Повістка

від 07.03.2024 по справі 908/3218/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/276/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 Справа № 908/3218/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

При секретареві судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полюс Запоріжжя» від 26.02.2024 про стягнення судових витрат у справі № 908/3218/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полюс Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи 35924257 (вул. Маршала судця, буд. 26, м. Запоріжжя, 69123)

про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності та стягнення суми

За участі уповноважених представників сторін:

від позивача: Галіченко Б.В., ордер АР № 1145111 від 02.10.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002231 від 11.06.2019;

від відповідача: Штенгелов О.В., адвокат, свідоцтво № ЗП 001123 від 29.02.206, ордер № АР 1093273 від 14.11.2023

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2024 (підписаним 28.02.2024) у задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності та стягнення суми відмовлено повністю.

26.02.2024 до суду від відповідача у справі надійшла заява про долучення документів в підтвердження витрат, понесених відповідачем під час розгляду даної справи та стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу від час розгляду господарської справи № 908/3218/23 у розмірі 18 000 грн 00 коп.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.02.2024 заяву визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою від 27.02.2024 суд прийняв до розгляду заяву в судовому засіданні 06.03.2024 о 12 год. 20 хв., про що всі сторони повідомлені належним чином.

04.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у повному обсязі. У клопотанні заявник зазначає, що податкова адреса (місцезнаходження) представника відповідача в особі адвоката Штенгелова Олександра Володимировича і досі залишається зареєстрованою на окупованій території, а провадження незалежної діяльності дозволяється виключно після зміни податкової адреси представника відповідача адвоката Штенгелова О.В. на іншу територію України, а тому Угода про надання правової допомоги від 10.11.2023, в т.ч. складені на її виконання документи (акти приймання-передачі наданих послуг, рахунок на оплату, платіжні інструкції) не є належними доказами наданої правничої допомоги та здійснених Відповідачем витрат 18 000 грн. та підтверджують розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (пп. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення на заяву.

Представник відповідача в судове засідання 06.03.2024 не з`явився.

З урахуванням судового засідання 06.03.2024, враховуючи необхідність отримання від відповідача пояснень та відповідних доказів щодо заперечень позивача, суд оголосив перерву в розгляді заяви, в межах строку розгляду відповідної заяви, до 07.03.2024 до 12 год. 15 хв.

В судовому засіданні 07.03.2024 представники сторін підтримали письмово подані документи.

Представник заявника просив суд стягнути з позивача витрати на правову допомогу в сумі 18 000 грн 00 коп.

Представник позивача проти заяви заперечував, з підстав, викладених у клопотанні від 04.03.2024, просив у стягненні витрат на правову допомогу, заявлених відповідачем, відмовити. У випадку стягнення таких витрат, зазначив, що обгрунтованою сумою є 15 000 грн 00 коп.

Заявник у запереченнях на клопотання просив суд задовольнити заяву та зазначив, що доводи позивача, викладені у клопотанні, є безпідставними. Наразі в Україні введений та діє воєнний стан, однак, в умовах воєнного стану Кабінетом Міністрів України не приймалось відповідного рішення про поширення положень ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, що були окуповані після 24.02.2022 року, а тому, твердження представника Позивача про нікчемність угоди про надання правової допомоги від 10.11.2023 року, що укладена мною та ОСББ «Полюс Запоріжжя», не ґрунтуються на жодних положеннях діючого Законодавства. Окрім того, адвокатська діяльність здійснюється адвокатом відповідача за адресою 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129, офіс 105, що підтверджується ордером на надання правової допомоги ОСББ «Полюс Запоріжжя», копією угоди про надання правової допомоги від 10.11.2023 року (додані до відзиву на позовну заяву). Подання податкової звітності здійснюється представником відповідача за допомогою Електронного кабінету платника податків (cabinet.tax.gov.ua), яка реєструється та проходить обробку у ГУ ДПС у Запорізькій області. Тож місцем податкової реєстрації адвоката є Головне управління у Запорізькій області з позначкою Приморський район (м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166).

07.03.2024 судом ухвалено додаткове рішення у даній справі про часткове задоволення заяви, з таких підстав.

До Господарського суду Запорізької області звернулось Фізична особа-підприємець Калянов Андрій Валентинович з позовною заявою від 18.10.2023, в якій просив суд:

1. Заборонити ОСББ Полюс Запоріжжя будь-яким чином втручатись та/або перешкоджати здійсненню господарської діяльності Фізичною особою - підприємцем Каляновим Андрієм Валентиновичем за адресою будинку №26, по вул. Маршала Судця у місті Запоріжжі.

2. Усунути перешкоди у здійсненні господарської діяльності Фізичною особою підприємцем Каляновим Андрієм Валентиновичем шляхом зобов`язання ОСББ Полюс Запоріжжя відновити у будинку №26 по вул. Маршала Судця у місті Запоріжжі центральне обладнання домофонної системи торгівельної марки Візит та встановити:

- у під`їзді №1 (на вхідних дверях та сходовій клітині) обладнання за переліком та у кількості згідно Акту № 2059/26-1 від 05.03.2020;

- у під`їзді № 2 (на вхідних дверях та сходовій клітині) обладнання за переліком та у кількості згідно Акту № 2059/26-2 від 05.03.2020.

3. Стягнути з ОСББ Полюс Запоріжжя на користь Фізичної особи - підприємця Калянова Андрія Валентиновича неодержаний за Публічним договором (офертою) про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту домофонних систем в м. Запоріжжя від 09.01.2023 дохід (абонентську плату) у сумі 23 159,50 грн, за період з червня 2023 року по жовтень 2023 року.

У позові позивач також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати (8052 грн 00 коп. судовий збір та 8 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу).

Відповідач у відзиві та представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позову, просив у позові відмовити та заявляв до стягнення орієнтовну суму витрат на правову допомогу у сумі 12 000 грн 00 коп.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.02.2024 (підписаним 28.02.2024) у задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності та стягнення суми відмовлено повністю, позивачем не доведено наявності збитків, з огляду на відсутність фактичних обставин порушення прав позивача за даним позовом.

Згідно із заявою відповідача про стягнення витрат на професійну (правничу допомогу) під час розгляду Господарським судом Запорізької області позовної заяви фізичної особи-підприємця Калянова А.В. до ОСББ «Полюс Запоріжжя» у справі №908/3218/23 відповідачу ОСББ «Полюс Запоріжжя» надана професійна правнича допомога щодо: написання та подання до Господарського суду Запорізької області відзиву на позовну заяву (вартість послуги 6000,00 гривень). Докази : копія угоди про надання правової допомоги, копія ордеру на надання правової допомоги, копія акту приймання-передачі наданих послуг та квитанція про сплату послуг адвоката Штенгелова О.В. - долучені до відзиву на позовну заяву; представництво відповідача в судовому засіданні 17.01.2024 року у справі №908/3218/23 (вартість послуги 2000,00 гривень); написання та подання письмових пояснень 23.01.2024 року у справі №908/3218/23 (вартість послуги 4000,00 гривень); представництво відповідача в судовому засіданні 01.02.2024 року у справі №908/3218/23 (вартість послуги 2000,00 гривень); представництво відповідача в судовому засіданні 14.02.2024 року у справі №908/3218/23 (вартість послуги 2000,00 гривень); представництво відповідача в судовому засіданні 21.02.2024 №908/3218/23 (вартість послуги 2000,00 гривень). Загальна вартість наданих відповідачу ОСББ «Полюс Запоріжжя» послуг з професійної правничої допомоги під час розгляду Господарським судом Запорізької області позовної заяви фізичної особи-підприємця Калянова А.В. до ОСББ «Полюс Запоріжжя» у справі №908/3218/23 складає 18 000 грн. Вказані витрати на професійну правничу допомогу сплачені у повному обсязі відповідачем - ОСББ «Полюс Запоріжжя» та підлягають відшкодуванню фізичною особою-підприємцем Каляновим А.В.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Так, у відзиві відповідач заявляв про витрати на правову (правничу) допомогу адвоката, орієнтовно у сумі 12 000 грн 00 коп. (6000 грн підготовка та подання відзиву, 4000 грн підготовка та подання заперечень, 2000 00 грн участь адвоката в судовому засіданні).

10.11.2023 між відповідачем та адвокатом Штенгеловим Олександром Володимировичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001123 від 29.02.2016 року) укладено Угоду про надання правової допомоги, згідно з якою, відповідач доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту та відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Господарського процесуального кодексу України, бути його представником у господарських справах, в рамках яких Клієнт виступає як відповідач, а також бути його представником у взаємовідносинах із будь-якими підприємствами, установами, організаціями, державними органами та органами місцевого самоврядування, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар, та відшкодувати фактичні витрати Адвоката, пов`язані із виконанням прийнятого доручення.

Згідно з розділом 3 Угоди, порядок розрахунків за угодою визначається згідно з актом приймання-передачі наданих послуг за даною Угодою.

Угода підписана з боку обох сторін.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 23.11.2023 за Угодою, вартість послуг за Угодою склала 6 000 грн 00 коп. за написання позовної заяви. Акт підписано з боку обох сторін. Вказана сума сплачена відповідачем адвокатові.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 21.02.2024 за Угодою, вартість послуг за Угодою склала 12 000 грн 00 коп., у т.ч. за представництво інтересів відповідача в судових засіданнях (по 2 000 грн 00 коп.) та написання і подання письмових пояснень (4 000 грн 00 коп.). Акт підписано з боку обох сторін.

Платіжною інструкцією від 23.02.2024 12 000 грн 00 коп. сплачено відповідачем адвокатові.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено фактичне понесення витрат на професійну (правничу) допомогу відповідачем та своєчасне подання відповідного розрахунку та заяви щодо їх стягнення.

Враховуючи відмову у позові щодо немайнової (усунення перешкод у користуванні майном) та майнової вимог (стягнення 23 159,50 грн), відповідач просить стягнути з відповідача 18 000 грн 00 коп. фактично понесених витрат на професійну (правничу) допомогу адвоката.

Відповідачем на підтвердження заяви про стягнення адвокатських витрат надано належні докази.

Щодо розміру вимог заявника про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При ухваленні даного додаткового рішення судом також враховані наступні висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду ВС (постанова від 02.02.2024 у cправі №910/9714/22):

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з наданих доказів, з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію справи, предмет спору (майнову та немайнову вимоги), заявлену до стягнення суму, складність справи та здійсненні адвокатом відповдіача дій, складені документи у даній справі, а також ті обставини, що адвокат Штенгелов О.В. представляв інтереси відповідача у чотирьох судових засіданнях при розгляд справи № 908/3218/23. Ним було складено відзив, письмові пояснення, прийнято участь у судових засіданнях.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що 15 000 грн відповідних витрат становлять співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Враховуючи відмову у позові повністю, а також те, що відповідач фактично поніс відповідні витрати, у зв`язку з безпідставним позовом позивача, суд стягує з позивача на користь відповідача 15 000 витрат на професійну (правову) допомогу.

В іншій частині заяви суд відмовляє.

При ухваленні даного додаткового рішення, суд також враховує наступне.

Позивач посилається до ч. 2. ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року, згідно з якою, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу (ЦК) України. При цьому, відповідно до п. 45.1. Податкового кодексу (ПК) України, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Згідно пп. 14.1.226. самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Суд враховує, що адвокатська діяльність адвоката Штенгелова О.В. здійснюється за адресою 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129, офіс 105, що підтверджується ордером на надання правової допомоги ОСББ «Полюс Запоріжжя», копією угоди про надання правової допомоги від 10.11.2023 року. Подання податкової звітності здійснюється адвокатом за допомогою Електронного кабінету платника податків (cabinet.tax.gov.ua), яка реєструєтьсяу м. Запоріжжі та проходить обробку у ГУ ДПС у Запорізькій області. Відповідно податковий облік здійснюється ГУ ДПС у Запорізькій області. Отже, місцем податкової реєстрації адвоката є Головне управління у Запорізькій області з позначкою Приморський район (м. Запоріжжя,проспект Соборний, 166).

До того ж, адвокатом відповідача надано копію довідки ВПО від 20.04.2022 про фактичне місце проживання/перебування у м. Запоріжжі та витяг з особистого кабінету адвоката із здійсненням діяльності за основною адресою у м. Запоріжжі, а також докази податкового звітування у м. Запоріжжі.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полюс Запоріжжя» від 26.02.2024 про стягнення судових витрат у справі № 908/2728/23 задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калянова Андрія Валентиновича, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полюс Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи 35924257 (вул. Маршала судця, буд. 26, м. Запоріжжя, 69123) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну (правову) допомогу. Видати наказ.

3.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4.В іншій частині заяви відмовити.

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 07.03.2024.

Суддя А.О. Науменко