Ухвала

від 06.03.2024 по справі 909/1191/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1191/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.03.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

вул. Академіка Сахарова, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД.КОМ"

пр. Героїв Сталінграда, буд. 53-Б, м. Київ, 04213

про: стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 26 887,77 грн.

За участю:

від позивача: Гондурак Л. І.;

від відповідача: Слівінський В. О.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД.КОМ" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 26 887,77 грн, а саме: 4 150,74 грн пені та 5 097,40 грн штрафу за порушення строків надання послуг (терміном до 31.10.2023 площею 1000,00га), 8 847,63 грн пені а порушення строків надання послуг (терміном до 30.11.2023 площею 4500,00 га), 8 792,00 грн за порушення строків надання послуг (терміном до 11.12.2023 площею 7546,00 га).

03.01.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.02.2024.

В судових засіданнях 08.02.2024, 14.02.2024 та 29.02.2024 оголошувались перерви на 14.02.2024, 29.02.2024 та 06.03.2024 відповідно.

В судовому засіданні 06.03.2024 при розгляді справи по суті представник позивача клопотала про долучення додаткових доказів, які мають значення для суті спору.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки").

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Станєв проти Болгарії". Ця гарантія є одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Претто та інші проти Італії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Клінік дез Акація та інші проти Франції" вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У статті 11 "Міжнародного пакту про політичні та громадянські права", який ратифіковано Указом № 2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. При цьому частинами 2, 4, 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У пункті 25 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 зазначено, що правила, які встановлені у статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності як основної рушійної сили судового провадження, у силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

У справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті", а з рішення у справі "Проніна проти України" можна зробити висновок, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Окрім того, суд зазначає, що надмірний формалізм у трактуванні процесуальних норм може обмежити право на доступ до суду як елементу права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого вирішення спору, обмежений строк розгляду спору в порядку спрощеного позовного провадження, а також для вирішення питання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та надання сторонам можливості подання суду доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень та обґрунтування поважності причин такого подання, що є конституційними гарантіями, передбаченими у статті 129 Конституції України, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи частини 6 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 232-236, 250 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначити на 06.03.2024 о 12:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 6.

2. Справу розглядати в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя С. М. Кобецька