Рішення

від 07.03.2024 по справі 400/14265/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 р. № 400/14265/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕКТ», вул. Омеляновича-Павленка, 2, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54046, до відповідачаМиколаївської митниці, вул. Маріупольська, 57А, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54017, провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2023 №UA504180/2023/000010/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації від 17.10.2023 № UA504180/2023/000037,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕКТ» (далі позивач) до Миколаївської митниці (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA504180/2023/000010/1 від 17.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA504180/2023/000037 від 17.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.03.2023 між ним і компанією «ЖБС С.А.» (JBS S.A.) (Сан-Паулу, Бразилія) був укладений контракт № U2403/23 купівлі-продажу натуральної ковбасної оболонки та інших груп товарів тваринного походження. В межах вказаного контракту позивач імпортував на митну території України яловичі черева і синюги, склав електронну митну декларацію для митного оформлення. Проте, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості, відповідно до якого вартість товару ним було визначено на підставі резервного методу.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2023 № UA504180/2023/000010/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 17.10.2023 № UA504180/2023/000037 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

У відзиві на позовну заяву від 08.12.2023 (а.с. 37-45) відповідач заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив аргументовано тим, що за результатом розгляду документів, наданих при митному оформленні, та документів, поданих до позовної заяви, встановлено розбіжності та неточності, зокрема:

проформа-інвойс від 24.07.2023 № 48991228-1, комерційний інвойс від 23.03.2023 № 48991228-1 та контракт від 24.03.2023 № U2403/23 не містять печатки підписанта, який є стороною зовнішньо-економічного договору;

у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 12.10.2023 № TG005342 відсутня інформація щодо експедиторської винагороди за маршрутом місце завантаження (Румунія) державний кордон України;

в платіжних дорученнях від 28.07.2023 № 14 та від 15.09.2023 № 18 відсутні відмітки про виконання з відповідною датою, підписом виконавця та штампом банка;

відсутня інформація про вартість страхування товару та вартість фрахту, які повинні бути включені до ціни товару, виходячи з умов постачання згідно з Інкотермс-2010;

наявні розбіжності між умовами договору та умовами поставки;

експортна декларація від 31.08.2023 № 23BR001307583-5, зазначена у графі 44 митної декларації, надана з порушенням вимог статті 254 Митного кодексу України в частині ненадання її перекладу; зазначену декларацію неможливо ідентифікувати оцінюваним товаром, оскільки не містить посилання на жодний документ, наданий при митному оформленні та не зазначені умови поставки згідно Інкотермс;

коригування на обсяг партії відповідач не здійснював, так як за основу визначення митної вартості прийнята митна декларація від 30.06.2023 № UA500020008647U1, яка оформлена на товар, який ввезений на митну територію України майже в тій же кількості та в максимально наближений до митного оформлення час, що й оцінюваний товар.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

27.11.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 (а.с. 60-61) рекомендовано сторонам подати до суду копії контракту від 24.03.2023 № U2403/23 та Договору транспортного експедирування від 01.07.2022 № 24062022.

15.02.2024 позивач подав до суду вищенаведені докази (а.с. 65-71).

Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

24.03.2023 позивач уклав контракт № U2403/23 з компанією «ЖБС С.А.» (JBS S.A.) (Сан-Паулу, Бразилія) про поставку у власність позивача натуральної ковбасної оболонки та інші групи товарів тваринного походження (далі Контракт № U2403/23) (а.с. 69-71).

Відповідно до пункту 2.1 Контракту № U2403/23 загальна сума Контракту не лімітована та складається з суми поставок, які вказані в Інвойсах, на кожну окрему поставку Товару. Ціна встановлюється в доларах США та вказується у Інвойсах відповідно до діючого контракту.

У вартість товару включено:

- вартість тари, в яку запакований товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідним Товаром, якщо Товар пакувався;

- вартість пакування або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, якщо Товар пакувався;

- витрати на навантаження і обробку Товарів у контейнер (пункт 2.2 Контракту № U2403/23).

Пунктом 4.1 Контракту № U2403/23 встановлено, що продавець відвантажує товар на умовах, відповідно до «Міжнародних торговельних правил «Інкотермс-2010», які вказані у інвойсах на кожну окрему поставку Товару.

Згідно з пунктом 11.1 Контракту № U2403/23 цей Контракт вважається укладеним і набирає чинності з 24.03.2023 і діє до 31.12.2028, але в будь-якому випадку до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань до цьому Контракту.

Відповідно до проформи інвойса від 24.07.2023 № 48991228-1 (а.с. 20) та комерційного інвойса від 23.08.2023 № 48991228-1 (а.с. 18) компанія «ЖБС С.А.» зобов`язується поставити позивачу яловичі черева та синюги у 80 бочках в 11200 пучках на загальну суму 94356,00 доларів США, умови поставки: CIF Констанца.

У платіжних інструкціях АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» від 28.07.2023 № 14 (а.с. 28) і від 15.09.2023 № 18 (а.с. 27) зазначено, що позивач на виконання контракту від 24.03.2023 № U2403/23 здійснив передплату компанії «ЖБС С.А.» відповідно 28306,80 доларів США і 66049,20 доларів США, всього 94356,00 доларів США.

Згідно з коносамента MEDUUO015678 товар прибув у порт Констанци (Румунія) 13.09.2023 (а.с. 19).

Доставку товару з м. Констанца (Румунія) до міжнародного автомобільного пункту пропуску Рені здійснило ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТГЛ УКРАЇНА» (Експедитор) на підставі договору від 01.07.2022 № 24062022 транспортного експедирування, укладеного з позивачем (Клієнт) (а.с. 66-68).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта зробити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно з підпунктом 2.2.3 пункту 2.2 договору обов`язками Експедитора є робити послуги, пов`язані з прийомом, накопиченням, сортуванням складуванням, завантаженням, вивантаженням, зберіганням, перевезенням вантажів.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023 (пункт 7.1).

У листі від 12.10.2023 № TG005342 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТГЛ УКРАЇНА» (а.с. 13) повідомило, що витрати позивача за коносаментом MEDUUO015678 за межами України усього складають 95131,42 грн, а саме:

автоперевезення за маршрутом Констанца, Румунія МАПП Рені, Україна у сумі 20769,95 грн;

послуги з обробки контейнера в порту за межами України у сумі 74361,47 гривні.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТГЛ УКРАЇНА» доставило товар до м. Миколаєва 17.10.2023, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 5342 (а.с. 11).

З метою здійснення митного оформлення отриманого товару, 17.10.2023 позивач подав відповідачу митну декларацію № 23UA504180002379U5 (а.с. 9-10), в якій митну вартість визначено за основним (першим) методом ціною договору.

До митного оформлення згідно з карткою відмови в прийнятті митної декларації від 17.10.2023 № UA504180/2023/000037 для підтвердження митної вартості позивач подав відповідачу такі документи:

1) сертифікат якості від 23.08.2023 (а.с. 23);

2) рахунок-проформа від 24.07.2023 (а.с. 20);

3) рахунок-фактура (інвойс) від 23.08.2023 (а.с. 18);

4) коносамент від 13.09.2023 (а.с. 19);

5) автотранспортну накладну від 12.10.2023 (а.с. 11);

6) міжнародний ветеринарний сертифікат від 11.08.2023 (а.с. 12);

7) сертифікат про походження товару від 23.08.2023 (а.с. 24);

8) платіжні документи від 28.07.2023 (а.с. 28) і від 15.09.2023 (а.с. 27);

9) документ, що підтверджує вартість перевезення товарну від 12.10.2023 (а.с. 13);

10) Контракт № 2403/23 (а.с. 69-71) і додаткові угоди № 1 (а.с. 25) та № 2 (а.с. 26);

11) договір (контракт) про перевезення від 01.07.2023 (а.с. 66-68).

17.10.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA504180/2023/000010/1 (а.с. 21) та видав на його підставі картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504180/2023/000037 (далі картка відмови в прийнятті митної декларації від 17.10.2023 № UA504180/2023/000037) (а.с. 14).

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 17.10.2023 № UA504180/2023/000010/1 (а.с. 21) загальна митна вартість товару здійснена відповідачем за резервним методом та визначена у розмірі 97846,19 доларів США, тобто митну вартість товару збільшено на 871,63 долара США, що за чинним станом на 17.10.2023 курсом Національного банку України становило 31666,06 гривні.

Вважаючи рішення відповідача від 17.10.2023 № UA504180/2023/000010/1 (а.с. 21) та картку відмови в прийнятті митної декларації від 17.10.2023 № UA504180/2023/000037 (а.с. 14) протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Відповідно до статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктами 23 і 24 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Отже, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою відповідно до статті 49 МК України є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою-третьою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм статті 53 МК України міститься у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19 та від 09.09.2022 у справі № 820/2004/17.

Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно за частинами першою і другою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин другої та третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною восьмою статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні від 17.10.2023 № UA504180/2023/000010/1 (а.с. 21) відповідач при обґрунтуванні незастосування основного методу (за ціною договору (контракту) зазначив, що:

1) проформа інвойс від 24.07.2023 № 48991228-1 (а.с. 20), комерційний інвойс від 23.08.2023 № 48991228-1 (а.с. 18) та Контракт № U2403/23 (а.с. 69-71) не містять печатки підписанта, який є стороною зовнішньо-економічного договору;

2) у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 12.10.2023 № TG005342 (а.с. 13) відсутня інформація щодо експедиторської винагороди за маршрутом місце завантаження (Румунія) державний кордон України;

3) в платіжних дорученнях від 28.07.2023 № 14 (а.с. 28) і від 15.09.2023 № 18 (а.с. 27) відсутні відмітки про виконання з відповідною датою, підписом виконавця та штампом банка;

4) у Контракті № U2403/23 (а.с. 69-71) відсутня інформація про вартість страхування товару, яка повинна бути визначена, виходячи з умов постачання згідно з Міжнародних торговельних правил «Інкотермс-2010»;

5) ціна за одиницю товару є «пучок», що не характерно для зовнішньоекономічних операцій.

Поряд з цим, до митного оформлення згідно з карткою відмови в прийнятті митної декларації від 17.10.2023 № UA504180/2023/000010/1 (а.с. 21) для підтвердження митної вартості позивач подав відповідачу ряд документів, які стосуються вищенаведених аргументів відповідача.

По-перше, на запит начальника м/п «Костянтиніка» Миколаївської митниці щодо митної декларації № 23UA504180002379U5 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІТА-ГРУП» листом від 17.10.2023 № 17/10 (а.с. 17) повідомило, що у проформі інвойсі від 24.07.2023 № 48991228-1, комерційному інвойсі від 23.08.2023 № 48991228-1 та Контракті № U2403/23 присутня печатка сторони зовнішньо-економічного договору, яка має вигляд скороченої абревіатури назви підприємства, а саме: JBS/SA.

Зазначене також підтверджується наявними у матеріалах справи проформою інвойсом від 24.07.2023 № 48991228-1 (а.с. 20), комерційним інвойсом від 23.08.2023 № 48991228-1 (а.с. 18) та Контрактом № U2403/23 (а.с. 69-71).

Крім цього, вимога відповідача про обов`язковість наявності печатки на вищевказаних документах є протиправною, оскільки відповідно до першого речення частини другої статті 581 Господарського кодексу України відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків (частина третя статті 581 Господарського кодексу України).

По-друге, відповідно до пункту 1.1 Договору транспортного експедирування від 01.07.2022 № 24062022, укладеного між позивачем (Клієнт) і ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТГЛ УКРАЇНА» (Експедитор) (а.с. 66-68), Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта зробити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно з підпунктом 2.2.3 пункту 2.2 зазначеного договору обов`язками Експедитора є робити послуги, пов`язані з прийомом, накопиченням, сортуванням складуванням, завантаженням, вивантаженням, зберіганням, перевезенням вантажів.

Частиною першою статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Частиною четвертою статті 306 Господарського кодексу України допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 929 Цивільного кодексу України, абзацу першого частини першої статті 316 Господарського кодексу України та частини першої статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відтак у собівартість перевезення можуть включатися інші витрати, пов`язані з організацією перевезень, у тому числі, експедиторська винагорода.

Зі змісту пункту 1.1, підпунктом 2.2.3 пункту 2.2 Договору від 01.07.2022 № 24062022 транспортного експедирування слідує, що експедиторська винагорода Експедитора входить у вартість перевезення.

Водночас частиною десятою статті 58 МК України визначено виключний перелік витрат (складових митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, і в цьому переліку відсутня експедиторська винагорода.

Вимога відповідача включити до митної вартості експедиторську винагороду суперечить абзацу першому частини одинадцятої статті 58 МК України, згідно з яким при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

По-третє, у платіжних інструкціях АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» від 28.07.2023 № 14 (а.с. 28) і від 15.09.2023 № 18 (а.с. 27) зазначено, що позивач на виконання контракту від 24.03.2023 № U2403/23 здійснив передплату компанії «ЖБС С.А.» відповідно 28306,80 доларів США і 66049,20 доларів США.

Пунктом 15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 № 189), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601 (далі Положення № 216), встановлено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Чинним законодавством не передбачено вимогу щодо зазначення у платіжних інструкціях у реквізиті «Призначення платежу» відомостей про рахунки-фактури, на підставі яких здійснюється платіж.

Тому зазначення у платіжних інструкціях у реквізиті «Призначення платежу» відомостей про договір, на підставі яких проводиться оплата товару, відповідає вимогам пункту 15 Положення № 216.

Крім цього, умови оплати за товар не впливають на його митну вартість, оскільки фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійсненні).

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 540/2455/19.

По-четверте, пунктом 4.1 Контракту № U2403/23 встановлено, що продавець відвантажує товар на умовах, відповідно до «Міжнародних торговельних правил «Інкотермс-2010», які вказані у інвойсах на кожну окрему поставку Товару.

Відповідно до проформи інвойса від 24.07.2023 № 48991228-1 (а.с. 20) та комерційного інвойса від 23.08.2023 № 48991228-1 (а.с. 18) компанія «ЖБС С.А.» зобов`язується поставити позивачу товар на умовах поставки: CIF Констанца.

Умова поставки СІФ (CIF) Інкотермс 2010 означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. СІФ Інкотермс 2010 вимагає, щоб продавець застрахував товар на 110 % від його вартості, принаймні згідно з мінімальними умовами страхування Інституту вантажів Інституту лондонських страховиків або будь-який аналогічний набір умов.

Тобто витрати на страхування товару включені в ціну товару, яка виставлена до оплати продавцем у рахунках-фактури (інвойсах). У випадку поставки товару на умовах СІФ Інкотермс 2010 у відповідному контракті може бути відсутня інформація про вартість страхування товару, оскільки вона входить у загальну ціну товару.

Отже, за Контрактом № U2403/23 позивач як покупець не зобов`язаний додатково страхувати товар і нести витрати на транспортування вантажу до порту.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17.

По-п`яте, відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку ДК 011-96, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8, за кодом 2115 встановлена одиниця вимірювання та обліку «тисяча пучків».

Тому зазначення позивачем у митній декларації одиниці товару в «пучках» є правомірним.

Відтак, проаналізувавши вищенаведені документи, суд прийшов до висновку, що у поданих позивачем відповідачу документах містяться усі дані, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень (номенклатура товарів, кількість кожного виду товару, ціна за відповідну одиницю товару за умовами поставки СІФ та загальна вартість). Розбіжності між окремими документами відсутні.

Тобто висновки відповідача про те, що подані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (ціни товару), документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень (ціни товару) є безпідставними і необґрунтованими.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні на те, що декларантом неподані усі необхідні документи, суд зазначає, що відповідно до статті 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Не надання додаткових документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справах № 804/16980/14 та від 06.02.2018 у справі № 815/2013/15.

Як вище встановив суд, подані позивачем документи є достатніми і у своїй сукупності підтверджують інформацію про митну вартість товарів. Водночас суд врахував, що Контрактом № U2403/23 (а.с. 69-71) не встановлено обов`язок продавця надати покупцю інформацію про всі складові загальної вартості товару. А це у свою чергу унеможливило з об`єктивних підстав надання позивачем відповідачу документів, які підтверджували б суму усіх складових його вартості.

Проте, основою для визначення митної вартості при прийняті оскаржуваного рішення відповідач здійснив за резервним методом (підпункт «ґ» пункту 2 частини першої статті 57 МК України) та використав митну вартість оцінюваних товарів на раніше визначених митними органами митних вартостях, а саме:

«товар № 1 на рівні 4,82 USD/кг (МД від 30.06.2023 № UA50020008647U1)».

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отож у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Крім цього, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу резервного.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У пункті 33 оскаржуваного рішення, у якому викладені обставини його прийняття, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівнянні з якою співставлялась вартість товарів. Визначити те, за яких обставин та який товар було переміщено через митний кордон, хто був контрагентом, та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана інформація в оскаржуваному рішенні не відображена наведені тільки реквізити митної декларації та вартість товару за 1 кілограм.

Однак, позивач у митній декларації № 23UA504180002379U5 (а.с. 9-10) вказав кількість черев яловичих у метрах, а синюги яловичої у штуках.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що в митного органу наявна інформація щодо раніше визначених митним органом митної вартостей, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації в наявних доказах.

Додатково, суд зазначає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали аргументовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару суд не встановив.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд врахував, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів у митній декларації від 30.06.2023 № UA50020008647U1, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. У зв`язку з цим така інформація, наведена в оскаржуваному рішенні, не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Зазначення у митних деклараціях, на підставі даних яких відповідач здійснив коригування митної вартості, інформації про те, що ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. Поряд з цим, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, а тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів та прийнятого на його підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжною інструкцією від 17.11.2023 № 211 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 5368,00 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕКТ» (вул. Омеляновича-Павленка, 2, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54046; код ЄДРПОУ: 37629864) до Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57а, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54017; код ЄДПОУ: 44017652) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати:

рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2023 № UA504180/2023/000010/1;

картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.10.2023 № UA504180/2023/000037.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57а, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54017; код ЄДПОУ: 44017652) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВЕКТ» (вул. Омеляновича-Павленка, 2, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54046; код ЄДРПОУ: 37629864) судовий збір у розмірі 5368 (П`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 07 березня 2024 року