Постанова

від 28.02.2024 по справі 910/11163/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 910/11163/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Копусь А.А. (посвідчення адвоката № 3585/10 від 21.02.2008)

від відповідача: Балацький Я.А. (самопредставництво)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 (повний текст рішення складено та підписано 13.10.2023)

у справі № 910/11163/23 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАКОНТ"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 2 846 803,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІАКОНТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 2 846 803,06 грн, з яких: 2 094 197,05 грн основного боргу, 96 046,19 грн 3% річних та 656 559,82 грн втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 20200609/20-121-01-20-09448 від 18.06.2020 в частині оплати виконаних позивачем робіт у встановлений договором строк.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАКОНТ" 2 094 197,05 грн суми основного боргу, 96 046,19 грн 3% річних, 656 559,82 грн втрат від інфляції, 42 702,05 грн судового збору.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/11163/23 в частині стягнення 656 559,82 грн інфляційних втрат та 96 046,19 грн 3 % річних. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції:

- не звернув увагу на не настання строку для оплати вартості наданих послуг з урахуванням суми ПДВ, тому на думку відповідача, нарахування на суму ПДВ 3 % річних та інфляційних втрат є безпідставним;

- не з`ясував обставин об`єктивної неможливості відповідача виконати свої зобов`язання в частині сплати 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням настання форс-мажорних обставини, які зумовлені введенням воєнного стану, в зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України;

- не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо наявності обґрунтованих підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача фінансових санкцій.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що сторони у договорі погодили порядок оплати за надані послуги саме із загальної вартості, включаючи ціну предмету договору, так і суму ПДВ.

З огляду на вищевикладене, позивач зазначає про відсутність підстав для зміни строків оплати, тому нарахування сум інфляційних втрат та 3 % річних за періоди, які вказані у позові є правомірними.

Таким чином, позивач вважає, що заявлена ним позовна вимога про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не суперечить ані умовам договору, ані приписам чинного законодавства України.

Окрім наведено вище, у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу, позивач просить суд апеляційної інстанції покласти на відповідача витрати понесені позивачем на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Короткий зміст письмових заперечень відповідача та узагальнення його доводів

У письмових запереченнях, відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити позивачу в задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, або у разі задоволення витрат на професійну правничу допомогу - зменшити заявлену суму до мінімально можливої, мотивуючи тим, що вартість виконаних представником позивача юридичних послуг є завищеною, та такою яка не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру в розумінні приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, тобто є не співмірною зі складністю даної справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/11163/23 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/11163/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/11163/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.02.2024.

В судове засідання, яке відбулося 28.02.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про заміну скаржника (відповідача у даній справі) - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" його правонаступником, яким є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661).

Розглянувши клопотання представника відповідача про заміну скаржника (відповідача у даній справі) - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" його правонаступником, колегія суддів встановила, що 11.01.2024 відбулась державна реєстрація Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661), яке є правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня його державної реєстрації, що підтверджується долученим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за можливим здійснити заміну сторони відповідача (скаржника) - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у даній справі на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Також, в судовому засіданні представником позивача відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України заявлено намір подати докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.06.2020 між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) укладено договір № 20200609/20-121-01-20-09448 на виконання комплексу робіт (надалі - договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання робіт за темою: "Виконання будівельно-монтажних робіт. Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок, 133. Енергоблок № 5. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Впровадження комплексу дистанційного контролю блочного та загальностанційного рівня (промтелебачення)".

До вказаного договору між сторонами були укладені додаткові угоди.

Так, п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 05.07.2021) сторонами погоджено, що вартість робіт за цим договором складає 5 228 261,43 грн, окрім того ПДВ 1 045 652,29 грн, разом 6 273 913,72 грн. Також сторонами внесені зміни до договірної ціни додаток № 1 до договору.

Згідно з п. 2.4 договору оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 120 календарних днів з дати підписання довідки замовником.

Відповідно до п. 2.6 договору, підрядник, що є платником ПДВ, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

У випадку відсутності реєстрації в ЄРПН підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 2.1 цього договору, на суму ПДВ від вартості робіт, за якими допущене таке невиконання.

Згідно з п. 13.1 договору договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами та діє до 31.03.2021.

Додатковою угодою № 1 від 13.10.2020 сторонами погоджено строк виконання робіт червень 2020 - 30.11.2020.

Додатковою угодою № 2 від 11.11.2020 строк виконання робіт сторонами погоджено червень 2020 - 15.12.2020.

Додатковою угодою № 3 від 09.12.2020 сторонами строк дії договору змінено до 30.03.2022.

Додатковою угодою № 4 від 17.05.2021 сторонами погоджено строк виконання робіт за договором червень 2020 - 30.11.2021.

Як встановлено судом першої інстанці під час розгляду даної справи, 31.08.2021 між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт та витрат за серпень 2021, згідно з якою позивачем виконано робіт на загальну суму 6 273 160,51 грн, в тому числі 1 045 526,75 грн ПДВ.

Також позивачем було складено та зареєстровано податкову накладну № 7 від 31.08.2021.

Проте, як вказував у позові позивачем, відповідачем виконані роботи позивачем оплачені частково на суму 4 178 963,46 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 2 094 197,05 грн та на підставі якої позивачем було нараховано 96 046,19 грн 3% річних та 656 559,82 грн втрат від інфляції.

Вищенаведене і стало причиною звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАКОНТ" 2 094 197,05 грн суми основного боргу, 96 046,19 грн 3% річних, 656 559,82 грн втрат від інфляції, 42 702,05 грн судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Причиною звернення відповідача з даною апеляційною скаргою стала незгода останнього з оскаржуваним судовим рішенням в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Касаційний господарський суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах: № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.19 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Визначене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані останнім роботи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих 96 046,19 грн 3% річних та 656 559,82 грн втрат від інфляції.

Судова колегія зазначає, що доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі фактично зводяться того, що місцевий господарський суд застосував ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в частині стягнення 3 % річних без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

При цьому, колегія суддів вказує, що у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами п. 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі, проценти річних нараховані за встановленою у ст. 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних апеляційним судом не встановлено.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладені у постановах від 06.02.2024 у справі №910/3323/23, від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, від 21.06.2022 у справі № 910/9905/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.

За таких обставин, доводи відповідача про неправильне застосування судом ст. 625 Цивільного кодексу України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду спору.

Посилання відповідача на безпідставність нарахування позивачем 3 % річних на інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням ПДВ, колегією суддів відхиляється оскільки, сторони у договорі погодили порядок оплати за надані послуги саме із загальної вартості, включаючи ціну предмету договору, так і суму ПДВ.

Підсумовуючи вищевикладене, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

В свою чергу, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 52, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Замінити відповідача (скаржника) - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" його правонаступником, яким є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661).

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі № 910/11163/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/11163/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.03.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська