Постанова

від 05.03.2024 по справі 705/3390/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/229/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/3390/22 Категорія: 302000000 Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Новікова О.М., Сіренка Ю.В.

секретар Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач (скаржник) ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Гейко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 нарішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення безоплатного земельного сервітуту,

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення безоплатного земельного сервітуту, мотивуючи тим, що 15 січня 2004 року відповідачем була приватизована земельна ділянка та отримано державний акт на право приватної власності на землю за № 4234, при умові дотримання вимог Земельного кодексу України, а саме п. г ч. 1 ст. 91 ЗК України. Вказана земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та має кадастровий номер 7110800000:02:006:0371.

У зв`язку з тим, що у квартирі АДРЕСА_2 з`явилися проблеми з водопостачанням задля відновлення водопостачання до цього будинку потрібен доступ до водопроводу, який проходить через вищевказану земельну ділянку, при цьому відповідач відмовляється надати до неї доступ.

Позивач вказує, що погоджуючи матеріали проекту відведення земельної ділянки для реконструкції квартири під магазин ОСОБА_2 були надані висновок Управління містобудування і архітектури щодо умов використання земельної ділянки та наявності містобудівних обмежень та обтяжень № 355 від 09 липня 2008 року, якими було накладено обмеження та обтяження порядку користування земельною ділянкою відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язано створити та забезпечити умови вільного доступу для прокладання нових, реконструкції та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд, що знаходяться в межах зазначеної території.

Також, в погодженні Державного агентства земельних ресурсів України № 596 від 09 липня 2008 року зазначено: «Обмеження: забезпечити підходи та під`їзди власникам суміжних ділянок для обслуговування будівель і споруд, які проходять по межі земельної ділянки.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2021 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту скасовано рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року у справі № 705/4197/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у зв язку з порушенням судом норм процесуального права. Встановлено безоплатний постійний земельний сервітут шириною 3,00 м та довжиною 12,536 м (загальною площею 37,608 кв.м) через земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0371 на користь ОСОБА_1 для ремонту та обслуговування водопроводу до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим забезпеченням доступу до цього водопроводу.

20 червня 2022 року позивач звернулася до Державного реєстратора із заявою про реєстрацію безоплатного земельного сервітуту на підставі рішення суду.

Листом від 22 червня 2022 року державним реєстратором Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області Шевчук Д.Ю. їй відмовлено у реєстрації земельного сервітуту, у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:02:006:0371 відсутня у системі Державного земельного кадастру.

При цьому, державний реєстратор повідомив її про те, що відповідно до інформації у довідці, виданій міськрайонним управлінням в Уманському районі м. Умань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області встановлено, що земельній ділянці на яку встановлено земельний сервітут присвоєно новий кадастровий номер 7110800000:02:001:0315 земельної ділянки в результаті відведення її зі зміною цільового призначення на підставі проекту відведення земельної ділянки для реконструкції частини житлового будинку під магазин.

Згідно відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки кадастровий номер 7110800000:02:001:0315, формування та реєстрації її в системі Державного земельного кадастру відбулася на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.01.2020 року та зареєстрована в системі Державного земельного кадастру міськрайонним управлінням в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.06.2020.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 під час розгляду цивільної справи № 705/4197/20 не повідомив ні суд, ні інших учасників судового процесу про те, що земельній ділянці з кадастровим номером 7110800000:02:006:0371 присвоєно інший кадастровий номер, склалися такі обставини, що судове рішення у справі № 705/4197/20 виконати немає можливості.

Зазначає, що через перешкоди, які чинить відповідач, порушується принцип добросусідства і позивач позбавлена права належним чином користуватися належним їй майном.

Вказує, що при розгляді справи № 705/4197/20 судами було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вона, ОСОБА_1 , є співвласником квартири АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Також встановлено, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив з того, що позивачем доведено неможливість належного обслуговування водопроводу без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, та враховано, що саме встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача буде найменш обтяжливим для сторін та відповідатиме принципу добросусідства.

Крім того, було визначено, що доводи апеляційної скарги щодо встановлення безоплатного земельного сервітуту для ремонту та обслуговування водопроводу є помилковими, оскільки те, що водопроводу не існує, спростовуються матеріалами справи і водопровід був прокладений до приватизації відповідачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає про те, що преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Факти, встановлені в судових рішенням в межах цивільної справи № 705/4197/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту не підлягають додатковому доведенню та приймаються судом з огляду на приписи ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Наголошує на тому, що незважаючи на ту обставину, що земельна ділянка кадастровий номер 7110800000:02:006:0371 після зміни цільового призначення отримала кадастровий номер 7110800000:02:001:0315 ця позовна заява не є поданням іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, адже предметом позову є встановлення безоплатного земельного сервітуту відносно земельної ділянки кадастровий 711080000:02:001:0315, який відмінний від кадастрового номеру, який було зазначено в позові, що розглядався в межах цивільної справи № 705/4197/20.

Просила суд встановити безоплатний земельний сервітут шириною в 3,00 метри та довжиною в 12,536 метра (загальною площею 37,608 кв.м) через земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000:02:001:0315 на користь ОСОБА_1 для ремонту та обслуговування водопроводу до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з подальшим забезпеченням доступу до вказаного водопроводу.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2023 року позов задоволено.

Встановлено безоплатний земельний сервітут шириною в 3,00 метри та довжиною в 12,536 метра (загальною площею 37,608 кв.м) через земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000:02:001:0315, на користь ОСОБА_1 для ремонту та обслуговування водопроводу до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з подальшим забезпеченням доступу до вказаного водопроводу.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини щодо необхідності встановлення земельного сервітуту безпосередньо через земельну ділянку ОСОБА_2 , урахувавши, що встановлення такого сервітуту було визначено в судовому порядку, але через технічні обставини, а саме зміну кадастрового номеру в зв`язку зі зміною її призначення, реалізувати таке рішення позивач позбавлена можливості, а без встановлення сервітуту ОСОБА_1 позбавлена права нормального використання належного їй майна без встановлення земельного сервітуту у судовому порядку, а також необхідність захисту у такий спосіб її порушеного права.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просив рішення скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Апелянт вказує, що позивач ввела суд в оману тим, що рішення Уманського міськрайонного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 705/4197/20 стосується належної відповідачу земельної ділянки кадастровий номер 7110800000:02:006:0315, а насправді рішення стосується земельної ділянки кадастровий номер 7110800000:02:006:0371,яка також належить відповідачу. Вказані земельні ділянки мають різну конфігурацію та різні площі, отже є різними об`єктами спору, а тому у даному випадку не можна застосовувати принцип преюдиціальності, що було покладено в основу судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

Зазначає, що коли до нього звернулася ОСОБА_1 з вимогою надати сервітут належної йому земельної ділянки для проведення водопроводу до будинку АДРЕСА_3 , він відмовив, оскільки прокладення водопроводу поблизу фундаменту належного йому будинку АДРЕСА_1 суперечить архітектурно-будівельним стандартам, нормам та призведе до руйнування належного йому будинку.

Крім того наголошує на тому, на вищевказаній земельній ділянці не існує ніякого водопроводу, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка КП «Уманьводоканал» про відсутність будь-якої технічної документації підключення до водопостачання та абонентського рахунку на ім`я позивача.

Вважає, що метою ОСОБА_1 є саме прокладення нового водопроводу на належній йому земельній ділянці, а не обслуговування неіснуючого водогону. Проте, для такої вимоги позивач мала б надати технічні умови на прокладення водопроводу саме на його земельній ділянці, які нею не надані, та надати їх неможливо, оскільки таке суперечитиме всім санітарним, архітектурно-будівельним, пожежним та встановленим стандартам.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що судом враховано, що саме встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача буде найменш обтяжливим для сторін та відповідатиме принципу добросусідства, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення. Також вказує на те, що земельні ділянки кадастровий номер 7110800000:02:006:0315 та кадастровий номер 7110800000:02:006:0371 є однією і тією ж землею.

Судом першої інстанції встановлено, що Уманським міськрайонним судом Черкаської області 24 грудня 2020 року було прийнято рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту, яким позовні вимоги задоволено та встановлено безоплатний постійний земельний сервітут шириною 3,00 м та довжиною в 12,536 м (загальною площею 37,608 кв.м) через земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0371 на користь ОСОБА_1 для ремонту та обслуговування водопроводу до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим забезпеченням доступу до даного водопроводу.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 звернувся до апеляційної інстанції зі скаргою і постановою Черкаського апеляційного суду від 11.03.2021 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року було скасовано, у зв`язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту задоволено.

Встановлено безоплатний постійний земельний сервітут шириною 3,00 м та довжиною в 12,536 м (загальною площею 37,608 кв.м) через земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0371 на користь ОСОБА_1 для ремонту та обслуговування водопроводу до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим забезпеченням доступу до даного водопроводу.

В ході розгляду судом апеляційної інстанції вказаного позову було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу № 1-37 від 14 січня 2008 року.

Відповідно до Державного акту на право власності на землю № 4234 від 15 січня 2004 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000: 02:006:0371.

Відповідно до копії висновку служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА по матеріалах вибору земельних ділянок для реконструкції частини житлового будинку під магазин (без ведення земельних робіт) по АДРЕСА_4 від 03 березня 2008 року зазначено, що при обстеженні земельної ділянки 0,0100 га, встановлено на місці відводу розташований існуючий житловий будинок. Археологічна інспекція не заперечує попередньому вибору земельної ділянки для реконструкції частини житлового будинку під магазин (без ведення земельних робіт). На основі архівних даних археологічної інспекції на прилеглій території до місця відводу зареєстровані підземні споруди і будь-які земельні роботи вести після дослідження земельної ділянки та погодження з державним органом охорони культурної спадщини.

Згідно копії висновку управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Уманської міської ради щодо умов використання земельної ділянки та наявності містобудівних обмежень та обтяжень № 355 від 04 березня 2008 року по АДРЕСА_1 містяться містобудівні обмеження та обтяження землекористування, а саме: створити та забезпечити умови вільного доступу для прокладання нових, реконструкції та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд, що знаходяться в межах зазначеної території.

Листом Головного управління земельних ресурсів у Черкаській області № 596 від 09 липня 2008 року погоджено та визнано за можливе відвести земельну ділянку для реконструкції частини жилого будинку під магазин площею 0,0100 за по АДРЕСА_1 за рахунок земельної ділянки, що знаходиться у власності ОСОБА_2 згідно державного акту на право приватної власності на землю № 4232 від 15 січня 2004 року віднісши їх до земель іншого комерційного використання (п.24 КВЕД), при умові дотримання вимог Земельного кодексу України, а також зазначено обмеження: забезпечити підходи та під`їзди власникам суміжних ділянок для обслуговування будівель і споруд, які проходять по межі земельної ділянки.

Звертаючись із вказаним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач не надає доступу для ремонту та обслуговування водопроводу, який проходить через земельну ділянку відповідача, який був прокладений до приватизації відповідачем земельної ділянки і на підтвердження позовних вимог надала суду генеральний план М1:550, погодження (а/с 12-13), копію висновку Служби охорони культурної спадщини, копію висновку Уманської міської ради Управління містобудування і архітектури, копію погодження Державного агентства земельних ресурсів України , копію акта вибору земельної ділянки з додатком ОСОБА_2 копію листа-відповіді про відмову у наданні вільного доступу до водопроводу.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що позивачем доведено неможливість належного обслуговування водопроводу без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача.

Крім того, судом враховано, що саме встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача буде найменш обтяжливим для сторін та відповідатиме принципу добросусідства.

Згідно інформації наданої на ім`я позивача у справі ОСОБА_1 , державним реєстратором виконавчого комітету Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області Шевчук Д.Ю., останньою відмовлено у державній реєстрації земельного сервітуту на підставі постанови Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, у зв`язку з наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме відповідно до змісту довідки № 3-407/0-0.211-406/145-21 виданої Міськрайонним управлінням в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області встановлено, що земельній ділянці, на яку встановлено земельний сервітут присвоєно новий кадастровий номер 7110800000:02:001:0315 в результаті відведення її зі зміною цільового призначення на підставі проекту відведення земельної ділянки для реконструкції частину житлового будинку під магазин.

Згідно відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки, кадастровий номер 7110800000:02:001:0315, формування та реєстрація її в системі Державного земельного кадастру відбулася на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.01.2020 та зареєстрована в системі Державного земельного кадастру міськрайонним управлінням в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 24.06.2020 року.

При цьому державний реєстратором запропоновано позивачу звернутися до суду з метою приведення у відповідність документа, що посвідчує право сервітуту на земельну ділянку та відомостям, що містяться в системі Державного земельного кадастру.

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, наявні між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.395 ЦК України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

За приписами статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до вимог ст.ст.91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Згідно з вимогами ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З аналізу положень ст.ст. 401,402 ЦК України вбачається що підставою для встановлення судом земельного сервітуту є недосягнення домовленості сторін.

Згідно ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Положеннями ст.404ЦК Українивизначено,що правокористування чужоюземельною ділянкоюабо іншимнерухомим майномполягає уможливості проходу,проїзду черезчужу земельнуділянку,прокладання таексплуатації лінійелектропередачі,зв`язкуі трубопроводів,забезпечення водопостачання,меліорації тощо.Особа маєправо вимагати

від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до роз`яснень викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 N 24-150/0/4-13 при вирішенні спорів щодо встановлення сервітуту судам слід з`ясовувати, чи звертався позивач з такою вимогою безпосередньо до власників майна і чи вирішувалося це питання між сторонами в добровільному порядку, чи не будуть внаслідок установлення сервітуту порушуватись права власників майна або інших його користувачів, чи може позивач задовольнити свою потребу у користуванні своїм майном інакше як установленням такого сервітуту. У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного відповідачу майна встановлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звертається з питанням обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до п. 38 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Враховуючи вимоги закону, для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земельний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом. Це означає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку, що знаходиться у власності відповідача, оскільки іншим способом встановити сервітут можливості немає. Також слід зазначити, що стороною відповідача не надано доказів про те, що сервітут можливо встановити іншим способом.

Колегія суддів не може прийняти доводи апеляційної скарги про те, що рішення Уманського міськрайонного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 705/4197/20 стосується належної відповідачу земельної ділянки кадастровий номер 7110800000:02:006:0315, а насправді рішення стосується земельної ділянки кадастровий номер 7110800000:02:006:0371, і що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не звернув увагу на те, що вказані ділянки мають різні кадастрові номери, мають різну конфігурацію та різні площі, оскільки мають площу відповідно 0,0100 га та 0,0224 га, так як вони спростовуються матеріалами даної справи, а також матеріалами цивільної справи вивченої в судовому засіданні № 705/4197/20.

Вказані доводиспростовуються обставинамивстановленими усправі №705/4197/20про те,що відведення земельноїділянки для реконструкціїчастини жилогобудинку підмагазин площею0,0100га по АДРЕСА_1 відбулосяза рахунокземельної ділянки,що знаходитьсяу власності ОСОБА_2 згідно державногоакту направо приватноївласності наземлю №4232від 15січня 2004року /лист Головного управління земельних ресурсів у Черкаській області № 596 від 09 липня 2008 року/ і відповідно до Генерального плану /матеріали цивільної справи № 705/4197/20 а.с. 12-13/ саме відносно даної земельної ділянки був встановлений земельних сервітут, вона входила до складу земельної ділянки кадастровий номер 7110800000:02:006:0371 та відповідно після виділу має площу 0,0100 га та має кадастровий номер 7110800000:02:006:0315.

Доводи апеляційної скарги про те, що встановлення безоплатного земельного сервітут для ремонту та обслуговування водопроводу є помилковим, оскільки водопроводу не існує, апеляційним судом відхиляються, оскільки були предметом розгляду у справі № 705/4197/20, в якій судом апеляційної інстанції встановлено наявність водопроводу, та те, що він був прокладений до приватизації відповідачем належної йому земельної ділянки. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано, що встановлення земельного сервітуту необхідне позивачу для прокладення водопроводу, а не для обслуговування судом апеляційної інстанції не приймаються.

Щодо вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, то колегія суддів вважає їх некоректними, оскільки відповідно до положень ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної підсудності. Однак апелянт в апеляційній скарзі не обґрунтовує з чого саме вбачається, що рішення суду прийнято з порушенням правил підсудності, а колегія суддів порушення норм процесуального права судом першої інстанції в цій частині не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що ОСОБА_2 приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подавав відзив на позов /17-19/ і про наявність порушення правил підсудності або про наявність інших порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду не вказував.

Інші мотивиапеляційної скаргине даютьпідстав длявисновку,що оскаржуванерішення судупершої інстанціїухвалено бездодержання нормматеріального іпроцесуального права.Фактично доводиапеляційної скаргина законністьсудового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Оскільки рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції суду без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення безоплатного земельного сервітуту залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 07 березня 2024 року.

Судді