Рішення

від 02.05.2024 по справі 340/1125/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 травня 2024 рокум. ДніпроСправа № 340/1125/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2024 до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю з Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач), в якому позивачка після уточнення вимог просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.01.2024 № 121130004679 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 08.01.2024 та додані до неї документи, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи: 06.2014, з 01.01.2015 по 31.05.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 08.01.2024 вона звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області та відмовило в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди роботи за 06.2014, з 01.01.2015 по 31.05.2022, так як за вказані періоди відсутні дані про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Позивачка вважає, що вона не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 03.04.2024 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 10.04.2024 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16.04.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого останній послався на те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб. У даному випадку платником єдиного внеску є Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 3», тому внесення до індивідуальних відомостей відносно застрахованої особи ОСОБА_1 інформації про нарахування помісячних страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за вищевказаний період можливе лише після сплати вказаним платником та фактичного зарахування страхових внесків на рахунки органів доходів і зборів.

Згідно з наданими до заяви про призначення пенсії документів про стаж страховий стаж позивача становить 25 років 10 місяців 06 днів.

До страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 11.11.1983, не зараховано наступні періоди роботи позивача: червень 2014, з 01.01.2015 по 31.05.2022, оскільки відсутні дані про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Таким чином позивачем не наведено та не надано достатньо доказів, які б свідчили про протиправність винесених рішень про відмову у призначенні пенсії.

З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу від 12.01.2024 є правомірним та прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства.

З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про залучення у якості другого відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

08.01.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Вищевказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.01.2024 № 121130004679 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування оскарженого рішення ГУПФУ у Волинській області послалося на те, що згідно наданих до заяви документів про стаж страховий стаж складає 25 років 10 місяців 6 днів. До страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 11.11.1983 періоди роботи 06.2014, з 01.01.2015 по 31.05.2022, оскільки відсутні дані про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Трудова книжка серії НОМЕР_3 від 11.11.1983, видана на ім`я ОСОБА_1 , містить такі записи щодо спірного періоду роботи:

Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 3»:

№ 20 - від 24.03.2014 прийнято прибиральником території;

№ 21 - від 01.02.2018 назва професії «прибиральник території» змінено на «робітник з комплексного прибирання»;

Запису про звільнення позивача трудова книжка не містить.

Судом установлено, що період роботи позивачки з 24.03.2014 по 31.05.2022 в Комунальному підприємстві «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 3» також підтверджується даними довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).

Так, згідно з даними довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування) від 08.01.2024 в Реєстрі наявні відомості про роботу позивача, зокрема, з 24.03.2014 по 31.12.2021, страхувальник (код 21764204) Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 3». На час формування в довідці в Реєстрі наявні відомості про сплату страхувальником страхових внесків за період з березня 2014 року по травень 2014 року та з липня 2014 року по грудень 2014 року, відомості про сплату страхових внесків за червень 2014 року та за період з 01.01.2015 по 31.05.2022 відсутні.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058).

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина десята статті 20 Закону № 1058-ІV).

Згідно з абзацом першим частини дванадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Щодо наявності необхідного стажу тривалістю не менше 30 років суд зазначає, що відповідачем обчислено страховий стаж у 25 років 10 місяців 06 днів, та не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи з 01.06.2014 по 30.06.2014 та з 01.01.2015 по 31.05.2022, тобто не зараховано 7 років 06 місяців до страхового стажу.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 01.06.2014 по 30.06.2014 та з 01.01.2015 по 31.05.2022, суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до загального страхового стажу вказаних періодів роботи відповідач посилається на відсутність даних про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивачки в спірний період вона працювала в Комунальному підприємстві «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 3» прибиральником території, робітник з комплексного прибирання.

Записи щодо спірного періоду у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

З вищенаведених положень статті 20 Закону № 1058-ІV слідує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, яке здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а невиконання цього обов`язку страхувальником позбавляє працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, суд вважає це неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не може бути підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 04 серпня 2018 року в справі № 482/434/17, від 17 липня 2019 в справі № 144/669/17, від 01 листопада 2018 року в справі № 199/1852/15.

За таких обставин суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 01.06.2014 по 30.06.2014 та з 01.01.2015 по 31.05.2022 в Комунальному підприємстві «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 3» має бути зарахований відповідачем до загального страхового стажу позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ у Волинській області від 12.01.2024 № 121130004679 про відмову в призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та належить до скасування, а позовні вимоги - до задоволення повністю у спосіб, про який просить позивач.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1211,20 грн судового збору.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Позивачем у позовній заяві заявлено дві вимоги немайнового характеру, які мають похідний характер, тому позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн за одну вимогу немайнового характеру.

При цьому суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», тому ставка судового збору в даному випадку повинна становити 968,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 968,96 грн.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код за ЄДРПОУ 13358826, місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22В) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.01.2024 № 121130004679 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.06.2014 по 30.06.2014 та з 01.01.2015 по 31.05.2022 в Комунальному підприємстві «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 3», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун