Ухвала

від 06.03.2024 по справі 10/70

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 10/70

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства економіки України за вх. № 1198/2024

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024

у складі колегії суддів: Чередка А. Є. (головуючий), Мороза В. Ф., Паруснікова Ю. Б.

та на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2023

у складі судді Коваленко Н.М.

у справі № 10/70

за заявою Головного управління ДФС у Кіровоградській області

до Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Кіровоградської області перебуває справа № 10/70 про банкрутство Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів".

14.08.2023 до Господарського суду Кіровоградської області надійшло клопотання № 2431-05/143 від 08.08.2023 Міністерства економіки України про здійснення процесуального правонаступництва, у якому заявник просив замінивши учасника провадження у справі № 10/70, а саме: Міністерство економіки України на Фонд державного майна України.

19.09.2023 ухвалою Господарського суду Кіровоградської області у справі №10/70 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства економіки України №2431-05/143 від 08.08.2023. Визнано Міністерство економіки України втратившим статус учасника у справі №10/70 про банкрутство Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів", як органу, уповноваженого управляти державним майном.

29.01.2024 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови складений та підписаний 31.01.2024) апеляційну скаргу Міністерства економіки України на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2023 у справі № 10/70 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2023 у справі № 10/70 залишено без змін.

19.02.2024 Міністерство економіки України звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2023 у справі № 10/70; прийняти нове рішення, яким клопотання Міністерства економіки України про здійснення процесуального правонаступництва задовольнити; справу № 10/70 направити до Господарського суду Кіровоградської області для продовження розгляду.

19.02.2024 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Білоуса В. В., Васьковського О. В.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Міжнародні договори (пункт 5 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року; частина 2 статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) передбачають наявність в кожній національній системі не менше двох судових інстанцій, але як правило, створюються й використовуються три судові інстанції:

1) перша судова інстанція - розгляд справи по суті;

2) друга інстанція - зазвичай це апеляційні суди, у рамках яких можливий повторний розгляд справи по суті в повному обсязі з постановленням нового рішення;

3) третя інстанція - зазвичай це касаційні органи, завдання яких полягає в перевірці не суті справи, а дотримання юридичної процедури розгляду справи й усунення допущених порушень закону.

При такій системі справи розглядаються по суті двома судовими інстанціями, а третя перевіряє одну лише юридичну сторону рішень та роз`яснює реальний зміст законів.

Перше положення і є втіленням принципу «двох інстанцій», а друге - є принципом юридичної перевірки рішень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство.

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції Закону №2971-IX від 20.03.2023) передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений у частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.05.2021 у справі №922/3369/19 та в ухвалі від 24.05.2023 у справі №910/18250/16).

У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 10/70, прийнята за результатом перегляду ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2023 про відмову у задоволенні клопотання про заміну правонаступником учасника провадження у справі про банкрутство, а саме одного органу, уповноваженого управляти майном Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів" (Міністерство економіки України), на інший - Фонд державного майна України, можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Правова позиція щодо неможливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного господарського суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про заміну (відмову у заміні) кредитора на його правонаступника викладена судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 28.01.2021 у справі № 50/311-б та від 12.11.2019 у справі № 922/6220/15

При цьому колегія суддів відхиляє доводи Міністерства економіки України про його право подати касаційну скаргу відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Відповідно до частини сьомої статті 96 Кодексу України з процедур банкрутства у разі якщо боржник є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства.

Питання участі у справі про банкрутство органу, уповноваженого управляти державним майном, врегульовано нормами спеціального законодавства, а отже, належить до першої групи судових рішень у процедурі банкрутства.

Відтак касаційний перегляд ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за результатами розгляду заяв, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, здійснюється за спеціальними нормами частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Норми ж ГПК України щодо права на касаційне оскарження ухвал місцевих господарських судів про заміну (відмову у заміні) сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та прийнятих за результатами їх перегляду постанов апеляційних судів (пункт 2 частини першої статті 287, пункт 26 частини першої статті 255 ГПК України) є загальними щодо спеціальних норм частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, якими визначено порядок касаційного оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Таким чином, вичерпний перелік прийнятих у справі про банкрутство ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства економіки України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2023 у справі № 10/70, оскільки вона подана на судові рішення, які відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягають касаційному оскарженню.

Крім того, у разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги скаржника на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

На підставі викладеного та керуючись абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 10/70 за касаційною скаргою Міністерства економіки України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

О. Васьковський