Ухвала

від 07.03.2024 по справі 912/540/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07 березня 2024 рокуСправа № 912/540/24

Суддя Господарського суду Кіровоградської області Коваленко Н.М.,

розглянувши матеріали заяви №б/н від 29.02.2024 ОСОБА_1 (далі гр. ОСОБА_1 ), ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із заявою на підставі ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з вимогами:

"1. Прийняти дану заяву до розгляду.

2. Відкрити провадження у справі про мою неплатоспроможність.

3. Затвердити кандидатуру ОСОБА_2 та призначити керуючим реструктуризацією моїх боргів.

4. Оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про мою неплатоспроможність на офіційному сайті Вищого господарського суду України.

5. Задовольнити мою заяву.

6. Визнати мене неплатоспроможна.

7. Прийняти пропозиції - мій запропонований План реструктуризації. (проект пропозицій) в частині стягнення коштів у сумі 58 380 грн. та списання коштів у сумі 505 712,14 грн.

8. Зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти, (загальний мораторій) щодо мене, починаючи з дня винесення рішення."

Розглянувши зазначену заяву, господарський суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху з таких підстав.

За ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу. (ч. 3 ст. 37 КУзПБ)

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України - в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Статтями 162, 164 ГПК України та ст. 116 КУзПБ визначено вимоги щодо оформлення позовної заяви (заяви) та комплектність документів, які повинні додаватися до неї.

У відповідності до вимог п. 8-9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява, зокрема, повинна містити:

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви гр. ОСОБА_1 зазначеної інформації в заяві не викладено. Не містять відомостей, визначених в п. 8-9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, також додані до заяви в копіях документи.

В заяві гр. ОСОБА_1 не зазначено передбаченого ч. 2 ст. 116 КУзПБ переліку документів, які додаються до заяви, у додатках до такої заяви вказано:

1. Процесуальні документи_Лучко.pdf.

2. Особисті документи_Лучко.pdf.

3. Витяг УБКІ_Лучко.pdf.

4. Декларації_Лучко.pdf.

5. Договір та документи АК_Лучко.pdf.

6. Кредитні договори_Лучко.pdf.

Однак це не перелік документів, а назви доданих до заяви електронних файлів. У кожному з цих файлів містяться певний контент (тексти в електронному вигляді, копії з оригіналів паперових документів, паперові копії електронних документів, коментарі, роздруківки сайтів тощо).

Відповідно до ст. 115 КУзПБ - провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

За ст. 116 КУзПБ - заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, додаються:

3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;

14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

В порушення вимог ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви боржника не додано належних доказів, що підтверджують обставини, викладені у вказаній заяві, та наявність підстав, визначених ст. 115 КУзПБ, зокрема, не надано належних доказів (договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, тощо.

Боржник зазначив: "... Моя кредитна історія ОСОБА_1 , почалася в 2019 році. З появою другої дитини в сім`ї постійно не вистачало коштів. Доводилося брати наступний кредит для оплати попереднього. З 2020 року, з впровадження карантину в країні, моя сім`я залишилась без коштів для існування, та почалися прострочки.

Поступово я погашала заборгованості по мікропозикам але початок повномасштабної війни знову привів мене до прострочок та нових боргів, за для погашення яких жертвувала своїм здоров`ям. Навесні 2023 року мої діти почали часто хворіти, також треба було підготувати старшого сина до першого класу. Я зрозуміла що більше не можу.

Так і розпочалась моя боргова яма, з якої не маю сил вибратись, через необережність з оформленням одного кредиту для сплати іншого і, так до 2024 року, чим все сильніше та сильніше загнала себе у безвихідь.

Таким чином, станом на сьогодні, згідно з даними УБКІ та особистими підрахунками, розмір моєї заборгованості складає приблизно 564 092,14 грн.

Згідно з наданими даними мною як боржником інформації - є заборгованість перед 3 банками і 13 мікрофінансовими організаціями, згідно з витягом УБКІ та договорами (додається).

Отже, я (далі боржник) уклала кредитні договори, по яких існує заборгованість, згідно Конкретизованого списку кредиторів та боржників (додається) з 16 фінансовими установами, а саме: ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "СМАРТІВЕЙ ЮКРЕЙН", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", АТ "ПУМБ", ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", ТОВ "ФК "Є ГРОШІ КОМ", ТОВ «КРЕДИТПРО МІНВЕСТ», ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", ТОВ ФК ФОРЗА, ТОВ "МАНІФОЮ", АТ "УКРСИББАНК".

Мною, боржником, не надано належних доказів в частині (всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, через їх відсутність або втрату.

Однак мною проводилась досудова робота в частині складання запитів до кредиторів (додається), з вимогою про надання мені інформації про стан справ по кредитам і позикам, відповіді, що надійшли додаються.

В додатку до заяви, КСК конкретизованого списку кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів, є вказання саме, тих вимог, що мені, боржнику, відомі, а також щодо кожного кредитора - його найменування, його місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи, вказано все що я маю на руках, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості), для уточнення всіх складових боргу було й надіслано запити...."

При цьому конкретизований список кредиторів доданий до заяви гр. ОСОБА_1 не містить, відокремлених відомостей щодо заборгованості за основним зобов`язанням та за неустойкою (штрафом, пенею), а також строку виконання таких зобов`язань згідно із законом або договором.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.

У даному випадку заявник навів підстави, передбачені ч. 2 ст. 115 КУзПБ, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначив суми грошових вимог за правочинами, копії яких не надав до матеріалів справи, тобто не підтвердив належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність. Наведене, в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Аналізуючи зміст наведених положень законодавства, суд вважає, що належним виконанням вимог ст. 91, 162, 164 ГПК України, а також п. 3 та 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, є подання копій правочинів, що підтверджують підстави виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання, які мають містити точне знакове відтворення змісту чи документної інформації оригіналу цих договорів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що надання лише договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із договором.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21 з прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика цього Суду застосовується судами України як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України"). Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини").

Одним із завдань Верховного Суду є тлумачення чинного законодавства, усунення недоліків законодавчої техніки та нормативних прогалин.

З урахуванням зазначеного та з огляду на нечітке нормативне регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає про необхідність тлумачення відповідних норм права, а саме:

1) статті 96 ГПК України у питанні способів подання кредитної історії як електронного доказу (документа), а саме його оригіналу, електронної чи паперової копій;

2) статей 115, 116 КУзПБ у сукупності із нормами 76, 77, 96 ГПК України у питанні належності та допустимості паперової копії кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи без подання інших доказів, що підтверджують розмір грошових вимог кредиторів, підстави виникнення зобов`язань та строки їх виконання.

Щодо форми та порядку отримання кредитного звіту фізичною особою-суб`єктом кредитної історії.

Правові, організаційні засади формування та ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, порядок діяльності таких бюро встановлено нормами Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (далі - Закон № 2704-IV).

Статтею 3 Закону № 2704-IV визначено його термінологію, зокрема:

"бюро кредитних історій" - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - Бюро);

"ведення кредитної історії" - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію;

"кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону,

"користувач Бюро" - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію (надалі - Користувач);

"Положення Бюро" - правила формування і ведення кредитних історій, які затверджуються виконавчим органом Бюро та погоджуються Уповноваженим органом;

"кредитний звіт" - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії;

"кредитний правочин" - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу);

"суб`єкт кредитної історії" - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до Користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія;

Наведені норми свідчать про відмінність понять "Користувач" та "суб`єкт кредитної історії". Так, Користувачем може бути юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини, тобто кредитор. Відповідно фізична особа, яка не є суб`єктом господарської діяльності з видачі кредитів, не може мати статусу "Користувач" у розумінні Закону №2704-IV. Тобто суб`єктом кредитної історії у таких правовідносинах може бути фізична або юридична особа, яка є боржником за такими кредитними правочинами.

Отже, у спірних правовідносинах фізична особа-боржник, яка звернулася до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, у розумінні Закону №2704-IV є суб`єктом кредитної історії.

Відповідно до статті 5 Закону №2704-IV джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро та відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел.

Перелік інформації, що містить кредитна історія, визначений статтею 7 Закону №2704-IV, згідно пункту 2 частини першої якої це відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.

Статтею 11 Закону №2704-IV визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, зокрема:

- бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина перша);

- бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина третя);

- бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина четверта);

- кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина п`ята).

Водночас, у статті 13 Закону № 2704-IV передбачені права суб`єктів кредитної історії, зокрема:

- суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: 1) кредитним звітом; 2) інформацією з реєстру запитів (частина перша);

- суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до Бюро у порядку, визначеному Положенням Бюро (частина друга);

- суб`єкт кредитних історій має право безоплатно ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, один раз протягом календарного року, а також у разі отримання відмови Користувача від укладення кредитного правочину (частина третя);

- Бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію, що зазначена у частині першій цієї статті, протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина четверта).

Системний аналіз статей 11, 13 Закону № 2704-IV дає підстави для висновку, що право на отримання (у визначених цим Законом випадках) кредитного звіту (інформації, що міститься у кредитній історії) будь-якого суб`єкта кредитної історії мають Користувачі та інші бюро, а суб`єкти кредитної історії мають таке право виключно щодо своєї кредитної історії.

При цьому колегія суддів зауважила, що законодавчо визначений порядок надання кредитного звіту Користувачам чи іншим бюро передбачає їх надання на паперовому або електронному носіях (частина четверта статті 11 Закону № 2704-IV), натомість чіткого порядку надання кредитного звіту суб`єкту кредитної історії норми цього Закону не містять.

Крім того, норми Закону № 2704-IV не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.

Водночас, пунктом б) частини третьої статті 15 Закону № 2704-IV визначено, що Положення Бюро, зокрема, повинно містити правила надання кредитних звітів.

Згідно публічної інформації на офіційному сайті Бюро (https://www.ubki.ua/) розміщено Положення Бюро, затверджене Директором ТОВ "Українське бюро кредитних історій" 15.05.2017 та погоджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 01.06.2017 № 2185.

Пунктом 2.3 Положення Бюро передбачено, що Бюро здійснює збір інформації із автоматизованих систем Користувачів до автоматизованого інформаційно-аналітичного комплексу Бюро за допомогою електронно - програмних засобів із застосуванням системи захисту відповідно до вимог чинного законодавства, що виключає можливість несанкціонованого доступу до інформації, яка збирається.

Пунктом 6 Положення Бюро визначено порядок надання кредитних звітів, згідно якого:

- Бюро у своїй діяльності по наданню кредитних звітів керується Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, Договорами про надання інформаційних послуг, укладеними із Користувачами, договорами про порядок та умови надання інформації, яка складає кредитну історію, укладеними із іншими Бюро кредитних історій, даним Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.1);

- надання інформації, яка складає кредитну історію, Бюро здійснює у формі кредитних звітів (пункт 6.2);

- кредитні звіти розрізняються за обсягом інформації (стандартний кредитний звіт, кредитний звіт з рекомендованим кредитним рішенням). Структура кредитних звітів встановлюється внутрішніми положеннями Бюро та чинним законодавством (пункт 6.3);

- Бюро надає кредитні звіти суб`єктам кредитних історій за їх зверненням в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій", іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням та внутрішніми документами Бюро (пункт 6.10).

Пунктом 9 Положення Бюро визначено порядок зберігання та захисту інформації, згідно якого:

- Бюро має спеціально обладнане приміщення, де розташовані серверні станції, на яких здійснюється накопичення, збереження та обробка інформації, що складає кредитну історію -серверну кімнату (пункт 9.5);

- програмне забезпечення, за допомогою якого здійснюється накопичення, збереження та обробка інформації, що складає кредитну історію, є ліцензійним, легальним, забезпеченим захистом проти електронних вірусів та захищеним паролями з наданням доступу до нього згідно з посадовими обов`язками персоналу (пункт 9.12);

- Бюро забезпечує захист інформації при її обробці, зберіганні і передачі сертифікованими засобами захисту відповідно до законодавства України (пункт 9.13);

- робота користувачів бюро із запиту та отриманню інформації побудована на використанні SSLпротоколу із стійкістю шифру 128 біт (пункт 9.14);

- ідентифікація користувачів бюро для доступу к інтерфейсам бюро потребує обов`язкового вводу персонального логіну та паролю користувача. Вказані логін та пароль зберігаються на сервері Бюро у зашифрованому вигляді із використанням асиметричного односпрямованого алгоритму шифрування, що унеможливлює встановлення паролю по його шифрованому вигляду із бази даних (пункт 9.15).

Системний аналіз пунктів Положення Бюро свідчить, що збір, опрацювання, коригування та передавання інформації щодо суб`єкта кредитних історій (зокрема й сама кредитна історія) здійснюється за допомогою електронно - програмних засобів та зберігається на сервері Бюро, тобто така інформація представлена (складається) в електронній формі.

З наведеного Верховний Суд вважає, що створений за допомогою електронно - програмних засобів кредитний звіт є електронним документом, який надається суб`єктам звернення (Користувачам, іншим бюро та суб`єктам кредитних історій) у електронній формі або у паперовій (паперовій копії електронного документа).

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг":

- оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (частина перша);

- електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом (частина п`ята);

- копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частина шоста).

Згідно з наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 №144 з 01.09.2021 набрав чинності Національний стандарт ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" (далі - Національний стандарт ДСТУ 4163:2020).

Пунктом 1.1 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020, серед іншого, визначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи).

Згідно з пунктом 4.4 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 документи, що їх створюють юридичні особи, обов`язково повинні мати такі реквізити: найменування юридичної особи (04); назва виду документа (09) (не зазначають на листах); дата документа (10); реєстраційний індекс документа (11); заголовок до тексту документа (19); текст документа (20); підпис (для електронних документів - електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).

Таким чином, оригіналом кредитного звіту (як електронного документа) є його електронний примірник, що містить обов`язкові реквізити, серед яких електронний підпис або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Пунктом 5.32 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 визначено, що у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код, що містить: скорочене найменування юридичної особи, дату реєстрації, реєстраційний індекс. QR-код також має містити відомості про підписувача електронного документа або накладення електронної печатки, а саме: прізвище, ім`я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії. Окрім того, QR-код додатково має містити дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу. Для актів додатково зазначають дані про погодження.

Оскільки роздруківка кредитного звіту у текстовому режимі, отримана боржником (суб`єктом кредитних історій) через web-інтерфейс на офіційному сайті Бюро (https://ubki.ua/), не містить штрих-коду або QR-коду, тому таку роздруківку неможливо визнати примірником електронного документа з паперовим носієм інформації.

Отже, роздруківка кредитного звіту у текстовому режимі, що не містить штрих-коду або QR-коду, є паперовою копією цього електронного документа. При цьому паперова копія кредитного звіту (як електронного документа) має засвідчуватись у порядку, визначеному чинними законодавством України.

Щодо способів подання до суду кредитного звіту як електронного доказу.

ГПК України, серед іншого, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 цього Кодексу).

Відповідно до статті 96 ГПК України:

- електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина перша);

- електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга);

- учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя);

- учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта);

- якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята).

З урахуванням наведених норм статті 96 ГПК України, кредитний звіт (що є електронним текстовим документом) може подаватися учасником справи до господарського суду у таких формах:

1) у електронній формі в оригіналі (як електронний документ, що містить обов`язкові реквізити, зокрема електронний підпис або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до законодавства);

2) у електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, з обов`язковим зазначенням про наявність у цього учасника справи (особи, яка подає такий доказ) або іншої особи оригіналу електронного доказу - кредитного звіту в електронній формі;

3) у паперовій копії, посвідченій в порядку, передбаченому законом.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду щодо переліку форм подання електронних доказів, викладеною у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20.

Верховний Суд враховує, що порядок подання до господарського суду електронного документа у електронній формі в оригіналі чи в електронній його копії законодавчо врегульовані, зокрема нормами Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ГПК України, натомість чинним законодавством не визначено порядку засвідчення електронного документа, поданого у паперовій його копії (аналогічний висновок про відсутність визначеного законодавством порядку засвідчення електронних доказів, поданих у паперових копіях, викладений Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 910/17662/19).

Для вирішення цієї правової проблеми Верховний Суд вважав за необхідне звернутись до положень Закону України "Про стандартизацію", за якими стандарт є нормативним документом, заснованим на консенсусі, прийнятим визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямованим на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Пунктом 5.26 вищезазначеного Національного стандарту ДСТУ 4163-2020 визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій". Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту "Підпис" на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

З наведеного колегія суддів вважає, що паперова копія кредитного звіту (як електронного документа/доказу) може засвідчуватись згідно вимог Національного стандарту ДСТУ 4163-2020, а право такого засвідчення належить Бюро (ТОВ "Українське бюро кредитних історій") як особі, яка створила цей електронний документ, та яка здійснює на своїх серверних станціях накопичення, збереження та обробку інформації, що складає кредитну історію.

Разом з тим, суд зазначає, що норми статті 96 ГПК України не вимагають засвідчення паперової копії електронного доказу (електронного текстового документа) підписом із зазначенням дати такого засвідчення учасником справи, який подає такий доказ, як то передбачено пунктом 5 статті 91 цього Кодексу для самостійного засвідчення учасником копій письмових доказів.

При цьому подання кредитного звіту (електронного доказу) в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Водночас, суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (аналогічний висновок щодо питання допустимості паперової копії електронного доказу міститься у постанові Верховним Судом від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 з посиланням на постанови від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 23.09.2021 у справі № 910/17662/19).

Отже, подання до суду учасником справи паперової копії кредитного звіту (як електронного документа/доказу) є можливим:

1) якщо паперова копія кредитного звіту засвідчена згідно вимог Національного стандарту ДСТУ 4163-2020 самим Бюро як особою, яка сформувала цей звіт та здійснює на своїх серверних станціях, серед іншого, обробку інформації, що складає кредитну історію;

2) без засвідчення учасником (оскільки стаття 96 ГПК України того не вимагає), який подає паперову копію кредитного звіту, однак за умови, якщо у такого учасника чи іншої особи наявний оригінал цього електронного доказу - кредитного звіту, про що він зобов`язаний повідомити суд.

Щодо належності та допустимості кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Частиною першою статті 119 КУзПБ регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 КУзПБ.

Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

Крім того, Верховний Суд враховує, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб`єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов`язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.

Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб`єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов`язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Крім того, колегія суддів врахувала, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.

У цьому контексті суд вважав, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов`язанням.

Зазначеного висновку касаційний суд дійшов з огляду на передбачене частиною п`ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб`єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.

Верховний Суд повторно зазначив, що пунктом 14 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов`язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов`язанням), підстав виникнення зобов`язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.

Водночас, у випадку подання боржником не засвідченої Бюро паперової копії кредитного звіту (який є електронним документом/доказом) та за умов неподання ним оригіналу цього документа у підготовчому засіданні під час вирішення питання наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, господарський суд може піддати сумніву відповідний доказ, що матиме наслідком не прийняття такого доказу до уваги в силу частини п`ятої статті 96 ГПК України під час ухвалення судового рішення.

Касаційний суд зауважив, що зроблені у цій справі правові висновки можуть бути використані як релевантні лише до правовідносин, що склались під час звернення фізичної особи - боржника зі заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та розгляду цього питання господарським судом у підготовчому засіданні.

Заявник (гр. ОСОБА_1 ) зазначає, що згідно з даними УБКІ та особистими її підрахунками, розмір заборгованості складає приблизно 564 092,14 грн.

При цьому, розрахунки (довідки) про заборгованість, виписки по рахунках, договори кредиту (заяви про приєднання до кредитних умов) щодо вищевказаної кредиторської заборгованості до заяви боржника не додані.

Вказане не може бути прийняте судом, як належний доказ надання конкретизованого переліку кредиторів, оскільки відсутність доказів наявності первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 116 КУзПБ, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

До членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано декларацію про майновий стан боржника за 2021, 2022, 2023 роки та 2024 рік періодом до місяця, що передує місяцю подачі.

Відповідно до п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України в №2627/5 від 21.08.2019 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім`ї не надав інформацію".

Як вбачається із доданої до заяви декларації про майновий стан боржника за 2021, 2022, 2023 роки та 2024 рік періодом до місяця, що передує місяцю подачі, заявником у відповідних рядках декларацій зазначено "Члени сім`ї інформації не надавали".

Водночас, до заяви не додано доказів неможливості отримання боржником інформації із відповідних офіційних джерел щодо членів сім`ї, яка необхідна для заповнення відповідних розділів декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.

Вищезазначене вказує на те, що заявником не дотримано вимог п. 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.

Крім того, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) (ч. 4 ст. 116 КУзПБ).

Так, план реструктуризації боргів може містити інформацію черговості задоволення вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та дати; інформації про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); інформацію про всі доходи боржника, у т. ч. доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб (не менше прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні) тощо. План реструктуризації боргів може містити положення про: реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у т. ч. того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у т. ч. розміру та строків погашення боргів; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини; виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів.

Однак, доданий до заяви план реструктуризації боргів гр. ОСОБА_1 не містить інформації щодо заходів, спрямованих на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів, не містить інформацію черговості задоволення вимоги кредиторів.

Між іншим до заяви гр. ОСОБА_1 не додано відомостей про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях, а також копія трудової книжки (за наявності) заявника.

Крім іншого, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на ту обставину, що норми КУзПБ не містять відкладальної умови для надання доказів неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця, позаяк такі докази повинні бути подані виключно разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Таким чином, зміст заяви гр. ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 162 ГПК України та ст. 115-116 КУзПБ.

За таких обставин, зазначена заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху до виправлення недоліків та подання суду відповідних доказів.

Керуючись ст. 2, 9, 37, 113, 115-116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 74, 162, 164, 174, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву №б/н від 29.02.2024 гр. ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця залишити без руху.

У строк, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, гр. ОСОБА_1 усунути недоліки заяви, надавши суду:

- інформацію, визначену у п. 8-9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України;

- перелік документів, що додані до заяви №б/н від 29.02.2024 гр. ОСОБА_1 ;

- належні докази наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві боржника, щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання);

- конкретизований список кредиторів боржника з відокремленими відомостями щодо заборгованості по кожному з кредиторів за основним зобов`язанням та за неустойкою (штрафом, пенею), з зазначенням строку виконання таких зобов`язань згідно із законом або договором.

- заповнені належним чином декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, або докази на підтвердження наявності підстав для зазначення "Члени сім`ї не надали інформацію";

- пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) з зазначенням інформації щодо заходів, спрямованих на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів, з зазначенням черговості задоволення вимог кредиторів;

- відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях, а також копія трудової книжки (за наявності) заявника.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.