Повістка

від 04.04.2024 по справі 641/8926/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКР/АЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Харків

справа № 641/8926/19

провадження № 22-з/818/67/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В.

сторони справи:

позивач - Харківська міська рада

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків заяву Розумовського Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом № 641/8926/19,-

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 у розмірі 401 011,79 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31.10.2023 позовні вимоги Харківської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 401 011,79 грн та судовий збір в розмірі 6015,18 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати частково та стягнути суму безпідставно збережених коштів за вирахуванням сплаченого податку на землю.

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2023 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 274 030 грн 56 коп та судовий збір у сумі грн 22 коп.

04 березня 2024 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Заява обґрунтована тим, що постановою Харківського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Відповідачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу пов`язаних з апеляційним розглядом справи у розмірі 19200 грн.

На підтвердження вказаної суми до заяви додано копію договору № 07-10/1 про надання правничої допомоги, додаткову угоду №1 до договору № 07-10/1 про надання правничої допомоги опис виконаних робіт до договору № 07-10/1 про надання правничої допомоги.

04 квітня 2024 року до апеляційного суду від Харківської міської ради надійшли заперечення на заяву, в яких Харківська міська рада просила відмовити в задоволенні заяви.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з п.п. «б, в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено, проте питання про стягнення витрат на правничу допомогу не вирішено.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. (ч. 3, ст. 270 ЦПК України).

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Постанова Харківського апеляційного суду, якою апеляційну ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено 29 лютого 2024 року, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення 04 березня 2024 року. Зазначене свідчить про дотримання позивачем строків звернення до суду визначених п.8 ст.141 ЦПК.

В обґрунтування заяви представником додано копію договору № 07-10/1 про надання правничої допомоги, додаткову угоду №1 до договору № 07-10/1 про надання правничої допомоги опис виконаних робіт до договору № 07-10/1 про надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх вимог заявником надано копію договору № 07-10/1 про надання правничої допомоги, додаткову угоду №1 до договору № 07-10/1 про надання правничої допомоги опис виконаних робіт до договору № 07-10/1 про надання правничої допомоги.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Розподіляючи витрати, понесені відповідачем професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Між тим, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи наданої у зв`язку із розглядом справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, що заявлені позивачем у даній справі задоволені частково, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів, значимості таких дій у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з Харківської міської на користь ради ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 10000 грн.

Враховуючи викладене вище, заяву ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , належить задовольнити частково та ухвалити у справі додаткову постанову про стягнення з Харківської міської на користь ради ОСОБА_1 10000 гривень понесених витрат на правничу (правову) допомогу у зв`язку із розглядом апеляційної скарги.

Керуючись статтями 270, 382, 383 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Стягнути з Харківської міської (код ЄДРПОУ 04059243) на користь ради ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 10000 (десять тисяч) гривень понесених витрат на правничу (правову) допомогу у зв`язку із розглядом апеляційної скарги.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткової постанови складено 05 квітня 2024 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук