Ухвала

від 05.03.2024 по справі 340/1125/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про передачу справи до іншого адміністративного суду

05 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1125/24

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (даті також- відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка (через свого представника - адвоката Грицькевич Г.С.) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 121130004679 від 12.01.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 08.01.2024 та додані до неї документи, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи: 06.2014, з 01.01.2015 по 31.05.2022.

Позовну заяву сформовано в системі "Електронний суд" 26.02.2024.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку, що позов подано з порушенням правил територіальної підсудності, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України) адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача (частина 2 статті 25 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

Отже, стаття 25 КАС України пов`язує підсудність справи за вибором позивача з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.

Так, з долученої до матеріалів позовної заяви копії паспорту громадянина України вбачається, що позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, позивачка вказує, що проживає (перебуває, знаходиться) за адресою: АДРЕСА_3 , на підтвердження чого надано довідку № 3525-5000703873 від 04.04.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача у розумінні ст. 25 КАС України є саме місце реєстрації, а не адреса за якою вона тимчасово перемістилась як внутрішньо переміщена особа.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Наведене вище визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.

Натомість, відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України від 11.12.2003 № 1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

У статті 3 вказаного Закону надано визначення, зокрема, таких термінів:

місце перебування житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;

місце проживання житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ч.1 ст.4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою КМУ від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (далі - Постанова № 509).

Відповідно до п. 1 Постанови № 509, довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок № 265), який визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Відповідно до пп. 3, 4 Порядку №265, декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно з п. 8 Порядку №265, декларація формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, зазначених у пункті 9 цього Порядку.

Пунктом 9 Порядку №265 визначено, що у декларації зазначаються такі відомості про особу: 1) прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); 2) стать; 3) дата народження; 4) місце народження (країна, область, район, населений пункт (за наявності); 5) відомості про громадянство; 6) адреса житла, в якому декларується місце проживання; 7) попереднє місце проживання (перебування) із зазначенням адреси житла (якщо попереднє місце проживання (перебування) особи задекларовано/зареєстровано); 8) контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, інші засоби зв`язку (за наявності); 9) реквізити паспортного документа особи (серія та/або номер, дата видачі паспорта громадянина України, найменування уповноваженого суб`єкта, що видав, строк дії (за наявності); для дитини віком до 14 років, крім іноземців та осіб без громадянства, - серія та номер свідоцтва про народження або реквізити документа про реєстрацію народження, виданого компетентним органом іноземної держави і легалізованого у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, за умови підтвердження таких відомостей засобами електронної інформаційної взаємодії; 10) реквізити паспортного документа іноземця чи особи без громадянства (за наявності) - для осіб, які декларують місце свого проживання на підставі посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання, оформленої засобами Єдиного державного демографічного реєстру; 11) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); 12) реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); 13) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр військовозобов`язаних) (за наявності) або відомості військово-облікового документа (тип військово-облікового документа, найменування районного (об`єднаного районного), міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), в якому особа перебуває та/або перебувала на військовому обліку; для військовозобов`язаних та резервістів - також серія та/або номер військово-облікового документа (за наявності); 14) прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, інші засоби зв`язку (за наявності) батьків або інших законних представників чи одного з них, за адресою якого (яких) здійснюється декларування місця проживання дитини; 15) прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, інші засоби зв`язку (за наявності) та найменування посади уповноваженої особи житла, яка надала згоду на декларування місця проживання особи у випадках, встановлених законодавством; 16) відомості про сплату адміністративного збору; 17) дата формування декларації.

Таким чином, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку тих документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи, та не є документом, який підтверджує зареєстроване місце перебування особи.

Пунктом 46 Порядку №265 визначено, що посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення:

приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи;

вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265;

формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265;

за зверненням особи, що декларує/реєструє/знімає задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), або її законного представника (представника) видає витяг з реєстру територіальної громади.

Отже, чинним законодавством передбачено вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.

Відтак, надана суду довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування позивача за адресою у Кіровоградській області, оскільки підтверджує лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття її на облік.

Таким чином, в розумінні ст.ст.25, 26 КАС України Кіровоградський окружний адміністративний суд не є адміністративними судом, який уповноважений вирішити дану справу.

Суд відзначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до вимог ч.ч.6, 8 ст.29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги після залишення її без задоволення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про передачу даної справи на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 5, 20, 25, 26, 29, 248, 256 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Справу № 340/1125/24 передати на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО