Постанова

від 19.02.2018 по справі 806/1601/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" лютого 2018 р. Справа № 806/1601/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників: від відповідача- пред. Субіна М.С.; від позивача- пред. Скиданчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2017 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №008261302 , №008271302 від 04.05.2017.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2017року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 04.05.2017 за № 008261302 та № 008271302.

Стягнуто на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області 1600 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначив, що під час судового розгляду справи №806/49/17 за позовом ДП "Житомирський облавтодор" було встановлено порушення в роботі філії "Житомирський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та правильність винесення контролюючим органом податкових повідомлень - рішень згідно ст.126, ст.127 Податкового кодексу України з наявністю арифметичних помилок при нарахуванні контролюючим органом позивачу штрафних санкцій, тому вищевказані податкові повідомлення - рішення були скасовані. Враховуючи наявність факту порушення позивачем податкового законодавства, що підтверджено судовим рішенням у справі №806/49/17 та враховуючи те, що контролюючим органом на основі акту перевірки та постанови Житомирського окружного адміністративного суду проведено перерахунок нарахованих штрафних санкцій, відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення на загальну суму 98731 грн. правомірно. Водночас, зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення не звернув уваги на обставини того, що обумовлені податкові повідомлення - рішення винесені не лише на підставі ст.127 Податкового кодексу України, а і ст. 126 Податкового кодексу України

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами планової виїзної документальної перевірки філії "Житомирський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт №70/06-30-14-01/26193640 від 01 листопада 2016 року (а.с. 9-11).

04.05.2017 відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 01.11.2016 року №70/06-30-14-01/26193640 та постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 по адміністративній справі №806/49/17 винесено податкове повідомлення - рішення:

-№0008261302, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 6077,99 грн. у тому числі: за податковим зобов'язанням - 232,50 грн., за штрафними санкціями 5343,08 грн., та 502, 41 грн. сума пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

-№0008271302, відповідно до якого визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 92654,29 грн. у тому числі : за податковим зобов'язанням 2790, 00 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями 82668,51 грн., та 7195,78 грн. сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

З розрахунку штрафних санкцій (а.с.18) по податку на доходи фізичних осіб вбачається, що на підставі положень ст. 126 ПК України позивачем застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% та 20% від суми несвоєчасно сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19 643,12грн. На підставі положень ст. 127 ПК України позивачем застосовано штрафну санкцію у розмірі 25%, 50%, 75% від суми несвоєчасно сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі на загальну суму 61652,89грн. Згідно п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України за порушення термінів сплати податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню у розмірі 6 928,21грн. Крім того, (за фактом виявленого порушення щодо не підтвердження авансових звітів працівників достовірними розрахунковими документами встановленого зразка) позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2790грн, нараховано пеню за несвоєчасну сплату донарахованого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 267,57грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1372,50грн.

З розрахунку штрафних санкцій (а.с.14) по військовому збору вбачається, що на підставі положень ст. 126 ПК України позивачем застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% та 20% від суми несвоєчасно сплаченого по військовому збору у розмірі 1 433,40грн. На підставі положень ст. 127 ПК України позивачем застосовано штрафну санкцію у розмірі 25%, 50%, 75% від суми несвоєчасно сплаченого військового збору у розмірі на загальну суму 3795,30грн.

Згідно п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України за порушення термінів сплати військового збору нараховано пеню у розмірі 480,11грн.

Крім того, (за фактом виявленого порушення щодо не підтвердження авансових звітів працівників достовірними розрахунковими документами встановленого зразка на суму 2790грн) позивачу донараховано військовий збір у розмірі 232,50грн.. У зв'язку з несвоєчасною сплатою військового збору нараховано пеню у сумі 22,30грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 114,38грн.

Не погоджуючись з переліченими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позову виходив з того, що відповідачем за обумовленим актом перевірки було винесено податкові повідомлення - рішення, які скасовані постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 по адміністративній справі №806/49/17, що на думку суду є підставою і для скасування і даних податкових повідомлень - рішень, як повторно винесених.

Проте, колегія суддів з обумовленим рішенням суду частково не погоджується виходячи з такого.

Положення ст. 60 Податкового кодексу України (на яку покликається суд першої інстанції, як на підставу недопустимості повторного винесення податкового повідомлення - рішення) встановлює лише перелік випадків за яким податкове повідомлення - рішення вважаються відкликаними, а зокрема - якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (п. 60.1.4 названої статті).

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (п.60.5. ст.60 ПК України).

Водночас, обумовлена норма ПК України не містить застережень з приводу неможливості контролюючого органу в подальшому за фактом виявлених порушень винести податкові повідомлення - рішення у випадку усунення виявлених недоліків за наявності яких такі податкові повідомлення - рішення були скасовані.

Колегією суддів встановлено, що матеріалами справи підтверджуються обставини стосовно повторного винесення податкових повідомлень -рішень за одним і тим же актом перевірки. Так відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 по адміністративній справі №806/49/17 скасовані податкові повідомлення-рішення:

№0023111305 від 15 листопада 2016 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 30 962 грн. 08 коп., а саме: 2 790,00 грн. за податковим зобов'язанням; 20 976,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; пеня - 7 195,78 грн. (а.с.32);

№0023121305 від 15 листопада 2016 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 3 139 грн. 86 коп., а саме: 232,50 грн. за податковим зобов'язанням; 2 404,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; пеня - 502,41 грн. (а.с.33).

Однак, як слідує із змісту постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 по адміністративній справі №806/49/17 підставою скасування названих податкових повідомлень -рішень від 15.11.2016року у повному обсязі попри встановлення обставин з приводу виявлених порушень щодо несвоєчасної сплати обов'язкових платежів слугували висновки суду щодо неможливості розмежувати розмір грошового зобов'язання який правомірно та який неправомірно нарахований відповідачем через допущення відповідачем арифметичних помилок при визначенні сум грошового зобов'язання, штрафних санкцій, пені та відсутність достеменних розрахунків.

Приймаючи податкові повідомлення - рішення, що є предметом оскарження у даній справі відповідач усунув виявлені недоліки та надав достеменні чіткі розрахунки визначенних сум грошового зобов'язання, штрафних санкцій, пені за фактом кожного з порушень, що дає змогу суду прийняти відповідне рішення по суті кожного із виявлених порушень.

1. Досліджуючи доводи апеляційної скарги з приводу порушення позивачем пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), колегією суддів встановлено, що відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно зі пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Тобто місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п.16- 1 підрозділ 10 "Інші перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Аналіз наведених положень Кодексу дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб та військовий збір під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок та військовий збір підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Водночас, як слідує з акту перевірки позивача та додаткових відомостей до нього (а.с. 20-26) вбачається, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у періоді охопленому перевіркою сплачено поза межами строків, визначених переліченими нормативними актами.

На підставі пояснень представників сторін (які не заперечувались жодною стороною), судом встановлено, що грошові кошти направлені позивачем на сплату поточних грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового зборі в порядку п.87.9 ст. 87 ПК України були направлені відповідачем на погашення податкового боргу, згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Із змісту постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 по адміністративній справі №806/49/17 слідує, що судом у справі між тими самими сторонами по тому ж факту щодо виявлених порушень ст. 126 ПК України встановлено, що позивачем визнаються обставини щодо несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

В ході розгляду апеляційної скарги, представники позивача повторно підтвердили обставини стосовно несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що є підставою для застосування штрафних санкцій, визначених ст. 126 ПК України.

Водночас, представники позивача зазначили, що не погоджуються із застосуванням штрафної санкції, обумовленої ст. 126 ПК України, по за межами строків 1095 календарних днів.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.102.1. ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши розрахунки нарахованої штрафної санкції, визначеної на підставі ст.126 ПК України з військового збору, то колегією суддів встановлено, що названа штрафна санкція по військовому збору, визначена (податковим повідомленням -рішенням №0008261302 від 04.05.2017року) у межах 1095днів ( а зокрема за період 03.08.2014року по 30.06.2016року).

Стосовно ж штрафної санкції, визначеної з податку на доходи фізичних осіб на підставі ст.126 ПК України, то колегією суддів встановлено, що названа штрафна санкція, визначена (податковим повідомленням - рішенням №0008271302 від 04.05.2017року частково з порушенням строку 1095днів, встановленого п.102.1. ст.102 ПК України.

З розрахунку нарахованої штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб вбачається, що відповідач визначив позивачу штрафну санкцію (на підставі ст. 126 ПК України) по за межами строків 1095днів граничного строку сплати грошових зобов'язань у розмірі 5523,96грн за період з 01.01.2013року по 04.05.2014 року.

За наведених обставин справи та положень законодавства, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність визначення позивачу штрафної санкції на підставі ст.126 ПК України за податковим повідомленням - рішенням №0008271302 від 04.05.2017року у розмірі 5523,96грн. у зв'язку із закінченням граничного строку її застосування.

Відповідно до п.п.129.1.3 ст. 129 ПК України при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання розпочинається нарахування пені.

На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

В розрахунках пені по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору (а.с.17, 25-26) наведені періоди несвоєчасного перерахування перелічених обов'язкових платежів та їх суми. З наведеного розрахунку вбачається, що пеня за прострочення сплати грошового зобов'язання з військового збору визначена у межах строків 1095днів граничного строку сплати грошових зобов'язань. Стосовно ж нарахованої пені за прострочення сплати грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, то з розрахунку нарахованої пені а.с. 21-22) вбачається, що позивач в порушення положень п.102.1. ст.102 ПК України визначив позивачу пеню за податковим повідомленням - рішенням №0008271302 від 04.05.2017року поза межами 1095днів від дати граничного строку сплати у розмірі 891,20грн за період з 01.01.2013року по 04.05.2014року. Відтак, податкове повідомлення- рішення №0008271302 від 04.05.2017року підлягає скасуванню в частині нарахованої пені у розмірі 891,20грн за період з 01.01.2013року по 04.05.2014року.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивачем не заперечувались обставини стосовно несвоєчасної сплати перелічених платежів та кількості днів такого прострочення.

За наведених обставин, зібраними у справі доказами підтверджуються обставини щодо правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень - рішень від 04.05.2017року:

- №0008261302 в частині визначення грошового зобов'язання з військового збору за платежем- штраф згідно ст. 126 ПК України у розмірі 1433,40грн. та за платежем - пеня 480,11грн, згідно ст. 129 ПК України;

- №0008271302 в частині визначення грошового зобов'язання грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за платежем - штраф (згідно ст. 126 ПК України) у розмірі 14119,16грн. та за платежем - пеня у розмірі 6037,01грн, згідно ст. 129 ПК України.

2. Досліджуючи правомірність нарахування штрафної санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, то колегією суддів встановлено, що за змістом обумовленої норми Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отож, статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування і неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, як податковим агентом, протягом перевіряємого періоду кодексу України нараховувався та утримувався податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників та військовий збір (хоча із порушенням строків), однак утримані та перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб із названої заробітної плати працівників та військовий збір зараховано контролюючим органом у сплату податкового боргу. Вказані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються банківськими виписками.

З наведеного слідує, що позивач під час виплати доходу здійснив дії щодо нарахування, утримання та сплату (перерахування) відповідних податків, які в силу положень ПК України були зараховані до бюджету на погашення податкового боргу.

В даному ж випадку має місце порушення стосовно несвоєчасної зарахування (сплати) податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників та військового збору.

Зазначені обставини, виключають наявність правопорушення, визначеного ст. 127 Податкового кодексу України, а відтак позивач протиправно визначив позивачу фінансові санкції на підставі обумовленої норми закону.

Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного суду України від 10.11.2015року №21-2919а15. В даному судовому рішенні прямо зазначено, що "просрочка сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб не є порушенням вимог ст.127 Податкового кодексу України", а тому заява податкового органу про перегляд судових рішень була залишена без задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.03.2016року №813/6774/13-а.

Така правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2016 р. NК/800/13422/16.

За наведених обставин, зібраними у справі доказами не підтверджується правомірність нарахування позивачу штрафної санкції на підставі ст. 127 ПК України відповідно до податкового повідомлення -рішення:

- №0008261302 в частині визначення грошового зобов'язання з військового збору за платежем - штраф у розмірі 3795,30 грн.

- №0008271302 в частині визначення грошового зобов'язання грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за платежем - штраф у розмірі 61652,89грн.

2. Досліджуючи доводи апеляційної скарги з приводу підставності нарахування грошового зобов'язання:

- з податку на доходи фізичних осіб на суму 2790грн, пені у розмірі 267,57грн. за несвоєчасну сплату такої суми та штрафної санкції на обумовлену суму у розмірі 1372,50грн;

- з військового збору у розмірі 232,50грн., пені у розмірі 22,30грн за несвоєчасну сплату такої суми та штрафної санкції на обумовлену суму донарахування у розмірі 114,38грн.

внаслідок встановлення в ході перевірки обставин щодо надмірного витрачення коштів, отриманих працівниками на відрядження або під звіт, а зокрема надання працівниками в бухгалтерію підприємства авансових звітів, в яких відсутні достовірні підтвердні документи встановленого зразка, колегією суддів враховано наступне.

З постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 по адміністративній справі №806/49/17 вбачається, що суд при прийнятті обумовленого рішення обставин з приводу названого порушення не досліджував, через відсутність достеменного розрахунку.

До оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, відповідачем надано розрахунки стосовно обумовленого порушення, що дає змогу суду надати правову оцінку обставинам з приводу наявності чи відсутності порушень законодавства щодо надмірного витрачення коштів, отриманих працівниками на відрядження або під звіт та наявності чи відсутності підстав для визначення грошового зобов'язання за платежами- податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, штраф та пеня за їх несплату.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що до авансових звітів:

- від 05.05.2016 №1 на підтвердження придбання промопори МТЗ -80 надано товарний чек від 05.05.2016 від ТОВ "Ютас" на суму 3000 грн. ( а.с. 99-100);

- від 17.06.2016 №3 на підтвердження придбання від ФОП ОСОБА_5 двигуна на суму 10000 грн. надано квитанцію до прибуткового касового ордеру (а.с. 103-104);

- від 20.06.2016 року №4 на підтвердження доплати за двигун від ФОП ОСОБА_5М, у сумі 2500, надано квитанцію до прибуткового касового ордеру.

Відповідач вважає, що надані розрахункові документи не відповідають вимогам до їх заповнення та не є підтвердженням сплати коштів.

Відповідно до п. 2.11 Положення затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року N 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 3.1 названого Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно до пп. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відтак, з обумовлених положень слідує, що працівник, який отримав кошти на відрядження або під звіт, має у встановлений термін після закінчення такого відрядження чи виконання дій, для яких отримано кошти, подати звіт встановленої форми. Витрати мають бути підтверджені належним чином складеними розрахунковими документами. У випадку відсутності належних документів, або неподання звіту, витрачені суми включаються до оподатковуваного доходу такої фізичної особи, а податковий агент має сплатити з цих сум податок на доходи фізичних осіб.

Дослідивши товарний чек від 05.05.2016 від ТОВ "Ютас" (а.с. 100), якими працівник підтверджував обставини стосовно понесених ними витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що перелічені документи є розрахунковими документами та містять усі необхідні реквізити, що дають змогу встановити ким проведено оплату та в якому розмірі, хто є отримувачем готівкових коштів від працівників підприємства, дату вчинення операції.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та враховуючи розрахунок нарахованих зобов'язань (а.с.16,19) відповідачем (по факту звітування товарним чеком від 05.05.2016, виданим ТОВ "Ютас") протиправно визначено податковими повідомленнями -рішеннями:

- №0008261302 грошове зобов'язання з військового збору у розмірі 45 грн, штраф на вказану суму у розмірі 11,25грн., пеню у розмірі 5,27грн.;

- №0008271302 грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 540грн, штраф на вказану суму -135грн, пеню у розмірі 63,18грн.

Стосовно ж наданих (до авансових звітів) підзвітними особами квитанцій до прибуткових касових ордерів, складених ФОП ОСОБА_5 (а.с.102,104), то пунктом 4.2 Положення № 637 встановлено вимогу щодо обов'язкового оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими документами лише для підприємств - юридичних осіб. Форма касових ордерів, а також порядок їх заповнення, відповідно до п.3.3 Положення № 637, передбачають оформлення цих документів лише підприємствами, установами та організаціями, а саме бухгалтерією підприємства, у яких передбачено таки обов'язкові реквізити, як підпис головного бухгалтера та керівника підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Для фізичних осіб - підприємців, в т.ч. платників єдиного податку, ведення касової книги не передбачено, а тому вони не здійснюють готівкові розрахунків з використанням бланків прибуткових та видаткових ордерів. Підприємці при здійснені готівкових операцій мають оформлювати їх відповідними касовими документами (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до пункту 2.11 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що надані до авансових звітів квитанції прибуткових касових ордерів, видані фізичними особами - підприємцями не є належними розрахунковими документами для звітування відповідної особи за раніше отримані під звіт суми.

Згідно ст. 164 Податкового кодексу України, отримані підзвітними особами кошти позивач повинний включити, як податковим агентом, до складу загального оподатковуваного доходу цих осіб і оподатковуватись відповідно до п.167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, як податком на доходи фізичних осіб так і військовим збором.

За наведених обставин, з урахуванням наданих відповідачем розрахунків нарахованих зобов'язань (а.с.16,19) відповідачем по факту звітування квитанціями до прибуткових касових ордерів правомірно винесено податкові повідомлення -рішення:

- №0008261302 в частині визначення грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 187, 50 грн, штрафу на вказану суму у розмірі 103,13грн., пені у розмірі 17,03грн.;

- №0008271302 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2250грн, штрафу на вказану суму -1237,50грн, пені у розмірі 204,39грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду слід скасувати з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та визнання протиправним і скасування податкових повідомлень -рішень від 04.05.2017року:

- №0008261302 у частині визначення грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 45грн, штрафу у розмірі 3 806,55грн. (11,25грн+3795,30 грн), пені у розмірі 5,27грн.;

- №0008271302 у частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 540грн, штрафу у розмірі 67 311,85грн (135грн +61652,89грн+5523,96), пені у розмірі 958,38грн. (63,18грн. +891,20грн).

Згідно з ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог у розмірі 73,60% від понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 1177,60грн.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області задовольнити частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2017 р. скасувати, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017року:

- №0008261302 у частині визначення грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 45грн, штрафу у розмірі 3 806,55грн., пені у розмірі 5,27грн.;

- №0008271302 у частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 540грн, штрафу у розмірі 67 311,85грн, пені у розмірі 958,38грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Присудити на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за рахунок бюджетних призначень Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області судовий збір у розмірі 1177,60грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повний текст постанови виготовлено "20" лютого 2018 р.