Рішення

від 22.02.2024 по справі 910/17994/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2024Справа № 910/17994/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Кольваха С.Л."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козельщинський пелетний завод"

про стягнення 1337409,30 грн.

за участі представників:

від позивача: Будігай О.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Кольваха С.Л." звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козельщинський пелетний завод" про стягнення за договором позики від 14.04.2020 № 60-ПФД основного боргу в сумі 864000 грн., інфляційних втрат у сумі 396791,34 грн. та трьох процентів річних у сумі 76617,96 грн. Також позивач просив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

01.12.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Вказана ухвала суду та подальші ухвали у справі направлені, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 719.

Проте конверти із копіями ухвал повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження та подальші ухвали у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.04.2020 між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено договір позики № 60-ПФД, за умовами пункту 1.1 якого позикодавець зобов`язується передати у власність позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строки та порядку встановленому цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору загальний розмір позики, який може бути наданий позичальнику згідно цього Договору становить 1 500 000,00 грн. та визначається як сума всіх траншів перерахованих на рахунок позичальника згідно умов цього Договору.

У пункті 2.3 договору вказано, що загальна ціна Договору дорівнює загальному розміру траншів перерахованих на рахунок позичальника згідно умов цього Договору.

Розмір, дата перерахування та строк повернення кожного траншу позичальником, визначається Сторонами в Акті про узгодження порядку надання траншу, що обов`язково складається на кожен транш за формою визначеною у Додатку № 1 до цього Договору до моменту його фактичного перерахування на розрахунковий рахунок позичальника (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору сторони домовилися, що транші, які будуть перераховані позичальнику згідно цього Договору не можуть надаватися на строк, що передбачає їх повернення після 01.12.2020 року.

Відповідно до пункту 3.2 договору сторони домовилися, що кожен транш, який буде перераховуватися позичальнику згідно цього Договору, підлягає поверненню ним у строк встановлений Сторонами в Акті про узгодження порядку надання траншу, що обов`язково складається на кожен транш за формою визначеною у Додатку № 1 до цього Договору.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині невиконаних сторонами зобов`язань - до моменту їх повного виконання (пункт 5.1 договору).

На виконання умов договору сторонами підписаний 14.04.2020 акт № 1 про узгодження порядку надання траншу в сумі 450000,00 грн. із кінцевою датою повернення траншу - до 01.12.2020 року.

Відтак, 14.04.2020 позивач перерахував на користь відповідача відповідно до п. 2.7., 2.8. договору грошові кошти в сумі 450000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.04.2020 № 28.

У подальшому, 22.04.2020 сторонами підписаний акт № 2 про узгодження порядку надання траншу на суму 400000,00 грн. із кінцевою датою повернення траншу - до 01.12.2020 року.

22.04.2020 позивач здійснив перерахунок на користь відповідача грошових коштів у сумі 400000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.04.2020 № 36.

Надалі, 27.04.2020 сторонами підписаний акт № 3 про узгодження порядку надання траншу на суму 20000,00 грн. із кінцевою датою повернення траншу - до 01.12.2020 року.

Згідно з платіжним дорученням від 27.04.2020 № 46 позивач перерахував на рахунок відповідача 27.04.2020 грошові кошти в сумі 20000,00 грн.

Також, 07.05.2020 сторонами підписаний акт № 4 про узгодження порядку надання траншу на суму 36000,00 грн. із кінцевою датою повернення траншу - до 01.12.2020 року.

Відповідно до платіжного доручення від 07.05.2020 № 36 позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 36000,00 грн.

У свою чергу, відповідач повернув позивачу частину суми позики в розмірі 42000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.05.2020 № 59 на суму 42000,00 грн. та актом від 20.05.2020 № 1 про повернення траншу (суми позики), підписаним сторонами.

Отже, станом на 20.11.2023 за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем за договором у сумі 864000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Частиною 2 статті 1049 ЦК України передбачено, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів за договором позики від 14.04.2020 № 60-ПФД на загальну суму 906000,00 грн.

Натомість, відповідач повернув грошові кошти лише частково в сумі 42000,00 грн., у зв`язку з чим залишок боргу за договором становив 864000 грн.

З огляду на те, що в установлений договором та актами строк - до 01.12.2020, відповідач не повернув позивачу повну суму позики, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 864000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховані на суму боргу в розмірі 864000 грн. інфляційні втрати в сумі 396791,34 грн. за період грудень 2020 року - жовтень 2023 року та три проценти річних у сумі 76617,96 грн. за період 02.12.2020-15.11.2023 року.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню нараховані в загальному розмірі 396791,34 грн. інфляційні втрати та 76617,96 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства "Кольваха С.Л." задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козельщинський пелетний завод" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 719; ідентифікаційний код 43365119) на користь Фермерського господарства "Кольваха С.Л." (39432, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Новий Тагамлик, вул. Шевченка, 41; ідентифікаційний код 34087723) 864000 (вісімсот шістдесят чотири тисячі) грн. основного боргу, 396791 (триста дев`яносто шість тисяч сімсот дев`яносто одну) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 76617 (сімдесят шість тисяч шістсот сімнадцять) грн. 96 коп. трьох процентів річних, 20061 (двадцять тисяч шістдесят одну) грн. 14 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 06.03.2024 року.

Суддя К.В. Полякова