Постанова

від 08.10.2024 по справі 904/6155/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6155/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від відповідача: Каціонова Ольга Віталіїіна (в залі суду) - від Дніпровської митниці - самопредставництво, витяг з ЄДР, посвідчення серії АБ № 102389 від 12.08.2022

представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 (суддя Бондарєв Е.М.) у справі №904/6155/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет"

до Дніпровської митниці, м. Дніпро

про стягнення 3 029 276, 60 грн. збитків, що виникли з підстав знецінення національної валюти

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 23.11.2023 про стягнення з Дніпровської митниці Держмитслужби 3 029 276, 60 грн. збитків, що виникли з підстав знецінення національної валюти.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 у справі № 904/6155/23 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справам №160/19964/21 та №160/3058/22 позовні вимоги задоволені в повному обсязі і після оскарження їх в апеляційному порядку, залишені Третім апеляційним адміністративним судом по цим справам без змін та набрали законної сили.

На виконання судових рішень по адміністративним справам №160/19964/21 та №160/3058/22 на підставі вимоги державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпровській області Дніпровською митницею було видано позивачу сертифікати з перевезення товару форми EUR.1:

1. Сертифікат EUR.1 №А110.063952 від 20.10.2022 за ЕМД від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973;

2. Сертифікат EUR.1 №А110.065173 від 15.11.2022 за ЕМД від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288

Дніпровською митницею були прийняті рішення про відмову у відновленні преференційного режиму, викладені у листі №7.5-08-01-1/15/13/6048 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.065173 від 15.11.2022 та згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288, та у листі №7.5-08-01-1/15/13/6025 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.063952 від 20.10.2022 та згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973.

Зазначені рішення відповідача також були оскаржені позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №160/4348/23), за результатами розгляду якої рішенням від 16.05.2023 позовні вимоги були задоволені повністю, а саме:

- визнано протиправною відмову Дніпровської митниці у відновлені режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", яка викладена у листі Дніпровської митниці №7.5-08-01-1/15/13/6048 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.065173 від 15.11.2022 та зобов`язано Дніпровську митницю відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288;

- визнано протиправною відмову Дніпровської митниці у відновлені режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", яка викладена у листі Дніпровської митниці №7.5-08-01-1/15/13/6025 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.063952 від 20.10.2022 та зобов`язано Дніпровську митницю відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973.

Вказані вище судові рішення набрали законної сили і були виконані Дніпровською митницею, що підтверджується листом №7.5-1/7.5-15-04/13/5168 від 31.08.2023 та листом №7.5-1/7.5-15-04/13/51671 від 31.08.2023, але тільки в частині відновлення преференційного режиму.

Для повернення надмірно сплаченого державного мита, позивач звернувся до відповідача з наступними заявами:

- №05/09-1 від 05.09.2023 (вхідний відповідача №10362/13-7.5-08-01-13 від 05.09.2023) про повернення надмірно сплачені митні платежі у сумі 4 086 517,08 грн. згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973;

- №05/09-2 від 05.09.2023 (вхідний відповідача №11092/13-7.5-08-01-13 від 25.09.2023) про повернення надмірно сплачені митні платежі у сумі 4 260 652,67 грн. згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288.

Головним управлінням Державної казначейської служби у Дніпропетровській області повернуто з державного бюджету грошові кошти у розмірі 4 086 517,08 грн. та 4 260 652,67 грн. вивізного мита на поточний рахунок позивача за платіжними дорученнями від 22.09.2023 №123571937 та від 12.10.2023 №125183655.

У спірних правовідносинах боржником має виступати держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, яким у цій справі є Дніпровська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" не підлягають застосуванню, однак підлягають застосуванню положення ст. 56 Конституції України, ст. 1173 Цивільного кодексу України, ст. 25 та підп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, які передбачають аналогічний порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі, зокрема, внаслідок незаконно прийнятих рішень органів державної влади - за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання відповідних органів.

За вищевказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права. Водночас, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, тому суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам сторін, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яке викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" (код ЄДРПОУ 40117603) збитки, що виникли з підстав знецінення національної валюти в сумі 3 029 276, 60 (три мільйони двадцять дев`ять тисяч двісті сімдесят шість грн. 60 коп.). Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" (код ЄДРПОУ 40117603) судовий збір в сумі 24 234, 20 грн. "

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апелянт звертає увагу колегії суду, що предметом розгляду ТОВ «Дніпрорудмет» є стягнення з Дніпровської митниці збитків, а саме відшкодування майнової шкоди, яка бул спричинена позивачу внаслідок протиправних дій органу владних повноважень.

Вказаний спосіб захисту, на думку скаржника, повністю відповідає приписам ст. 16 ЦК України.

Скаржнк стверджує, що Господарський суд Дніпропетрвоської обалсті поряд із відповідним держвним органом Дніпровська митниця, мав би притягнути як співвідповідача відповідний орган Державного казначейства України, а саме Головне управлінння Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Апелянт наголошує, що в порушення приписів статті 182 ГПК України, під час проведення підготовчого засідання суд не визначив суб`єктний склад учасників по цій справі, виходячи з предмету спору, не зазначив в оскаржуваному рішенні про необхідність залучення співвідповідача ГУ ДКС у Дніпропетровській області, а лише визначив, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, не зазначивши в оскаржуваному рішенні який спосіб захисту, на думку суду, буде ефективним ніж той, що обраний позивачем.

За доводами позивача, відмовляючи у позові з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, суд першої інстанції повністю проігнорував обгрунтування позовної заяви, не дав оцінку доказам позивача та відповідача, що були надані сторонами під час підготовчого провадження, що призвело до прийняття незаконного та необгрунтованого рішення, що оскаржується позивачем.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

12.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача, за змістом якого останній зазначає, що відмова суду першої інстанції на підставі того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права є правомірною, на підставі чого просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «Дніпрорудмет» без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетрвоської області від 26.02.2024 у справі №904/6155/23 без змін.

14.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення відповідача, згідно яких останній вказує, що за даними спірними правовідносинами митниця погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, про що докладно зазначено у відзиві на апеляційну скаргу. Також, митниця наголошує на тому, що позивач у даній справі не довів яких втрат він зазнав, тобто які він поніс реальні збитки з урахуванням того, що розмір надміру сплачених сум митних платежів (вивізного мита) дорівнює розміру повернутих з державного бюджету на поточний рахунок позивача грошових коштів. Також, Позивач не довів які саме збитки у розмірі доходів, могли бути ним реально отримані, тобто розмір упущеної вигоди. Курсова різниця із якої позивач пов`язує свої позовні вимоги не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Таким чином, митниця вважає, що даний позов не підлягає задоволенню ні за обраним способом захисту своїх прав, ні по суті заявлених позовних вимог.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 15.03.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/6155/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/6155/23.

22.03.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/6155/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 у справі №904/6155/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.05.2024 об 12:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, в залі засідань № 207, а в разі надходження відповідних заяв чи клопотань - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів учасників провадження у справі та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.09.2024 на 11:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.10.2024 на 11:00 год.

08.10.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" (далі - позивач) на підставі зовнішньоекономічного контракту від 25.08.2021 №25082021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", Україна (Продавець), та Компанією "SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A.", Греція (Покупець), оформлені в Дніпровській митниці митні декларації на товар змішаний сталевий брухт, походження Україна, ДСТУ 4121-2002. Вказані партії товару експортовано, згідно заявлених відомостей, до Республіки Греція.

Митне оформлення партії товару здійснено за наступними митними деклараціями:

- ЕК 10 ДР від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288 (ЕК 10 РР від 15.09.2021 №UA110150/2021/015289) - товар "змішаний сталевий брухт, походження Україна, ДСТУ 4121-2002 (вид №501 змішаний, згідно актів приймання) (HMS 1/2 85/15). Торговельна марка: відсутня, Виробник: невідомий, Країна виробництва: UA", код товару згідно з УКТЗЕД 7204499000, загальна вага - 2 642,094 т;

- ЕК 10 ДР від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973 (ЕК 10 РР від 24.11.2021 №UA110150/2021/019960) - товар "змішаний сталевий брухт, походження Україна, згідно ДСТУ 4121-2002 (змішаний, вид №501, згідно актів приймання) (HMS 1/2 85/15). Торговельна марка: відсутня, Виробник: невідомий, Країна виробництва: UA", код товару згідно з УКТЗЕД 7204499000, загальна вага - 2 509,27 т.

Зазначений товар є таким, що за кодом та описом підпадає під дію Закону України від 24.10.2002 № 216-ІV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів", із змінами та доповненнями.

Митне оформлення партії товару за ЕМД від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288 здійснено позивачем за ставкою 58 євро за тону, відповідно до Закону України від 24.10.2002 № 216-ІV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів", із змінами та доповненнями, зі сплатою вивізного (експортного) мита у розмірі 4 662 601,04 грн.

Митне оформлення партії товару за ЕМД від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973 здійснено позивачем за ставкою 58 євро за тону, відповідно до Закону України від 24.10.2002 № 216-ІV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів", із змінами та доповненнями, зі сплатою вивізного (експортного) мита у розмірі 4 472 037,56 грн.

Позивач зазначає, що для сплати вивізного мита за обидві партії товару у сумі 9 134 638,60 грн., вимушений був здійснити продаж доларів США, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача від контрагента - грецької компанії "SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A." за комерційним курсом на день продажу валюти на валютній біржі та купити гривню. Продаж доларів США, які поступили від контрагента позивача, здійснювалася виключно з метою сплати вивізного мита, у тому числі за ЕМД від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288 та за ЕМД від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973.

Після завершення митного оформлення товару та вивезення його за межі митної території України позивач звернувся до Дніпровської митниці (далі - відповідач) із заявами про видачу на вищезазначені партії товару сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співробітництвом з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода).

Сертифікат EUR.1 видається безоплатно у разі, якщо його потрібно пред`явити як доказ, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Конвенцією або Угодами, у разі застосування преференційних ставок ввізного (вивізного) мита (частина 1 розділу III Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED" від 02.03.2021 №139).

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 є не тільки документом, що підтверджує статус преференційного походження вищезазначеної партії товару з України в рамках Угоди у країні імпорту (Республіка Греція), а також є підставою для застосування при експорті зазначеної партії товару зниженої ставки вивізного (експортного) мита в Україні (5 EUR за тону, замість 58 EUR), та, як наслідок, сплати вивізного (експортного) мита у значно меншому розмірі.

За результатом розгляду заяв позивача Дніпровською митницею були прийняті рішення про відмову у видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №UA110150/21/000319 від 13.10.2021 та №UA110000/21/000002 від 20.12.2021, що виключало можливість позивачу скористуватися преференцією у вигляді зменшення суми вивізного (експортного) державного мита відповідно до положень Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС та своєчасно без часових зволікань та протиправних відмов повернути надмірно сплачене вивізне державне мито за вказаними вище ЕМД.

Вказані вище рішення відповідача про відмову у видачі позивачу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 були оскаржені позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справам №160/19964/21 та №160/3058/22 позовні вимоги задоволені в повному обсязі і після оскарження їх в апеляційному порядку, залишені Третім апеляційним адміністративним судом по цим справам без змін та набрали законної сили.

На виконання судових рішень по адміністративним справам №160/19964/21 та №160/3058/22 на підставі вимоги державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпровській області Дніпровською митницею було видано позивачу сертифікати з перевезення товару форми EUR.1:

1. Сертифікат EUR.1 №А110.063952 від 20.10.2022 за ЕМД від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973;

2. Сертифікат EUR.1 №А110.065173 від 15.11.2022 за ЕМД від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288.

В подальшому позивач звернувся до Дніпровської митниці із заявами №02/11-01 від 02.11.2022 та №21/11-01 від 17.11.2022 щодо відновлення преференційного режиму до товарів згідно з митними деклараціями від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288, від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973 та повернення надмірно сплачених митних платежів.

Дніпровською митницею були прийняті рішення про відмову у відновленні преференційного режиму, викладені у листі №7.5-08-01-1/15/13/6048 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.065173 від 15.11.2022 та згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288, та у листі №7.5-08-01-1/15/13/6025 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.063952 від 20.10.2022 та згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973.

Зазначені рішення відповідача також були оскаржені позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №160/4348/23), за результатами розгляду якої рішенням від 16.05.2023 позовні вимоги були задоволені повністю, а саме:

- визнано протиправною відмову Дніпровської митниці у відновлені режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", яка викладена у листі Дніпровської митниці №7.5-08-01-1/15/13/6048 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.065173 від 15.11.2022 та зобов`язано Дніпровську митницю відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288;

- визнано протиправною відмову Дніпровської митниці у відновлені режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", яка викладена у листі Дніпровської митниці №7.5-08-01-1/15/13/6025 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.063952 від 20.10.2022 та зобов`язано Дніпровську митницю відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973.

Вказані вище судові рішення набрали законної сили і були виконані Дніпровською митницею, що підтверджується листом №7.5-1/7.5-15-04/13/5168 від 31.08.2023 та листом №7.5-1/7.5-15-04/13/51671 від 31.08.2023, але тільки в частині відновлення преференційного режиму.

Для повернення надмірно сплаченого державного мита, позивач звернувся до відповідача з наступними заявами:

- №05/09-1 від 05.09.2023 (вхідний відповідача №10362/13-7.5-08-01-13 від 05.09.2023) про повернення надмірно сплачені митні платежі у сумі 4 086 517,08 грн. згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973;

- №05/09-2 від 05.09.2023 (вхідний відповідача №11092/13-7.5-08-01-13 від 25.09.2023) про повернення надмірно сплачені митні платежі у сумі 4 260 652,67 грн. згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288.

Головним управлінням Державної казначейської служби у Дніпропетровській області повернуто з державного бюджету грошові кошти у розмірі 4 086 517,08 грн. та 4 260 652,67 грн. вивізного мита на поточний рахунок позивача за платіжними дорученнями від 22.09.2023 №123571937 та від 12.10.2023 №125183655.

Отже, позивач стверджує, що надмірно сплачені ним митні платежі, які мали бути повернуті позивачу відповідачем ще у 2021 році після оформлення ЕМД від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973 та від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288, були зараховані на розрахунковий рахунок позивача тільки 22.09.2023 та 12.10.2023. Крім того, позивача зазначає, що перелічені вище обставини свідчать про те, що вищевказаними судовими рішеннями встановлено протиправність рішень відповідача про відмову у видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та відмову у відновлені режиму вільної торгівлі, і, як наслідок, скасовано незаконні рішення Дніпровської митниці з відновленням преференційного режиму до товарів.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням відсутності з боку відповідача заперечень щодо встановлення судом першої інстанцїі фактичних обставин відносно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" (далі - позивач) на підставі зовнішньоекономічного контракту від 25.08.2021 №25082021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", Україна (Продавець), та Компанією "SOVEL Hellenic Steel Processing Company S.A.", Греція (Покупець), оформлені в Дніпровській митниці митні декларації на товар змішаний сталевий брухт, походження Україна, ДСТУ 4121-2002. Вказані партії товару експортовано, згідно заявлених відомостей, до Республіки Греція; що митне оформлення партії товару здійснено за наступними митними деклараціями: ЕК 10 ДР від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288 (ЕК 10 РР від 15.09.2021 №UA110150/2021/015289) - товар "змішаний сталевий брухт, походження Україна, ДСТУ 4121-2002 (вид №501 змішаний, згідно актів приймання) (HMS 1/2 85/15). Торговельна марка: відсутня, Виробник: невідомий, Країна виробництва: UA", код товару згідно з УКТЗЕД 7204499000, загальна вага - 2 642,094 т; ЕК 10 ДР від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973 (ЕК 10 РР від 24.11.2021 №UA110150/2021/019960) - товар "змішаний сталевий брухт, походження Україна, згідно ДСТУ 4121-2002 (змішаний, вид №501, згідно актів приймання) (HMS 1/2 85/15). Торговельна марка: відсутня, Виробник: невідомий, Країна виробництва: UA", код товару згідно з УКТЗЕД 7204499000, загальна вага - 2 509,27 т.; що зазначений товар є таким, що за кодом та описом підпадає під дію Закону України від 24.10.2002 № 216-ІV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів", із змінами та доповненнями; що митне оформлення партії товару за ЕМД від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288 здійснено позивачем за ставкою 58 євро за тону, відповідно до Закону України від 24.10.2002 № 216-ІV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів", із змінами та доповненнями, зі сплатою вивізного (експортного) мита у розмірі 4 662 601,04 грн; що митне оформлення партії товару за ЕМД від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973 здійснено позивачем за ставкою 58 євро за тону, відповідно до Закону України від 24.10.2002 № 216-ІV "Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів", із змінами та доповненнями, зі сплатою вивізного (експортного) мита у розмірі 4 472 037,56 грн.; що за результатом розгляду заяв позивача Дніпровською митницею були прийняті рішення про відмову у видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №UA110150/21/000319 від 13.10.2021 та №UA110000/21/000002 від 20.12.2021, що виключало можливість позивачу скористуватися преференцією у вигляді зменшення суми вивізного (експортного) державного мита відповідно до положень Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС та своєчасно без часових зволікань та протиправних відмов повернути надмірно сплачене вивізне державне мито за вказаними вище ЕМ; що Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справам №160/19964/21 та №160/3058/22 позовні вимоги задоволені в повному обсязі і після оскарження їх в апеляційному порядку, залишені Третім апеляційним адміністративним судом по цим справам без змін та набрали законної сили. На виконання судових рішень по адміністративним справам №160/19964/21 та №160/3058/22 на підставі вимоги державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпровській області Дніпровською митницею було видано позивачу сертифікати з перевезення товару форми EUR.1: 1. Сертифікат EUR.1 №А110.063952 від 20.10.2022 за ЕМД від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973; 2. Сертифікат EUR.1 №А110.065173 від 15.11.2022 за ЕМД від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288; що Дніпровською митницею були прийняті рішення про відмову у відновленні преференційного режиму, викладені у листі №7.5-08-01-1/15/13/6048 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.065173 від 15.11.2022 та згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UA110150/2021/017288, та у листі №7.5-08-01-1/15/13/6025 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.063952 від 20.10.2022 та згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UA110150/2021/020973. Зазначені рішення відповідача також були оскаржені позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №160/4348/23), за результатами розгляду якої рішенням від 16.05.2023 позовні вимоги були задоволені повністю, а саме: визнано протиправною відмову Дніпровської митниці у відновлені режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", яка викладена у листі Дніпровської митниці №7.5-08-01-1/15/13/6048 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.065173 від 15.11.2022 та зобов`язано Дніпровську митницю відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288; визнано протиправною відмову Дніпровської митниці у відновлені режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет", яка викладена у листі Дніпровської митниці №7.5-08-01-1/15/13/6025 від 01.12.2022 відносно товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 за №А110.063952 від 20.10.2022 та зобов`язано Дніпровську митницю відновити преференційний режим до товару згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973; що вказані вище судові рішення набрали законної сили і були виконані Дніпровською митницею, що підтверджується листом №7.5-1/7.5-15-04/13/5168 від 31.08.2023 та листом №7.5-1/7.5-15-04/13/51671 від 31.08.2023, але тільки в частині відновлення преференційного режиму; Для повернення надмірно сплаченого державного мита, позивач звернувся до відповідача з наступними заявами: №05/09-1 від 05.09.2023 (вхідний відповідача №10362/13-7.5-08-01-13 від 05.09.2023) про повернення надмірно сплачені митні платежі у сумі 4 086 517,08 грн. згідно з митною декларацією від 09.12.2021 №UА110150/2021/020973; №05/09-2 від 05.09.2023 (вхідний відповідача №11092/13-7.5-08-01-13 від 25.09.2023) про повернення надмірно сплачені митні платежі у сумі 4 260 652,67 грн. згідно з митною декларацією від 13.10.2021 №UА110150/2021/017288; Головним управлінням Державної казначейської служби у Дніпропетровській області повернуто з державного бюджету грошові кошти у розмірі 4 086 517,08 грн. та 4 260 652,67 грн. вивізного мита на поточний рахунок позивача за платіжними дорученнями від 22.09.2023 №123571937 та від 12.10.2023 №125183655, доводи апеляційної скарги, наведені в розділі « По суті справи», приймаються як такі, що відповідають фактичним обставинам справи.

Вірішуючи питання щодо відмови в задоволенні позовних вимог через неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до частин 1,2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 № 227, Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Основними завданнями Держмитслужби, згідно пункту 3 Положення є:

1) забезпечення реалізації державної митної політики, зокрема забезпечення митної безпеки та захисту митних інтересів України і створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, збереження належного балансу між митним контролем і спрощенням законної торгівлі;

2) забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил;

3) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної митної політики на розгляд Міністра фінансів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає встановленим, що Відповідач у даній справі Дніпровська митниця є одними з органів державної влади, тобто суб`єктами відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

За змістом постанови від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що: Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для

Судом першої інстанції вірно виснувано, що у спірних правовідносинах боржником має виступати держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, яким у цій справі є Дніпровська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.10.2001 №12/рп-2001 було розглянуто питання відшкодування шкоди в розрізі норм законів про бюджет та положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду". В цьому рішенні Конституційний Суд України, зокрема, вказав, що: "Україна, згідно з Конституцією України, є правовою державою (стаття 1), а людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 3). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і саме держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3). Цей обов`язок держави конкретизується в ряді статей Конституції України. В Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (стаття 56 Конституції України). Держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням, в разі скасування вироку суду як неправосудного (частина четверта статті 62 Конституції України). Аналогічні положення щодо відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, містяться і в частині третій статті 152 Конституції України."

За висновком Конституційного Суду України у вищевказаному рішенні право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, гарантується за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

Норми законодавства, чинні на момент виникнення спірних відносин та на час вирішення спору судом, прямо передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади - за рахунок коштів державного бюджету. Разом з цим, згідно з прохальної частини позову позивачем вимоги заявлені про відшкодування збитків за рахунок коштів органу державної влади - заподіювача шкоди, через якого держава діє спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов відного висновку, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів відхиляє помилкові твердження позивача щодо неврахування судом першої інстанції правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 вересня 2019 року у справі №910/11153/17: «…03 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №910/11153/17 (ЄДРСРУ №83985451) досліджував питання щодо стягнення збитків в наслідок неправомірних дій митного органу (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Верховний Суд зазначає, що положеннями ст. 1173 ЦКУ регулюються відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тобто встановлюється цивільно-правова відповідальність органу влади незалежно від сфери публічно-правових відносин.

За змістом приписів ст.1166 та ст.1173 ЦКУ для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, заподіяних органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками; наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення матеріальної шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦКУ.

Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦКУ).

Вказана правова позиція підтримана й в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 серпня 2019 року в рамках справи № 922/1899/16 (ЄДРСРУ № 83567226).

Виходячи з викладеного, позивач в підтвердження неправомірності дій відповідача надає господарському суду рішення адміністративного суду у справах №160/19964/21, 160/3058/22 та №160/4348/23, які набрали законної сили. При цьому, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою підтверджується фактом знецінення національної валюти (надмірно сплаченої позивачем суми державного мита) за весь час прийняття відповідачем неправомірних рішень до моменту фактичного повернення позивачу надмірно сплаченої суми вивізного державного мита…» з огляду не те, що у наведеній справі одним з відповідачів виступала держава в особі відповідача 2 - Державної казначейської служби України.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними та такими, що відповідають дійсності.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 у справі №904/6155/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрорудмет» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 36351,30 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 у справі №904/6155/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 у справі №904/6155/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 36351,30 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрорудмет".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.10.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус