Ухвала

від 06.03.2024 по справі 160/15964/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 160/15964/23

адміністративне провадження № К/990/8242/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСЕРВІССТРОЙ" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсервісстрой» (далі також - Позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 2 травня 2023 року № 0090970705.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вказав, що:

- належними та допустимими доказами, зокрема, первинними документами не підтверджується виконання робіт (послуг) ТОВ «ДНПФ Соло», по яким суми податкового кредиту сформували спірне від`ємне значення податку на додану вартість;

- спеціальними нормами, які тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, регулють порядок реєстрації податкових накладних, встановлено обов`язок платника податків забезпечити реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Однак, матеріалами справи не підтверджено забезпечення субпідрядником реєстрації двох податкових накладних, складених у лютому та травні 2022 року. З огляду на це є правильними висновки податкового органу щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по цим податковим накладним, які не є зареєстрованими в ЄРПН.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервісстрой» задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №160/15964/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення форми «В» від 02 травня 2023 року № 0090970705. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервісстрой» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 67100 (шістдесят сім тисяч сто) грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервісстрой» в рахунок відшкодування судових витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо наявності підстав для скасування спірного у справі індивідуального акта апеляційний суд вказав, що:

- дослідивши рух активів у процесі виконання спірних господарських операцій, зробила висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДНПФ СОЛО» за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання робіт (послуг), оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності;

- в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом з обставинами діяльності ТОВ «ДНПФ СОЛО», який на думку податкового органу неналежним чином здійснює свою діяльність (не подав фінансову звітність за 2021 рік та 2022 рік, остання реєстрація ТОВ «ДНПФ Соло» податкових накладних здійснена за період грудень 2021 року), що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами;

- хоча податкові накладні № 92 від 14 лютого 2022 та № 170 від 25 травня 2022 року не зареєстровані в Єдиному реєстре податкових накладних, однак суми ПДВ, сплачені у складі вартості придбаних послуг правомірно було включено Позивачем до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду на підставі пункту 32-2 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, який передбачає право включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів.

4 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій.

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У поданій касаційній скарзі скаржник, як на підставу для касаційного оскарження, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Так, Відповідач зазначає, що відсутні судові рішення Верховного Суду з правовою позицією щодо застосування пункту 32-2 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі також - ПК України) у редакціях, що була чинною до 26 травня 2022 року та з 27 травня 2022 року.

Вважає, що оскільки відповідно до спеціальних норм субпідрядник не здійснив реєстрацію податкових накладних, у тому числі до 15 липня 2022 року, то відповідно до загальної норми, визначеної пунктом 198.6 статті 198 ПК України, тільки податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ґрунтувалися не лише на аналізі правових норм, що визначали правила формування податкового кредиту за податковими накладними, незареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Висновки апеляційного суду також ґрунтувались на оцінці податкових наслідків операцій Позивача з ТОВ «ДНПФ Соло». За результатами їх правової оцінки суд вважав такі операції з виконання робіт фактично здійсненими, а наведені Відповідачем аргументи, якими останній підтверджував формування Позивачем необґрунтованої вигоди, - необґрунтованими.

Втім, висновки суду апеляційної інстанції щодо фактичного здійснення операцій між Позивачем та ТОВ «ДНПФ Соло» Відповідач у касаційній скарзі спростовує без зазначення конкретних передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження.

Не наведені й конкретні підстави касаційного оскарження рішення апеляційного суду в частині вирішення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, хоч відповідні доводи і зазначені в касаційній скарзі з посиланням на судову практику.

Суд наголошує, що в касаційній скарзі Відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, однак наведені ним підстави не дають можливість прослідкувати взаємозв`язок з відповідними вимогами касаційної скарги.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із висновками, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню..

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відтак, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСЕРВІССТРОЙ" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська