Рішення

від 07.03.2024 по справі 400/5710/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 р. справа № 400/5710/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомПівденного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю "Ліски-М", вул. Генерала Карпенка, 31, м. Миколаїв, 54038,

прозастосування заходу реагування у сфері державного нагляду

В С Т А Н О В И В:

Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (правонаступник Головного управління Держпраці у Миколаївській області, далі - позивач) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» (далі -відповідач), в якому (з урахуванням уточнених вимог) просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» щодо повної заборони експлуатації механізмів підвищеної небезпеки, а саме: експлуатації ліфтів пасажирських: рег. № 1599, 1600 за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 59-а.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача з 24.02.20 р. до 06.03.20 р. проведено планову перевірку ТОВ «Ліски-М» з метою перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Під час проведення планової перевірки було виявлено порушення нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, у зв`язку з чим було складено акт та винесено припис. В подальшому через відсутність інформації про виконання припису було призначено позапланову перевірку позивача, за результатами якої встановлено, що порушення виявлені під час планової перевірки були усунуті частково. Отже, відповідач експлуатує механізм підвищеної небезпеки - ліфти, у яких закінчився термін служби та які не пройшли експертне обстеження, а також вони несуть загрозу життю та здоров`ю всім користувачам таких ліфтів. Відтак, виявлені порушення передбачають подальшу заборону їх експлуатації, тому є підстави для застосування заходу реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Від відповідача надійшов відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що у відповідача взагалі не має (не передбачено штатним розписом підприємства та посадовими інструкціями) працівників з відповідними знаннями, навиками та допусками для здійснення експлуатації ліфтів. Також, відповідач виконує послуги управління багатоповерховими будинками, але не експлуатує та не використовує ліфти. Для надання послуг з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації між відповідачем та КП «Миколаївліфт» укладено договір. У КП «Миколаївліфт» є оригінали висновків відповідних експертиз усіх зазначених в позові ліфтів.

Від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що в акті перевірки зафіксовано порушення нормативно-правових актів з охорони праці, серед них такі, що несуть загрозу життю та здоров`ю людей, а саме на підставі відомості дефектів, пошкоджень та відмов, виявлених під час експертних обстежень, після закінчення граничного строку експлуатації, не забезпечено фінансування виконання ремонтів та позачергових технічних оглядів ліфтів. Відповідач є управляючою компанією за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 59-а.

Позовна заява залишалась без руху.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У подальшому розгляд справи призначено з повідомленням сторін.

Ухвалою від 17.01.24 р. задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.

Ухвалою від 07.02.24 р. замінено позивача у справі з Головного управління Держпраці у Миколаївській області на його правонаступника - Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Також під час розгляду справи позивач відмовився від частини позовних вимог подавши окрему письмову заяву разом з доказами її направлення відповідачу.

За приписами ст. 47 ч. 1 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Враховуючи, що позивач скористався своїм правом відмовитись від частини позовних вимог, суд приймає до розгляду відповідну заяву.

На підставі ст. 194 ч. 3 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до наказу Управління Держпраці у Миколаївській області від 15.01.20 р. № 11 та направлення на проведення перевірки від 05.02.20 р. № 75 у період з 24.02.202 р. до 06.03.20 р. посадовими особами Управління Держпраці у Миколаївській області проведено планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Під час перевірки виявлено порушення нормативно правових актів з охорони праці, у зв`язку з чим було складено акт № 235 від 06.03.20 р. та винесено припис № 235 від 06.03.20 р.

Управлінням Держпраці у Миколаївській області видано наказ від 11.09.20 р. та направлення від 15.09.20 р. з метою перевірки виконання відповідачем припису.

За результатами позапланової перевірки встановлено, що порушення, виявлені під час планової перевірки були усунуті частково.

Так, неусунутим залишається порушення нормативно правових актів з охорони праці, що несуть загрозу життю та здоров`ю людей, а саме на підставі відомості дефектів, пошкоджень та відмов, виявлених під час експертних обстежень, після закінчення граничного строку експлуатації, не забезпечено виконання ремонтів та позачергових технічних оглядів ліфтів пасажирських: рег. № 1599, 1600 за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 59-а.

Через експлуатацію суб`єктом господарювання механізмів підвищеної небезпеки - ліфтів, у яких закінчився строк експлуатації та які не пройшли експертне обстеження є такими, що несуть загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся з даним позовом про застосування заходу реагування до відповідача.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 37 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

На підставі Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.15 р. № 96, Державна служба України з питань праці та її територіальні органи є повноважними органами щодо реалізації державної політики охорони праці зі здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки.

Статтею 1 Закону України «Про охорону праці» визначено, що охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. При укладенні трудового договору про дистанційну роботу, про надомну роботу на роботодавця покладається обов`язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівника з питань охорони праці і протипожежної безпеки в межах використання таким працівником обладнання та засобів, рекомендованих або наданих роботодавцем. Такий інструктаж (навчання) може проводитися дистанційно, з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема шляхом відеозв`язку. У такому разі підтвердженням проведення інструктажу (навчання) вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником.

Згідно ст.37 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо застосування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю) суд має встановити наявність підстав для застосування таких заходів на момент постановлення судового рішення, зокрема, наявність не усунутих суб`єктом господарювання порушень вимог законодавства.

Мета застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) полягає в убезпеченні працівників підприємства та його відвідувачів від можливої небезпеки. Разом з тим, форма такого захисту повинна бути розумною, не порушувати прав відповідача і не повинна перешкоджати власнику (користувачу) вживати заходів до усунення виявлених порушень.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що він є управляючою компанією, виконує послуги управління багатоповерховим будинком за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 59-а.

Щодо відповідача було проведено перевірку, за результатами якої встановлено порушення нормативно правових актів з охорони праці, що несуть загрозу життю та здоров`ю людей, а саме на підставі відомості дефектів, пошкоджень та відмов, виявлених під час експертних обстежень, після закінчення граничного строку експлуатації, не забезпечено виконання ремонтів та позачергових технічних оглядів ліфтів пасажирських: рег. № 1599, 1600 за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 59-а.

Порушення позивачем зафіксовано в акту перевірки, акт підписаний директором ТОВ «Ліски-М» Танцюрою В.А. 30.09.20 р. без зауважень.

Під час розгляду справи відповідач зазначив, що не експлуатує ліфти, а для надання послуг з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації між відповідачем та КП «Миколаївліфт» укладено договір. У КП «Миколаївліфт» є оригінали висновків відповідних експертиз усіх зазначених у позові ліфтів.

Суд критично оцінює зазначене посилання відповідача, оскільки ним не заперечується, що він є управляючою компанією за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 59-а. Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено на підставі відомості дефектів, пошкоджень та відмов, виявлених під час експертних обстежень, після закінчення граничного строку експлуатації, не забезпечено фінансування виконання ремонтів та позачергових технічних оглядів ліфтів. Відтак, договір відповідача з КП «Миколаївліфт» не спростовує вчинення порушення саме відповідачем, адже в акті перевірки чітко зазначено про незабезпечення фінансування виконання ремонтів та позачергових технічних оглядів ліфтів

Таким чином, на час розгляду справи порушення залишилось не усунутим.

Суд також, враховує, що позивач є спеціальним органом, який здійснює державний нагляд у сфері охорони праці, належним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати перевірки виконання припису щодо усунення виявлених в ході перевірки порушень.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 р. у справі № 620/1857/19, від 22 квітня 2021 р. у справі № 807/666/18.

Відповідний акт перевірки порушень за результатами перевірки виконання припису щодо усунення виявлених в ході перевірки порушень наявний в матеріалах справи і ним підтверджено неусунення відповідачем виявленого порушення. Іншого акту щодо усунення порушень відповідачем в матеріалах справи не має.

За таких обставин в ході розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами усунення порушень, виявлених в ході позапланового заходу, усі аргументи та надані докази не доводять відсутність вини відповідача та усунення ним порушень.

Суд зазначає, що застосування заходів реагування до відповідача є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Згідно ст. 3, 43 Конституції України людина, її життя і здоров`я, і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Таким чином, саме людина, її життя і здоров`я, зокрема визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Кожен громадянин повинен бути забезпечений безпечними для його життя і здоров`я умовами праці. Недотримання правил у сфері промислової безпеки, охорони праці може призвести до тяжких наслідків, що є неприпустимим, оскільки порушуватиме конституційно закріплені права людей, зокрема тих, які працюють на електроустановках, та, окрім того, створює загрозу життю та здоров`ю людей, які працюють на підприємствах, установах, організаціях, які обслуговуються такими електроустановками.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, проте таких витрат позивач у цій справі не поніс, тому відсутні підстави для стягнення судових витрат на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 44742194) до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» (вул. Генерала Карпенко, 31, м. Миколаїв, 54038, ЄДРПОУ 35066856), задовольнити.

2. Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» (вул. Генерала Карпенко, 31, м. Миколаїв, 54038, ЄДРПОУ 35066856) щодо повної заборони експлуатації механізмів підвищеної небезпеки, а саме: експлуатації ліфтів пасажирських: рег. № 1599, 1600 за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 59-а.

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз