Постанова

від 06.03.2024 по справі 806/1601/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа №806/1601/17

касаційне провадження № К/9901/46283/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді - Мацький Є.М., Шидловський В.Б.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 04.05.2017 №008261302, №008271302.

В обґрунтування позову, Підприємство послалося на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав того, що за актом перевірки від 01.11.2016 №70/06-30-14-01/26193640 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.11.2016 №0023111305, №0023121305, які у подальшому були визнані протиправними та скасовані за рішенням суду у справі №806/49/17, а після набрання судового рішення законної сили контролюючим органом повторно, на підставі того ж самого акту перевірки, прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в той час, коли обставини, які слугували підставою для їх прийняття були предметом розгляду у справі №806/49/17. Також позивач зазначив, що ним не були допущені порушення строків нарахування, утримання та/або своєчасної сплати (перерахування) податків (податку на доходи фізичних осіб і військового збору), у тому числі як податковим агентом, до та під час виплати доходу на користь іншого платника податків, а податковим органом невірно та довільно трактовано положення пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Неправомірним також, на думку позивача, є висновок податкового органу про безпідставне списання підприємством коштів з підзвітних осіб за відсутності підтвердних документів встановленої форми, оскільки додані до авансових звітів документи містять всі необхідні реквізити.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 10.10.2017 позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 04.05.2017 №008261302, №008271302.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом за обумовленим актом перевірки були прийняті податкові повідомлення - рішення, які скасовані за рішенням суду у справі №806/49/17, що є підставою для скасування і даних податкових повідомлень - рішень, як повторно прийнятих.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.02.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017: №0008261302 у частині визначення грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 45,00 грн, штрафу у розмірі 3806,55 грн, пені у розмірі 5,27 грн; №0008271302 у частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 540,00 грн, штрафу у розмірі 67311,85 грн, пені у розмірі 958,38 грн. У задоволенні решти вимог відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову у визначеній судом частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2016 у справі №806/49/17 попри встановлення обставин з приводу виявлених порушень щодо несвоєчасної сплати обов`язкових платежів слугували висновки суду щодо неможливості розмежувати розмір грошового зобов`язання який правомірно та який неправомірно нарахований відповідачем через допущення відповідачем арифметичних помилок при визначенні сум грошового зобов`язання, штрафних санкцій, пені та відсутність достеменних розрахунків. Приймаючи податкові повідомлення-рішення, що є предметом оскарження у даній справі, відповідач усунув виявлені недоліки та надав достеменні чіткі розрахунки визначених сум грошового зобов`язання, штрафних санкцій, пені за фактом кожного з порушень, що дає змогу суду прийняти відповідне рішення по суті кожного із виявлених порушень. Суд зазначив, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у періоді охопленому перевіркою сплачено поза межами строків, визначених переліченими нормативними актами, оскільки грошові кошти, направлені позивачем на сплату поточних грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, в порядку пункту 87.9 статті 87 ПК України були правомірно направлені відповідачем на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Задовольняючи позов в іншій частині позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про безпідставність визначення позивачу штрафної санкції на підставі статті 126 ПК України у визначеній судом частині у зв`язку із закінченням граничного строку її застосування та зазначив, що прострочення сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб не є порушенням вимог статті 127 ПК України.

Позивач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник доводить, що у даному випадку контролюючим органом за актом перевірки від 01.11.2016 №70/06-30-14-01/26193640 було прийнято податкові повідомлення-рішення, які скасовані за рішенням суду у справі №806/49/17, що є підставою для скасування і даних податкових повідомлень-рішень, які безпідставно повторно прийняті контролюючим органом з огляду на неможливість повторного притягнення позивача до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.03.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.03.2024.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку філії "Житомирський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 01.11.2016 №70/06-30-14-01/26193 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:

підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме: встановлено випадки надання працівниками в бухгалтерію підприємства авансових звітів, в яких відсутні достовірні підтвердні документи встановленого зразка, внаслідок чого Підприємству визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 05.05.2016 по 20.06.2016 на суму 2700,00 грн;

підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, внаслідок чого платнику визначено суму податкових зобов`язань по військовому збору за період з 05.05.2016 по 20.06.2016 в сумі 225,00 грн;

підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме, встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб;

підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме, несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору, за що відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1, пункту 129.4 статті 129 ПК України за порушення термінів сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору підприємству нараховано пеню;

пункту 46.1 статті 46, пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, підпунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, а саме, платником допущено помилки в заповненні податкових розрахунків Ф1-ДФ;

пунктів 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (із змінами та доповненнями) щодо проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 15500,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.11.2016: №0023111305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 30962,08 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 2790,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20976,30 грн, пеня в сумі 7195,78 грн; №0023121305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 3139,86 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 232,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2404,95 грн, пеня в сумі 502,41 грн.

За наслідками судового оскарження, вказані податкові повідомлення-рішення були визнані протиправними та скасовані постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 у справі №806/49/17.

У подальшому, після скасування судом вказаних податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом на підставі акта перевірки та згідно з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017у справі №806/49/17, контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017:

№0008261302, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 6077,99 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 232,50 грн, за штрафними санкціями у розмірі 5343,08 грн, пені в сумі 502,41 грн відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України;

№0008271302, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 92654,29 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 2790,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 82668,51 грн, пені в сумі 7195,78 грн відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України.

Судом апеляційної інстанції на підставі розрахунку штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб установлено, що на підставі положень статті 126 ПК України Управлінням застосовано штрафні санкції у розмірах 10%, 20% від суми несвоєчасно сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19643,12 грн та на підставі положень статті 127 ПК України позивачем застосовано штрафні санкції у розмірах 25%, 50%, 75% від суми несвоєчасно сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі на загальну суму 61652,89 грн. Згідно з підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України за порушення термінів сплати податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню у розмірі 6928,21 грн. За фактом виявленого порушення щодо непідтвердження авансових звітів працівників достовірними розрахунковими документами встановленого зразка позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2790,00 грн, нараховано пеню за несвоєчасну сплату донарахованого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 267,57 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1372,50 грн.

З розрахунку штрафних санкцій по військовому збору встановлено, що на підставі положень статті 126 ПК України позивачем застосовано штрафні санкції у розмірах 10%, 20% від суми несвоєчасно сплаченого по військовому збору у розмірі 1433,40 грн. На підставі положень статті 127 ПК України Управлінням застосовано штрафні санкції у розмірах 25%, 50%, 75% від суми несвоєчасно сплаченого військового збору у розмірі на загальну суму 3795,30 грн. Згідно з підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України за порушення термінів сплати військового збору нараховано пеню у розмірі 480,11 грн. За фактом виявленого порушення щодо непідтвердження авансових звітів працівників достовірними розрахунковими документами встановленого зразка на суму 2790,00 грн позивачу донараховано військовий збір у розмірі 232,50 грн. У зв`язку з несвоєчасною сплатою військового збору нараховано пеню в сумі 22,30 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 114,38 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень в частині, що оскаржується, Верховний Суд виходить із такого.

Стосовно доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції скасування судом попередніх податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, який слугував підставою для прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положення статті 60 ПК України, на яку покликається скаржник, як на підставу недопустимості повторного прийняття податкового повідомлення - рішення, встановлює лише перелік випадків за яким податкове повідомлення - рішення вважаються відкликаними, а зокрема - якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України).

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5 статті 60 ПК України).

Водночас, обумовлена норма ПК України не містить застережень з приводу неможливості контролюючого органу в подальшому за фактом виявлених порушень винести податкові повідомлення - рішення у випадку усунення виявлених недоліків за наявності яких такі податкові повідомлення - рішення були скасовані.

Як установлено судом апеляційної інстанції, підставою скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2016 попри встановлення обставин з приводу виявлених порушень щодо несвоєчасної сплати обов`язкових платежів слугували висновки суду щодо неможливості розмежувати розмір грошового зобов`язання який правомірно та який неправомірно нарахований відповідачем через допущення відповідачем арифметичних помилок при визначенні сум грошового зобов`язання, штрафних санкцій, пені та відсутність достеменних розрахунків.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення, що є предметом оскарження у даній справі відповідач усунув виявлені недоліки та надав достеменні чіткі розрахунки визначених сум грошового зобов`язання, штрафних санкцій, пені за фактом кожного з порушень, що дає змогу суду прийняти відповідне рішення по суті кожного із виявлених порушень.

З огляду на те, що оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями у даній справі контролюючий орган фактично усунув недоліки, виявлені судом під час розгляду справи №806/49/17, зокрема, арифметичних помилок при визначенні сум грошових зобов`язань та здійснив розрахунок визначених грошових зобов`язань, колегія суддів не може погодитись із доводами скаржника про неможливість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень саме з підстав скасування судом раніше-прийнятих податкових повідомлень-рішень, з огляду на неможливість розмежування розміру грошового зобов`язання, який правомірно та який неправомірно нарахований відповідачем.

Ураховуючи, що єдиною підставою для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник визначає лише неможливість прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень у цій справі з підстав скасування судом податкових повідомлень-рішень у справі №806/49/17, якій суд апеляційної інстанції надав правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

За правилами частини другої статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова