Рішення

від 27.02.2024 по справі 902/1393/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2024 р. Cправа № 902/1393/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" (вул. С.Зулінського, б. 37 а, кв. 99, м. Вінниця, 21022)

до: Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (вул. Наукова, буд. 1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226)

про стягнення 702 453,96 грн заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" подано позов до Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" про стягнення 702 453,96 грн заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №39-З-ЗЗР від 08.04.2022 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" заявлено до стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" 702 453,96 грн, з яких: 393 863,86 грн - основного боргу; 202 639,08 грн - пені та 105 951,02 грн - відсотків річних.

Ухвалою суду від 14.11.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1393/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.12.2023 о 10:00 год.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого ухвалою суду від 04.01.2024 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору. Однак учасники справи таким правом не скористалися.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 27.02.2024, про що 30.01.2024 постановлено відповідну протокольну ухвалу.

На визначений час у судове засідання 27.02.2024 повідомлені належним чином учасники справи не з`явилися. Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення ухвали від 05.02.2024 до Електронного кабінету ЄСІТС, відповідач - шляхом направлення такої ухвали рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Поряд з цим до судового засідання 27.02.2024 на адресу електронної пошти суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" про розгляд справи 27.02.2024 без участі сторони позивача, за змістом якої вказане товариство заявлений позов підтримує в повному обсязі.

Ряд ухвал у справі № 902/1393/23, направлених на адресу відповідача згідно із відомостями ЄДРЮОФОПГФ, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (позиція сформована в ухвалі Верховного Суду від 24.03.2021 в адміністративному провадженні №К/9901/35851/20 та підтримана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 215/7312/20 від 23.11.2023).

Окрім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі №902/1393/23 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

08.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" (Постачальник, позивач) та Державним підприємством "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №39-З-ЗЗР засобів захисту рослин (Договір), відповідно до п. 1.1. якого за цим Договором Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки та інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього Договору), які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1. Договору).

Згідно із п. 4.1. ціна товару та загальна вартість вказується в специфікаціях.

Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях (п. 4.2. Договору).

Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту Договору розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п. 4.4. даного Договору (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в євро-долар). Еквівалент ціни товару в євро-долар визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу євро-долар на Міжбанківському валютному ринку України до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.

Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначається шляхом множення еквівалента ціни товару в євро-долар на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати. Ціна товару, що постачається па умовах товарного кредиту, визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує дані фактичного відвантаження.

Сторони погодились, що сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в євро-долар на курс продажу євро-долар на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати.

Підпунктом 6.4.1. п. 6.4. Договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.

Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років (п. 6.5. Договору).

Згідно із п. 8.5. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2022 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Додатками до Договору сторони підписали ряд специфікацій: №2 від 29.04.2022; №3 від 05.05.2022; №4 від 10.05.2022; №5 від 19.05.2022; №6 від 06.06.2022; №7 від 28.07.2022; №00УТ-000820 від 24.10.2022, якими визначили найменування, кількість, вартість (з визначенням еквіваленту вартості у доларах), строк поставки та умови оплати товару.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу обумовлений у Специфікаціях товар на загальну суму 356 643,18 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними:

- №УТ-280 від 26.05.2022 на суму 13046,4 грн з ПДВ (специфікація № 2 від 29.04.2022, вартість товару 432,00 дол. США з ПДВ);

- №УТ-281 від 26.05.2022 на суму 3624 грн з ПДВ (специфікація № 3 від 05.05.2022, вартість товару 120,00 дол. США з ПДВ);

- №УТ-282 від 26.05.2022 на суму 144860,16 грн з ПДВ (специфікація № 4 від 10.05.2022, вартість товару 4796,69 дол. США з ПДВ);

- №УТ-283 від 26.05.2022 на суму 5315,1 грн з ПДВ (специфікація № 5 від 19.05.2022, вартість товару 165,58 дол. США з ПДВ);

- №УТ-436 від 15.07.2022 на суму 55247,76 грн з ПДВ (специфікація № 6 від 06.06.2022, вартість товару 1684,90 дол. США з ПДВ);

- №УТ-513 від 22.08.2022 на суму 132764,04 грн з ПДВ (специфікація № 7 від 28.07.2022, вартість товару 3595,02 дол. США з ПДВ);

- №УТ-733 від 11.11.2022 на суму 1785,72 грн з ПДВ (специфікація № 00УТ-000820 від 24.10.2022, вартість товару 48,36 дол. США з ПДВ).

Умовами специфікацій №№ 2-7 визначено остаточний розрахунок до 01.09.2022, у специфікації № 00УТ-000820 обумовлено остаточний розрахунок до 24.10.2022.

За результатами звірки взаєморозрахунків між сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період 2022 р., у якому зафіксовано наявність заборгованості Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" станом на 31.12.2022 в сумі 356 643,18 грн.

Несплата відповідачем вартості отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" з відповідним позовом до суду про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" 393 863,86 грн - основного боргу (основний борг нараховано з урахуванням курсової різниці). Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 202 639,08 грн - пені та 105 951,02 грн - відсотків річних внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №39-З-ЗЗР від 08.04.2022.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт поставки відповідачу обумовленого Специфікаціями до Договору товару підтверджено належними первинними документами - видатковими накладними. Поряд з цим матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем повної вартості поставленого товару згідно з видатковими накладними: №УТ-280 від 26.05.2022; №УТ-281 від 26.05.2022; УТ-282 від 26.05.2022; №УТ-283 від 26.05.2022; №УТ-436 від 15.07.2022; №УТ-513 від 22.08.2022 - до 01.09.2022 та за видатковою накладною №УТ-733 від 11.11.2022 - до 24.10.2022.

Отже, зобов`язання Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" щодо оплати вартості поставленого товару з 02.09.2022 та з 25.10.2022 відповідно є простроченим.

Зокрема, суд враховує, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (постанова ВС КГС від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17).

Поряд з цим позивачем заявлено до стягнення з відповідача основний борг в сумі 393 863,86 грн з урахуванням курсової різниці згідно з умовами п. 4.4. Договору. При цьому погоджених сторонами Специфікаціях до Договору сторони визначили еквівалент вартості товару в доларах США.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (Правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Арифметичною перевіркою правильності нарахування курсової різниці згідно умов п. 4.4. Договору та Специфікацій помилок не виявлено.

Нарахування здійснено таким чином:

- по специфікаціях № 2-6: вартість неоплаченого товару в доларах США згідно специфікацій (дорівнює вартості товару в гривнях поділену на курс долара на МВРУ на дату підписання специфікацій) помножено на курс продажу долара США на МВРУ на дату підготовки позову (08.11.2023) - 36,02 грн.

- по специфікаціях № 7 та № 00УТ-000820: вартість неоплаченого товару в доларах США згідно специфікацій (дорівнює вартості товару в гривнях поділену на курс долара на МВРУ на дату підписання специфікацій) помножено на курс продажу долара США на МВРУ на дату підписання специфікації без урахування курсової різниці, (оскільки збільшення курсу продажу євро на МВРУ до гривні на 1 і більше % не відбулося).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначення позивачем основного боргу в сумі 393 863,86 грн з урахуванням курсової різниці та про задоволення позову в цій частині. Водночас суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" 202 639,08 грн - пені та 105 951,02 грн - відсотків річних.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Підпунктом 6.4.1. п. 6.4. Договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних.

Згідно із п. 6.5. Договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені та 25 % річних, судом встановлено неправильне визначення початку прострочення виконання відповідного зобов`язання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, зобов`язання Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" щодо оплати вартості поставленого товару на суму 354857,18 грн є простроченим з 02.09.2022 та на суму 356 643,18 грн - з 25.10.2022.

Таким чином, суд, здійснивши власний перерахунок пені та 25 % річних (за період прострочення з 02.09.2022 по 24.10.2022 на суму основного боргу 354 857,18 грн та з 25.10.2022 по 08.11.2023 на суму основного боргу 356 643,18 грн), дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені в сумі 202 150,52 грн (що на 488,56 грн менше, аніж заявлено позивачем) та 25 % річних в сумі 105 706,74 грн (що на 244,28 грн менше, аніж заявлено позивачем).

Отже, з відповідача підлягають стягненню, окрім суми основного боргу, 202 150,52 грн - пені та 105 706,74 грн - 25 % річних. Водночас у стягненні 488,56 грн - пені та 244,28 грн - 25 % річних слід відмовити як заявлених безпідставно.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог, власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням неправильного обрахунку пені та 25 % річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то витрати позивача на сплату судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 10 525,82 грн, решта - в сумі 10,99 грн (за ставкою судового збору відповідно до ціни позову) підлягає віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (вул. Наукова, буд. 1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226, код ЄДРПОУ 00496573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Віз" (вул. С.Зулінського, б. 37 а, кв. 99, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 43386280) 393 863,86 грн - основного боргу; 202 150,52 грн - пені; 105 706,74 грн - 25 % річних та 10 525,82 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні з відповідача 488,56 грн - пені та 244,28 грн - 25 % річних відмовити, у зв`язку із чим витрати на сплату судового збору в розмірі 10,99 грн залишити за позивачем.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати позивачу до Електронного кабінету ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти відповідача - pdg496573@gmail.com.

Повне рішення складено 07 березня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу - вул. Наукова, буд. 1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226.