Рішення

від 28.02.2024 по справі 927/1598/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1598/23 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/1598/23

за позовом: Фізичної особи підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича,

АДРЕСА_1 ;

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозем Холдинг,

вул. Михайла Коцюбинського, 6, м Київ, 01030;

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрріелістейт,

вул. 1Травня, буд.3, с. Іванівка, Чернігівський р-н, 15562;

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги;

за участю представників сторін:

від позивача: Тіток Д.О.,

від відповідача 1: Сааді Р.М.,

від відповідача 2: Сааді Р.М.

До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозем Холдинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрріелістейт» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1/23-ПВ від 03.10.2023.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.01.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 10.01.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.02.2024.

07.02.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 28.02.2024.

У судовому засіданні 28.02.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справив суді, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, розписками.

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ТОВ «Агрозем Холдінг» не мало права укладати спірний договір без письмового погодження з позивачем в силу умов п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 у зв`язку з чим оскаржуваний правочин має бути визнаний недійсним в силу ст. 203,215,516 ЦК України.

02.01.2024 від відповідачів, через систему «Електронний суд», у належний строк надійшли відзиви на позов (тотожні за змістом), якими проти задоволення позовних вимог заперечили посилаючись на те, позивач припустився помилки, вважаючи ТОВ «Укрріелістейт» - «третьою особою», а ТОВ «Агрозем Холдинг» - «однією із Сторін договору». Наразі, як зазначають відповідач 1 та відповідач 2, не «сторона договору» відступила право вимоги «третій особі», а «третя особа» відступила право вимоги «Стороні договору», якою є ТОВ ««Укрріелістейт». Тобто, обмеження щодо відступлення права вимоги набутого ТОВ «Агрозем Холдинг» в статусі Орендодавця, з моменту продажу об`єкту нерухомості 07.11.2019, перестало регулюватися п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 для ТОВ «Агрозем Холдинг».

З огляду на що, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в позові, незалежно від інших обставин установлених судом.

Відзиви прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданих відзивів на позов.

04.01.2024 від позивача надійшли письмові відповіді на відзиви (тотожні за змістом), в яких зазначив, що заперечення відповідачів жодним чином не спростовують його доводів, оскільки оскаржуваний договір цесії укладений без отримання згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні, обов`язковість якої передбачена п.15.5. договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015.

Обставини справи встановлені судом.

27.03.2015 Приватне акціонерне товариство «Побутсервіс» (правонаступником якого є ТОВ «Побутовий сервіс») (орендодавець, далі ПрАТ «Побутсервіс») та ФОП Кривенко Богдан Анатолійович (орендар, позивач) уклали договір оренди нерухомого майна (далі Договір), за п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у передбаченому цим Договором порядку в строкове платне володіння та користування нерухоме майно нежитлові приміщення (далі майно), що входять до складу належних ПрАТ «Побутсервіс» будівель за адресою: вул. Комсомольська, 2, смт Козелець, Чернігівської області та вул. Комсомольська, 13 смт Козелець, Чернігівської області.

Договір оренди нерухомого майна від 27.03.2015 посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О.Ф., зареєстрований в Реєстрі за № 337.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованим 27.03.2015 № 35589981, зареєстроване право оренди приміщень в цілісному майновому комплексі зі строком дії з 27.03.2015 по 26.03.2035, на підставі договору оренди № 337 від 27.03.2015, зокрема щодо приміщень в будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1-й поверх) площею 80 кв. м та в будівлі по вул. Комсомольській, 13 в смт Козелець Чернігівської області (1-й та 2-й поверхи) площею 157,8 кв. м; орендар Кривенко Б.А., орендодавець ПрАТ «Побутсервіс».

Передача майна проведена за актом приймання передачі нерухомого майна, складеним 27.03.2015, за підписом повноважних представників сторін, що свідчить про фактичну передачу майна в оренду.

Майно надане в оренду для розміщення офісу, магазинів, перукарні, складів (п. 2.1.).

Термін оренди 20 років, з 27.03.2015 по 26.03.2035 (п. 4.1.).

Відповідно до п. 14.1. Договір оренди нерухомого майна укладений та набирає чинності з моменту підписання акту прийому-передачі майна сторонами.

Сторони в п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна узгодили, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

В подальшому сторони шляхом укладення 13.04.2015 договору про внесення змін, переглянули редакцію пунктів 1.1. та 1.2. Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, в частині орендованих площ, за якими: площа орендованого майна в будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1й поверх) 80 кв. м та в будівлі по вул. Комсомольській, 13 у смт Козелець Чернігівської області (1й поверх) 108,3 кв. м, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.04.2015 внесені відповідні відомості (витяг за № 37031448).

20.07.2017 ПрАТ «Побутсервіс» (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозем Холдинг» (покупець), уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за п. 1.1. та п. 1.2. якого продавець передає майно в власність покупця, а покупець приймає майно і сплачує за нього обговорену грошову суму, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 493,3 кв. м, розташовану в смт Козелець Козелецького району Чернігівської області по вул. Соборності, будинок № 2 та має наступні характеристики: основна будівля «А», підвал «Пд», ганок «а», ганок - «а1», ганок «а2», сарай «Б», гараж «Д», вбиральня «У», огорожа 2 - 4. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1965 га, за кадастровим номером 7422055100:72:041:0002.

Договір купівлі продажу нежитлової будівлі від 20.07.2017 посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О.Ф., зареєстрований в Реєстрі за № 1365.

07.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозем Холдинг» (продавець, відповідач 1) та ТОВ «Укрріелістейт» (покупець, відповідач 2) уклали договір купівлі продажу нежитлової будівлі, за пунктами 1.1. - 1.3. якого продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) нежитлову будівлю, загальною площею 493,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1187055574220, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Соборності, будинок 2, і сплатив за нерухоме майно в повному обсязі грошову суму за ціною, в порядку та в строки, встановлені цим Договором. Указана нежитлова будівля має наступні характеристики: основна будівля «А», підвал «Пд», ганок «а», ганок - «а1», ганок «а2», сарай «Б», гараж «Д», вбиральня «У», огорожа 2 - 4. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1965 га, за кадастровим номером 7422055100:72:041:0002.

Договір купівлі продажу нежитлової будівлі від 07.11.2019 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., зареєстрований в Реєстрі за № 3363.

03.10.2023 ТОВ «Агрозем Холдинг» (первісний кредитор) та ТОВ «Укрріелістейт» (новий кредитор, відповідач 2) уклали договір № 1/23-ПВ про відступлення права вимоги, за п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), далі боржник, позивач), як фізичної особи підприємця, так і фізичної особи, щодо зобов`язання на суму 57183,56 грн орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, укладеного між ПрАТ «Побутсервіс» та боржником, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Афанасьєвою О.Ф. (речове право оренди нерухомого майна зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цим же нотаріусом 27.03.2015 за № 19278395), яке виникло в період з 21.07.2017 по 07.11.2019, в частині оренди приміщень загальною площею 80 кв. м (1 поверх) по вул. Комсомольській, 2, смт Козелець Чернігівської області.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 1/23-ПВ новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов`язань, визначених у п. 1.1. цього Договору, а також сплати неустойки, збитків, відсотків річних та інших можливих платежів (сум), похідних від основних зобов`язань, визначених у цьому пункті Договору, за період з дати виникнення заборгованості за основним зобов`язанням.

Право вимог за Договором № 1/23-ПВ переходить з моменту його укладення (підписання) (п. 1.3.).

Відступлення права вимоги, передбачене цим Договором, здійснюється за 57183,56 грн, які новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору до 31.12.2024 (п. 2.1.).

Первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору в день підписання цього Договору усі документи, що підтверджують право вимоги за зобов`язаннями боржника (п. 3.1.)

Первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим Договором на протязі одного місяця після переходу до нового кредитора права на вимогу. У випадку неповідомлення боржника первісним кредитором протягом одного місяця після переходу до нового кредитора права на вимогу, таке повідомлення здійснює новий кредитор (п. 3.2.).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його повного виконання (п. 5.1.)

Позивач оскаржує дійсність договору про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 11/23-ПВ, що за правовим змістом є договором цесії, мотивуючи свої вимоги приписами частин 1 - 3, 5 статті 203, частин 1 - 3 статті 215 та частини 1 статті 516 ЦК України, оскільки всупереч положенням п. 15.1. договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 (правочин за яким у нього виникло зобов`язання перед первісним кредитором, відповідачем 1), письмову згоду, на відступлення прав вимоги до нього, як боржника за цим договором, до нового кредитора (відповідача 2), він не надавав.

Положеннями п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлені чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких поданий позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених частиною 2 статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів особи.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 наведеного Кодексу вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненим правочином.

Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і в випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Зазначена правова позиція Верховного Суду сформована в постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18 та в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, отримання згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні є обов`язковою передумовою здійснення такої заміни, якщо ця умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора, або така умова прямо визначена законом.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки в такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини 1статті 516 ЦК України.

Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється в такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦК України).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

За статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Суд установив, що в п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 сторонами визначено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

Судом не приймаються доводи позивача щодо відсутності письмового погодження з ним відступлення права вимоги, оскільки обмеження щодо відступлення права вимоги набутого ТОВ «Агрозем Холдинг» в статусі Орендодавця, з моменту продажу об`єкту нерухомості 07.11.2019, перестало регулюватися п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 для ТОВ «Агрозем Холдинг».

Додатково суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 1 статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За частинами 2 та 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З конструкції частини 3 статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Водночас, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 наведений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова в захисті цивільного права та інтересу (відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 318/89/18).

Звертаючись до суду з метою захисту свого порушеного права із позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги позивач залишив поза увагою суду обставини невиконання ним зобов`язань перед ТОВ «Агрозем Холдинг» щодо оплати орендної плати за період з 21.07.2017 по 27.11.2019.

Такі дії хоч і не порушують конкретних імперативних норм, які регулюють спірні правовідносини, але свідчать про нехтування позивачем обов`язком щодо належного виконання зобов`язань за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, недобросовісне користування правами і зловживання ними при вирішенні спору в даній справі.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи, що позивач не надав до суду доказів, які обґрунтовують його доводи щодо наявності в нього певного суб`єктивного права (інтересу), його порушення (невизнання або оспорювання) з боку відповідачів, тому суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 1/23-ПВ.

Розподіл судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозем Холдинг» (вул. Михайла Коцюбинського, 6, м Київ, 01030; код 39758695) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрріелістейт» (вул. 1-го Травня, 3, с. Іванівка, Чернігівська область, 15562; код 43330175) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1/23-ПВ від 03.10.2023.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2024.

Суддя М.П. Ноувен