Рішення

від 29.02.2024 по справі 921/638/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 лютого 2024 року м. ТернопільСправа № 921/638/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Василишин О.С.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро", вул. Шевченка, буд.2, кв.17, с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, 23262

до відповідача - Фізичної особи-підприємця Гавришка Володимира Петровича, АДРЕСА_1

про стягнення 940 453,66 грн

За участі представників:

позивача: адвоката Іващука В.М., ордер серія ВО № 1062620 від 23.10.2023

відповідач: не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" звернулося в Господарський суд Тернопільської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Гавришка Володимира Петровича про стягнення 940 453,66 грн, з яких: 900 000,00 грн безпідставно збережені кошти, 22 478,32 грн інфляційне збільшення, 17 975,34 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем відповідно до умов укладеного між учасниками спірних правовідносин договору про надання послуг від 07.06.2022 №1, перераховано на користь відповідача авансові платежі у сумі 900 000,00 грн за майбутні роботи по переробці давальницької сировини. Оскільки, 31.12.2022 сплив строк дії укладеного договору про надання послуг від 07.06.2022 №1, а Фізичною особою-підприємцем Гавришком В.П. обумовлені договором роботи не виконані, позивач, керуючись ст. 1212 ЦК України, звернувся із цим позовом до суду про стягнення із відповідача безпідставно збережених коштів з урахуванням інфляційного збільшення та нарахованих 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26 вересня 2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у даній справі на 23 жовтня 2023 року.

23 жовтня 2023 року, у зв`язку з неявкою відповідача, суд відклав підготовче засідання, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, на 13 листопада 2023 року об 11:00 год., про що присутній представник позивача у підготовчому засіданні повідомлений під розписку, відповідачу - надіслано відповідну ухвалу.

При цьому, після закінчення підготовчого засідання від представника відповідача адвоката Щербатюка Олега Дмитровича, надійшло клопотання (вх.№8480 від 23.10.2023) про відкладення підготовчого засідання на іншу дату у зв`язку із необхідністю його участі в іншому судовому засіданні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

В подальшому, з метою виконання завдань підготовчого провадження, у підготовчому засіданні судом оголошувались перерви, а саме до 23.11.2023 до 14:30 год., до 04.12.2023 до 11:30 год., а також до 12.12.2023 до 11:30 год., про що присутніх в засіданні представників сторін повідомлялось під розписку.

Окрім того, у підготовчому засіданні 23.11.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання.

23.11.2023 відповідачем подано відзив на позов (вх.№9520 від 23.11.2023) з одночасним клопотанням про продовження строку для подання такого, який судом прийнято.

У поданому відзиві ФОП Гавришко В.П. зазначив, що не визнає позовних вимог ТОВ "Ярос-Агро", вважає їх незаконними та безпідставними. Зокрема, відповідач вказує про те, що на виконання умов договору про надання послуг №1 від 07.06.2022 виконавець ФОП Гавришко В.П., виконав замовнику ТОВ "Ярос-Агро" роботи по переробці соняшнику та виробництву продукції з давальницької сировини на суму 900 000,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.10.2022 №ВП-0000008, від 28.10.2022 №ВП-0000009, від 04.11.2022 №ВП-0000010. Вказані акти надавались для погодження та підпису ТОВ "Ярос-Агро", в тому числі і 21.04.2023 надсилались рекомендованим поштовим відправленням за №4780102455428, однак примірник вказаних документів відповідачу не було повернено. Оскільки, позивачем не повернуто відповідачу підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.10.2022 №ВП-0000008, від 28.10.2022 №ВП-0000009, від 04.11.2022 №ВП-0000010, останні, за твердженням ФОП Гавришка В.П., є схваленими (підписаними) сторонами в силу положень умов Договору про надання послуг № 1 від 07.06.2022. До відзиву також додано копії податкових накладних №2 від 27.10.2023, №3 від 28.10.2023 та №1 від 04.11.2023.

04.12.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№9760), у якій товариство повністю заперечило щодо наведених аргументів відповідача у відзиві на позов. Зокрема, зазначає, що відповідачем не надано суду копій жодного акту приймання-передачі давальницької сировини для переробки (на зразок тих, що є у матеріалах справи від 01.07.2022, 11.07.2022, 14.07.2022, 17.07.2022, 10.10.2022) стосовно обсягів сировини, які вказані у долучених відповідачем до матеріалів справи актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (від 27.10.2022 №№ВП-0000008, 0000009, 0000010). При цьому також вказує, що не можуть слугувати належними доказами у справі акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (від 27.10.2022 №№ВП-0000008, 0000009, 0000010), поряд із копіями податкових накладних відповідача (від 27.10.2023 №2; від 28.10.2023 №3; від 04.11.2023 №1), позаяк вони є документами, створеними відповідачем одноособово, до того ж останні не є зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, і відповідачем не надано суду жодних доказів стосовно того, що зупинення реєстрації вище перелічених накладних оскаржувалося ним у встановленому законом порядку.

Просить суд врахувати, що відповідно до частини третьої статті 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України. Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №909/887/18). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

04 грудня 2023 року, враховуючи клопотання представника відповідача щодо надання можливості подати заперечення на відповідь на відзив, судом відкладено підготовче засідання до 12.12.2023 о 11:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання.

12 грудня 2023 року від представника відповідача адвоката Щербатюка О.Д., надійшли клопотання (вх.№10007 від 12.12.2023) про продовження строку відповідачу для подання суду заперечень на відповідь на відзив у цій справі, а також клопотання (вх.№10011 від 12.12.2023) про відкладення підготовчого засідання у справі на іншу дату, у зв`язку із його перебуванням з 07.12.2023 на лікуванні в КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Підволочиської селищної ради та неможливістю з вказаних обставин взяти участь у підготовчому засіданні 12.12.2023.

12 грудня 2023 року суд відклав підготовче засідання, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, на 26 грудня 2023 року о 12:00 год., окрім того встановив відповідачу строк до 21 грудня 2023 року для подання до суду заперечення на відповідь на відзив. Про дату та час наступного підготовчого засідання відповідача повідомлено відповідною ухвалою суду.

26 грудня 2023 року від представника відповідача - адвоката Щербатюка О.Д., надійшло клопотання б/н від 25.12.2023 року (вх. №10403 від 26.12.2023), в якому останній просив суд відкласти підготовче засідання у справі №921/638/23, оскільки перебуває на лікуванні в КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Підволочиської селищної ради, тому не зможе взяти участь у підготовчому засіданні.

В той же час, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на всій території України, в тому числі в місті Тернопіль та Тернопільській області, з метою збереження життя і здоров`я працівників та відвідувачів суду, забезпечення їх безпеки, згідно наказу голови Господарського суду Тернопільської області № 20-од від 28.07.2022 "Про порядок дій під час повітряної тривоги", підготовче засідання 26 грудня 2023 року о 12:00 год. у цій справі не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26 грудня 2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/638/23 відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 18 січня 2024 року об 11:00 год.

Враховуючи відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, визначених ч. 2 ст.183 ГПК України, належне повідомлення учасників справи про дату та час його проведення, відсутність заяв по суті справи, що визначені ст. 161 ГПК України, які сторони мали можливість подати суду, а також з метою дотримання строків проведення підготовчого провадження, передбачених ч. 3 ст. 177 ГПК України, у підготовчому засіданні 18 січня 2024 року у відповідності до ст. 185 ГПК України суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12 лютого 2024 року об 11:00 год. без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представник позивача повідомлений під розписку, а відповідачу надіслано відповідну ухвалу.

12 лютого 2024 року від представника відповідача адвоката Щербатюка О.Д., надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із його перебуванням на лікуванні в КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Підволочиської селищної ради та неможливістю взяти участь в судовому засіданні 12.02.2024.

12 лютого 2024 року суд відкрив судове засідання для розгляду справи по суті та оголосив перерву в судовому засіданні до 19.02.2024 до 12:30 год без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що присутній представник позивача у судовому засіданні повідомлений під розписку, а відповідачу надіслано відповідну ухвалу повідомлення.

19 лютого 2024 року від представника відповідача адвоката Щербатюка О.Д., надійшло клопотання про відкладення судового засідання у цій справі у зв`язку із його участю, як представника, в судовому засіданні Збаразького районного суду Тернопільської області у справі №604/1076/20.

Проте, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на всій території України, в тому числі в місті Тернопіль та Тернопільській області, з метою збереження життя і здоров`я працівників та відвідувачів суду, забезпечення їх безпеки, згідно наказу голови Господарського суду Тернопільської області №20-од від 28.07.2022 "Про порядок дій під час повітряної тривоги", судове засідання 19 лютого 2024 року о 12:30 год., у цій справі не відбулося.

У зв`язку із наведеним, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2024 продовжено строк розгляду справи №921/638/23 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року та повідомлено сторін, що судове засідання у справі №921/638/23 буде проведено 29 лютого 2024 року о 12:00 год.

29 лютого 2024 року від представника відповідача адвоката Щербатюка О.Д. надійшло чергове клопотання (вх.№1749 від 29.02.2024) про відкладення судового засідання у цій справі через його участь у судовому засіданні Теребовлянського районного суду Тернопільської області по справі №604/957/21.

Розглянувши в судовому засіданні 29.02.2024 вищезазначене клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання у цій справі, суд відмовив у його задоволенні.

При цьому, судом враховано тривалий час розгляду справи, неодноразове відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання відповідачу достатнього часу та можливості подати свої заяви по суті справи (зокрема, заперечення на відповідь на відзив) за наявності таких, а також забезпечити участь уповноваженого представника в судових засіданнях.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до пунктів 1, 3, 7 частини 2 статті 129 Конституції України, пунктів 2, 4, 10 статті 3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За змістом п.2 ч.2 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, слід зазначити, що участь представника відповідача у судовому засіданні 29.02.2024 обов`язковою не визнавалася.

Неможливість явки в судове засідання конкретного представника не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

До того ж, відповідач не був позбавлений права та можливості забезпечити участь в судовому засіданні у цій справі іншого представника, з огляду на його зайнятість в судових засіданнях в інших справах.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для відкладення розгляду цієї справи та в судовому засіданні продовжив розгляд справи по суті.

В судове засідання 29.02.2024 прибув представник позивача, повністю підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, що містяться в матеріалах справи.

29 лютого 2024 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

07.06.2022 між Фізичною особою-підприємцем Гавришком Володимиром Петровичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" (Замовник) було укладено Договір про надання послуг №1 (надалі - Договір), у відповідності до умов якого (п.1.1.) Замовник зобов`язався передавати Виконавцю для переробки на давальницьких умовах насіння соняшника (Сировина), а Виконавець зобов`язався приймати сировину та переробляти її на умовах вказаного Договору.

В пункті 1.2 Договору зазначено, що Виконавець зобов`язується виконати роботи по прийняттю та переробці наданої Замовником Сировини на давальницьких умовах на макуху соняшникову та олію соняшникову, з якісними показниками, що зазначені в даному Договорі, передавати продукт переробки Замовнику, шляхом відвантаження продукту переробки в автомобілі Замовника в узгоджений Замовником і Виконавцем термін.

Переробка Сировини виконується у кількості погодженою сторонами та зафіксованою у відповідному додатку, але в будь якому випадку не меншою від 30 тонн сировини з розрахунку на 1 (один) календарний день, переданої Замовником Виконавцеві щодня, починаючи з дати підписання Сторонами умов даного Договору (п.1.3 Договору).

За змістом п.п. 2.2., 2.3 Договору, передача давальницької сировини здійснюється на складі Виконавця згідно накладних. Виконавець зобов`язується переробити передану замовником сировину на готову продукцію в межах норм природного убутку та/або технічних (виробничих) втрат визначених законодавством України.

Строк виконання робіт по переробці Сировини у готову продукцію встановлюється Сторонами та не повинен перевищувати 7 календарних днів з дати приймання-передачі Сировини, вказаної у відповідному акті (п.2.5. Договору).

Також, договором встановлено, що виконавець зобов`язаний надавати замовнику визначені цим Договором послуги в строк не пізніше 7 (семи) робочих днів з дня отримання Сировини (п. 2.1. Договору розділу "Права та обов`язки сторін").

У свою чергу, замовник зобов`язаний приймати від виконавця результати надання послуг шляхом підписання актів про надання послуг (актів приймання передачі наданих послуг) не пізніше 3 (трьох) робочих днів після надання таких послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором (п. 2.3. Договору розділу "Права та обов`язки сторін").

Вартість послуг визначається Сторонами за фактом їх надання, із врахуванням п.3.5. цього Договору, та фіксується в актах по наданих послугах (п. 3.1. Договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору Сировина та Продукти переробки, отримані з обумовленої кількості Сировини, є власністю Замовника. Замовник зобов`язується оплатити переробку Сировини у безготівковій формі.

За надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю суму, згідно акту наданих послуг, упродовж 2 (двох) робочих днів з дня отримання такого акту, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця (п.3.7 Договору).

Замовник зобов`язаний повністю оплатити вартість послуг Виконавця за цим Договором у строк до 31.12.2022, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця (п. 3.11. Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1 цього Договору та закінчується 31.12.2022 (п. 5.2. договору).

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 5.3. Договору).

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 01.07.2022 по 10.10.2022 ТОВ "Ярос-Агро" було передано Фізичній особі-підприємцю Гавришку Володимиру Петровичу для переробки 724 960 кілограм сировини соняшника, зокрема:

- згідно акту приймання-передачі давальницької сировини для переробки від 01.07.2022 Замовник передав, а Виконавець прийняв для переробки сировину: соняшник, у кількості 223530,00 кг;

- згідно акту приймання-передачі давальницької сировини для переробки від 11.07.2022 Замовник передав, а Виконавець прийняв для переробки сировину: соняшник, у кількості 121320,00 кг;

- згідно акту приймання-передачі давальницької сировини для переробки від 14.07.2022 Замовник передав, а Виконавець прийняв для переробки сировину: соняшник, у кількості 80110,00 кг;

- згідно акту приймання-передачі давальницької сировини для переробки від 17.07.2022 Замовник передав, а Виконавець прийняв для переробки сировину: соняшник, у кількості 200000,00 кг;

- згідно акту приймання-передачі давальницької сировини для переробки від 10.10.2022 Замовник передав, а Виконавець прийняв для переробки сировину: соняшник, у кількості 100000,00 кг.

Копії зазначених актів приймання-передачі давальницької сировини для переробки, які містять підписи представників сторін та відтиски їх печаток, долучені до матеріалів справи.

В подальшому, Фізична особа-підприємець Гавришко Володимир Петрович здійснив переробку вищевказаної сировини, що підтверджується актами приймання-передачі продукції переробки давальницької сировини №1 від 05.07.2022, №2 від 14.07.2022, №3 від 17.07.2022, №4 від 25.07.2022 та від №5 від 13.10.2022, а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №BП-0000001 на суму 268 236,00 грн (з ПДВ), №ВП-0000002 на суму 145 584,00 грн (з ПДВ), №ВП-0000003 на суму 96 132,00 грн (з ПДВ), №BП-0000004 на суму 240 000,00 грн (з ПДВ) та №BП-0000007 на суму 120000,00 грн (з ПДВ), всього на суму 869 952,00 грн (з ПДВ).

Копії зазначених актів, підписаних представниками сторін та скріплених відтисками їх печаток, також наявні у матеріалах справи.

За виконані роботи по переробці давальницької сировини, ТОВ "Ярос-Агро" перераховано Фізичній особі-підприємцю Гавришку Володимиру Петровичу 869 952,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №58 від 25.07.2022 на суму 249 274,00 грн, №76 від 04.08.2022 на суму 300 000,00 грн, №86 від 11.08.2022 на суму 200 678,00 грн та №123 від 25.10.2022 на суму 120 000,00 грн, копії яких долучені до матеріалів справи.

Надалі, як стверджує позивач, очікуючи на додаткові обсяги сировини соняшника для переробки у четвертому кварталі 2022 року, з урахуванням хороших, довірчих ділових відносин, котрі на той момент склалися у товариства із відповідачем, ТОВ "Ярос-Агро", маючи вільні обігові кошти, вирішило здійснити на користь Фізичної особи-підприємця Гавришка Володимира Петровича платежі авансом у сумі 900 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №124 від 27.10.2022 на суму 200 000,00 грн, №125 від 28.10.2022 на суму 200 000,00 грн та №140 від 04.11.2022 на суму 500 000,00 грн (копії долучені до матеріалів справи), за роботи по переробці давальницької сировини, які, як припускав позивач, можливо будуть виконані у четвертому кварталі 2022 року, за умови наявності додаткових обсягів сировини соняшника для переробки.

При цьому, у графі "Призначення платежу" у вказаних платіжних дорученнях позивачем вказано "Послуги з переробки соняшника, згідно договору №1 від 07.06.2022, у т.ч. ПДВ".

Оскільки 31.12.2022 сплив строк дії укладеного між ТОВ "Ярос-Агро" та ФОП Гавришком В.П. Договору про надання послуг №1 від 07.06.2022, позивач звернувся із цим позовом до суду про стягнення із відповідача 900 000,00 грн безпідставно збережених коштів, відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, а також інфляційного збільшення боргу, 3% річних за час прострочення з 01.01.2023 по 31.08.2023.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, матеріали справи вказують на те, що між сторонами у справі склалися правовідносини за Договором про надання послуг №1 від 07.06.2022, які суд кваліфікує як такі, що виникли за договором підряду. При цьому, позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги також посилається на положення чинного законодавства щодо підряду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ч.2 ст.854 ЦК України).

Слід зазначити, що укладений між сторонами Договір №1 від 07.06.2022 не передбачає умов щодо сплати авансу чи попередньої оплати наданих послуг (виконаних робіт) з переробки сировини. Відповідно до пунктів 3.1, 3.7 Договору оплата наданих передбачених Договором послуг здійснюється упродовж 2 робочих днів з дня отримання акту наданих послуг, тобто після їх надання (виконання)/переробки поставленої сировини.

Поряд з цим, позивачем платіжними дорученнями №124 від 27.10.2022, №125 від 28.10.2022 та №140 від 04.11.2022 перераховано відповідачу кошти в сумі 900 000,00 грн, за твердженнями позивача, як аванс за роботи по переробці давальницької сировини, які можливо будуть виконані у 4 кварталі 2022 року; з призначенням платежу за послуги з переробки соняшника, згідно договору №1 від 07.06.2022.

Вказані кошти позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України, посилаючись на сплив строку дії укладеного Договору.

У зв`язку із наведеним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

При цьому, поняття "строк дії договору" і "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

Згідно з частинами 1, 2 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За змістом ст.202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою, зокрема, є виконання, проведене належним чином.

Вказана позиція відображена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, у якій, серед іншого, зазначено про те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частиною 4 статті 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач в односторонньому порядку відмовився від договору або що договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.

З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованим твердження позивача про припинення між сторонами договірних відносин, у зв`язку зі спливом строку дії договору 31.12.2022, оскільки закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за виконання тих зобов`язань, що залишилися невиконаними. Цю дату (31.12.2022), в даному випадку, не слід ототожнювати із датою виникнення у відповідача обов`язку повернути позивачу суму сплачених коштів, які як зазначає позивач були перераховані відповідачу авансом за роботи по переробці давальницької сировини за договором №1 від 07.06.2022, та які, як припускав позивач, можливо будуть виконані у четвертому кварталі 2022 року, при цьому розуміючи, що умовами договору не передбачено сплату авансу та строку виконання робіт у саме у четвертому кварталі 2022 року.

До того ж, згідно зі ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Ярос-Агро", відповідно п.1.1 договору №1 від 07.06.2022 не надало ФОП Гавришку В.П. сировину (за послуги з переробки якої попередньо перераховано кошти), і яку відповідач за припущеннями позивача мав переробити у четвертому кварталі 2022 року, а відтак позивач створив неможливість виконання договору відповідачем, натомість звернувся з позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів, які перераховані на підставі договору №1 від 07.06.2022.

Згідно із частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ч.3 ст.1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (наведені правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Положення статті 1212 ЦК України визначають загальні умови існування цивільно-правових зобов`язань, що виникають у зв`язку із так званим "безпідставним збагаченням", тобто з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми вказаної статті мають застосовуються для вирішення спорів, пов`язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов`язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі (постанова КГС ВС від 6 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як вже вказувалось вище, згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 509 ЦК України, чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Отже, стягнення безпідставно набутих коштів у порядку, передбаченому положеннями частин першої, другої статті 1212 ЦК України є можливим за умови обов`язкового доведення відсутності правової підстави для набуття таких коштів особою, до якої заявлено вимогу про повернення коштів.

Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави (постанова КГС ВС від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17).

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що позивач в односторонньому порядку відмовився від договору або що договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, що б вказувало на припинення договірних відносин між сторонами.

При цьому, позивач не звертався до відповідача про повернення сплачених коштів в розмірі 900 000,00 грн, не повідомляв про те, що давальницька сировина на вказану суму не буде поставлятися для переробки, як підставу для відмови у продовженні договірних відносин, а відтак позивачем не доведено, що підстава для набуття відповідачем коштів в сумі 900 000,00 грн на даний час відпала.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено загальні засади цивільного законодавства, до яких, зокрема, належать: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Загальні засади (принципи), зокрема добросовісність, є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При наданні оцінки діям позивача суд також застосовує доктрину contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 викладено такий висновок щодо застосування норми пункту 6 статті 3 ЦК України: добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України, якщо потерпіла особа знає, що в неї немає зобов`язання (немає обов`язку) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (позиція викладена у постанові КЦС ВС від 04 серпня 2021 року у справі №185/446/18).

Як вже зазначалось вище, умовами укладеного між сторонами Договору №1 від 07.06.2022 не було передбачено обов`язку ТОВ "Ярос-Агро" щодо сплати коштів в якості авансу чи попередньої оплати за виконувані в майбутньому роботи (послуги) з переробки давальницької сировини. Однак, такі перераховано відповідачу в сумі 900 000,00 грн, посилаючись саме на Договір №1 від 07.06.2022, і які позивач просить стягнути, як безпідставно збережені, що в свою чергу вказує на суперечливу поведінку останнього.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч.1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 900 000,00 грн, перерахованих позивачем за Договором №1 від 07.06.2022, згідно статті 1212 ЦК України як безпідставно збережених коштів, та, відповідно, про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційного збільшення боргу в сумі 22478,32 грн та 3% процентів річних в сумі 17975,34 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що на виконання умов договору про надання послуг №1 від 07.06.2022 виконавець ФОП Гавришко В.П. виконав замовнику ТОВ "Ярос-Агро" роботи по переробці соняшнику та виробництву продукції з давальницької сировини на суму 900 000,00 грн, в підтвердження чого долучив копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ВП-0000008 від 27.10.2022, №ВП-0000009 від 28.10.2022 та № ВП-0000010 від 04.11.2022.

Так, окремого закону, який би регулював питання операцій з давальницькою сировиною немає. В даному випадку слід керуватися визначеннями тільки із Податкового кодексу України (ПКУ).

Згідно із пп. 14.1.134 Податкового кодексу України операція з давальницькою сировиною операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) із метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій із давальницькою сировиною належать операції, у яких сировина замовника на конкретному етапі її перероблення становить не менш як 20% загальної вартості готової продукції.

При цьому давальницькою сировиною вважають сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб`єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб`єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі (пп. 14.1.41 ПКУ).

Оформляються господарські операції з давальницькою сировиною первинними документами, зокрема, ТТН та актом приймання-передачі сировини; звітом виконавця, де зазначається кількість отриманих матеріалів на переробку, кількість відходів та загальна кількість готової продукції; актом приймання-передачі готової продукції; актом робіт, виконаних виконавцем-переробником (у бухобліку замовника вартість робіт є складовою собівартості готової продукції).

Вказані вище документи повинні містити всі реквізити, передбачені в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, відповідачем суду не надано і в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі давальницької сировини для переробки (на зразок тих, що є у матеріалах справи від 01.01.2022, 11.07.2022, 14.07.2022, 17.07.2022, 10.10.2022) стосовно обсягів сировини, які вказані у долучених відповідачем до матеріалів справи актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ВП-0000008 від 27.10.2022, №ВП-0000009 від 28.10.2022, №ВП-0000010 від 04.11.2022.

Окрім того, не можуть слугувати належними доказами у справі акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ВП-0000008 від 27.10.2022, №ВП-0000009 від 28.10.2022, №ВП-0000010 від 04.11.2022, поряд із копіями податкових накладних відповідача (від 27.10.2023 №2; від 28.10.2023 №3; від 04.11.2023 №1), оскільки вони є документами, створеними відповідачем одноособово, до того ж останні не є зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, і відповідачем не надано суду жодних доказів стосовно того, що зупинення реєстрації вище перелічених накладних оскаржувалося ним у встановленому законом порядку.

Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям, а саме: належності, допустимості, достовірності, достатності (вірогідності) (постанова КГС ВС від 10.06.2019 у справі №903/581/18).

На підставі доказів, які не відповідають встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України, не може бути достовірно встановлено наявність або відсутність певних обставини (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи (постанова КГС ВС від 14.12.2018 у справі №914/809/18).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору в сумі 14 106,80 грн, у відповідності до статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Копію рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ярос-Агро" відповідно до приписів ч.5 ст.6 ГПК України; Фізичній особі-підприємцю Гавришку Володимиру Петровичу, АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.03.2024.

Суддя Н.В. Охотницька