Ухвала

від 07.03.2024 по справі 903/1295/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

07 березня 2024 року Справа № 903/1295/23 Суддя Господарського суду Волинської області Гарбар І.О., вивчивши матеріали заяви заступника керівника Луцької окружної прокуратури про забезпечення позову по справі №903/1295/23 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Берестечківської міської ради, КП Берестечківського виробничого управління житлово-комунального господарства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України про витребування земельної ділянки площею 15,9848 га,

В С Т А Н О В И В:

25.12.2023 заступник керівника Луцької окружної прокуратури надіслав до суду позов в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Берестечківської міської ради, в якому просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108 площею 15,9848 га.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач без будь-яких правових підстав зареєстрував за собою право комунальної власності на земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту.

Ухвалою від 04.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.02.2023 залучено співвідповідачем у справі: КП Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства (45765, Волинська область, Луцький район, місто Берестечко, вулиця Незалежності, 51, код ЄДРПОУ 03339414).

05.03.2024 заступник керівника Луцької окружної прокуратури подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

1. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 07208.85800:00:001:0108 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сиди рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

2. Заборонити Берестечківській міській раді та комунальному підприємству Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки.

3. Заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108, яка є предметом спірних відносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

4. Заборонити Берестечківській міській раді та комунальному підприємству Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства вчиняти дії щодо використання та розпорядження лісовими насадженнями в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108, вчинення щодо них будь-яких інших дій та укладення правочинів.

5. Заяву розглянути за участю прокурора без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування зазначив, що підставою пред`явлення даного позову слугувала неправомірна реєстрація Берестечківською міською радою у комунальну власність земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108, площею 15,9848 га, що знаходиться за межами населених пунктів та перебувала у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування.

На даний час фактичним користувачем спірної земельної ділянки є відповідач по справі - Берестечківська міська рада.

При цьому, Берестечківська міська рада має можливість вільного розпорядження спірною земельною ділянкою. Окрім того, відповідачем вчиняються дії, які можуть утруднити виконання рішення Господарського суду у вказаній справі.

Зокрема, встановлено, що Берестечківською міською радою вчинено дії щодо розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом надання її у постійне користування третім особам.

Так, відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на спірну земельну ділянку 05.01.2024 зареєстроване право постійного користування за комунальним підприємством Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства (ЄДРПОУ 03339414).

Принагідно зазначає, що вказані реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки вчинені після отримання відповідачем копії позову з додатками (поштове відправлення вручене 27.12.2023) та відкриття провадження у справі (04.01.2024), що свідчить про його обізнаність щодо існування спору відносно спірної земельної ділянки.

Вказує, що розпорядження відповідачем спірною земельною ділянкою вже призвело до нових реєстраційних дій щодо неї та до необхідності звернення Прокурора із заявою про залучення комунального підприємства Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства співвідповідачем у вказаній справі.

Вчинення відповідачем таких дій відносно спірної земельної ділянки в подальшому може утруднити виконання рішення Господарського суду у вказаній справі.

Згідно таксаційного опису, який є складовою Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське ЛМГ» та долучений до позовної заяви, у кварталі, на який накладається спірна земельна ділянка, ростуть дерева віком в середньому 51 рік, висотою понад 19 м.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно, розпорядження такою ділянкою та лісами, що на ній зростають, зокрема її відчуження на користь третіх осіб спричиняє також загрозу знищення лісових насаджень.

Окрім того, враховуючи можливість вільного розпорядження відповідачем спірною земельною ділянкою, також існує ризик вчинення ним дій щодо поділу такої земельної ділянки, що в подальшому не відповідатиме предмету позову, оскільки зміниться її площа та кадастровий номер.

У зв`язку з цим, прокурор доводить, що виникла необхідність в забезпеченні поданого позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти відповідачу певні дії щодо даної земельної ділянки, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки, а також заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки.

В даному випадку оцінюючи заяву сторони та її обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку, з огляду на таке.

Правові норми, застосовані судом до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов?язання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Правова позиція суду стосовно обставин справи і доводів заявника.

Як слідує з матеріалів справи, Рішенням Волинської обласної ради № 13/2 від 18.08.2000 «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» надано дозвіл державним лісгоспам державного лісогосподарського об`єднання «Волиньліс», спеціалізованим лісогосподарським підприємствам - правонаступникам міжгосподарських спеціалізованих лісопідприємств та лісгоспів на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходились у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до Проекту організації і розвитку лісового господарства Горохівського державного лісомисливського господарства Волинського державного лісогосподарського об`єднання «Волиньліс» (2004 року) Державне лісомисливське господарство «Горохівське» організовано у 2003 році згідно наказу Державного комітету лісового господарства України № 90 від 07.06.2003 на базі Берестечківського і Горохівського лісництв Луцького держлісгоспу, а також лісів колективних сільськогосподарських підприємств переданих рішенням обласної Ради від 18.08.2000 № 13/2, лісовпорядкування яких проведено у 2003 році.

Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Горохівський лісгосп» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (2013 року) до адміністративно-організаційної структури та загальної площі лісгоспу входить Берестечківське лісництво площею 1698,0 га (п. 1.1. розділу 1 Проекту).

Базове лісовпорядкування проведено Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» у 2013 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений Проект.

Відповідно до п. 1.1.2. розділу 1 Проекту та наявних у ньому карт-схем поділу території на лісництва та поділу території за місцевими органами влади ДП «Горохівське ЛМГ», 260 квартал розташований в адміністративних межах Пісківської сільської ради (на даний час Берестечківської територіальної громади) та віднесено до Берестечківського лісництва.

Разом з тим, згідно інформації Філії «Володимир-Волинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Філія), яке є правонаступником ДП «Горохівське ЛГ», від 19.06.2023 №05-22/01/342-23, останньою шляхом звіряння відкритих даних земельного кадастру України, реєстру речових прав з картографічними матеріалами лісовпорядкування встановлено випадки відчуження (оформлення права власності іншими юридичними особами) та накладення на територію лісового фонду кількох земельних ділянок, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108, площею 15,9848 га, розташованої в межах 260 кварталу Берестечківського лісництва (виділи 38, 39, 40,41,42).

Так, Філією надано копію планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування з нанесенням вищевказаної накладки (додаток до листа Філії від 19.06.2023 № 05-22/01/342-23).

Відповідно до листа Філії від 27.07.2023 № 05-22/01/453-23 спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, що передані Луцькому держлісгоспу рішенням Волинської обласної ради № 13/2 від 18.08.2000, а підприємство користується нею на підставі матеріалів лісовпорядкування 2004 та 2013 років.

Згідно таксаційного опису, який є складовою Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське ЛМГ», акту обстеження насаджень від 25.07.2023, у зазначеному кварталі ростуть дерева віком в середньому 51 рік, висотою понад 19 м, господарські будівлі та споруди на ділянці відсутні.

Накладку земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108 на територію лісового фонду, що перебуває в користуванні Філії також підтверджено Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням (далі - ВО «Укрдержліспроект») листом № 711 від 01.08.2023, яким надано витяги з картографічної бази даних з нанесеними межами частини кварталів та їх таксаційних виділів Берестечківського лісництва ДП «Горохівське ЛМГ» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2012 року та межі спірної земельної ділянки згідно з поданим кадастровим номером та координатами до нього. Вказана накладка також підтверджується викопіюванням з геопорталу «Ліси України», який є веб ресурсом для надання публічного та авторизованого доступу до інформації про ліси України, зокрема картографічних та таксаційних даних .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108, цільове призначення останньої - 09.05 Земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель -землі лісогосподарського призначення.

У відповідності до Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, введеного в дію постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», землі лісогосподарського призначення (розділ 09) - земельні ділянки лісогосподарського призначення (земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові земельні ділянки, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, крім земельних ділянок, зайнятих зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів, а також земельних ділянок, зайнятих окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках).

Дана категорія включає в себе такі підрозділи: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (09.01); для іншого лісогосподарського призначення (09.02); для цілей підрозділів 09.01 - 09.02, 09.04 - 09.05 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду (09.03); для розміщення господарських дворів лісогосподарських підприємств, установ, організацій та будівель лісомисливського господарства (09.04); земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (09.05).

Отже, спірна земельна ділянка відносяться до земель лісогосподарського призначення та накладається на землі лісового фонду, які на підставі матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2012 років перебувають у користуванні державних лісогосподарських підприємств (на даний час Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що 16.02.2022 державним реєстратором Берестечківської міської ради проведено державну реєстрацію права комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Берестечківською міською радою (номер запису 46775585), підстава для державної реєстрації - Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон України №1423-ІХ).

Берестечківська міська рада зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту.

В подальшому, при розгляді справи, Берестечківською міською радою вчинено дії щодо розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом надання її у постійне користування третім особам.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на спірну земельну ділянку 05.01.2024 зареєстроване право постійного користування за Комунальним підприємством Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства (ЄДРПОУ 03339414).

Отже, вказані реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки вчинені після отримання відповідачем копії позову з додатками (поштове відправлення вручене 27.12.2023) та відкриття провадження у справі (04.01.2024), що свідчить про його обізнаність щодо існування спору відносно спірної земельної ділянки.

Заявник стверджує, що розпорядження відповідачем спірною земельною ділянкою вже призвело до нових реєстраційних дій щодо неї та до необхідності звернення Прокурора із заявою про залучення комунального підприємства Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства співвідповідачем у вказаній справі.

З врахуванням викладеного, існує ризик ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, оскільки за відсутності вжитих заходів забезпечення позову відповідач матиме можливість, зокрема відчуження, внесення змін щодо земельної ділянки, здачу в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки, що зробить майбутнє судове рішення, у разі задоволення позову, неефективним.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Верховний Суд неодноразово вказував, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою (див. правові висновки у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі №911/2797/22).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього ріщення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (див. правові висновки Верховного Суду у постановах від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08.01.2024 у справі № 910/152/23.

У вказаній постанові також зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, предметом заявленого у цій справі позову є вимога Прокурора про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108, площею 15,9848 га.

Підставою позову є неправомірна, без будь-якої правової підстави, реєстрація відповідачем спірної ділянки як комунальної власності.

Ефективний захист права держави у спірних правовідносинах безпосередньо залежить від тієї обставини, що спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідача, а вибуття такого майна може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом або утруднити виконання або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення вимоги про витребування такої ділянки у державну власність.

В даному випадку вже має місце вчинення відповідачем дій щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, що призвело до нових реєстраційних дій щодо неї та може утруднити виконання рішення суду у вказаній справі.

Враховуючи наведене, забезпечення поданого у цій справі позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти відповідачу певні дії щодо даної земельної ділянки, а також заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки є співмірним та адекватним способом забезпечення, з огляду, зокрема, на предмет дослідження обставин у справі, а саме правомірність реєстрації Берестечківською міською радою спірної ділянки у комунальну власність.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018.

Як враховано судом, у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи державним реєстратором будуть здійснені реєстраційні дії, то захист або поновлення прав позивача в межах одного судового провадження буде неможливим без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів (відновлення стану, який існував до моменту порушення).

З огляду на обставини даної справи існує реальна можливість подальшого вчинення реєстраційних дій, в разі чого ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звертатиметься до суду, буде ускладненим.

Суд звертає увагу, що постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, внаслідок того. що позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, досліджуючи обґрунтованість доводів заявника та подані ним документи, господарський суд враховує, що доданими до заяви про забезпечення позову документами підтверджено існування наведених вище обставин, на які зсилається заявник в обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Також суд враховує, що позовні вимоги у цій справі направлені на захист порушених прав позивача Волинської обласної військової адміністрації.

З урахуванням документально підтверджених доводів заявника, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи будуть здійснені будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, або відчужено, здано в оренду, то захист або поновлення прав позивача в межах одного судового провадження буде неможливим без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Тобто, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, тому, на переконання суд, заявлені заходи щодо забезпечення позову відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом позову.

Верховний суд у постанові від 03.05.2022 №906/781/21 звертає увагу, що постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

У зв`язку з викладеним, ВС дійшов висновку про те, що вжиті ГС заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно КСП, та з формуванням «зокрема, але не виключно» не відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про співмірність заявлених позовних вимог та відповідного заходу забезпечення позову.

Таким чином, приймаючи до уваги, що обраний прокуророрм захід спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав, у разі задоволення позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви та вважає за необхідне її задовольнити.

Заходи зустрічного забезпечення позову судом не застосовуються.

Керуючись, ст.ст. 136, 137, 140, 144, 232-235 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури про забезпечення позову по справі №903/1295/23, задовольнити.

2. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 07208.85800:00:001:0108 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сиди рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

3. Заборонити Берестечківській міській раді та комунальному підприємству Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки.

4. Заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108, яка є предметом спірних відносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

5 Заборонити Берестечківській міській раді та комунальному підприємству Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства вчиняти дії щодо використання та розпорядження лісовими насадженнями в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0720885800:00:001:0108, вчинення щодо них будь-яких інших дій та укладення правочинів.

6. Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання, тобто з 07 березня 2024 року.

7. Дана ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

8. Строк пред`явленням ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить три роки, тобто - до 08.03.2027.

9. Стягувачем за даною ухвалою є Волинська обласна військова адміністрація (Київський майдан,9, м.Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13366926)

10. Боржниками за даною ухвалою є:

- Берестечківська міська рада (вул. Шевченка,2, м.Берестечко, Луцький р-н, Волинська обл, 45765, код ЄДРПОУ 04051262);

- КП Берестечківське виробниче управління житлово-комунального господарства (вулиця Незалежності, 51, місто Берестечко, Луцький район, Волинська область, 45765, код ЄДРПОУ 03339414).

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 07.03.2024.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар