Постанова

від 22.02.2024 по справі 140/34427/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 рокуСправа № 140/34427/23 пров. № А/857/25081/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом Приватного підприємства «БАЙДЕН АВТО» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року (суддя Денисюк Р.С., м.Луцьк),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Приватного підприємства «БАЙДЕН АВТО» (далі ПП) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі Головне управління) в якому просило:

визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 14.11.2023 №57619 (далі Рішення);

зобов`язати Головне управління виключити ПП з ризикових платників податку.

Також позивачем подано клопотання про забезпечення позову в якому ПП просило застосувати заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії Рішення (далі Клопотання).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року Клопотання ПП задоволено. Зупинено дію Рішення до набрання законної сили рішенням суду у цій справі (далі Ухвала суду).

Не погодившись із постановленою ухвалою її оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати таку скасувати та відмовити у задоволенні Клопотання.

В доводах апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції не враховано тої обставини, що позивачем не наведено достатніх доказів в обґрунтування поданої заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову. Окрім того, внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників податків є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжує для нього обов`язкових юридичних наслідків. Включення суб`єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Просив розгляд справи відкласти.

Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд дійшов висновку, що таке не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не наведено жодних причин необхідності відкладення розгляду справи, крім того згідно частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності підприємства у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових відносин та нормалізація ведення господарської діяльності призведе до значних зусиль та витрат. Крім того, суд враховує і ту обставину, що спірне Рішення зачіпає права не тільки позивача, а і його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних останні не мають можливості формувати податковий кредит. позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, тому позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ПП з 18.02.2021 перебуває на обліку в контролюючому органі, як платник податків, основний вид діяльності 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

20.02.2023 Комісія Головного управління прийняла рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 11181 відносно позивача, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків (далі Критерії).

03.11.2023 ПП подало до Головного управління пояснення вих. № 03-11/23 та копії документів щодо невідповідності Критеріям.

Рішенням, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 03.11.2023 № 03-11/23, віднесено ПП до пункту 8 Критеріїв.

Частинами першою та другою статті 150 КАС встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Перелік заходів забезпечення позову, наведений у частині першій статті 151 КАС, є вичерпний. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами і адміністративний суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, але з урахуванням в обов`язковому порядку співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (положення частини другої статті 151 КАС).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Отже, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору, а також мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, зазначені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як видно з матеріалів справи, Рішення Головного управління про віднесення платника до переліку ризикових, стосовно дії якого суд першої інстанції застосував заходи забезпечення позову, прийнято на підставі Порядку №1165.

Своєю чергою відповідно до положень Порядку №1165 єдиним негативним наслідком для позивача від рішення про його відповідність Критеріям може бути лише зупинення реєстрації податкової накладної, проте, указаний Порядок передбачає чіткий механізм реєстрації зупинених податкових накладних у разі надання платником податків, за його бажанням, відповідних пояснень та документів до них.

Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування унеможливлює подальшу реєстрацію цих документів податкової звітності.

Також, зважаючи на положення пункту 5 Порядку №1165 перевірка відповідності платника податків критеріям ризиковості здійснюється щоразу за наслідками подання для реєстрації податкової накладної незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, оскільки такий захід моніторингу і платника податку, і податкової накладної передбачений законом.

Висновки суду першої інстанції, що невжиття таких заходів, як зупинення дії оскаржуваного позивачем Рішення, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для господарської діяльності ТОВ та інших добросовісних платників податків не підтверджені оцінкою судом будь-яких доказів. Так само в Ухвалі суду не зазначено на підставі яких саме доказів були визнані підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав позивача. Вказані висновки суду засновані лише на письмових доводах позивача, що наведені ним в обґрунтування позову та Заяви.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір без розгляду справи по суті, що всупереч цілям та меті застосування норми статті 150 КАС.

Суд фактично обмежив автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, впроваджений з метою забезпечення превентивного реагування та запобігання потенційному виникненню порушень платниками податкового законодавства та прискорення урегулювання питань з розгляду спорів без звернення до суду для досягнення цілей державної політики, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, на які послався суд в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При цьому апеляційний суд також зазначає, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням положень частини другої статті 150 та частини другої статті 151 КАС, суд апеляційної інстанції визнає висновок суду першої інстанції про забезпечення позову помилковим.

До того ж слід зазначити, що Верховний Суд притримується сталої позиції щодо застосування положень статей 150, 151 КАС, що підтверджується також постановами Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі 240/16158/21, 25 лютого 2021 року у справі №380/5012/20, 8 жовтня 2020 року у справі №280/2284/20, 8 лютого 2024 року у справі № 160/19014/23 але не виключно.

У зазначених постановах Верховний Суд, застосувавши норми статей 150, 151 КАС, дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості та внесення до журналу ризикових платників фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування норми статті 150 КАС.

Відтак, висновок суду першої інстанції про існування визначених у статті 150 КАС обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними з огляду на викладене вище.

Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення) та порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення Заяви, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні клопотання Приватного підприємства «БАЙДЕН АВТО» про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 7 березня 2024 року у зв`язку з відсутністю 23.02.2024 судді Затолочного В.С., перебуванням у відпустці у період з 26.02.2024 по 03.03.2024 судді Гудима Л.Я., перебуванням у відпустці у період з 27.02.2024 по 01.03.2024 судді Качмара В.Я., перебуванням у відпустці у період з 28.02.2024 по 06.03.2024 судді Затолочного В.С.