Постанова

від 07.03.2024 по справі 160/20619/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/20619/23(суддя Коренев А.О., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі №160/20619/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Трейд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Трейд» 10 серпня 2023 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 20.07.2023р.:

№ 0190860713 по нарахуванню ПДВ в сумі 1081035,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 270 258,75 грн. за заниження податкового зобов`язання по декларації з ПДВ за березень 2023 року на суму 1 081 035,00 грн.;

№ 0190870713 по нарахуванню податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 556 648,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 139162,00 грн. за декларування від`ємного значення з ПДВ з вересня 2022 року по березень 2023 року - зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2023 року у розмірі 556 648,00 грн.;

№ 0190890713 по нарахуванню штрафу в сумі 3400,00 грн. за відсутність у березні 2023р. реєстрації податкових накладних (граничні терміни реєстрації податкових накладних) на загальну суму обсягу постачання 5647095,00 грн. по нарахуванню податкових зобов`язань на суму не підтверджених залишків товару при проведені інвентаризації;

та № 016890713 від 07.07.2023р. по нарахуванню штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 2040,00 грн. за несвоєчасне надання в повному обсязі документів до перевірки.

Визнати узгодженим бюджетне відшкодування ТОВ «Бі Трейд» від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2023 року у розмірі 556 648,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо порушення позивачем норм податкового законодавства викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірка ТОВ «Бі Трейд» № 2198/04-36-07-13-05/38593352 від 13.06.2023 року суперечать об`єктивній реальності та ґрунтуються на припущеннях.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20 липня 2023 року № 0190860713, № 0190870713, № 0190890713.

У задоволені позову в іншій частині відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року суд стягнув на користь ТОВ «Бі Трейд» судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відтворює зміст акта перевірки та зміст відзиву на позов.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви про стягнення судових витрат відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що складані на підтвердження надання правової допомоги документи на думку відповідача містять недоліки та вони не підтверджують будь які дії в рамках судового провадження. З них неможливо встановити, що такі витрати були фактично неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції, позивач посилаючись на її необґрунтованість, не зазначення відповідачем того з якими висновками суду першої інстанції він не погоджується, формальним викладенням змісту акта перевірки просить у її задоволені відмовити рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційних скарг, пояснення представника позивача, який заперечував щодо їх задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бі Трейд» від 17 травня 2023 року №2467-п, та направлень від 24 травня 2023 року № 3344, № 3345 на підставі п. 191. 1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 69.2 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ « Бі Трейд» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 556 648 грн., у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у сумі 556 648 грн., з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки Головним управління ДПС у Дніпропетровській області складено акт перевірки № 2198/04-36-07-13-05/38593352 від 13.06.2023 року (далі акт перевірки). Відповідно до висновку цього акта перевірки встановлено порушення:

п.189.1 ст.189, пп. г) п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України ТОВ «Бі Трейд», в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань по деклараціям з ПДВ за період з вересня 2022 року по березень 2023 року на загальну суму 5 197 650 грн., у тому числі: вересень 2022 - 581856 грн; жовтень 2022 - 596 482 грн. листопад 2022- 521 691 грн.; грудень 2022 - 682 178 грн.; січень 2023 - 953 274 грн., лютий 2023 - 732 750 грн., березень 2023 - 1 129 419 грн.

У зв`язку з тим, що підприємство декларувало від`ємне значення з податку на додану вартість з вересня 2022 року по березень 2023, то підлягає:

- донарахуванню податок на додану вартість на загальну суму 4 641 002 грн., у тому числі вересень 2022 - 481404 грн., жовтень 2022- 406933 грн. листопад 2022 - 396163 грн. грудень 2022 -710251 грн., січень 2023 - 831 336 грн., лютий 2023 - 733 880 грн. березень 2023 - 1 081 035 грн.

- зменшенню сума заявленого бюджетного відшкодування за березень 2023 року у розмірі - 556 648 грн., в порушення вимог статті 200 Податкового кодексу України.

в порушення пункту 201.10 статті 201 ТОВ «Бі Трейд» не складено і не зареєстровано в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, податкову накладну за товарами/послугами, на податкові зобов`язання з ПДВ за період з вересня 2022 року по березень 2023 року, що несе за собою відповідальність визначену згідно п.120.2 ст.1201 ПКУ.

Позивач скористався своїм правом, та відповідно до п.86.7 ст.87 ПК України, подав 29 червня 2023 року до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких, висновки акта залишено без змін. (т.1 а.с.106-110, 130-138).

На підставі висновків акта перевірки були винесенні податкові повідомлення-рішення від 20.07.2023р.:

№ 0190860713 по нарахуванню ПДВ в сумі 1 081 035,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 270 258,75 грн. за заниження податкового зобов`язання по декларації з ПДВ за березень 2023 року на суму 1 081 035,00 грн.;

№ 0190870713 по нарахуванню податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 556 648,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 139 162,00 грн. за декларування від`ємного значення з ПДВ з вересня 2022 року по березень 2023 року - зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 203 року у розмірі 556 648,00 грн.;

№ 0190890713 по нарахуванню штрафу в сумі 3 400,00 грн. за відсутність у березні 2023р. реєстрації податкових накладних (граничні терміни реєстрації податкових накладних) на загальну суму обсягу постачання 5 647 095,00 грн. по нарахуванню податкових зобов`язань на суму не підтверджених залишків товару при проведені інвентаризації.

Крім того, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акта перевірки від 05.06.2023 року № 1397/04-36-07-13-/38593352, винесено податкове повідомлення-рішення № 016890713 від 07.07.2023р. по нарахуванню штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 2 040,00 грн. за несвоєчасне надання в повному обсязі документів до перевірки.

Законність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, позивачем ТОВ «Бі Трейд» орендується: кондитерський цех за адресою (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 5 (загальна площа 350 кв.м.), офіс (51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Республіканська, буд. 9а, офіс 412В, склад (51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Залізнодорожня, буд. 2-А); перебуває в користуванні: Отсадочна машина», дві «Печі ротаційних, Тестомес, Глазувальна машина МГД-600, Тунель охолодження ХТН-600, Ємкість темлерувальна ТЗ- 250, Котел варочний КВ-250, Інше додаткове обладнання: трубопровід з автоматичною системою перекачки глазурі, Транспортер, Відсадна машина ДАС- 600, Котел варочний КВ- 250, Горизонтальна пакувальна машина типу флоупак, Транспортер збору продукту ЗТ-600.

У позивача наявне Рішення про Державну реєстрацію потужності від 28.02.2020 р. ТОВ «БІ ТРЕЙД" реєстраційний номер потужності г-UА-04-23-4093. вул, Автотранспортна, 5, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49089; укладено Ліцензійні договори на використання товарної марки «Лапотушка», товарного знака «Рідне Дніпро»; здійснювалися експортні операції (країна - Латвія) продукції власного виробництва під торговою маркою «Лапотушка»; закуповувались сировині матеріали, енергоносії і т.д. в значних обсягах; наймалися і працювали кваліфіковані працівники в кількості 17 чоловік (штатний розпис досліджувався під час перевірки) яким платилася заробітна плата і податки та збори з неї.

Видами діяльності підприємства є оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання, неспеціалізована оптова торгівля, виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Крім того, позивачем, на спростування висновків в акті перевірки, до суду наданні первинні документи, у тому числі обороти рахунків 631, 362 що підтверджують придбання позивачем цукру, муки, амонію (вуглеамонійної солі харчової), повидла яблучного, маргарину молочного, солі, соди, кориці, ароматизатору харчового «Ванілін» і т.ін. продуктів та упаковочних матеріалів призначених для їх використання в операціях виготовлення продукції, яка в подальшому була реалізована, що саме є господарською діяльністю платника податку (т.3 а.с.3-220).

Проте відповідачем не наведено обґрунтувань, у зв`язку з чим не було враховано такі документи, та у чому полягає їх не відповідність.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Бі Трейд» будь-яких ознак проведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідач не зміг дослідити фактичне виробництво печива, як власного виробництва, так і того, яке придбається для використання у процесі виробництва, що призвело к висновку щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з вересня 2022 по березень 2023 року на загальну суму 5197650, 00 гривень, та необхідності реєстрації податкових накладних.

Також вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що сама по собі наявність або відсутність окремих регістрів бухгалтерського обліку, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у податковому кредиті, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, враховуючи зазначені обставини та дослідивши обставини викладені в акті перевірки згідно з якими контролюючий орган не заперечує, що ТОВ «Бі Трейд» в спірний період виробило та поставило продукцію власного виробництва - Готові борошняні кондитерські вироби: Печиво в асортименті та Готові харчові продукти з вмістом какао, кондитерські вироби з цукру, з вмістом какао до країни - ЛАТВІЯ за вересень 2022 року на загальну суму 602 490,00 грн., за жовтень 2022 року на загальну суму 1 143 552,00 грн., за листопад 2022 року на загальну суму 600 630,00 грн., за січень 2023 року на загальну суму 731 337,00 грн., за березень 2023 року на загальну суму 570 696,00 грн., що підтверджено відповідними вантаженими митними деклараціями (т.1 а.с.27-30, т.3 а.с.192-224). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нарахування ПДВ в сумі 1 081 035,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій штрафу) в сумі 270 258,75 грн. за заниження податкового зобов`язання по декларації з ПДВ за березень 2023 року на суму 1 081 035,00 грн., а також безпідставне зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2023 року у розмірі 556 648,00 грн, є протиправним, а тому податкові повідомлення-рішення від 20.07.2023р. № 0190860713 та № 0190870713 є протиправними та підлягають скасуванню.

Також колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 20.07.2023р. № 0190860713 винесеного на підставі акта перевірки, від 19.07.2023 року, доказів складання якого суду надано не було та заперечень відносно чого в апеляційній скарзі не зазначено.

Вирішуючи питання щодо застосування до позивача штрафу в сумі 3 400,00 грн. за «відсутність у березні 2023 р. реєстрації податковій накладних, суд першої інстанції правильно зазначив, що платник податків датою здійснення відповідного запису на митній декларації посадовою особою митного органу, засвідченого печаткою або ЕЦП ТОВ «Бі Трейд», будучи експортером, склало відповідні податкові накладні з експорту товарів власного виробництва з ПДВ за нульовою ставкою і зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, діючим податковим законодавством України не передбачено обов`язку платника податків нараховувати податкові зобов`язання на суму залишків товару при проведені інвентаризації і, відповідно, виписувати та реєструвати податкові накладні на суму залишків за ставкою ПДВ 20%.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставного нарахування штрафу позивачу в сумі 3 400,00 грн., та як наслідок протиправності та необхідності скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2023р. № 0190890713.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 16.11.2022 року прийнятої у справі 922/1964/21, гонорар може встановлюватися у фіксованому розмірі або погодинній оплаті. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу, представником позивача надано суду: копію договору про надання правової допомоги № 65/юо-0821 від 05.08.2021 р., укладеного між ТОВ «Бі Трейд» з Адвокатським об`єднанням «Федоренко, Сологуб і партнери», копію Ордеру № 1218801 від 10.08.2023, рахунки на оплату № 106 від 30.06.2023 р., № 166 від 29.09.2023 р., № 188 від 31.10.2023 р., платіжні інструкції № 8976 від 04.07.2023 р., № 9315 від 06.10.2023 р., № 15/11/2023 від 15.11.2023 р. та акт надання послуг № 188 від 22.11.2023 р. на суму 19000,00 грн., яким визначено роботи та послуги наданні позивачу адвокатом, визначена тривалість часу та їх розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).

Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є правомірність податкових повідомлень-рішень, з усталеною судовою практикою, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що визначений розмір гонорару за супроводження у суді першої інстанції такої справи (написання позовної заяви та участь у судовому засіданні) 10000 грн є співмірним зі складністю цієї справи, так як супроводження такої справи не потребувало від адвоката додаткових вмінь та знань, а тому суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність залишення без змін загального розміру присудженої до відшкодування позивачу правничої допомоги у цій справі.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що не впливають на зазначений розмір доводи відповідача щодо невідповідності визначених пунктом 5 Договору №65/юо-0821 від 05.08.2021 авансових внесків у розмірі 50.0 та 100.0 акта №188 від 22.11.2023 року. Рахунок на оплату №106 від 30.06.2023 року містить попередню оплату за не встановлені дії, платіжні доручення про оплату надані з порушенням строків визначених тим самим пунктом 5 договору з огляду на те що позов було подано до суду 16.08.2023, відповідний документ не підтверджує будь які дії в рамках судового провадження 160/20619/23. Платіжні доручення та рахунки на оплату містять неконкретизовано надані послуги.

Наявність недоліків в оформленні в оформленні певних документів не спростовує обставини отримання позивачем правової допомоги у цій справі та її оплати.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначений обов`язок відповідач не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, за необхідне апеляційні скарги відповідача на рішення суду та додаткове рішення залишити без задоволення, так як суд першої інстанції об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законні, обґрунтовані рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі №160/20619/23 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 07 березня 2024 року.

Повне судове рішення складено 07 березня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва