Постанова

від 04.07.2024 по справі 400/5710/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5710/20

Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О.

Дата і місце ухвалення 07.03.2024р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» про застосування заходу реагування у сфері державного нагляду, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (правонаступник Головного управління Держпраці у Миколаївській області, далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М», в якому просило застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» щодо повної заборони експлуатації механізмів підвищеної небезпеки, а саме: експлуатації ліфтів пасажирських: рег. № 1599, 1600 за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 59-а.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач експлуатує механізм підвищеної небезпеки - ліфти, у яких закінчився термін служби та які не пройшли експертне обстеження, а також вони несуть загрозу життю та здоров`ю всім користувачам таких ліфтів. Відтак, виявлені порушення передбачають подальшу заборону їх експлуатації, тому є підстави для застосування заходу реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що обслуговує будинок в рамках укладених договорів та жодним чином не відповідає за експлуатацію ліфтів, а ремонт ліфтів не входить до зобов`язань управляючої компанії, у відповідача не має законних механізмів для проведення капітальних ремонтів ліфтів. Відповідач також вказує, що відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» відповідальність за всі приміщення будинку та ліфти несуть мешканці будинку.

Також, апелянт зазначає, що вартість капітального ремонту підйомника чи його заміна не входить в тариф за обслуговування ліфту, який зараз оплачують співвласники. В складові тарифу входить тільки вартість електроенергії, яку використовує ліфт, а також поточне технічне обслуговування і ремонт.

Відповідач зазначає, що неодноразово звертався з метою усунення виявлених дефектів до Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради з проханням розглянути можливість та внести в графік здійснення робіт після експертного ремонту ліфтів, але питання не вирішено, оскільки бюджет Миколаївської міської територіальної громади, який повинен містити кошти по програмі співфінансування ремонту ліфтів, затвердженої Миколаївською міськрадою, втратив значну частину його наповнення через потреби оборони, пов`язані з воєнним станом.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Управління Держпраці у Миколаївській області від 15.01.2020 р. № 11 та направлення на проведення перевірки від 05.02.2020 р. № 75 у період з 24.02.2020 р. до 06.03.2020 р. посадовими особами Управління Держпраці у Миколаївській області проведено планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Під час перевірки виявлено порушення нормативно правових актів з охорони праці, у зв`язку з чим було складено акт № 235 від 06.03.2020 р. та винесено припис № 235 від 06.03.2020 р.

Управлінням Держпраці у Миколаївській області видано наказ від 11.09.2020 р. та направлення від 15.09.2020 р. з метою перевірки виконання відповідачем припису.

За результатами позапланової перевірки встановлено, що порушення, виявлені під час планової перевірки були усунуті частково.

Так, неусунутим залишається порушення нормативно-правових актів з охорони праці, що несуть загрозу життю та здоров`ю людей, а саме на підставі відомості дефектів, пошкоджень та відмов, виявлених під час експертних обстежень, після закінчення граничного строку експлуатації, не забезпечено виконання ремонтів та позачергових технічних оглядів ліфтів пасажирських: рег. № 1599, 1600 за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 59-а.

Через експлуатацію суб`єктом господарювання механізмів підвищеної небезпеки - ліфтів, у яких закінчився строк експлуатації та які не пройшли експертне обстеження є такими, що несуть загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся з даним позовом про застосування заходу реагування до відповідача.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та ухвалюючи рішення, дійшов висновку про наявність підстав для застосування заходу реагування у сфері державного нагляду.

Суд першої інстанції зазначив, що застосування заходів реагування до відповідача є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров`я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначені у Законі України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці» (далі по тексту - Закон № 2694-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цей Закон передбачає принципи, на яких базується державна політика в галузі охорони праці, у тому числі: пріоритет життя і здоров`я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці (стаття 4 Закону).

Частиною першою статті 13 Закону № 2694-ХІІ передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням.

Частиною третьою статті 13 Закону № 2694-ХІІ встановлено, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно з частиною третьою статті 21 Закону №2694-XII, роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

У відповідності до частини першої статті 38 Закону України «Про охорону праці», державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі по тексту - Положення № 96), визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань:

- забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту;

- монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

- організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі по тексту - Закон №877-V, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами ст. 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з визначенням, наведеним в ст. 1 цього Закону, заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 7 Закону № 877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Частиною 5 ст. 4 Закону № 877-V передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Отже повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можливе лише за рішенням суду. При цьому передумовою прийняття такого рішення є встановлення факту (фактів) виконання робіт (надання послуг) суб`єктами господарювання та порушень вимог законодавства під час їх виконання, які створюють загрозу життю працюючих.

Поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям та віднесено до сфери захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Таким чином, існує три обставини, які обов`язково мають бути встановлені у цій справі: наявність порушення правил охорони праці та безпеки життєдіяльності; наявність загрози життю та здоров`ю працівників відповідача; прямий та безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням та загрозою.

Заборона виконання робіт та експлуатації певного об`єкту є крайнім заходом впливу і повинна застосовуватися у виключних випадках, коли виявлені порушення дійсно становлять реальну загрозу життю і здоров`ю людей, а усунення цих порушень вимагає вжиття саме таких заходів реагування.

З матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» є управляючою компанією, виконує послуги управління багатоповерховим будинком за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 59-а.

Колегією суддів встановлено, що Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці провело перевірку відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М», за результатами якої встановлено порушення в сфері охорони праці, які несуть загрозу життю та здоров`ю людей, а саме на підставі відомості дефектів, пошкоджень та відмов, виявлених під час експертних обстежень, після закінчення граничного строку експлуатації, не забезпечено виконання ремонтів та позачергових технічних оглядів ліфтів пасажирських: рег. № 1599, 1600 за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 59-а.

Порушення позивачем зафіксовано в акті перевірки, акт підписаний директором ТОВ «Ліски-М» Танцюрою В.А. 30.09.2020 р. без зауважень.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що обслуговує будинок в рамках укладених договорів та вважає, що жодним чином не відповідає за експлуатацію ліфтів, а ремонт ліфтів не входить до зобов`язань управляючої компанії, оскільки у відповідача не має законних механізмів для проведення капітальних ремонтів ліфтів.

Також, відповідач вказує, що відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» відповідальність за всі приміщення будинку та ліфти несуть мешканці будинку.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією апелянта з огляду на наступне.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 (далі - Правила № 76), передбачено, що управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-УІІІ (далі - Закон №417), управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Зазначена норма викладена також у пункті 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-УІІІ (далі - Закон № 2189).

Відповідно до Правил № 76 утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2189 житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону № 2189 до житлово-комунальних послуг належить, зокрема житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає, зокрема забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо та, зокрема, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 1 Закону № 2189 послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, ТОВ «Ліски-М» є управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому саме відповідач ТОВ «Ліски-М», який є управляючою компанією зобов`язано здійснювати управління будинком; забезпечувати його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору; забезпечувати належне утримання (щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту) та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

При цьому, матеріалами справи встановлено, що саме відносно ТОВ «Ліски-М» було проведено перевірку, за результатами якої встановлено відповідні порушення з охорони праці, що несуть загрозу життю та здоров`ю людей, а саме на підставі відомості дефектів, пошкоджень та відмов, виявлених під час експертних обстежень, після закінчення граничного строку експлуатації, не забезпечено виконання ремонтів та позачергових технічних оглядів ліфтів пасажирських.

Зазначені порушення зафіксовані в Акті перевірки суб`єкта господарювання від 30.09.2020 № 660, який, як було зазначено вище, підписаний директором ТОВ «Ліски-М» ОСОБА_1 30.09.2020 р. без зауважень.

Посилання відповідача на те, що останній не експлуатує ліфти, а для надання послуг з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації між відповідачем та КП «Миколаївліфт» укладено договір, колегія суддів не приймає, оскільки актом перевірки встановлено саме не забезпечення з боку відповідача фінансування виконання ремонтів та позачергових технічних оглядів ліфтів, у зв`язку з тим, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язок щодо ремонту спільного майна багатоквартирного будинку покладається на відповідача, а не на КП «Миколаївліфт».

Також, в апеляційній скарзі ТОВ «Ліски-М» зазначає, що вартість капітального ремонту підйомника чи його заміна не входить в тариф за обслуговування ліфту, який оплачують співвласники, а до складових тарифу входить тільки вартість електроенергії, яку використовує ліфт, а також поточне технічне обслуговування і ремонт.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 12 Закону № 417, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема:

- витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

- витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Окрім того, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 27 липня 2018 року № 190 затверджено Обов`язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, до якого входить, зокрема, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування систем диспетчеризації, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку, придбання електричної енергії для живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що складовими тарифу повинні покриватись витрати на управління будинком, зокрема щодо технічного обслуговування ліфтів, утримання, проведення ремонтів та оплати комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку, що спростовує доводи апелянта з цього приводу.

Крім того, в апеляційній скарзі ТОВ «Ліски-М» зазначає, що неодноразово зверталось до Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради з проханням розглянути можливість та внести в графік здійснення робіт після експертного ремонту ліфтів, але питання не вирішено, оскільки капітальний ремонт одного ліфту потребує багато коштів, а бюджет Миколаївської міської територіальної громади, який повинен містити кошти по програмі співфінансування ремонту ліфтів, затвердженої Миколаївською міськрадою, втратив значну частину його наповнення через потреби оборони, пов`язані з воєнним станом.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 6.1.22. Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01 вересня 2008 року № 190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 за №937/15628 (далі - ПББЕЛ), встановлено, що після закінчення граничного строку експлуатації ліфта як вітчизняного, так і імпортного виробництва проводиться його експертне обстеження згідно з НПАОП 0.00-6.18-2004.

Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 квітня 2000 року №73 встановлено, що строк служби ліфтів становить 25 років.

Згідно вимог п. 2.3. Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів після 25 років експлуатації проводиться обстеження ліфта для визначення можливості його подальшої роботи. Експертне обстеження (технічне діагностування) - комплекс робіт з визначення технічного стану, умов і строку подальшої безпечної експлуатації устаткування з урахуванням режиму роботи, а також визначення потреби у проведенні ремонту, модернізації, реконструкції або виведенні з експлуатації (п. 2 Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 687).

Згідно п.9.2.1 ПББЕЛ у процесі експлуатації ліфти підлягають технічним оглядам і експертним обстеженням.

За змістом п. 9.2.2 ПББЕЛ ліфти повинні підлягати технічним оглядам: первинному (повному); періодичному (черговому) (не рідше одного разу на 24 місяці (протягом установленого строку служби); позачерговому.

Відповідно до пункту 9.5.1 ПББЕЛ позачерговий технічний огляд ліфта проводять у разі: введення його в експлуатацію після ремонту, реконструкції або модернізації; перерви в експлуатації більше як на 12 місяців; демонтажу та встановлення на новому місці; закінчення граничного строку експлуатації (із застосуванням видів робіт, що не використовувались під час експертного обстеження); експлуатаційної чи деградаційної відмови, виявлення зносу (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів; аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру.

У разі проведення позачергового технічного огляду в паспорті ліфта зазначається причина його проведення.

Відповідно до п. 9.7.1 ПББЕЛ суб`єкт господарювання, який має намір розпочати (продовжити) експлуатацію ліфтів, повинен отримати дозвіл відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-2003 (1631-2003-п) і забезпечувати їх утримання в справному стані та безпечно експлуатувати шляхом організації належного технічного обслуговування, технічного огляду та ремонту.

Відповідно до п. 9.7.16 ПББЕЛ суб`єкт господарювання, який експлуатує ліфти, може укласти договір на технічне обслуговування і ремонт ліфтів з організацією, яка має дозвіл на виконання цих робіт.

Колегією суддів встановлено, що за договором підряду на повне технічне обслуговування ліфтів № 13 від 01.01.2016, укладеного між ТОВ «Ліски-М» (по договору - Замовник) та КП «Миколаївліфт» (по договору - Підрядник), в п. 3.1.2. договору зазначено: «роботи, що відносяться до капітального ремонту виконуються за окрему плату понад сум, передбачених цим договором на підставі листа Замовника, кошторису та окремого договору».

Крім того, пунктами 3.2.6. - 3.2.8 вищезазначеного договору визначено, що саме на відповідача, як на власника ліфтів, покладений обов`язок здійснювати поточний (капітальний) ремонт та забезпечувати безпечну експлуатацію ліфтів.

Пункт 9.7.15 ПББЕЛ передбачає, що робота ліфта не дозволяється, якщо: відсутній паспорт чи відомості про реєстрацію; не проведено технічний огляд або експертне обстеження ліфта; закінчився зазначений у паспорті термін роботи ліфта; не призначено наказом працівників, відповідальних за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів, за організацію експлуатації та за справний стан ліфтів; відсутній атестований обслуговуючий персонал (електромеханіки, ліфтери); не виконані приписи посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці; знос канатів перевищує встановлені норми; є тріщини, деформації в металоконструкціях ліфта; несправні прилади і пристрої безпеки, а також мають місце інші несправності, які впливають на безпечну експлуатацію ліфта.

Разом з тим, судом встановлено, що після виявлення під час експертних обстежень, всупереч передбаченому законодавствомУкраїни обов`язку утримання та обслуговування ліфтів як внутрішньо-будинкових систем та спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечення належної та безпечної експлуатації ліфтів, всупереч положенням договору підряду відповідачем не проведено ремонти ліфтів пасажирських та не проведено позачергові технічні огляди ліфтів пасажирських, за адресами встановлених в акті перевірки.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази усунення встановлених в Акті перевірки від 30.09.2020 р. порушень та доказів вчинення будь-яких дій з цього питання. В свою чергу, звернення до уповноважених органів щодо отримання відповідного фінансування не може сприйматись у якості належного доказу усунення виявлених порушень, які становлять небезпеку для життя та здоров`я людей.

Слід зазначити, що підставою вважати, що загрозу життю та здоров`ю людей усунуто, може бути лише повне усунення порушень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 р. № 815/7070/15.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності застосування заходів реагування, оскільки є загроза експлуатації ліфтів з порушенням встановлених правил, виявлених в ході перевірки, які можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей.

Крім того, такий захід реагування як повна заборона виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не є санкцією за порушення вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Колегія суддів зазначає, що стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Слід звернути увагу, що основними видами небезпек, небезпечних ситуацій та небезпечних випадків, що можуть виникнути під час експлуатації ліфтів і які становлять небезпеку для користувачів та обслуговуючого персоналу, є защемлення; здавлювання; падіння; несанкціонована зупинка кабіни ліфта між поверхами; пожежа; електрошок; вібрація; ушкодження матеріалу з причин: механічного ушкодження, зносу, корозії.

Також до негативних наслідків від експлуатації ліфтів з порушенням передбачених законодавством норм відноситься неконтрольоване падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів в зоні досяжності користувачів та обслуговуючого персоналу, що може призвести до шкоди, завданої здоров`ю користувачам та обслуговуючому персоналу, та навіть смерті.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що недотримання відповідачем вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки шляхом експлуатації механізмів підвищеної небезпеки - ліфтів після закінчення граничного строку експлуатації, ремонт та позачергові технічні огляди яких не проведені, свідчить про те, що наявність зазначених порушень є реальним ризиком виникнення надзвичайних ситуацій та створює небезпечні умови, загрозу життю та здоров`ю всім користувачам таких ліфтів.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліски-М» залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 04.07.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька