Рішення

від 06.03.2024 по справі 420/31839/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31839/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області № 27-Д від 04.10.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 12.10.2012 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання виданої громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати поновити посвідку № 900074340 від 30.06.2022 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання виданої громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати поновити посвідку № 900014512 від 02.07.2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання виданої громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов`язати поновити посвідку № 900024454 від 04.11.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області № 27-Д від 04.10.2022 року скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Азейбарджанської Республіки Гусейнову ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який видано 12.10.2012 року, разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію», яке видано на підставі Висновку від 04.10.2022 року. У вказаному висновку стверджується, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію», а саме свідомо надав неправдиві відомості. А також надано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №51032500052377 від 19.10.2022 року про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_6 за № НОМЕР_2 .

Позивачі вважають прийняті рішення відповідачів протиправним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки подані позивачем відомості для отримання дозволу на імміграцію були достовірними, а відповідачами порушено процедуру при прийнятті оскаржуваного рішення, а саме не було повідомлено про проведення перевірки у відношенні позивачів, не було запрошено позивачів для надання пояснень та захисту своїх прав та інтересів, не було повідомлено про прийняті рішення.

Також представником позивачів зазначено, що стосовно посилання відповідача у Висновку від 04.10.2022 року на те, що під час подання заяви та підтверджуючих документів для отримання дозволу на імміграцію в Україну у ОСОБА_1 , не було на те законних підстав, які передбачені статтею 4 Закону України "Про імміграцію", оскільки громадянин Р. Азейбарджан ОСОБА_1 подав про себе свідомо неправдиві відомості, а саме свідоцтво про шлюб, Головним управлінням ДМСУ в Одеській області не надано належних доказів у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження факту подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, таких як вирок суду за статтею 358 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, позивачі зазначають, що при наданні дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні проводилась необхідна перевірка поданих документів та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав не було виявлено.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачами рішеннями, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідачами надано до суду відзиви на адміністративний позов згідно з яким останній зазначив, що не визнає даний адміністративний позов. Представники відповідачів зазначають, що дозвіл на імміграцію отримано позивачем на підставі завідомо неправдивих відомостей, у зв`язку з чим прийнято оскаржуване рішення про його скасування.

Ухвалою суду від 07.12.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Управлінням ДМС України в Чернігівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано дозвіл на імміграцію в України від 12.10.2012 року №74.01-2000 на підставі п.1 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію». Разом з батьком дозвіл на імміграцію в Україну отримали його неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказаний дозвіл позивачам видано відповідно до висновку УДМС України в Чернігівській області у зв`язку з тим, що дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , громадянка України, з якою він перебуває у шлюбі з 11.07.2010 року, тобто понад два роки.

12.10.2012 ОСОБА_1 отримав посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 , безстроково, до якої була внесена інформація про його неповнолітніх дітей.

У квітні 2013 року позивачі змінили місце проживання та реєстрацію, виїхали з м. Чернігова на постійне місце проживання до м. Одеса

18.12.2014 року до УДМС України в Чернігівській області надійшов лист Головного управління ДМС України в Одеській області від 15.12.2014, в якому останній просив підтвердити або спростувати факт оформлення дозволу на імміграцію в Україну та законність документування посвідкою на постійне проживання гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, викладено прохання також повідомити про отримання дозволу на імміграцію неповнолітніми дітьми: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відомості про яких внесено до посвідки батька.

Листом від 30.12.2014 року Управління ДМС України в Чернігівській області повідомило ГУ ДМС України в Одеській області про те, що стосовно громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно 12.10.2012, згідно п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію», УДМС України в Чернігівській області прийнято рішення № 74.01-2000 про надання дозволу на іммгірацію та 12.10.2012 документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 строком дії до безстроково. Направлено Висновок про перевірку законності надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання громадянина Азербайджану ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку від 30.12.2014 року начальником відділу у справах іноземців, осіб без громадянства та протидії нелегальній міграції УДМС України в Чернігівській області Шаль Г.О., здійснена перевірка законності надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджану, за результатом якої дійшов таких висновків:

зважаючи на те, що за матеріалами справи № 155, виконані всі умови надання заявнику дозволу на імміграцію в Україну відповідно до Закону України «Про імміграцію», вважати громадянина Азербайджану ОСОБА_1 таким, що отримав дозвіл на імміграцію в Україну відповідно до пункту першого частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію»;

документування громадянина Азербайджану ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 визначити таким, що у повній мірі відповідає законодавству України;

висновок за перевіркою скласти в двох примірниках, перший скерувати до особової справи № 155, другий направити до ГУДМС України в Одеській області.

12.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання.

13.09.2017 ОСОБА_1 отримав посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_4 .

У червні 2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДМС в Одеській області з заявою-анкетою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із непридатністю посвідки для подальшого використання.

Листом від 09.06.2022 року Головне управління ДМС України в Одеській області звернулось до Управління ДМС у Чернігівській області з проханням здійснити перевірку та надати на адресу ГУ ДМС в одеській області копію дозволу на імміграцію заявника, а також довідку за результатами перевірки матеріалів справи про законність документування посвідкою на постійне проживання ОСОБА_1 .

04.10.2022 року головним спеціалістом відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Чернігівській області Дубровських О. В., розглянувши на виконання пунктів 21-22 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (зі змінами, далі - Порядок провадження), матеріали справи про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки Гусейнову ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із надходженням запиту Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо звернення громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 із заявою про обмін посвідки на постійне проживання, склав висновок, в якому встановлено:

«До УДМС України в Чернігівській області 09.06.2022 надійшов лист №5100.5.3/9176-22 від Головного управління ДМС України в Одеській області, щодо здійснення перевірки справи про надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він звернувся до Головного управління ДМС України в Одеській області з приводу обміну посвідки на постійне проживання в Україні отриманої ним в Чернігівській області.

Так, УДМС України в Чернігівській області здійснено перевірку законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянина Азербайджанської Республіки Гусейнова ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Громадянин Азербайджанської Республіки Гусейнов ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув в Україну 29.05.2012 відповідно штампу перетину державного кордону по паспорту НОМЕР_5 від 06.12.2007 строком дії до 06.12.2017 виданий МВС, разом із неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

03.08.2012 громадянин Азербайджанської Республіки Гусейнов ОСОБА_12 звернувся до Новозаводського РВ у м. Чернігові УДМС у Чернігівській області із заявою надання дозволу на імміграцію в Україну разом із неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки він перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 від 11.07.2010, актовий запис № 286 від 20.07.2011).

Також у матеріалах справи знаходиться заява матері ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянки Азербайджанської Республіки про згоду на отримання неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянства України, з правом виїзду за кордон, та також згоду на прописку (реєстрацію) та постійне проживання неповнолітніх дітей разом із батьком - ОСОБА_1 на території України, засвідчену нотаріально. Але згоду на імміграцію в Україну її неповнолітніх дітей вона не давала.

Підрозділом було сформовано справу та направлено до УДМС України в Чернігівській області для подальшого розгляду.

Після проведення перевірок, передбачених пунктами 12-14 Порядку провадження, та за відсутності інформації щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію УДМС України в Чернігівській області 12.10.2012 прийнято рішення №74.01-2000 про надання дозволу на імміграцію в Україну строком дії до 19.10.2018 громадянину Азербайджанської Республіки Гусейнову ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його неповнолітнім дітям: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , копію якого направлено заявникові протягом двох тижнів.

12.10.2012 громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Новозаводського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області із заявою про оформлення посвідки на постійне проживання на підставі вищевказаного дозволу на імміграцію в Україну. Підрозділом було сформовано справу та направлено до УДМС України в Чернігівській області для подальшого розгляду.

УДМС України в Чернігівській області 12.10.2012 документовано громадянина Азербайджанської Республіки Гусейнов ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 строком дії до «безстроково», до якої була внесена інформація про дітей, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

03.04.2013 громадянин Азербайджанської Республіки Гусейнов ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та вибув до м. Одеса.

18.12.2014 УДМС України в Чернігівській області отримано запит ГУ ДМС України в Одеській області з приводу підтвердження факту надання дозволу на імміграцію в Україну та законність документування посвідкою на постійне проживання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки до ГУ ДМС України в Одеській області звернулась громадянка Азербайджанської Республіки ОСОБА_14 з приводу оформлення дозволу на імміграцію в Україну, чоловік якої громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 іммігрант.

УДМС України в Чернігівській області листом № 74.01/05-2088 від 30.12.2014 було підтверджено всі вказані вище факти та надано висновок про перевірку законності надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В ході додаткової перевірки матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 УДМС у Чернігівській області була встановлена відсутність актового запису №286 від 20.07.2011 про шлюб між громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_15 ОСОБА_16 та ОСОБА_7 у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян (далі - Державний реєстр).

Так 17.06.2022 УДМС у Чернігівській області направлено запит №7401.5-2485/74.2-22 до Одеського міського ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо підтвердження/спростування факту видачі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , видане 20.07.2011 відділом ДРАЦС Одеського міського управління юстиції, зроблений відповідний актовий запис №№286 від 20.07.2011 на ім`я ОСОБА_1 , а також підтвердити/спростувати факт реєстрації шлюбу (у разі наявності його розірвання).

УДМС у Чернігівській області 17.08.2022 за вх. № 2889/1/7401-22 отримано відповідь від Управління Державної реєстрації відділу ДРАЦС в Одеській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 10615/06.2-29 від 03.08.2022 у якому, крім іншого, зазначено, що за результатами проведеної перевірки по першим примірникам первинних та поновлених актових записів цивільного стану, які зберігаються у відділах державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в Одеській області, у тому числі за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актових записів про шлюб, розірвання шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з часу досягнення шлюбного віку ним по теперішній час не виявлено.

Таким чином, УДМС у Чернігівській області було встановлено, що під час подання заяви та підтверджуючих документів для отримання дозволу на імміграцію в Україну в заявника не було на те законних підстав, які передбачені статтею 4 Закону України «Про імміграцію», крім того громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_15 ОСОБА_11 , 28.06.1977 подав про себе свідомо неправдиві відомості.

За даними інформаційної підсистеми «Облік іноземців та біженців» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами встановлено, що ГУДМС України в Одеській області 13.09.2017 було документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_4 та 30.06.2022 № НОМЕР_2 громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

02.07.2019 ГУДМС України в Одеській області було документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_7 громадянина Азербайджанської Республіки- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та 04.11.2019 № НОМЕР_8 громадянина Азербайджанської Республіки Гусейнзаде ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

21.08.2015 ГУДМС України в Одеській області було документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_9 громадянка Азербайджанської Республіки ОСОБА_14 .

На підставі вищевикладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», пунктами 21-22 Порядку провадження, підпунктом 1 пункту 64, підпунктом 4 пункту 72 Порядку оформлення вирішено:

1. Скасувати дозвіл на імміграцію в Україну № 74.01-2000 від 12.10.2012 громадянину Азербайджанської Республіки Гусейнову ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із дітьми, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», скасувати та визнати такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 12.10.2012 на підставі п. п. 4 п. 72 Порядку оформлення.

2. Направити копію рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянам Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

3. Направити повідомлення щодо рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки Гусейнову ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із дітьми, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до:

- Держприкордонслужби;

- ДМС України;

- ГУ ДМС, УДМС в областях та ЦМУ у м. Києві та Київської області щодо вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію»;

- ГУ ДМС України в Одеській області щодо вжиття заходів відповідно до підпункту 1 пункту 64, підпункту 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, відносно громадян Азербайджанської Республіки Гусейнова ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- ГУДМС України в Одеській області стосовно громадянки Азербайджанської Республіки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо вжиття заходів передбачених законодавством України.»

04.10.2022 року Управлінням ДМС України в Одеській області прийнято рішення №27-Д про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 12.10.2012 громадянину Азербайджанської Республіки Гусейнову ОСОБА_10 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також в рішенні від 04.10.2022 №27-Д зазначено, що видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 12.10.2012 року скасована та підлягає вилученню.

05.10.2022 до ГУ ДМС в Одеській області надійшов лист №7401.5/10890-22 від УДМС в Чернігівській області, в якому, зокрема, зазначено про необхідність вжити заходів відповідно до підпункту 1 пункту 64, підпункту 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, відносно громадян Азербайджанської Республіки Гусейнова ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

19.10.2022 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийняв рішення №51032500052377 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 , яка видана ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.10.2022 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийняв рішення №51032500052389 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_7 , яка видана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

19.10.2022 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийняв рішення №51032500052393 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_8 , яка видана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з матеріалів справи копія вказаного висновку та копія оскаржуваних рішень разом з супровідним листом №7401.5-4939/74.2.2-22 від 05.10.2022 року скеровувались 05.10.2022 року рекомендованим листом №1401305993024 на адресу ОСОБА_1 , однак повернулись без вручення.

Не погоджуючись із зазначеним, позивачі звернулись до Одеського окружного адміністративного суду із позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено. Що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 2 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про імміграцію» особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

За правилами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України.

Приписами ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III (далі - Закон № 2402-III) визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

За приписами пунктів 21-25 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

В силу вимог п. 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок № 1983) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Пунктом 22 Порядку № 1983 визначено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до підпункту 1 п.1 ст.64 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Порядку № 1983 документи, які були подані позивачем для отримання дозволу на імміграцію, були перевірені територіальним підрозділом відповідача, який приймав документи позивача, перевіряв їх справжність та відповідність вимогам законодавства, та відповідач прийняв рішення про надання дозволу на імміграцію.

Так, судом встановлено, що УМВС України у Чернігівський області надаючи дозвіл на імміграцію в Україну від 12.10.2012 року №74.01-2000 встановило, що позивач має право на імміграцію та отримання посвідки на постійне проживання, у зв`язку з документальним підтвердженням підстав передбачених Законом України «Про імміграцію», а саме п.1 ч.3 ст. 4 вказаного Закону, як особа, що перебуває у шлюбі з громадянкою України понад 2 роки.

При цьому, за період з 2012 року до прийняття оскаржуваного рішення, не виникало нових обставин, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію від 12.10.2012 року.

Отже, компетентний орган, при прийнятті рішення про надання Позивачу дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, проводив необхідну перевірку поданих документів та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав не виявив.

Судом встановлено, що спірне рішення ГУ ДМС України в Одеській області прийнято на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», яке мотивоване тим, що позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, а саме, що під час подання заяви та підтверджуючих документів для отримання дозволу на імміграцію в Україну в заявника не було на те законних підстав, які передбачені статтею 4 Закону України «Про імміграцію», крім того громадянин Азербайджанської Республіки Гусейнова ОСОБА_11 , 28.06.1977 подав про себе свідомо неправдиві відомості щодо перебування у шлюбі з громадянкою України.

Проте, матеріалами судової справи встановлено, що відповідачем не надано суду копій рішень судів, якими позивача визнано винним у вчиненні відповідних правопорушень, а саме підробці документів, що є кримінально караним діянням.

Обґрунтованими є доводи позивача, що правових підстав для скасування дозволу на імміграцію позивачу у відповідача не було, оскільки дозвіл на імміграцію в Україну позивач отримав на підставі правдивих відомостей, справжніх документів, поданих у належній формі, без наміру приховати будь-яку інформацію, що підтверджується зокрема й тим, що на час прийняття рішення про оформлення дозволу на імміграцію стосовно документів позивача заперечень не було, як і не було заперечень під час обміну посвідки на постійне проживання позивачу у 2017 році, коли також мала місце перевірка матеріалів імміграційної справи останніх.

Також суд враховує, що Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 260/5694/22 зазначено, що Порядок № 1983 передбачає своєрідний алгоритм дій органів ДМС задля прийняття обґрунтованого рішення.

Колегія суддів Верховного Суду погодилася з тим, що вказана норма Порядку № 1983 не містить імперативних приписів щодо запитування органом ДМС додаткової інформації чи запрошення іммігранта для надання ним пояснень. Проте, саме органи ДМС, володіючи дискрецією щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини. Це дасть змогу визначити чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді скасування дозволу на імміграцію. Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.

Отже, орган ДМС при прийнятті рішення повинен виходити із конкретних обставин, а також оцінити чи є достатньою наявна у нього інформація для прийняття відповідного рішення з огляду на те, які наслідки воно матиме для іммігранта.

З аналізу вказаної норми вбачається, що функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 820/2262/17, особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.

Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 820/2262/17, від 30 липня 2020 року у справі № 824/875/19-а, від 02 грудня 2021 року у справі № 120/1859/19-а.

Разом з тим, відповідачем у даній адміністративній справі, в порушення вищевказаних приписів, до суду будь-яких доказів надіслання (вручення) позивачу запрошення про надання пояснень та відповідних документів, надано не було.

Суд зазначає, що за змістом частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" органи ДМС не зобов`язані, а мають право скасовувати наданий дозвіл на імміграцію при наявності тих чи інших обставин, які можуть бути розцінені як підстави для його скасування. У цьому питанні уповноважений орган наділений дискреційними повноваженнями, які передбачають право самостійного вибору варіанту поведінки чи прийняття рішення. Відповідно, це дозволяє уповноваженому органу об`єктивно оцінити обставини, які є підставою для можливого скасування дозволу, а також обставини, що настали після отримання особою дозволу на імміграцію, та прийняти пропорційне рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи та цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Необхідність пропорційного прийняття рішення обумовлена як законодавством України, так і практикою Європейського суду з прав людини. Згідно з практикою Європейського суду по правам людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання або обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка вирішення органу влади повинна бути чіткою та зрозумілою, як і можливі наслідки.

Європейський суд з прав людини також підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. (Рішення від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04).

Відтак, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч частини другої статті 77 КАС України не доведено належними та допустимими доказами факту свідомого зазначення позивачем неправдивих відомостей у його заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Суд звертає увагу, що навіть якщо в 2012 році позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на тимчасове проживання в Україні позивачу та його неповнолітнім дітям оформлено через помилку або зловживання посадових осіб суб`єкта владних повноважень, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на особу (позивача у справі) є неприпустимим.

Тому суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області № 27-Д від 04.10.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 12.10.2012 року та рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання виданої громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняті відповідачами за відсутності установлених законом підстав та всупереч наданим повноваженням.

З огляду на викладене, протиправними та такими, що підлягають скасуванню є і рішення Головного управління ДМС в Одеській області від 19.10.2022 №51032500052389 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_7 від 02.07.2019 року виданої громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 19.10.2022 №51032500052393 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_8 від 04.11.2019 року, виданої громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як похідні.

Стосовно вимог зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14, від 01.03.2018 року у справі 826/22282/15, від 13.06.2018 року у справі 815/6768/15.

З урахуванням вищевикладеного дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідки на постійне місце проживання громадянам Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, надавши оцінку наявним доказам та поясненням в їх сукупності суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачами при поданні позову сплачений судовий збір в розмірі 4294,40 грн. за квитанцією від 27.11.2023 року.

Враховуючи викладене, та те що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДМС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 3 220,8 грн. та стягнення з Головного управління ДМС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 291, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задвольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області № 27-Д від 04.10.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 12.10.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 19.10.2022 №51032500052377 про скасування посвідки на постійне проживання виданої громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати поновити посвідку № 900074340 від 30.06.2022 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 19.10.2022 №51032500052389 про скасування посвідки на постійне проживання виданої громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати поновити посвідку № 900014512 від 02.07.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 19.10.2022 №51032500052393 про скасування посвідки на постійне проживання виданої громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов`язати поновити посвідку №900024454 від 04.11.2019 року.

Стягнути з Головного управління ДМС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 3 220,8 грн.

Стягнути з Головного управління ДМС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2 ),

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_2 ),

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 37804450, адреса: вул. Шевченка, 51-а, м. Чернігів, 14013)

Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, адреса: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014)

Суддя П.П.Марин