку за спірний період.

Відповідно до листів ГУ ДПС у Харківській області від 07.04.2023 та від 25.04.2023 ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ГУ ДПС, як платник земельного податку з фізичних осіб за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , з 03.09.2012. За 2016 рік в інтегрованій картці платника податків відображено нарахувань на суму 72412,43 грн фактично сплачено платником 80532,00 грн. Переплата станом на 31.12.2016 становить 10047,18 грн. За 2017 рік зменшено нарахувань платнику податків на суму 116934,05 грн у зв`язку зі зміною площі земельної ділянки, сплата відсутня. Переплата станом на 31.12.2017 року становить 126 981,23 грн. За 2018 рік відображено нарахувань на суму 44907,47 грн, сплата відсутня. Переплата станом на 31.12.2018 становить 82073,76 грн. За 2019 рік відображено нарахувань на суму 78581,13 грн, сплата відсутня. Переплата станом на 31.12.2019 становить 3492,63 грн.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 20.07.2023 №12853/5/20-40-24-05-07 в листі від 23.06.2018 №15015/9/20-40-13-09-19 вказані нарахування та сплата по земельному податку з урахуванням скасувань у зв`язку із зміною площі земельної ділянки, які повинні дійсно відображатися у картці платника по рокам.

За таких обставин матеріалами справи підтверджений факт використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.10.2016 по 30.09.2019 без достатньої правової підстави.

Частиною 1ст. 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено устатті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положеньстатті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістомстатті 125 Земельного кодексу Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє нежитловою будівлею літ. «А-1» загальною площею 1006,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем у заявлений період не було зареєстровано.

Відповідно достатті 206 Земельного кодексу Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу Українивизначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послався на положеннястатей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 401 011,79 грн зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Харківської міської ради, без укладення договору оренди за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу Українидосить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно дост.1Закону України"Прооренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1ст.15Закону України"Прооренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу Україниположення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьоїстатті 1212 Цивільного кодексу Україниположенняглави 83 Цивільного кодексу Українизастосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьоїстатті 1212 Цивільного кодексу Українивина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно дост. 1214 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, користується спірною земельною ділянкою.

Частиною 14.1.136ст. 14 Податкового кодексу Українипередбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

Однак, відповідач протягом періоду з 01.10.2016 по 30.09.2019 цього обов`язку не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 по справі № 3-1345гс16.

Розмір доходу відповідача було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати здійснений Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3540 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136900:08:014:0055) від 24.06.2019 №1047/0/45-19 виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, та з урахуванням сплаченого ОСОБА_1 земельного податку за спірний період

Вказаний розрахунок зроблений позивачем за період використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.10.2016 по 30.09.2019 у сумі 401 011,79 грн.

Перевіривши правильністьвизначення позивачемрозміру доходу,суд зазначає,що прискладанні розрахованихсум позивачемвірно розрахованозагальну сумубезпідставно набутогомайна,однак знеї необхідновирахувати сумусплаченого відповідачемземельного податкута орендноїплати урозмірі 126981,23грн станом на 31.12.2017 року

Таким чином,сума безпідставнозбережених ОСОБА_1 коштів дорівнює401011,79-126981,23 = 274030,56 грн.

Висновок суду на неможливість врахування вищезазначеної суми у зв`язку із безпідставною зміною відповідачем площі земельної ділянки при поданні звітів про сплату податку до ДПС у Харківській області є не обґрунтованим, оскільки при визначенні розміру безпідставно збережених коштів лише враховується сума фактично сплачених коштів у вигляді земельного податку. Оцінка правильності нарахування такого судом не здійснюється, тому що зазначене питання виходить за межі предмету дійсного спору.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду першої інстанції Харківська міська рада сплатила судовий збір у розмірі 6015,18 грн, позовні вимоги задоволено на 68,3% тому з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради підлягає стягненню 4110,17 грн (6015,18 х 68,3%).

При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 2856,95 грн. Оскільки апеляційна скарга задоволена на 100% то з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню зазначена сума.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з урахування ч. 10 ст 141 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати взаємозалік та стягнути ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 1253,22 грн (4110,17 2856,95).

Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381- 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2023 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 274030(двістісімдесят чотиритисячі тридцять)грн 56(п`ятдесятшість)коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у сумі 1253 (одна тисяча двісті п`ятдесят три) грн 22 (двадцять дві) коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06 березня 2024 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук