Ухвала

від 07.03.2024 по справі 160/10166/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 березня 2024 року

м. Київ

справа №160/10166/23

адміністративне провадження № К/990/7838/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів - Шишова О.О., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДОМ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДОМ» (далі - ТОВ «ПРОДОМ») до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Державної податкової служби України, в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) від 27 січня 2023 року №8167571/40297539 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 11 січня 2023 року, складеної ТОВ «ПРОДОМ» (Код ЄДРПОУ 40297539);

- зобов`язати Державну податкову службу України (код за ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 11 січня 2023 року, складену ТОВ «ПРОДОМ» (Код ЄДРПОУ 40297539).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

05 січня 2024 року відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою до суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 295 КАС України

На виконання вимог зазначеної ухвали на адресу Третього апеляційного адміністративного суду засобами поштового зв`язку від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було надіслано письмовий документ, в якому скаржник наводить пояснення стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та ставить питання про поновлення пропущеного строку. Відповідач зазначав про те, що первинна апеляційна скарга подана в строк, однак була повернута. Процесуальний строк був пропущений з підстав неможливості своєчасної сплати судового збору у зв`язку з обмеженим фінансуванням податкового органу, що є поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення та не повинно перешкоджати доступу до правосуддя. Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення. Зазначає, що воєнний стан є об`єктивною та поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.

Так, апеляційний суд зауважив, що аргументи, якими відповідач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення із скаргою, фактично ґрунтуються на неналежному фінансуванні державного органу, що перешкоджало скаржнику вчинити певні процесуальні дії з дотриманням правил закону. Однак ці обставини стосуються організації діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень і не можуть бути розцінені як об`єктивна та непереборна перешкода у реалізації ним права на апеляційне оскарження.

Також апеляційний суд зазначив про те, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Крім того, саме по собі введення в Україні воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення та не зазначення які саме обставини, зумовлені воєнним станом, спричинили перешкоди своєчасному поданню апеляційної скарги.

Апеляційний суд також зауважив, що строк у більш ніж п`ять місяців, з моменту отримання заявником оскаржуваного рішення суду першої інстанції, є досить тривалим, з урахуванням дати подання апеляційної скарги вдруге (05 січня 2024 року), та не може вважатися розумним й оптимальним для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.

Не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року та ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року не переглядалось в апеляційному порядку, у відкритті касаційного провадження на зазначене судове рішення суду першої інстанції слід відмовити.

У частині оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року, Суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДОМ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко