Постанова

від 06.03.2024 по справі 910/14423/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. Справа№ 910/14423/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Токаревої А.Г.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.03.2024 у справі №910/14423/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023, повний текст якого складений 11.12.2024,

у справ № 910/14423/22 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН ДА ХАУС»

до 1. Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-ЛАБ»

3. Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-ТЕНДЕР»

про визнання протиправним та скасування акту, визнання недійсними результатів аукціону та договору оренди, зобов`язання затвердити протокол

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023, повний текст якого складений та підписаний 11.12.2023, у справі № 910/14423/22 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН ДА ХАУС» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14423/22 в частині стягнення 24 000,00 грн. задоволено, до стягнення з Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН ДА ХАУС» присуджено 24 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних з розглядом справи.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що:

- наданими позивачем документами підтверджено понесення ним виплат на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн;

- Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією вказано, що розмір витрат, що заявлено позивачем є завищеним, неспівмірним, не обґрунтованим доказами понесених фактичних витрат, проте доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач 1 не надав;

- заявлені судові витрати є співмірними та такими, що підлягають задоволенню, зважаючи на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт.

При цьому, судом першої інстанції було враховано вимогу позивача про стягнення суми витрат на правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн. з відповідачів, однак, з огляду на спірні правовідносини, беручи обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог в повному обсязі, рішенням від 18.04.2023, що залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду та набрало законної сили 25.07.2023, суд дійшов висновку про необхідність покладення саме на відповідача 1 у справі (Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію) витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 24 000,00 грн., оскільки саме через неправомірні дії Святошинської РДА виникла необхідність звернення позивачем до суду.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/14423/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 24 000,00 грн.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- судом першої інстанції не було з`ясовано яким чином визначена сума гонорару, а саме 24 000,00 грн.;

- необґрунтованим є вимоги про стягнення оплати за роботи (послуги), що однакові за змістом та способом виконання, як то «збір доказів та матеріалів, необхідних для складення позовної заяви» та «формування пакету письмових доказів»; також «подання на вимогу суду доказів спроможності виконання позивачем зобов`язань з оплати оренди спірного об`єкту нерухомого майна» та «подання до суду додаткових доказів»; «дослідження змісту відзивів на позовну заяву з додатками» та «складення відповідей на відзиви»;

- жодна із зазначених в акті виконаних робіт (послуг) позицій не містить вартості, що в свою чергу унеможливлює їх виокремлення із загальної суми гонорару та, відповідно, здійснення обґрунтованого розрахунку їх вартості для зменшення суми гонорару;

- розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг. При проведенні аналізу існуючих ринкових цін на юридичні послуги, що надаються іншими адвокатськими об`єднаннями, зокрема, у Юридичної компанії «Микола Дем`яненко та партнери» (інформація з офіційного сайта (advokat.dilaw@gmail.com), Fдвокатське бюро «Аспект» (https://advokat-aspekt.com.ua/price/) вартість послуг є меншою в рази, а саме - за надання консультацій, підготовку позовної заяви, комплексне ведення справи в суді, підготовку відзивів сума складає від 3 000,00 грн. до 7 000,00 грн.;

- при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції надання правової допомоги позивачу здійснювало Адвокатське об`єднання «Альма Теміс», а вартість послуг складала 2 500,00 грн.;

- в акті прийому-передачі наданих послуг не було чітко зазначено перелік послуг, їх вартість та час, витрачений на їх надання; не сформовано рахунок на оплату послуг;

- даний спір не є майновим, судовий збір за подання позовної заяви склав 9 924,00 грн., ця сума є меншою в рази від заявлену позивачем суму витрат на правничу допомогу, а тому розмір витрат на послуги адвоката не є пропорційним до предмета спору та суми судового збору;

- справа не є складною - існує відповідна практика суду з цих питань;

- рішення суду у даній справі жодним чином не впливає на репутацію позивача та не викликає ніякого публічного інтересу;

- доказів понесення позивачем витрат, які описані в акті наданих послуг до заяви позивачем не надано, також не надано доказів (платіжне доручення, касовий ордер) оплати наданих послуг з правової допомоги;

- стягнення витрат на правничу допомогу, заявлену позивачем, в сумі 24 000,00 грн. значною мірою наносить додатковий тягар на фінансові можливості відповідача 1 як установи, що фінансується за кошти бюджету.

До апеляційної скарги апелянтом додані копії акту прийому-передачі наданих послуг від 31.05.2023 складеного позивачем та АО «Альма Теміс», рахунку АО «Альма Теміс» від 31.05.2023, а також скрін-шотів , які містяться за посиланнями https://advokat-aspekt.com.ua/price/ та https://dilaw.com.ua/price/.

Колегія суддів зазначає про те, що копії акту прийому-передачі наданих послуг від 31.05.2023 складеного позивачем та АО «Альма Теміс», рахунку АО «Альма Теміс» від 31.05.2023 вже наявні в матеріалах справи, а інформація, яка міститься в мережі Інтернет, є загальновідомою, а відтак всі надані апелянтом докази не можна вважати додатковими доказами по справі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024, справу № 910/14423/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю. Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/14423/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/14423/22.

15.01.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/12647/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.02.2024 о 14:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/541/24 від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14423/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/14423/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Станом на 14.02.2024 суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці, у зв`язку з чим розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 06.03.2024 на 14:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1002/24 від 06.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14423/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/14423/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

06.03.2024 на електронну адресу суду від позивача надійшли клопотання, в яких позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просить розглянути справи без участі свого представника.

Станом на 06.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача, відповідачів 1, 3 та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У грудні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Святошинської районної в місті Києві державна адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-ЛАБ» та Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Святошинського району м. Києва, в якому просив

- визнати протиправним і скасувати акт Святошинської РДА від 01.12.2022 про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону LLE001-UA-20221118-97322;

- визнати недійсними результати електронного аукціону щодо оренди нежилого приміщення загальною площею 85,52 кв.м за адресою вул. Академіка Єфремова, 11, що оформлені протоколом від 01.12.2022, яким визначено переможцем ТОВ «НЕО-ЛАБ»;

- визнати недійсним договір оренди укладений відповідачами;

- зобов`язати Святошинську РДА затвердити протокол від 24.11.2022 про визначення переможцем електронного аукціону LLE001-UA-20221118-97322 позивача.

Крім того, у позові позивач заявив про попереднє понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн., просив стягнути їх з відповідача 1, а також повідомив, що докази щодо обсягу наданих послуг, їх вартості будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

09.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати на правову допомогу в сумі 24 000,00 грн. До вказаної заяви додані докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 вказану заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 24.05.2023.

03.05.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшено розміру витрат на професійну правову допомогу.

Судове засідання 24.05.2023 не відбулося в зв`язку з надходженням 22.05.2023 ухвали Північного апеляційного господарського суду про невідкладне витребування матеріалів справи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 апеляційну скаргу Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення від 18.04.2023 залишено без задоволення, а рішення залишено без змін.

16.11.2023 справа № 910/12647/23 надійшла до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 22.11.2023 судове засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат призначено на 07.12.2023 о 17:30 год.

Суд першої інстанції подану заяву задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, за змістом положень ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З матеріалів справи слідує, що:

- у позові позивач заявив про попереднє понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн., просив стягнути їх з відповідача 1 та повідомив, що докази щодо обсягу наданих послуг, їх вартості будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- 09.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій позивач просив стягнути відповідачів судові витрати на правову допомогу в сумі 24 000,00 грн. До вказаної заяви позивачем були додані належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським бюро Руслана Брящея «Верітас» договору про надання правничої (правової) допомоги № 22/12/09 від 09.12.2022 з додатковою угодою № 1 від 16.12.2022, акту № 1 від 18.04.2023.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Наданими позивачем документами підтверджено наступне.

09.12.2022 позивач (клієнт) та Адвокатське бюро Руслана Брящея «Верітас» (бюро) уклали договір про надання правничої (правової) допомоги № 22/12/09 за умовами якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати правову допомогу.

У додатковій угоді № 1 від 16.12.2022 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 22/12/09 від 09.12.2022 сторони погодили, що:

- вказана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) бюро за надання правової допомоги у спорі про: визнання протиправним і скасування акту Святошинської РДА від 01.12.2022 про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону LLE001-UA-20221118-97322; визнання недійсними результатів електронного аукціону щодо оренди нежилого приміщення загальною площею 85,52 кв.м за адресою вул. Академіка Єфремова, 11, що оформлені протоколом від 01.12.2022, яким визначено переможцем ТОВ «НЕО-ЛАБ»; визнання недійсним договору оренди укладеного відповідачами; зобов`язання Святошинської РДА затвердити протокол від 24.11.2022 про визначення переможцем електронного аукціону LLE001-UA-20221118-97322 позивача.;

- Бюро зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва;

- розмір гонорару визначений у фіксованому розмірі і складає 24 000,00 грн.;

- правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі правової допомоги.

Сторонами підписано акт № 1 від 18.04.2023, з якого слідує, що бюро виконані наступні роботи (надані послуги): падання консультацій та роз`яснення суті спірних правовідносин; збір доказів та матеріалів, необхідних для складання позовної заяви; дослідження законодавства, що регулює спірні правовідносини; складення позовної заяви та формування пакету письмових доказів; подання на вимогу суду доказів спроможності виконання позивачем зобов`язань з оплати оренди спірного об`єкту нерухомого майна; дослідження змісту відзивів на позовну заяву з додатками; складення відповідей на відзиви; подання до суду додаткових доказів; представництво в суді.

У вказаному акті сторони погодили, що загальна вартість робіт (послуг) складає 24 000,00 грн., замовник претензій по об`єму, строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Доказів сплати позивачем адвокатському бюро гонорару в сумі 24 000,00 грн. не подано.

Колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським бюро Руслана Брящея «Верітас» послуг на заявлену до стягнення суму, а відсутність доказів оплати позивачем таких послуг не може бути підставою для відмови у стягненні їх вартості.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Узагальнені заперечення відповідача 1 проти розміру витрат позивача на правову допомогу наступні:

- судом першої інстанції не було з`ясовано яким чином визначена сума гонорару, а саме 24 000,00 грн.;

- необґрунтованим є вимоги про стягнення оплати за роботи (послуги), що однакові за змістом та способом виконання, як то «збір доказів та матеріалів, необхідних для складення позовної заяви» та «формування пакету письмових доказів»; також «подання на вимогу суду доказів спроможності виконання позивачем зобов`язань з оплати оренди спірного об`єкту нерухомого майна» та «подання до суду додаткових доказів»; «дослідження змісту відзивів на позовну заяву з додатками» та «складення відповідей на відзиви»;

- жодна із зазначених в акті виконаних робіт (послуг) позицій не містить вартості, що в свою чергу унеможливлює їх виокремлення із загальної суми гонорару та, відповідно, здійснення обґрунтованого розрахунку їх вартості для зменшення суми гонорару;

- розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг. При проведенні аналізу існуючих ринкових цін на юридичні послуги, що надаються іншими адвокатськими об`єднаннями, зокрема, у Юридичної компанії «Микола Дем`яненко та партнери» (інформація з офіційного сайта (advokat.dilaw@gmail.com), Fдвокатське бюро «Аспект» (https://advokat-aspekt.com.ua/price/) вартість послуг є меншою в рази, а саме - за надання консультацій, підготовку позовної заяви, комплексне ведення справи в суді, підготовку відзивів сума складає від 3 000,00 грн. до 7 000,00 грн.;

- при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції надання правової допомоги позивачу здійснювало Адвокатське об`єднання «Альма Теміс», а вартість послуг складала 2 500,00 грн.;

- в акті прийому-передачі наданих послуг не було чітко зазначено перелік послуг, їх вартість та час, витрачений на їх надання; не сформовано рахунок на оплату послуг;

- даний спір не є майновим, судовий збір за подання позовної заяви склав 9 924,00 грн., ця сума є меншою в рази від розміру витрат на правничу допомогу, заявлену позивачем, а тому розмір витрат на послуги адвоката не є пропорційним до предмета спору та суми судового збору;

- справа не є складною - існує відповідна практика суду з цих питань;

- рішення суду у даній справі жодним чином не впливає на репутацію позивача та не викликає ніякого публічного інтересу;

- доказів понесення позивачем витрат, які описані в акті наданих послуг до заяви позивачем не надано, також не надано доказів (платіжне доручення, касовий ордер) оплати наданих послуг з правової допомоги;

- стягнення витрат на правничу допомогу, заявлену позивачем, в сумі 24 000,00 грн. значною мірою наносить додатковий тягар на фінансові можливості відповідача 1 як установи, що фінансується за кошти бюджету.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає про таке.

За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Слід зауважити на тому, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що:

- з матеріалів справи слідує, що у договору про надання правничої (правової) допомоги № 22/12/09 від 09.12.2022 сторонами фактично погоджений фіксований розмір гонорару за надання послуг у цій справі 24 000,00 грн., що не суперечить положенням чинного законодавства;

- з огляду на те, що сторонами погоджений фіксований розмір гонорару, зазначати вартість та час надання жодної із зазначених в акті виконаних робіт (послуг) позицій не є необхідним;

- колегія суддів не може погодитись з твердженнями апелянта про те, що справа не є складною оскільки існує відповідна практика суду з цих питань та зауважує йому на тому, що наявність судової практики як раз і свідчить про необхідність вивчення її адвокатом, що безумовно потребує витрат часу останнього;

- саме по собі те, що рішення суду у даній справі жодним чином не впливає на репутацію позивача та не викликає ніякого публічного інтересу не може вважатися безумовною підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу;

- з відомостей, які містяться на наведених апелянтом сайтах Юридичної компанії «Микола Дем`яненко та партнери» (https://dilaw.com.ua/price/), Адвокатське бюро «Аспект» (https://advokat-aspekt.com.ua/price/) слідує, що всі ціни, які там наведені є орієнтовними (ціни зазначені з позначкою «від» - примітка суду), а відтак не є остаточними. При цьому в переліку послуг Юридичної компанії «Микола Дем`яненко та партнери» відсутні послуги з представництва у судових спорах у господарських судах, а з сайту Адвокатського бюро «Аспект» слідує, що вартість послуг з комплексу ведення господарської справи в суді першої інстанції (під ключ) (до винесення рішення відповідною інстанцією) становить від 15 000,00 грн.;

- положення чинного законодавства визначають як підставу для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з винної сторони як те, що вказана особа фінансується за кошти бюджету, так і розмір сплаченого при зверненні до суду з позовом судового збору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що:

- заявлені судові витрати є співмірними та такими, що підлягають задоволенню, зважаючи на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт для належного представництва інтересів позивача в межах даної справи;

- судом враховано вимогу позивача про стягнення з відповідачів суми витрат на правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн., однак з огляду на спірні правовідносини, беручи обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати слід покласти саме на відповідача 1 у справі (Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію), оскільки саме через неправомірні дії Святошинської РДА виникла необхідність звернення позивачем до суду.

Додаткове рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/14423/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/14423/22 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі № 910/14423/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14423/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 06.03.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров