Постанова

від 06.11.2018 по справі 810/4596/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/4596/17 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року

у справі №826/11282/16 (розглянуту у відкритому судовому засіданні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд

до відповідача Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 125220/2017/010037/2 від 05.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підтвердження митної вартості товарів ним надано до митниці, відповідні документи, що підтверджують митну вартість товарів, митну декларацію для оформлення від 03.07.2017 № UA125220/2017/706024 та ряд документів для підтвердження митної вартості товару, проте під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, відповідачем на думку позивача безпідставно встановлено, що в наданих декларантом документах наявні розбіжності та відсутні всі відомості щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому необґрунтовано прийнято спірне рішення щодо коригування митної вартості.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем протиправно було прийнято рішення щодо коригування митної вартості посуду.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд подано Київській міській митниці ДФС електронну митну декларацію №UA 125220/2017/706024 від 03.07.2017 для митного оформлення товару №1 посуд столовий/кухонний, з кам'яної кераміки: - арт.701405 тарілка обідня 25,6 см., - 1746 шт. 97 кор., - арт., 701413 тарілка обідня 25,6 см., - 1350 шт. 75 кор., - арт. 701417 тарілка обідня 25,6 см., - 1746 шт. 97 кор., - арт. 668008 тарілка 21,2 см., - 1680 шт. 35 кор. - арт. 668009 миска 14,8 см. - 1680 шт. 35 кор. - арт. 668010 миска 19,8 см., - 360 шт. 15 кор. - арт. 668011 чашка 360 мл., - 1536 шт., 32 кор. - арт. 668012 тарілка обідня 27,2 см., - 816 шт. 34 кор. - арт. 668013 тарілка 21,2 см, - 528 шт. 11 кор. - арт. 668014 миска 14,8 см., - 1200 шт. 25 кор. - арт. 668015 миска 19,8 см., - 1872 шт. 78 кор. - арт. 668016 чашка 360 мл., - 1152 шт. 24 кор. - арт. 668019 миска 14,8 см, - 1584 шт., 33 кор. - арт. 668020 миска 19,8 см., - 984 шт. 41 кор. - арт668021 чашка 360 мл., - 1584 шт., 33 кор. - арт. 668023 тарілка 21,2 см., - 864 шт., 18 кор. - арт. 668025 миска 19,8 см., - 1056 шт., 44 кор. - арт. 701429 чашка 8,59 см., - 3600 шт., 100 кор. виробник: ХЖС (Шеньчжень) Ко., Лімітед. Країна виробництва: СN.; № 2 посуд столовий/кухонний,з кераміки: - арт. 701406 тарілка 18,9 см., - 1080 шт., 30 кор. - арт. 701409 тарілка обідня 25,6 см, - 1746 шт. 97 кор. - арт. 701411 миска 14,6 см., - 2844 шт. 79 кор. - арт. 701412 кружка 400 мл., - 180 шт. 5 кор. - арт. 701414 тарілка 18,9 см.,- 1656 шт. 46 кор. - арт. 701415 миска 14,6 см., - 1800 шт. 50 кор. - арт. 701416 кружка 400 мл., - 1800 шт. 50 кор. - арт. 701418 тарілка 18,9 см., - 360 шт., 10 кор. - арт. 701419 миска 14,6 см., - 2196 шт., 61 кор. - арт.701420 кружка 400 мл., - 1080 шт., 30 кор. виробник: ХЖС (Шеньчжень) Ко., Лімітед. Країна виробництва: CN.; № 3 посуд кухонний/столовий, з фаянсу або тонкої кераміки: - арт.701410 тарілка18,9 см., - 2412 шт., 67 кор. - арт. 701421 тарілка обідня 25,6 см., - 324 шт., 18 кор. - арт. 701423 супниця 20,7 см., - 324 шт., 9 кор. - арт.701424 кружка 480 мл., - 324 шт., 9 кор. - арт. 701425 тарілка обідня 25,6 см., - 306 шт., 17 кор. - арт. 701426 тарілка 20 см., - 648., 18 кор. - арт.701427 супниця 20,7 см., - 756 шт., 21 кор. виробник: ХЖС (Шеньчжень) Ко., Лімітед. Країна виробництва: CN.

До митної декларації Товариством з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд подані наступні документи:

- пакувальний лист (0271);

- інвойс (0380);

- коносамент (0705);

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730);

- декларація про походження товару (0862);

- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (1505);

- бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару (3004);

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (3016);

- некласифікований документ, що підтверджує заявлену митну вартість (прайс-лист) (3022);

- страховий поліс (3530); зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100);

- договір страхування (4200);

- договір про перевезення (4301);

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (5501);

- інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару (5503); комерційна пропозиція (9000);

- лист (9000).

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення було запропоновано протягом надати (декларантом за наявності) додаткові документи: а саме: оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатки (специфікації) до нього; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом було направлено такі документи: прайс-лист б/н від 05.04.2017; комерційну пропозицію № 05.05.17 від 05.05.2017; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями № Ц-558 від 04.07.2017.

Позивач визначив митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товарів тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Заявлена митна вартість на товар № 1 становила 0,74 дол. США, на товар № 2 становила 0,9 дол. США, на товар № 3 становила 0,92 дол. США.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а обраний метод її визначення не підтверджений належним чином документально, оскільки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості відповідачем було встановлено, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності та/або містять наявні ознаки підробки, а також в них були відсутні усі необхідні відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості та, як наслідок, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 125220/2017/010037/2 від 05.07.2017.

Не погоджуючись з рішенням Київської митниці ДФС щодо коригування митної вартості товару та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, про обґрунтованість дій відповідача та правомірність рішення Київської митниці ДФС щодо коригування митної вартості, з огляду на відсутність документального підтвердження заявлених декларантом відомостей про митну вартість та обраний метод її визначення, а подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 246 Митного кодексу України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Згідно з частиною восьмою вказаної статті Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини дев'ятої статті 55 Митного кодексу України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом (частина десята статті 55 МК України).

Відповідно до норм ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Водночас надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.11.2016 між ТОВ Сільпо - ФУД та AIMON GROUP LIMITED (Китай) укладено контракт купівлі - продажу товарів № 1500.

Під час подання товаросупровідних документів, а саме зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.11.2016 № 1500, що укладений між AIMON GROUP LIMITED, 6/F KAM SANG BUILDING, 257 DES VOEUX ROAD, CENTRAL, SHEUNG WAN, HONG KONG, P.R. CHINA (постачальник) та ТОВ СІЛЬПО- ФУД (покупець), митним органом було виявлено ряд певних розбіжностей, а саме:

- у контракті поставки товарів, предмет договору не відповідає переміщуваному товару, який надавався до митного контролю та митного оформлення (посуд столовий/кухонний, з кам'яної кераміки), а саме, в розділі 1 предмет контракту (п. 1.3.) міститься: виробничою потужністю для харчової продукції (соуси), далі за текстом товару за контрактом є: Xiamen Jianxin Import and Export Co., LTD Room 307, № 239. Hiatin Road, Xiamen, China 36006, однак в поданій митній декларації виробником товарів є ХЖС (Шеньчжень) Ко Лтд. Країна виробництва Китай;

- згідно розділу 5 порядок поставки товару (п. 5.4.4) зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі - продажу товарів від 17.11.2016 № 1500 постачальник разом із товаром має передати покупцю визначений пакет документів, серед яких є сертифікат про походження форми EUR-1, який подається до митного оформлення тільки з товарами виробленими в країнах Європейського Союзу, а також в розділі 7 маркування (п. 7.2.) передбачено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Англійська версія контракту відповідає українській;

- контракт поставки належним чином не підтверджує свою автентичність, так як в розділі 11 інші умови (п. 11.14.) відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця.

Необхідно зауважити, що контракт № 1500 від 17.11.2016 містить відбитки печаток продавця та покупця на окремому аркуші.

Відносно договору (контракту) на перевезення № 1763, то згідно розділу 6 порядок розрахунків (6.1.) договору на перевезення № 1763 від 17.11.2016 в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В українськомовній версії ж цей пункт просто видалено, що фактом встановлення розбіжностей у поданих документах.

Також слід зазначити, що оплату витрат на перевезення № UAІМ0288203, на виконання ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України позивачем включено до митної вартості товарів витрати на перевезення у розмірі 34 165,18 грн. Разом з тим, за відомостями з рахунку від 20.06.2017 №UAІМ0288203 ним понесено також 580,81 грн. додаткових витрат на конвертацію витрат з перевезення, а отже це невід'ємна складова митної вартості, яка позивачем до митної вартості не включена, що є порушенням митного законодавства, а саме невключений обов'язкових складових митної вартості є окремою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості, що передбачено ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України.

Щодо страхового сертифікату № 1714, колегія суддів зауважує наступне.

Згідно п. 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 №101023480 страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, пов'язаних із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів та іншими додатковими витратами, пов'язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення, які будуть включені у собівартість товару.

Враховуючи відомості п. 4.2 та 4.3 контракту від 17.11.2016 № 1500 до інвойсної вартості вже включено витрати на митне оформлення, митні платежі при експорті та інші додаткові витрати, отже розмір страхової суми має включати лише інвойсну вартість та вартість перевезення в пункт призначення.

Однак, розмір страхової суми, визначеної страховим сертифікатом від 07.06.2017 № 1714 (785 677,536 грн.) не підтверджено документально та не відповідає умовам п. 3.1 Генерального договору страхування, а саме перевищує суму митної вартості, заявленої позивачем, тобто суми інвойсу та витрат на перевезення (521 838,66 грн.) на 263 838,87 грн.

При цьому, у ст. 9 Закону України Про страхування зазначено, що при страхуванні страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, тобто має відповідати інвойсній вартості. А прийняті страховиком додаткові страхові зобов'язання повідомляються страхувальнику письмово. Проте не можливо чітко встановити, які витрати і в якому розмірі поніс позивач, оскільки підтвердження на час винесення рішення не було надано, а тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.

Враховуючи надані позивачем на підтвердження митної вартості документи у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої ТОВ Сільпо-Фуд . митної вартості товару, яка була визначена позивачем на підставі документів, що містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено під час розгляду справи, рішенням про коригування митної вартості товарів №UA 125220/2017/010037/2 від 05.07.2017 митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу .

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а також містять розбіжності.

Як встановлено під час розгляду справи, митним органом не застосовано методи визначення митної вартості товарів, зазначені в підпунктах а)-г) пункту 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України, в зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Митного кодексу України; в зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Митного кодексу України; в зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Митного кодексу України.

У зв'язку з суперечливістю наявних документів та ненаданням позивачем запропонованих митним органом додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений статтею 60 Митного кодексу України.

Враховуючи зазначені обставини, було обрано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч.2 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012№598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В оскаржуваному позивачем рішенні митного органу наведені достатні та обґрунтовані причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а саме: в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Також, у зазначеному рішенні про коригування митної вартості товарів визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номеру відповідної митної декларації.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення Київської митниці ДФС щодо коригування митної вартості є обґрунтованим та правомірним.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про безпідставність застосування резервного методу, оскільки відповідно до норм Митного кодексу України у разі якщо документи подані декларантом містять розбіжності, митний орган має право витребувати додаткові документи, та в подальшому здійснює відповідний висновок щодо заявленої вартості.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі №21-52а12.

Посилання апелянта на ту обставину, що розбіжність в документах, які виявили митні органи при поданні позивачем декларації, не могли вплинути на формування ціни декларованого товару, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до норм ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Положення частини другої ст. 53 Митного кодексу України визначають перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Так відповідно до ч.3 ст. статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Зазначений обов'язок позивачем виконано не було, розбіжностей не усунуто.

Крім того відповідно до ч. 5 ст.55 Митного кодексу України, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, відповідачем було проведено консультацію.

Як зазначено у ч.1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, що й було здійснено відповідачем.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до суду надано не було.

Водночас відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку та правомірність свого рішення.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 76 КАС України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 07 листопада 2018 року.