Постанова

від 07.03.2024 по справі 826/2012/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року

м. Київ

справа № 826/2012/17

касаційне провадження № К/990/33272/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2022 року (головуючий суддя - Огурцов О.П.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Костюк Л.О.; судді - Бужак Н.П., Кобаль М.І.)

у справі № 826/2012/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чейл Юкрейн»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Чейл Юкрейн» (далі - ТОВ «Чейл Юкрейн»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2016 року № 0004711402.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 28 січня 2022 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.

Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ «Чейл Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудень 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 01 серпня 2016 року № 334/26-15-14-02-01-14/35791141.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), статей 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні маркетингових послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гвардія Продакшн Хаус», послуг з розповсюдження рекламних матеріалів у формі пакетів, листівок в мережі магазинів Argo Center, організації та проведення рекламних заходів, забезпечення організаційного та технічного персоналу та забезпечення наявності технічного обладнання для проведення рекламного заходу в Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоклуб», послуг із виготовлення промо-стендів, рекламно-демонстративних конструкцій у Товариства з обмеженою відповідальністю «Спейс Тім Продакшн», послуг із виготовлення промо-стендів, каталогів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Адміраль», рекламних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ок Інтернет», послуг з організації та проведення заходу в Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавер», послуг з виготовлення та розміщення рекламних матеріалів у форматі анімаційного ролика в Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Компані», послуг з організації та проведення рекламних заходів у Приватного підприємства «Креативне бюро «Паровз-Моторс», рекламних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ок Інтернет ЛТД», послуг з організації та проведення рекламних заходів у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП Маркетінг» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДПС у м. Києві посилалося на: недоліки представлених для здійснення контрольного заходу первинних документів; ненадання повного пакета документів, складенням яких, на переконання контролюючого органу, опосередковуються оспорювані господарські операції; відсутність у контрагентів платника в достатній кількості трудових ресурсів, основних та виробничих засобів, необхідних для виконання спірних поставок; наявність кримінальних проваджень щодо деяких постачальників платника.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2016 року № 0004711402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2430542,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, і спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); звітів; платіжних доручень; податкових накладних; видаткових накладних; фотоматеріалів тощо.

Придбані в Товариства з обмеженою відповідальністю «Гвардія Продакшн Хаус», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промоклуб», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спейс Тім Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Адміраль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ок Інтернет», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Компані», Приватного підприємства «Креативне бюро «Паровз-Моторс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ок Інтернет ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП Маркетінг» послуги використано позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку під час виконання зобов`язань за фінансово-господарськими взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані», на підтвердження чого надано копії договору зі складеними до нього додатками та первинну документацію.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТОВ «Чейл Юкрейн» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Доводи відповідача про відсутність у постачальників платника достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів для виконання оспорюваних поставок цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.

Посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень також доцільно не прийнято до уваги судовими інстанціями, оскільки за правилами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Таким чином, висновок судових інстанцій про необ`єктивність твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник