Постанова

від 06.03.2024 по справі 810/4596/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 810/4596/17

касаційне провадження № К/9901/67391/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 (суддя Головенко О.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.07.2017 №UA 125220/2017/010037/2.

Позов обґрунтований протиправністю прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації позивачем подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Також, позивач зазначає про порушення відповідачем послідовності застосування методів.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 19.02.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що митним органом прийнято обґрунтоване рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом, оскільки надані позивачем документи для визначення митної вартості товарів містять розбіжності, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, тому з поданих документів неможливо підтвердити заявлений позивачем метод визначення митної вартості товарів.

Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, пославшись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на не врахування судами першої та апеляційної інстанцій умов контракту, не з`ясування змісту документів, наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом (за ціною контракту), не врахування, що за умовами контракту конкретний вид імпортованої продукції вказується на кожну партію товару окремо в інвойсі, який є невід`ємною частиною контракту. Вважає такими, що не відповідають дійсності, висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що контракт не підтверджує свою автентичність з підстав відсутності в розділі 11 «інші умови» зразків факсимільних підписів представників покупця та продавця, оскільки у розділі 13 «Підписи представників сторін» пункту 13 контракту міститься підпис постачальника (директора) і в українській і в англійській версії контракту. Зазначає про необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій стосовно ненадання позивачем в підтвердження митної вартості товару сертифікату про походження товару форми ЕUR-1, оскільки у даному випадку імпортувався товар походження з Китаю, який не є країною ЄС і позивач не повинен його надавати, оскільки за приписами частини другої статті 53 Митного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сертифікат походження не є документом, який підтверджує митну вартість товару. Скаржник доводить, що надання сертифікату походження товару не впливає на числові показники митної вартості товару з підстав того, що преференції до товару з Китаю не застосовувались, оскільки розмитнення товару здійснювалось за сертифікатом з країни походження - Китай без преференцій і позивач сплатив усі податки без пільг, що не вплинуло на митну вартість товару і вартість сплачених податків. Зауважує, що суди попередніх інстанцій, дійшовши до висновку про наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, непідтвердження документально та невідповідність умовам контракту розміру страхової суми, визначеної страховим сертифікатом, яка перевищує суму митної вартості, не врахували умови пункту 3.1. договору страхування, яким передбачено, що страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, та запланованих витрат, пов`язаних із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів та іншими додатковими витратами, пов`язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення, які будуть включені в собівартість вантажу. Посилається на неврахування судами, що у собівартість товару входять всі витрати, що були понесені позивачем при постачанні партії товару, зокрема, всі витрати, що були понесені до митного кордону України (включені в митну вартість товару) та витрати, що були понесені вже на митній території України (витрати на транспортування від порту до митного посту, на якому було здійснено митне оформлення товару, розмір митних платежів, які повинні бути сплачені під час митного оформлення товару). Зауважує, що судами не враховано надання позивачем під час митного оформлення всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару та документів в підтвердження витрат на транспортування, зокрема, міжнародну автомобільну накладну, коносамент, рахунок про транспортні витрати, договір на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послуг.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 06.03.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов до наступних висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 17.11.2016 позивачем та «AIMON GROUP LIMITED» (Китай) укладено контракт купівлі - продажу товарів №1500 (далі - контракт).

Декларантом позивача була подана до митного оформлення електронну митну декларацію від 03.07.2017 № UA 125220/2017/706024 на імпортовані товари (посуд столовий/кухонний, з кам`яної кераміки, виробник: ХЖС (Шеньчжень) Ко., Лімітед. Країна виробництва: CN).

До вказаної митної декларації були додані такі документи: пакувальний лист (0271); інвойс (0380); коносамент (0705); міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730); декларація про походження товару (0862); висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (1505); бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару (3004); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (3016); некласифікований документ, що підтверджує заявлену митну вартість (прайс-лист) (3022); страховий поліс (3530); зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100); договір страхування (4200); договір про перевезення (4301); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (5501); інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару (5503); комерційна пропозиція (9000); лист (9000).

Того ж дня митним органом було направлено електронні повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатки (специфікації) до нього; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 04.07.2017 за вихідним №833 позивач направив такі документи: прайс-лист б/н від 05.04.2017; комерційну пропозицію №05.05.17 від 05.05.2017; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями від 04.07.2017 №Ц-558.

Позивач визначив митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товарів тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Заявлена митна вартість на товар № 1 становила 0,74 дол. США, на товар № 2 становила 0,9 дол. США, на товар № 3 становила 0,92 дол. США.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем було встановлено, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності та/або містять наявні ознаки підробки, а також в них були відсутні усі необхідні відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості та, як наслідок, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.07.2017 №UA 125220/2017/010037/2.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між доходів і зборів органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як установлено судом апеляційної інстанції під час подання товаросупровідних документів, зокрема, зовнішньоекономічного договору (контракту), митним органом було виявлено ряд певних розбіжностей, а саме:

у контракті поставки товарів, предмет договору не відповідає переміщуваному товару, який надавався до митного контролю та митного оформлення (посуд столовий/кухонний, з кам`яної кераміки), а саме, в розділі 1 «предмет контракту» (п. 1.3.) міститься: «виробничою потужністю для харчової продукції (соуси), далі за текстом товару за контрактом є: Xiamen Jianxin Import and Export Co., LTD Room 307, № 239. Hiatin Road, Xiamen, China 36006, однак в поданій митній декларації виробником товарів є ХЖС (Шеньчжень) Ко Лтд. Країна виробництва Китай;

згідно розділу 5 «порядок поставки товару» (п. 5.4.4) зовнішньоекономічного договору (контракту) постачальник разом із товаром має передати покупцю визначений пакет документів, серед яких є сертифікат про походження форми EUR-1, який подається до митного оформлення тільки з товарами виробленими в країнах Європейського Союзу, а також в розділі 7 «маркування» (п. 7.2.) передбачено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Англійська версія контракту відповідає українській;

контракт поставки належним чином не підтверджує свою автентичність, так як в розділі 11 «інші умови» (п. 11.14.) відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця.

Суди, дійшовши до висновку, про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення, надаючи правову оцінку таким складовим митної вартості завезеного позивачем товару, як вартість страхової суми, порівнюючи її з вартістю придбаного товару, а також ціни транспортування, не врахували, що такі підстави не визначались митним органом в оскаржуваному рішенні.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу суду апеляційної інстанції, що в спірному рішенні про коригування митної вартості товару відповідач констатує, що позивач не надав на його запит документи в підтвердження митної вартості товару, зокрема, митної декларації країни відправлення, договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаний з контрактом, про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, виписки з бухгалтерської документації, що стосується раніше імпортованих товарів, документів в підтвердження транспортування імпортованого ним товару. При цьому зауважень щодо відсутності договору про страхування такого товару рішення Митниці не містить.

Варто зауважити, що в картці відмови у прийнятті митної декларації , митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2017/00064 зазначено, що позивачем надані митному органу наступні документи: пакувальний лист №FZAMC17031 від 05.05.2017, рахунок-фактури (інвойс) №FZAMC17031 від 05.05.2017, коносамент SHZ2135960 від 10.05.2017, автотранспортна накладна №063427 від 26.06.2017, сертифікат про походження товару №17С4403А9865/01123 від 16.05.2017, висновки за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005702-0324, №142005702-0325 від 22.06.2017, рахунок фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №UAIM0288203 від 20.06.2017, страховий поліс №1714 від 07.06.2017, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1500 від 17.11.2016, некласифікований внутрішній договір (контракт), договір страхування №101023480 від 28.11.2016, договір (контракт) про перевезення №1763 від 07.11.2016, Інформацію №1155891 від 30.06.2017, митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Водночас, судами попередніх інстанцій не були досліджені ці документи з метою підтвердження або спростування висновків митного органу, викладених в оспорюваному рішенні.

Слід також зазначити, що листом від 04.07.2017, за вих.№833, який надсилався позивачем на первинний запит митниці, відповідачу додатково надсилалися: прайс-лист від 05.04.2017, комерційна пропозиція від 05.05.2017 №05.05.2017, експертний висновок від 04.07.2017 №Ц-558 та повідомлено про надання документів в підтвердження витрат на страхування, зокрема, генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.11.2016, страхового полісу від 07.06.2017 №1714 та документів в підтвердження витрат на перевезення, зокрема, договору з перевезення від 07.11.2016 №1763, рахунку за перевезення від 20.06.2017 №UAІМ0288203 від 20.06.2017, які також не були досліджені судами попередніх інстанцій.

Суди не надав правову оцінку сумнівам митного органу у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, не дослідили і не надали оцінку доводам сторін і наданим доказам щодо наявності або відсутності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

В даному випадку колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дослідження доказів, оскільки судами попередніх інстанцій не аналізувалась первинна документація, надана позивачем під час митного оформлення товару, з метою підтвердження або спростування висновків митного органу.

Без повного дослідження всіх обставин, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, неможливо встановити правомірність такого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій з наведених питань.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені і перевірені судами першої та апеляційної інстанцій, ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, необхідно дослідити дійсні обставини прийняття рішення про коригування митної вартості товару імпортованого позивачем товару (графа 33 рішення) та джерела інформації, використані митним органом для визначення митної вартості.

Судам необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова