Рішення

від 26.02.2024 по справі 904/6155/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6155/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В. В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Володимира Моссаковського, буд. 3, приміщення 43, ідентифікаційний код 40447603)

до Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ідентифікаційний код 43971371)

про стягнення 3 029 276,60 грн. збитків, що виникли з підстав знецінення національної валюти

Представники:

від позивача: Мельничук В.Ю., довіреність від 15.12.2023, адвокат;

від відповідача: Каціонова О.В., Витяг ЄДР, представник.

СУТЬ СПОРУ:

За допомогою системи "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 23.11.2023 про стягнення з Дніпровської митниці Держмитслужби 3 029 276,60 грн. збитків, що виникли з підстав знецінення національної валюти.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплату судового збору у сумі 24 234,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справам №160/19964/21 та №160/3058/22 в повному обсязі задоволені позовні вимоги ТОВ "Дніпрорудмет" щодо визнання протиправними та скасування рішень Дніпровської митниці про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 на означені партії товару. Рішення по вказаним справам після оскарження їх в апеляційному порядку, залишені Третім апеляційним адміністративним судом по цим справам без змін та набрали законної сили. На виконання судових рішень по адміністративним справам №160/19964/21 та №160/3058/22 на підставі вимоги державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпровській області Дніпровською митницею було видано позивачу сертифікати з перевезення товару форми EUR.1: 1. Сертифікат EUR.1 №А110.063952 від 20.10.2022 за ЕМД від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973; 2. Сертифікат EUR.1 №А110.065173 від 15.11.2022 за ЕМД від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288.

Також Дніпропетровським окружним адміністративним судом за результатом розгляду справи №160/4348/23 прийнято рішення від 16.05.2023 про задоволення позовних вимог повністю, а саме:

- визнано протиправною відмову Дніпровської митниці у відновлені режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", яка викладена у листі Дніпровської митниці №7.5-08-01-1/15/13/6048 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.065173 від 15.11.2022 та зобов`язано Дніпровську митницю відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288;

- визнано протиправною відмову Дніпровської митниці у відновлені режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", яка викладена у листі Дніпровської митниці №7.5-08-01-1/15/13/6025 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.063952 від 20.10.2022 та зобов`язано Дніпровську митницю відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973.

Вказані вище судові рішення набрали законної сили і були виконані Дніпровською митницею, що підтверджується листом №7.5-1/7.5-15-04/13/5168 від 31.08.2023 та листом №7.5-1/7.5-15-04/13/51671 від 31.08.2023, але тільки в частині відновлення преференційного режиму.

Для повернення надмірно сплаченого державного мита, позивач звернувся до відповідача з наступними заявами:

- №05/09-1 від 05.09.2023 (вхідний відповідача №10362/13-7.5-08-01-13 від 05.09.2023) про повернення надмірно сплачені митні платежі у сумі 4 086 517,08 грн. згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973;

- №05/09-2 від 05.09.2023 (вхідний відповідача №11092/13-7.5-08-01-13 від 25.09.2023) про повернення надмірно сплачені митні платежі у сумі 4 260 652,67 грн. згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288.

Вказані заяви позивача задоволені відповідачем у повному обсязі. Надмірно сплачені позивачем митні платежі, які мали бути повернуті позивачу відповідачем ще у 2021 році після оформлення ЕМД від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973 та від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288, були зараховані на розрахунковий рахунок позивача тільки 22.09.2023 та 12.10.2023, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями від 12.10.2023 в сумі 4 260 652, 67 грн. та від 22.09.2023 в сумі 4 086 517,08 грн.

Позивач стверджує, що перелічені вище обставини свідчать про те, що вищевказаними судовими рішеннями встановлено протиправність рішень відповідача про відмову у видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та відмову у відновлені режиму вільної торгівлі, і, як наслідок, скасовано незаконні рішення Дніпровської митниці з відновленням преференційного режиму до товарів.

Позивач вважає, що вказані протиправні рішення відповідача призвели до того, що грошові кошти, які надмірно були перераховані до державного бюджету в якості сплати вивізного державного мита за ЕМД від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973 та від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288 тривалий час не поверталися відповідачем. Всі відмови відповідача визнані судом протиправними та скасовані. За весь час прийняття відповідачем неправомірних рішень-відмов знецінювалася національна валюта (гривня) відносно долара США, а саме, повернуті відповідачем грошові кошти, надмірно сплачені позивачем, фактично втратили купівельну спроможність станом на день їх зарахування на банківський рахунок позивача, що є реальними збитками позивача.

Позивач стверджує, що порушення відповідачем прав позивача (неправомірна відмова у видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та неправомірна відмова у відновлені режиму вільної торгівлі) призвели до втрати купівельної спроможності грошей (девальвації гривні (курсової різниці)), яка була придбана позивачем на валютній біржі після сплати контрагентом позивача вартості товару за міжнародним контрактом в іноземній валюті (валюта контракту - долар США). За придбану на валютній біржі гривню після продажу долару США для сплати вивізного (експортного) державного мита не можливо придбати таку саму кількість іноземної валюти (долар США) станом на день повернення відповідачем суми надмірно сплаченого вивізного мита. Наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою підтверджується фактом знецінення національної валюти (надмірно сплаченої позивачем суми державного мита) за весь час прийняття відповідачем неправомірних рішень до моменту фактичного повернення позивачу надмірно сплаченої суми вивізного державного мита.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6155/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 18.12.2023 о 12:30год.

На електрону пошту суду 14.12.2023 надійшов відзив відповідача яким останній просить суд відмовити повністю у задоволенні позову оскільки позовні вимоги є безпідставними. Відповідач зазначає, що право на повернення коштів за митними деклараціями від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973 та від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288 виникло тільки після відновлення режиму вільної торгівлі до товарів, оформлених за вказаними ЕМД. Внесення змін до митних декларацій шляхом оформлення аркушів коригування, для підтвердження сум надмірно сплачених митних платежів, здійснено Дніпровською митницею 15.09.2023 та 03.10.2023 на підставі заяв уповноваженої особи декларанта ТОВ "Експерт-Днепр" від 15.09.2023 №1 (до ЕМД від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973) та від 03.10.2023 №1 (до ЕМД від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288). Відповідно до положень пункту 9 статті 269 МКУ, посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати відомості, зазначені в митній декларації, крім внесення до неї відомостей, що належать до повноважень митних органів.

Відповідач стверджує, що з урахування вимог чинного законодавства, за заявами ТОВ "Дніпрорудмет" від 05.09.2023 № 05/09-1 та від 25.09.2023 № 25/09-1 складені висновки про повернення з держбюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів (вивізного мита) у розмірі 4 086 517,08 грн. за ЕМД від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973 та у розмірі 4 260 652,67 грн. за ЕМД від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288. Головним управлінням Державної казначейської служби у Дніпропетровській області повернуто з державного бюджету грошові кошти у розмірі 4 086 517,08 грн. та 4 260 652,67 грн. вивізного мита на поточний рахунок ТОВ "Дніпрорудмет" за платіжними дорученнями від 22.09.2023 №123571937 та від 12.10.2023 №125183655.

Таким чином, Дніпровською митницею проведені всі необхідні процедури зі своєчасного повернення з держбюджету надмірно сплачених коштів, які виникли за результатами відновлення, режиму вільної торгівлі.

Також відповідач зазначає, що необхідність продажу іноземної валюти з метою здійснення сплати вивізного мита у валюті України є здійсненням господарської діяльності підприємством. Митниця, в свою чергу, не несе відповідальності за коливання курсу валют у різний період часу.

Отже, відповідач стверджує, що позивач у даній справі не довів яких втрат він зазнав, тобто які він поніс реальні збитки з урахуванням того, що розмір надміру сплачених сум митних платежів (вивізного мита) дорівнює розміру повернутих з державного бюджету на поточний рахунок позивача грошових коштів. Також позивач не довів які саме збитки у розмірі доходів, могли бути ним реально отримані, тобто розмір упущеної вигоди.

Відповідач звертає увагу суду на те, що курсова різниця не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Такі правові висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18) та у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №213/861/18.

У підготовчому засіданні 18.12.2023 оголошувалась перерва до 15.01.2024 о 14:30 год.

За допомогою системи "Електронний суд" позивач 19.12.2023 подав до Господарського суду Дніпропетровської області відповідь на відзив в якій зазначає, що твердження відповідача, що ним були проведені всі необхідні процедури зі своєчасного повернення з держбюджету надмірно сплачених коштів, які виникли за результатами відновлення режиму вільної торгівлі, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки з огляду на події, які відбувалися до повернення позивачу з держбюджету надмірно сплачених коштів, Дніпровська митниця провела всі "необхідні процедури" з метою неповернення цих грошових коштів позивачу, інакше би не приймала протиправні рішення, скасування яких можливе тільки за рішенням суду.

Крім того, позивач зазначає, що погоджується з твердження відповідача про те, що митниця не несе відповідальність за коливання курсу, це економічні процеси в державі, але митний орган несе відповідальність за свої протиправні дії та рішення, які створили підстави для виникнення збитків, пов`язаних із знеціненням національної валюти. Позивач також погоджується і не заперечує того, що його господарська діяльність здійснюється на власний ризик, але це не означає, що такі ризики у господарській діяльності суб`єкта господарювання має створювати митний орган своїми протиправними рішеннями, наслідком прийняття яких є спричинення суб`єкту господарювання матеріальної шкоди. В зв`язку з прийняттям відповідачем протиправних рішень, які визнані такими в ході судового розгляду в порядку адміністративного судочинства та скасовані, як такі, що не відповідають діючому законодавству і порушують законні інтереси суб`єкта господарської діяльності, позивач вважає, що він має право на відшкодування матеріальної шкоди, що була спричинена йому протиправними рішеннями відповідача.

Позивач зазначає, що предметом позову є виключно відшкодування позивачу реальних збитків, а точніше витрат, які позивач мусить зробити для відновлення купівельної спроможності знеціненої національної валюти, яка була повернута відповідачем через два роки після прийняття ним протиправних рішень. Саме у такий спосіб позивач може відновити своє порушене право.

За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 10.01.2024 до суду подано клопотання про заміну відповідача у справі №904/6155/23 з Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на Дніпровську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43971371).

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що Дніпровська митниця Держмитслужби на теперішній час знаходиться у стадії припинення у зв`язку з реорганізацією митних органів шляхом їх приєднання до Державної митної служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895. З 01.07.2021 до Дніпровської митниці як відокремленого структурного підрозділу Держмитслужби перейшли функції та повноваження реорганізованої Дніпровської митниці Держмитслужби. З урахуванням викладеного слід вважати належним відповідачем у цій справі Дніпровську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43971371).

За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 10.01.2024 до суду подані додаткові пояснення в яких зазначає, що в жодному із наведених судових рішеннях дії митниці не визнані неправомірними. Митниця діяла в межах своєї компетенції та в межах наданих повноважень. Так, у відзиві на позовну заяву митниця зазначала про те, що нею в межах наданих повноважень здійснювались перевірочні заходи щодо дотримування умов прямого транспортування, передбачених статтею 12 Доповнення І Конвенції до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співробітництвом з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014. Таким чином, твердження позивача про те, що неправомірні дії Дніпровської митниці встановлені у судових рішеннях у справах №160/19964/21, №160/3058/22, №160/4348/23 не відповідають дійсності.

Щодо наявності спричиненої відповідачем позивачу матеріальної шкоди відповідач зазначає, що сума сплаченого позивачем за ЕМД від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973 та від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288 вивізного (експортного) мита відповідає сумі повернутого позивачу вивізного (експортного) мита за платіжними дорученнями від 22.09.2023 №123571937 та від 12.10.2023 №125183655.

Отже, відповідач стверджує, що намагання позивача стягнути з митниці курсову різницю, спричиненою збільшенням курсу долара США відносно гривні є спробою вирішення власних фінансових ризиків за рахунок держави.

За допомогою системи "Електронний суд" позивачем 12.01.2024 до суду подані додаткові пояснення в яких зазначає щодо твердження відповідача про те, що жодним судовим рішенням дії митниці не визнані неправомірними - дії Дніпровської митниці у формі адміністративних актів - рішень про відмову у видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та відмову у відновленні преференційного режиму, визнані рішеннями адміністративного суду у справах №160/19964/21, №160/3058/22, №160/4348/23 протиправними. З чого слідує, що твердження відповідача про відсутність судових рішень, якими би дії митниці були визнані неправомірними, є безпідставним і не відповідає дійсним обставинам справи.

Щодо твердження відповідача про стягнення курсової різниці і намагання позивача вирішити свої власні фінансові ризики позивач зазначає, що він не вимагає у своїх позовних вимогах відшкодувати упущену вигоду, більш того не вимагає відшкодувати курсову різницю. Предметом позову є виключно відшкодування позивачу реальних збитків, а точніше витрат, які позивач мусить зробити для відновлення купівельної спроможності знеціненої національної валюти, яка була повернута відповідачем через два роки після прийняття ним протиправних рішень. Саме у такий спосіб позивач може відновити своє порушене право. Таким чином, позивач у своєму розрахунку збитків використовує офіційний курс НБУ для розрахунку втрати купівельної спроможності національної валюти України - гривні по відношенню до долара США (валюти зовнішньоекономічного контракту).

Отже, позивач стверджує, що користуючись правом, наданим ст.1173 Цивільного кодексу України, стягує у судовому порядку з відповідача - Дніпровської митниці, збитки, які були спричинені позивачу протиправними діями державного органу у формі рішень, що визнані протиправними згідно з рішеннями адміністративного суду у справах №160/19964/21, №160/3058/22, №160/4348/23.

Щодо клопотання відповідача про заміну сторони позивач зазначає, що при поданні позовної заяви було допущено помилку у зазначені коду ЄДРПОУ відповідача Дніпровської митниці, а саме: замість коду ЄДРПОУ Дніпровської митниці 43971371 у позовній заяві було зазначено код ЄДРПОУ 43350935, який належав реорганізованій Дніпровській митниці Держмитслужби, - з метою усунення вказаної помилки, ТОВ "Дніпрорудмет" не заперечує проти задоволення клопотання відповідача Дніпровської митниця про заміну відповідача у справі із зазначенням правильного коду ЄРПОУ відповідача у справі №904/6155/23.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 задоволено клопотання відповідача про заміну сторони, замінено відповідача - Дніпровську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на Дніпровську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43971371), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 26.02.2024 о 10:00год.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" (далі - позивач) на підставі зовнішньоекономічного контракту від 25.08.2021 №25082021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", Україна (Продавець), та Компанією "SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A.", Греція (Покупець), оформлені в Дніпровській митниці митні декларації на товар змішаний сталевий брухт, походження Україна, ДСТУ 4121-2002. Вказані партії товару експортовано, згідно заявлених відомостей, до Республіки Греція.

Митне оформлення партії товару здійснено за наступними митними деклараціями:

- ЕК 10 ДР від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288 (ЕК 10 РР від 15.09.2021 №UA110150/2021/015289) - товар "змішаний сталевий брухт, походження Україна, ДСТУ 4121-2002 (вид №501 змішаний, згідно актів приймання) (HMS 1/2 85/15). Торговельна марка: відсутня, Виробник: невідомий, Країна виробництва: UA", код товару згідно з УКТЗЕД 7204499000, загальна вага - 2 642,094 т;

- ЕК 10 ДР від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973 (ЕК 10 РР від 24.11.2021 №UA110150/2021/019960) - товар "змішаний сталевий брухт, походження Україна, згідно ДСТУ 4121-2002 (змішаний, вид №501, згідно актів приймання) (HMS 1/2 85/15). Торговельна марка: відсутня, Виробник: невідомий, Країна виробництва: UA", код товару згідно з УКТЗЕД 7204499000, загальна вага - 2 509,27 т.

Зазначений товар є таким, що за кодом та описом підпадає під дію Закону України від 24.10.2002 № 216-ІV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів", із змінами та доповненнями.

Митне оформлення партії товару за ЕМД від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288 здійснено позивачем за ставкою 58 євро за тону, відповідно до Закону України від 24.10.2002 № 216-ІV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів", із змінами та доповненнями, зі сплатою вивізного (експортного) мита у розмірі 4 662 601,04 грн.

Митне оформлення партії товару за ЕМД від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973 здійснено позивачем за ставкою 58 євро за тону, відповідно до Закону України від 24.10.2002 № 216-ІV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів", із змінами та доповненнями, зі сплатою вивізного (експортного) мита у розмірі 4 472 037,56 грн.

Позивач зазначає, що для сплати вивізного мита за обидві партії товару у сумі 9 134 638,60 грн., вимушений був здійснити продаж доларів США, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача від контрагента - грецької компанії "SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A." за комерційним курсом на день продажу валюти на валютній біржі та купити гривню. Продаж доларів США, які поступили від контрагента позивача, здійснювалася виключно з метою сплати вивізного мита, у тому числі за ЕМД від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288 та за ЕМД від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973.

Після завершення митного оформлення товару та вивезення його за межі митної території України позивач звернувся до Дніпровської митниці (далі - відповідач) із заявами про видачу на вищезазначені партії товару сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співробітництвом з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода).

Сертифікат EUR.1 видається безоплатно у разі, якщо його потрібно пред`явити як доказ, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Конвенцією або Угодами, у разі застосування преференційних ставок ввізного (вивізного) мита (частина 1 розділу III Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED" від 02.03.2021 №139).

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 є не тільки документом, що підтверджує статус преференційного походження вищезазначеної партії товару з України в рамках Угоди у країні імпорту (Республіка Греція), а також є підставою для застосування при експорті зазначеної партії товару зниженої ставки вивізного (експортного) мита в Україні (5 EUR за тону, замість 58 EUR), та, як наслідок, сплати вивізного (експортного) мита у значно меншому розмірі.

За результатом розгляду заяв позивача Дніпровською митницею були прийняті рішення про відмову у видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №UA110150/21/000319 від 13.10.2021 та №UA110000/21/000002 від 20.12.2021, що виключало можливість позивачу скористуватися преференцією у вигляді зменшення суми вивізного (експортного) державного мита відповідно до положень Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС та своєчасно без часових зволікань та протиправних відмов повернути надмірно сплачене вивізне державне мито за вказаними вище ЕМД.

Вказані вище рішення відповідача про відмову у видачі позивачу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 були оскаржені позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справам №160/19964/21 та №160/3058/22 позовні вимоги задоволені в повному обсязі і після оскарження їх в апеляційному порядку, залишені Третім апеляційним адміністративним судом по цим справам без змін та набрали законної сили.

На виконання судових рішень по адміністративним справам №160/19964/21 та №160/3058/22 на підставі вимоги державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпровській області Дніпровською митницею було видано позивачу сертифікати з перевезення товару форми EUR.1:

1. Сертифікат EUR.1 №А110.063952 від 20.10.2022 за ЕМД від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973;

2. Сертифікат EUR.1 №А110.065173 від 15.11.2022 за ЕМД від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288.

В подальшому позивач звернувся до Дніпровської митниці із заявами №02/11-01 від 02.11.2022 та №21/11-01 від 17.11.2022 щодо відновлення преференційного режиму до товарів згідно з митними деклараціями від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288, від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973 та повернення надмірно сплачених митних платежів.

Дніпровською митницею були прийняті рішення про відмову у відновленні преференційного режиму, викладені у листі №7.5-08-01-1/15/13/6048 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.065173 від 15.11.2022 та згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288, та у листі №7.5-08-01-1/15/13/6025 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.063952 від 20.10.2022 та згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973.

Зазначені рішення відповідача також були оскаржені позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №160/4348/23), за результатами розгляду якої рішенням від 16.05.2023 позовні вимоги були задоволені повністю, а саме:

- визнано протиправною відмову Дніпровської митниці у відновлені режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", яка викладена у листі Дніпровської митниці №7.5-08-01-1/15/13/6048 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.065173 від 15.11.2022 та зобов`язано Дніпровську митницю відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288;

- визнано протиправною відмову Дніпровської митниці у відновлені режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", яка викладена у листі Дніпровської митниці №7.5-08-01-1/15/13/6025 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.063952 від 20.10.2022 та зобов`язано Дніпровську митницю відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973.

Вказані вище судові рішення набрали законної сили і були виконані Дніпровською митницею, що підтверджується листом №7.5-1/7.5-15-04/13/5168 від 31.08.2023 та листом №7.5-1/7.5-15-04/13/51671 від 31.08.2023, але тільки в частині відновлення преференційного режиму.

Для повернення надмірно сплаченого державного мита, позивач звернувся до відповідача з наступними заявами:

- №05/09-1 від 05.09.2023 (вхідний відповідача №10362/13-7.5-08-01-13 від 05.09.2023) про повернення надмірно сплачені митні платежі у сумі 4 086 517,08 грн. згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973;

- №05/09-2 від 05.09.2023 (вхідний відповідача №11092/13-7.5-08-01-13 від 25.09.2023) про повернення надмірно сплачені митні платежі у сумі 4 260 652,67 грн. згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288.

Головним управлінням Державної казначейської служби у Дніпропетровській області повернуто з державного бюджету грошові кошти у розмірі 4 086 517,08 грн. та 4 260 652,67 грн. вивізного мита на поточний рахунок позивача за платіжними дорученнями від 22.09.2023 №123571937 та від 12.10.2023 №125183655.

Отже, позивач стверджує, що надмірно сплачені ним митні платежі, які мали бути повернуті позивачу відповідачем ще у 2021 році після оформлення ЕМД від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973 та від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288, були зараховані на розрахунковий рахунок позивача тільки 22.09.2023 та 12.10.2023. Крім того, позивача зазначає, що перелічені вище обставини свідчать про те, що вищевказаними судовими рішеннями встановлено протиправність рішень відповідача про відмову у видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та відмову у відновлені режиму вільної торгівлі, і, як наслідок, скасовано незаконні рішення Дніпровської митниці з відновленням преференційного режиму до товарів.

На думку позивача вказані протиправні рішення відповідача призвели до того, що грошові кошти, які надмірно були перераховані до державного бюджету в якості сплати вивізного державного мита за ЕМД від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973 та від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288 тривалий час не поверталися відповідачем, всі відмови відповідача визнані судом протиправними та скасовані. За весь час прийняття відповідачем неправомірних рішень-відмов знецінювалася національна валюта (гривня) відносно долара США, а саме, повернуті відповідачем грошові кошти, надмірно сплачені позивачем, фактично втратили купівельну спроможність станом на день їх зарахування на банківський рахунок позивача, що є реальними збитками позивача.

Посилаючись на положення статті 1173 Цивільного кодексу України та неправомірні дії відповідача, які встановлені судом в адміністративних справах №160/19964/21, №160/3058/22 та №160/4348/23, які набрали законної сили, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою, що підтверджується фактом знецінення національної валюти (надмірно сплаченої позивачем суми державного мита) за весь час прийняття відповідачем неправомірних рішень до моменту фактичного повернення позивачу надмірно сплаченої суми вивізного державного мита, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 3 029 276,60 грн. збитків, що виникли з підстав знецінення національної валюти.

Предметом доказування є наявність підстав для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення матеріальної шкоди, а саме наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 Цивільного України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 30 Митного кодексу України (в редакції, до 01.10.2022) посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Згідно з ст. 30 Митного кодексу України (в редакції, чинній з 01.10.2022) посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.

Частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України визначено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з підп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення суми збитків у розмірі 3 029 276,60 грн. При цьому, згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач спірні кошти просить суд стягнути безпосередньо з Дніпровської митниці.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вищевказане положення Основного Закону України також передбачено нормами ст. 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність. Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Суд наголошує, що при вирішенні спору суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.

Отже, під ефективним засобом (способом) захисту прав слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

У постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що: Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для

Отже, у спірних правовідносинах боржником має виступати держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, яким у цій справі є Дніпровська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

В цей же час, Конституційним Судом України у рішенні від 03.10.2001 №12/рп-2001 було розглянуто питання відшкодування шкоди в розрізі норм законів про бюджет та положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду". В цьому рішенні Конституційний Суд України, зокрема, вказав, що: "Україна, згідно з Конституцією України, є правовою державою (стаття 1), а людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 3). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і саме держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3). Цей обов`язок держави конкретизується в ряді статей Конституції України. В Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (стаття 56 Конституції України). Держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням, в разі скасування вироку суду як неправосудного (частина четверта статті 62 Конституції України). Аналогічні положення щодо відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, містяться і в частині третій статті 152 Конституції України."

За висновком Конституційного Суду України у вищевказаному рішенні право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, гарантується за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

Так, у спірних правовідносинах норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" не підлягають застосуванню, однак підлягають застосуванню положення ст. 56 Конституції України, ст. 1173 Цивільного кодексу України, ст. 25 та підп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, які передбачають аналогічний порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі, зокрема, внаслідок незаконно прийнятих рішень органів державної влади - за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання відповідних органів.

Отже, суд зазначає, що норми законодавства, чинні на момент виникнення спірних відносин та на час вирішення спору судом, прямо передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади - за рахунок коштів державного бюджету. Разом з цим, згідно з прохальної частини позову позивачем вимоги заявлені про відшкодування збитків за рахунок коштів органу державної влади - заподіювача шкоди, через якого держава діє спірних правовідносинах.

За вищевказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права. Водночас, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, тому суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам сторін, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позовних вимогах позивачу слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" до Дніпровської митниці про стягнення 3 029 276,60 грн. збитків, що виникли з підстав знецінення національної валюти відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 07.03.2024.

Суддя Е.М. Бондарєв