Рішення

від 04.03.2024 по справі 914/3817/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024 Справа № 914/3817/23

За позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська пивна компанія», м.Львів

про: стягнення 75463,67грн за договором купівлі-продажу №02/15 від 06.04.2015

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023, справу №914/3817/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 03.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

03.01.2024 відповідачу доставлено до електронного кабінету ухвалу від 03.01.2024.

Ухвалою від 28.02.2024 зобов`язано позивача подати довідку про стан заборгованості.

04.03.2024 від позивача до суду надійшла заява, в якому зазначено, що заборгованість відповідачем не сплачена та ціна позову не змінилася.

Станом на 04.03.2024 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 03.03.2024. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

06 квітня 2015 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень №02/15, відповідно до п.1.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець (далі - позивач) продає, а покупець-дилер (далі - відповідач) купує коньяки торговельних марок «Грінвіч», «Бучач», «Ренуаж», міцні напої торговельних марок «Яблуківка Українська», «Сливовиця Українська» і «Грушовиця Українська» з плодових спиртів та горілку виноградну «Гроно Галіції» (надалі - товар) за цінами та в асортименті, що попередньо погоджується сторонами в додатках до даного договору.

Пунктом 4.4. договору, поставки передбачено, що датою продажу вважається дата проставлення покупцем-дилером відмітки (підпис уповноваженої особи скріпленою печаткою покупця-дилера) на видатковій накладній, що свідчить про прийняття товару.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця-дилера після приймання товару покупцем-дилером, про що свідчить надання останнім належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 4.5. договору).

Згідно з п. 5.4. договору, кожну отриману партію товару покупець-дилер зобов`язаний оплатити протягом 30 календарних днів з моменту прийняття відповідної партії товару.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом одного року, а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Якщо жодна із сторін за 20 календарних днів до дати припинення дії договору не заявить у письмовій формі іншій стороні про свій намір розірвати або змінити цей договір, - строк дії договору вважається продовженим на один рік на тих самих умовах, які передбачені договором (п. 13.2. договору).

Згідно з 13.3. договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

06.04.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №1 (додаток 31 до договору відповідно до умов якої сторони за договором прийшли до згоди про продовження дії (пролонгації) договору, у зв`язку з чим погодили продовжити строк дії договору на строк до 06.04.2021 включно.

На виконання умов договору 28.08.2020 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 80925,60грн. На підтвердження до позову долучено видаткову накладну №1813 від 28.08.2020 та товарно-транспортну накладну №282029025 від 28.08.2020.

Як зазначено в позові відповідач частково сплатив позивачу вартість отриманого товару. Залишок заборгованості становить 43925,60грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно та не в повному обсязі оплатив позивачу вартість отриманого товару. Відтак, ПрАТ «Галіція дистилері» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 43925,60грн основного боргу.

Крім того, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 22558,68грн інфляційних втрат та 4642,52грн 3% річних, а також в порядку п. 9.3 договору позивач нарахував 4336,87грн пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, сторони уклали договір купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень №02/15 від 06.04.2015, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.1 договору позивач зобов`язався забезпечувати покупця товаром, а відповідач, згідно із п.6.1 договору, провести повний розрахунок за отриманий товар.

Позивач свої зобов`язання щодо надання послуг в повному об`ємі за спірним договором виконав повністю, що не заперечено відповідачем.

Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов`язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов`язання.

Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.

Укладений між сторонами спірний договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право позивача як продавця отримати плату за проданий товар та обов`язок відповідача своєчасно оплатити вартість отриманого товару.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за договором в повному обсязі. Натомість відповідач не спростував обставин цієї справи.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення з відповідача сума в розмірі 43925,60грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 22558,68грн інфляційних втрат та 4642,52грн 3% річних за період з 28.09.2020 по 11.12.2023 слід задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення 4336,87грн пені суд зазначає таке.

Згідно з п. 9.3. договору при несплаті за товар у строк, більше ніж вказаний в п. 5.4. договору, покупець-дилер сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені, відповідно до положень 9.3 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення 4336,87грн пені за період з 28.09.2020 по28.03.2021.

Оскільки спір виник з його вини відповідача судовий збір покладається на останнього.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська пивна компанія» (79069, м.Львів, вул.Шевченка, 323; ідентифікаційний код 33285781) на користь Приватного акціонерного товариства «Галіція дистилері» (04053, м.Київ, вул. Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 31274359) 43925,60грн основного боргу, 22558,68грн інфляційних втрат, 4642,52грн 3% річних 4336,87грн пені та 2684,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 07.03.2024.

Суддя Ділай У.І.