Постанова

від 07.03.2024 по справі 480/4617/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 р. Справа № 480/4617/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/4617/23

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації

про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду, в якому просила суд:

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації середній заробіток за затримку виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 у сумі 121 346 грн. 62 коп.

В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року в справі № 480/13835/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду 05 квітня 2023 року, було, зокрема, поновлено позивача на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації з 16.11.2021 року та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому, даним рішенням було допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Проте лише 03.05.2023 наказом Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації № 20-К на виконання рішення суду позивача було поновлено на посаді. А тому, на думку позивача, остання має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, починаючи з 30.09.2022 року по 02.05.2023 року у розмірі 121 346,62 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (вул. Прокоф`єва, 38, м. Суми, Сумська область, 40016, код ЄДРПОУ 39399524) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 за період з 30.09.2022 року по 02.05.2023 року у сумі 122 953,86 грн. (сто двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят три гривні 86 коп.).

Звернуто до негайного виконання рішення в частині присудження виплати з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації середнього заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 за один місяць в сумі 11 652,52 грн. (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні 52 коп.).

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (вул. Прокоф`єва, 38, м. Суми, Сумська область, 40016, код ЄДРПОУ 39399524) суму судового збору у розмірі 1213,47 грн. (одна тисяча двісті тринадцять гривень 47 коп.).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що судом першої інстанції не враховано об`єктивність причин затримки виконання Департаментом судового рішення, зупинення перебігу строку, відповідно до ст. 254 КАС України. Зауважив, що відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» структура Департаменту визначається головою Сумської обласної державної адміністрації в межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідної місцевої державної адміністрації, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З метою виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації Департамент неодноразово звертався до голови Сумської обласної державної адміністрації - керівника обласної військової адміністрації з проханням розглянути питання щодо збільшення граничної чисельності працівників Департаменту та фінансування на одну одиницю.

Враховуючи особливості внесення змін до структур обласних державних адміністрацій під час дії воєнного стану, вимогами обов`язкового погодження з Генеральним штабом Збройних Сил України рішення щодо збільшення граничної чисельності працівників Департаменту не прийнято.

Крім того зазначив, що введення до структури та штатного розпису Департаменту посади заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, з метою виконання рішення суду, тягне за собою збільшення граничної чисельності працівників Департаменту, що недопустимо під час оптимізації державної служби викликаної воєнним станом і вимогами воєнної економіки, а також призводить до порушення вимог пункту 3 статті 6 Закону України «Про державну службу», якою передбачено що кількість посад державної служби категорії «А» і «Б» в державному органі повинна становити не більше третини його штатної чисельності.

На сьогодні штатна чисельність Департаменту становить 25 посади, із них 23 посади державних службовців, з яких 7 посад відносяться до категорії «Б», вакантні посади відсутні.

Посада заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної, позашкільної освіти та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації відноситься до категорії «Б». Додаткове введення зазначеної посади до структури та штатного розпису Департаменту є порушенням вимог статті 6 Закону України «Про державну службу».

Крім того, Департаментом, за час затримки виконання рішення суду, до Сумського окружного адміністративного суду подано ряд заяв щодо роз`яснення судового рішення. За результатами розгляду заяв Департаменту про роз`яснення рішення Сумського окружного адміністративного суду за справою № 480/13835/21 було відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, але цей факт судом першої інстанції не враховано, період подання заяв про роз`яснення судового рішення від 30.09.2022, 11.10.2022, 08.11.2022, 02.12.2022 та 16.12.2022, копії яких було надано суду першої інстанції, враховано під час нарахування заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 всупереч вимогам статті 254 КАС України.

Крім того, під час вирішення питання щодо збільшення структури Департаменту та введення посади заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної, позашкільної освіти та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 двічі пропонувалося поновитися на рівноційній роботі (посаді) шляхом направлення листів за місцем мешкання останньої. Пропозиції направлено листом від 25.11.2022 та рекомендованим листом від 13.12.2022. ОСОБА_1 відповіді Департаменту не було надано.

З урахуванням викладеного, причини затримки виконання Департаментом судового рішення є поважними та об`єктивними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації. Зокрема: визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 15 листопада 2021 року № 136-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації з 16.11.2021 року; стягнуто з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 179 207,26 грн. (а.с. 13-22).

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягало негайному виконанню.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 року по справі № 480/13835/21, наказом Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 03.05.2023 року № 20-К, зокрема, скасовано наказ Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 15.11.2021 № 136-К «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної Середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації з 16 листопада 2021 року (а.с. 42).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 30.09.2022 року по 02.05.2023 року. Належним способом захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є стягнення з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 за період з 30.09.2022 року по 02.05.2023 року у сумі 122 953,86 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому нормами п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, законодавством передбачено обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

За правилами ч.ч. 1 та 8 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі (постанова від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16).

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення (постанова Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №243/2748/16-ц).

Аналіз положень статті 236 КЗпП України свідчить про те, що цією нормою закону установлено фінансову санкцію у вигляді виплати середнього заробітку за невиконання рішення про поновлення на роботі через винну бездіяльність роботодавця. При цьому законодавець, з огляду на імперативний припис щодо негайного виконання судового рішення, установлений статтею 235 КЗпП України і одночасно закріплений у статті 371 КАС України, виходив з того, що будь-яка протиправна/винна бездіяльність з боку роботодавця є підставою для здійснення таких виплат незаконно звільненому працівнику, незалежно від причин невиконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.

Дана позиція суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 06 липня 2023 року по справі № 1.380.2019.002126 та від 05 жовтня 2023 року по справі № 340/693/22

При цьому Верховний Суд неодноразово вказував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період (постанови від 8 вересня 2020 року у справі №810/2837/18, від 21 лютого 2023 року у справі №380/10648/21).

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 в частині поновлення позивача на посаді було виконано Департаментом освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації лише 03.05.2023 року, що підтверджується наказом Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 03.05.2023 року № 20-К (а.с. 42).

Враховуючи те, що рішення суду від 29.09.2022 року про поновлення позивача на посаді виконане відповідачем шляхом прийняття наказу лише 03.05.2023 року, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що період з 30.09.2022 року по 02.05.2023 року, який також зазначено позивачем у позовній заяві, є часом затримки в поновленні позивача на посаді згідно з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21.

Відтак, позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 30.09.2022 року по 02.05.2023 року.

Щодо суми середнього заробітку, нарахованої позивачем за період з 30.09.2022 року по 02.05.2023 року у розмірі 121 346,62 грн., суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути середній заробіток за затримку виконання рішення суду у розмірі 121 346,62 грн. При цьому в позовній заяві, позивач зазначив, що період затримки виконання рішення суду становить всього 151 робочий день (з 30.09.2022 року по 02.05.2023 року), а отже середній заробіток за час затримки виконання рішення суду становить 121 346,62 грн. (803,62 грн. (середньоденна заробітна плата * 151 робочий день затримки).

Проте, даний розрахунок не відповідає правильній сумі стягнення з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок №100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

За змістом абзацу 4 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обраховувати, виходячи з розрахунку робочих днів.

Судом встановлено, що рішення суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 було виконано Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації 03.05.2023, тобто затримка виконання рішення суду становить 153 робочих днів (2022 рік - 66 дні, 2023- 87 днів).

При цьому судом враховано, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022, воєнний стан продовжений до 25.04.2022.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України №2212-IX від 21.04.2022, воєнний стан продовжений до 25.05.2022.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України №2263-IX від 22.05.2022, воєнний стан продовжений з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України № 2500-IX від 15.08.2022, воєнний стан продовжений з 05 годин 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Надалі, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хв. 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 20.05.2023 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 26.07.2023 року № 451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст.1 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, від 15 березня 2022 року № 2136-IX, який набрав чинності 24.03.2022, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України (ч.2). У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом (ч.3).

Відповідно до ч.6 ст.6 вказаного Закону, у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 встановлений розмір середньоденної заробітної плати позивача в сумі 803,62 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 30.09.2022 року по 02.05.2023 року, суд виходить із середньоденної заробітної плати у розмірі 803,62 грн.

Таким чином середній заробіток за час затримки виконання рішення суду становить - 803,62 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) * 153 робочих днів (час затримки виконання рішення суду з 30.09.2022 року по 02.05.2023 року (включно)) = 122 953,86 грн.

Водночас з відзиву на позовну заяву суд вбачає, що відповідач не погоджується з вимогою позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за затримку виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 в сумі 121 346 грн. 62 коп., лише з тих підстав, що ОСОБА_1 не враховано обов`язкове відрахування обов`язкових платежів.

Надаючи оцінку зазначеним твердженням відповідача, суд першої інстанції правомірно вказав на наступне.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України.

В підпункті 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

При цьому за приписами підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Отже обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), а відтак, визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача, про що також самостійно зазначено представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку, належним способом захисту прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, є стягнення з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 за період з 30.09.2022 року по 02.05.2023 року у сумі 122 953,86 грн.

Водночас згідно з пунктом другим частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно допустив до негайного виконання рішення суду у частині присудження виплати з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації середнього заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21 за один місяць в сумі 11 652,52 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що причини затримки виконання Департаментом судового рішення є поважними та об`єктивними, оскільки з огляду на імперативний припис щодо негайного виконання судового рішення, установлений статтею 235 КЗпП України і одночасно закріплений у статті 371 КАС України, будь-яка протиправна/винна бездіяльність з боку роботодавця є підставою для здійснення виплати середнього заробітку за невиконання рішення незаконно звільненому працівнику, незалежно від причин невиконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.

Беручи до уваги викладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року по справі № 480/4617/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі № 480/4617/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва