Постанова

від 07.03.2024 по справі 362/5861/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 року м. Київ

Справа № 362/5861/23

Провадження: № 22-ц/824/7526/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М, Нежури В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Обухівського окружної прокуратури Київської області

на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Кравченко Л. М.,

у справі за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваля Р. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

у с т а н о в и в:

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2023 року позовну заяву Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваля Р. визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погодившись із таким судовим рішенням, керівник Обухівського окружної прокуратури Київської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто, як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов?язок покладається на позивача. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред?явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд. На момент пред`явлення позову прокуратурою встановлено нормативну ціну спірної земельної ділянки станом на 01.01.2023 згідно офіційної інформації - Довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні, розміщеної на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи, у вересні 2023 року Обухівська окружна прокуратура звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2023 року позовну заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваля Р. в інтересах держави залишено без руху та надано строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали.

Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не зазначено у позовній заяві відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, що позбавляє суд можливості повідомити про ухвалені судом процесуальні рішення у справі. Також в позовній заяві не зазначено ціну позову з посиланням на докази дійсної вартості спірної земельної ділянки, визначеної згідно експертної грошової оцінки у відповідності до приписів Закону України «Про оцінку земель».

На виконання вимог вказаної ухвали суду 03.10.2023 року керівник Обухівської окружної прокуратури подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив точну адресу місця реєстрації відповідача та вказав про відсутність інформації щодо електронної адреси відповідача. Щодо визначення судового збору вказав, що на момент пред`явлення позову прокуратурою встановлено нормативну ціну спірної земельної ділянки станом на 01.01.2023 за офіційною інформацією - Довідником показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні, розміщеним на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. Згідно ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2023 року позовну заяву Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваля Р. визнано неподаною та повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги ухвали суду від 18.09.2023 року про залишення позовної заяви без руху позивачем виконано частково, а саме не вказано ціни позову з посиланням на докази дійсної вартості спірної земельної ділянки (земля для садівництва, а не рілля), визначеної згідно експертної грошової оцінки у відповідності до приписів Закону України «Про оцінку земель», відповідно, не доплачено судовий збір.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто, як зі спору майнового характеру.

Вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Ціна позову повинна бути визначена на момент пред`явлення позову з урахування грошової оцінки - об`єктивної ринкової вартості об`єкта.

Механізм проведення оцінки нерухомого майна для цілей обчислення, зокрема, судового збору, визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358, так у п. 1 якої зазначено, що оціночною вартістю є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

За змістом Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка капіталізований рентний дохід (тобто, дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки) із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Отже, нормативна грошова оцінка землі не відображає її вартість станом на дату подання позову до суду та не може бути прийнята судом до уваги у якості підтвердження ціни позову.

Вартість нерухомого майна в судовому порядку визначається суб`єктами оціночної діяльності, які отримали дозвіл на її здійснення в установленому законом порядку.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про оцінку землі» суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок; юридичні особи - суб`єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та які зареєстровані у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників; фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок та ліцензію на виконання землеоціночних робіт у встановленому законом порядку; юридичні особи - суб`єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

При цьому, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ч.2 ст.176 ЦПК).

Отже, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вчинити дії щодо визначення попереднього розміру судового збору або вирішення питання про перерозподіл судових витрат при ухваленні у справі судового рішення.

При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на пояснення прокурора у заяві про усунення недоліків про те, що нормативну ціну спірної земельної ділянки станом на 01.01.2023 року було встановлено за офіційною інформацією - Довідником показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні, розміщеним на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, і, виходячи з визначеною прокуратурою ціни позову, було сплачено судовий збір у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір».

Окрім того, суд першої інстанції не зазначив, чому він не приймає до уваги визначену прокурором ціну позову стосовно заявленої ним майнової вимоги та чим обґрунтовані сумніви суду щодо такої ціни, а також реальну можливість позивача протягом 5 днів, які визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, надати докази стосовно актуальної ціни спірної земельної ділянки, враховуючи, що земля перебуває у власності відповідача, та інші особи, з огляду на це, не мають об`єктивної можливості вчиняти дії з приводу її оцінки.

Прокурором при пред`явленні позову зазначено його ціну та розрахунок суми позову, а також надано докази сплати судового збору відповідно до визначеної ним ціни позову, з якою суд погодився.

Отже, суд першої інстанції з формальних міркувань залишив позовну заяву без руху та в подальшому повернув позовну заяву у зв`язку з ненаданням доказів про оцінку спірного майна.

Слід звернути увагу і на те, що Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 381/1425/19-ц вказав на те, що суд повинен вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами у чіткій відповідності до норм ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ з одного боку та інтереси позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду з другого.

Право на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантовано ст. 8 Конституції України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що «процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів» (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що висновок суду про повернення позовної заяви є помилковим, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Обухівського окружної прокуратури Київської області задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура