Постанова

від 07.03.2024 по справі 144/1129/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/1129/23

Провадження № 22-ц/801/503/2024

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 рокуСправа № 144/1129/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

секретаря судового засідання: Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач Відокремлений структурний підрозділ «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняТеплицького районногосуду Вінницькоїобласті від21грудня 2023року, ухвалене у складі судді Бондарук О. П. в смт. Теплик, повне судове рішення складено 29 грудня 2023 року,

в с т а н о в и в :

У серпні2023року ОСОБА_1 звернувся досуду ізпозовом доВідокремленого структурногопідрозділу «Лисичанськийпедагогічний фаховийколедж Державногозакладу «Луганськийнаціональний університетімені ТарасаШевченка» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 19 лютого 2010 року ОСОБА_1 працював сторожем у відокремленому структурному підрозділі «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», який знаходився у м. Лисичанську Сєвєродонецького району Луганської області. Наказом директора коледжу №8-к від 24.06.2022 року його звільнено за власним бажанням з посади сторожа на підставі ст. 38 КЗпП України. Стверджує, що процедура звільнення його з посади відбулася із порушенням норм чинного законодавства України, оскільки заяву про звільнення за власним бажанням він не писав та на погодження не направляв.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2023 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що жоден доказ у справі не доводить відсутність волевиявлення позивача на звільнення, а бездіяльність позивача підтверджує справжню мету та намір припинити трудові відносини з відповідачем у визначеному ст. 38 КЗпП України порядку. Тому суд дійшов висновку, що із дотриманням вимог ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» працівниками коледжу в телефонному режимі було правомірно ознайомлено позивача про його звільнення.

23 січня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини справи, він не звертався з заявою про звільнення, його в телефонному режимі не ознайомлювали із спірним наказом, вказує, що він не мав наміру припиняти трудові відносини. На підставі викладеного просить задовольнити його позовні вимоги.

В судовомузасіданні апеляційногосуду представник ОСОБА_1 адвокат Гавриш Л.О.підтримав апеляційнускаргу звикладених вній підстав,просив їїзадовольнити.Представник доВідокремленого структурногопідрозділу «Лисичанськийпедагогічний фаховийколедж Державногозакладу «Луганськийнаціональний університетімені ТарасаШевченка» всудове засіданняне з`явився, про день та час судового розгляду повідомлена належним чином. Згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Частинами 1, 2статті 367ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону.

По справі встановлено наступні обставини:

-з 19.02.2010 року по 24.06.2022 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відокремленим структурним підрозділом «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», що підтверджується відомостями з трудової книжки позивача НОМЕР_1 та особовою карткою працівника (а.с. а.с. 10, 14);

-ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я директора ЛПФК ЛНУ імені Тараса Шевченка ОСОБА_2 про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 30.06.2022 року (а.с. 11);

-Наказом директора Відокремленого структурного підрозділу «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Олени Литовки, № 8-к від 24.06.2022 року позивач звільнений з посади сторожа 2 тарифного розряду з 30.06.2022 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 12);

-Згідно акту № 13 від 26.06.2023 року позивачаознайомлено із вказаним вище наказом утелефонному режимі (а.с. 39).

Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У справі, що розглядається, позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відповідачем у справі визначив Відокремлений структурний підрозділ «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».

Суд першої інстанції розглянув справу по суті і в задоволенні позову відмовив.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).

Від імені юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, створеної на підставі положення, має право виступати керівник відокремленого підрозділу, який призначається юридичною особою. Між керівником юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу і юридичною особою, яка є засновником такого підрозділу, існують відносини представництва, і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи.

Тобто керівники юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, які призначаються юридичною особою, що його створила, діють на підставі довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).

Підставою видачі такої довіреності є акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії як відокремленого підрозділу або представництва.

У ЦК України не встановлено спеціальних вимог стосовно довіреності керівника відокремленого підрозділу. Довіреність керівника філії як відокремленого підрозділу має комплексний характер, у ній може бути вказано доручення на виконання, у тому числі, процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже між керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи.

Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Виходячи з результатів аналізу наведених норм права філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19, від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21.

У цій справі встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про те, що Відокремлений структурний підрозділ «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» (код ЄДРПОУ 25056616 https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/25056616/) зареєстрований як філія державного закладу Луганський національний університет імені Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ 02125131 https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/02125131/). У відомостях про відокремлені підрозділи юридичної особи Луганський національний університет імені Тараса Шевченка ( код ЄДРПОУ 02125131) вказано серед інших, Відокремлений структурний підрозділ «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» (код ЄДРПОУ 25056616).

Згідно з Положенням, Відокремлений структурний підрозділ «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» є відокремленим підрозділом Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», веде самостійний баланс, наділений частиною майна Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», має реєстраційні рахунки в Державній казначейській службі України, з питань діяльності інституту може бути стороною у суді від імені Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» є, має печатку, штамп зі своєю назвою (https://info.lisichansk.luguniv.edu.ua/01-college/07-access-inform/public_doc/polozhennja-pro-colledg-2021.pdf ).

Отже, Відокремлений структурний підрозділ «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» не може бути відповідачем у цій справі. Суд першої інстанції не зважив, що виконуюча обов`язки директора цього відокремленого підрозділу діяла у цій справі не на підставі довіреності від імені юридичної особи, а на підставі того, що вона виконуюча обов`язків директора Відокремленого структурного підрозділу «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до положеньстатті 141 ЦПК України апеляційний суд здійснюєо розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.Згідно з п. п "в" пункту 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те що суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу позивача, який звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», скасовує рішення суду першої інстанції та закриває провадження у справі немає підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку зрозглядом справи у суді першої інтснації, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.352,362,390 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Лисичанський педагогічний фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі- закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук