Ухвала

від 07.03.2024 по справі 910/11973/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"07" березня 2024 р. Справа№ 910/11973/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вторес»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 (повний текст рішення складено 01.12.2023)

у справі №910/11973/23 (суддя Ю.В. Картавцева)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Вторес»

до Київської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11973/23 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 26.01.2024 засобами поштового зв`язку Публічне акціонерне товариство «Вторес» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11973/23 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Також скаржником подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на апеляційне оскарження рішення суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вторес» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11973/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11973/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Вторес» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11973/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

12.02.2024 матеріали справи №910/11973/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вторес» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11973/23 залишено без руху, роз`яснено Публічному акціонерному товариству «Вторес», що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо існують інші підстави для поновлення строку. Дана ухвала мотивована тим, що наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини (неотримання на момент подання апеляційної скарги судового рішення жодним із передбачених законом засобом комунікації) спростовуються наявним у матеріалах справи доказом отримання скаржником судового рішення в системі «Електронний суд», відповідно, не можуть вважатися поважними.

04.03.2024 на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2024 від Публічного акціонерного товариства «Вторес» надійшла заява (щодо ухвали про залишення апеляційної скарги без руху), в якій в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що взаємовідносини позивача з його адвокатом Котвицьким Є.О. (який представляв його інтереси в суді першої інстанції) були регульовані договором, який був укладений на строк до 30.11.2023 та в процесі даних відносин виникла заборгованість, що призвело до тимчасового припинення відносин, та їх поновлення в січні 2024 року, тобто в період між датою складання повного тексту оскаржуваного судового рішення та до січня 2024 року адвокат не слідкував та не повинен був слідкувати за ходом справи, датою складення повного тексту оскаржуваного судового рішення. Крім того, Публічним акціонерним товариством «Вторес» зазначається що генеральний директор даного товариства Ладюков В.І. з 01.12.2023 по 30.12.2023 реалізовував своє законне право на використання чергової відпустки, що обумовлено відсутністю проведення товариством активної господарської діяльності під завершення 2023 року, при цьому доступ до електронного кабінету в ЄСІТС має виключно генеральний директор.

Розглянувши заяву про поновлення строку для подання апеляційної скарги, суд зазначає, що лише сам факт його подання не передбачає обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої причини такий строк було пропущено заявником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин справи оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства визначено, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

При цьому, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Нормами Глави 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Так, згідно з положеннями статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини 2 цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об`єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж коли пропуск такого процесуального строку настав у зв`язку із суб`єктивними чинниками, які залежали лише від самого заявника, а не через об`єктивно непереборні причини, або коли такі об`єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Колегія суддів зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

У справі «Устименко проти України» (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені Господарському процесуальному кодексу України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (стаття 256 Господарського процесуального кодексу України). Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений Господарським процесуальним кодексом України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України. Про відповідне зазначено у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №922/3604/21.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.04.2021 у справі №902/560/20, від 25.01.2021 у справі №911/224/20.

Надаючи оцінку доводам, які наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом, у матеріалах справи (а.с. 144) міститься повідомлення про доставку рішення суду від 21.11.2023 у даній справі, повний текст якого складено 01.12.2023, Публічному акціонерному товариству «Вторес» в його електронний кабінет у системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету 01.12.2023 о 18:20.

Вказане повідомлення, з огляду на зміст частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, є підтвердженням вручення повного тексту судового рішення позивачу.

Водночас, у заяві щодо ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт просить суд звернути увагу, на те що його взаємовідносини з адвокатом Котвицьким Є.О., який представляв його інтереси в суді першої інстанції, регулювалися Договором про надання правової допомоги №31/05/23 від 31.05.2023, який був укладений строком до 30.11.2023, а в процесі даних договірних відносин, які виходили за рамки даної справи та охоплювали широке коло правових питань, в силу деяких обставин виникла заборгованість перед адвокатом, що призвело до тимчасового припинення відносин, та їх поновлення в січні 2024 року, а отже в період між датою складання повного тексту та до січня 2024 року адвокат не слідкував за ходом даної справи. Крім того, Публічним акціонерним товариством «Вторес» зазначається, що генеральний директор даного товариства Ладюков В.І. з 01.12.2023 по 30.12.2023 реалізовував своє законне право на використання чергової відпустки, при цьому доступ до електронного кабінету в ЄСІТС має виключно генеральний директор.

Зазначені обставини не є об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення особи скаржника.

Так, внутрішньо-організаційні питання функціонування юридичної особи (наявність заборгованості перед адвокатом, укладення нового договору про правову допомогу, перебування у відпустці генерального директора та нездійснення ним перевірки електронного кабінету Товариства в ЄСІТС у цей період) носять виключно суб`єктивний характер. Юридична особа, у свою чергу, повинна виважено підходити до виконання своїх функцій, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно подачі апеляційної скарги та оформлення її змісту. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній з 18.10.2023, імперативно встановлює обов`язок всіх юридичних осіб, які є учасниками судового процесу, зареєструвати у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС електронний кабінет й така вимога не є формальною, а спрямована якраз на забезпечення доставки процесуальних документів суду учасникам справи до їх електронних кабінетів. Відповідно, добросовісний учасник судового процесу зобов`язаний слідкувати за документами, що до нього надходять.

Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами.

Позивач не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги, зокрема, у двадцятиденний термін після отримання рішення суду, не мало суб`єктивного характеру, тобто не залежало від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку заявника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією заявника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Таким чином, викладені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як непереборні та такі, що об`єктивно перешкоджали позивачу вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а тому не може визнати їх поважними.

За положеннями статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтями 119, 234, 242, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству «Вторес» у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11973/23.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вторес» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11973/23 з доданими до скарги матеріалами повернути апелянту.

3. Матеріали справи №910/11973/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова