Рішення

від 08.03.2024 по справі 442/565/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/565/24

Провадження №2/442/413/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої судді Павлів З.С., розглянувши приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі філії «Дрогобицький державний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» про стягнення середнього заробітку, -

встановив:

Адвокат Тунський А.Р. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 43741,10 грн. середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх належних сум при звільненні.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 працював у Філії «Дрогобицький державний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс». 31.01.2023 позивач був звільнений із займаної посади за власним бажанням. Проте, в день звільнення позивачу усі суми при звільненні виплачені не були, такі були виплачені лише 19.12.2023. У березні 2022 позивач був призваний на військову службу і за ним в силу вимог ст.119 КЗпП зберігався середній заробіток до 19.07.2022 коли набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Таким чином останніми двома місяцями роботи позивача, які беруться для обчислення середньої заробітної плати є травень та червень 2022 року, заробітна плата за ці місяці становить 13458,99 (6668,56+6770,42), кількість робочих днів у травні та червні 2022 - 40 днів, а відповідно середньоденна заробітна плата станови 336,47 грн. З таких підстав, вважає, що середньоденний заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку але не більше як за шість місяців становить 43741,1 грн.

Процесуальні дії у справі:

23.01.2024 на підставі ухвали суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачам встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

12.02.2024 відповідачем подано клопотання про залишення позову без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору, а також подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

15.02.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. Позов визнає частково, просить, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 №761/9584/15, зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника до 5000 грн, що буде пропорційним до невиплаченої суми та поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.

Ухвалою суду від 19.02.2024 в задоволенні клопотань відповідача про залишення позову без руху та про розгляд справи за участю сторін відмовлено, розгляд справи відкладено на 08.03.2024.

23.02.2024 представником позивача адвокатом Тунським А.Р. подано до суду відповідь на відзив, в якому просить позов задоволити повністю. Звертає увагу суду на те, що правовий Висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15, викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №2352-ІХ, яким обмежено період, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

23.02.2024 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

23.02.2024 ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення, в яких просить суд застосувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, у якій зазначено, що суду належить враховувати приписи чинної редакції ст.117 КзпП України, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

07.03.2024 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких просить в задоволенні позову відмовити повністю, покликаючись на те, що у відповідності до наказу №3-22 від 15.11.2022 ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати за угодою сторін з 16.11.2022 по 31.01.2023. Днем звільнення ОСОБА_1 є 31.01.2023, у цей день він не працював. Заборгованість по заробітній платі була виплачена ОСОБА_1 в повному обсязі 19.12.2023, що підтверджується платіжними дорученням та не заперечується позивачем. За період з 31.01.2023 по 19.12.2023 ОСОБА_1 ні до філії «Дрогобицький навчально-курсовий комбінат», ні до УДП «Укрінтеравтосервіс» із вимогою про розрахунок не звертався. Оскільки позивач у день звільнення не працював, відповідач добровільно здійснив розрахунок 19.12.2023 без будь-якої вимоги ОСОБА_1

08.03.2024 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, просить позов задоволити.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлено судом:

ОСОБА_1 працював у Філії «Дрогобицький навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» на посаді інструктора з навчання практичній їзді.

Згідно наказу Філії «Дрогобицький державний навчально-курсовий комбінат» №1-23 від 16.01.2023 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням, ст.38 КЗпП України.

Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 до липня 2022 року нараховувалась заробітна плата. У січні 2023 йому виплачено 7294,35 грн.

Відповідач у відзиві визнає, що станом на день звільнення заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 становила 10455,80 грн (червень, липень 2022, січень 2021 р.)

Згідно з платіжної інструкції №5035914 від 19.12.2023 ОСОБА_2 виплачено заробітну плату за липень року 3424,19 грн., за червень 2022 року 1232,60 грн, зарахування компенсації при звільненні січень 2023 року 5799,01 грн.

З таких підстав, суд вважає доведеним факт несвоєчасної виплати позивачу належним до виплати сум при звільненні.

Щодо покликань представника відповідача про те, що виплата здійснена несвоєчасно у зв`язку з тим, що у день звільнення ОСОБА_1 не працював і про виплату не звертався, суд не приймає таких до уваги, оскільки відповідальність по своєчасній виплаті заробітної плати лежить саме на роботодавцеві, тим паче розрахунок проводиться безготівково.

Оцінка суду.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд також враховує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» регламентовано, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

Відповідно до ст.1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до ч.1 ст.2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Відповідно до ст.12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, відповідачем порушено право позивача на отримання заробітної плати, в тому числі заборгованості по виплаті такої.

У ст.117 КЗпП України встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у зазначеній нормі регламентовано, що у разі невиплати звини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначенів ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №905/361/19 від 19 травня 2020 року, зобов?язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов?язаннями суб?єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

Визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок).

У відповідності до абз.3 п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов?язана відповідна виплата. В разі, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов?язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяця роботи. Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу останні виплати із заробітної плати ОСОБА_2 проведено: у травні - 6688,56 грн., у червні 2022 року - 6770,43 грн. та в липні 2022 року (неповний місяць) - 4307,16 грн.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - п.5 Порядку.

При цьому, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів - п.б Порядку.

Цим же пунктом встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

Для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом береться до уваги представлений позивачем розрахунок, оскільки такий здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Так, заробітна плата за травень та червень 2022 року становить 13458,99 гривень (6668,56+6770,43), кількість робочих днів у травні та червні 2022 року 40 днів, середньоденна заробітна плата 336,47 грн. (13458,99 грн.:40 робочих днів).

Середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців становить: 130 робочих днів * 336,47 грн. =42741,10 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалюючи рішення у даній справі судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 219.01.2024 у справі №560/9586/22, у якому зазначено, що суду належить враховувати приписи чинної редакції ст.117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Аналогічний висновок викладений й у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/11416/23.

Щодо правового висновку, який просить застосувати відповідач, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15, то даний висновок не може бути застосований до вирішення даного спору, оскільки в такому трактується норма права, яка на час звільнення позивача втратила чинність (у ст.117 КЗпП України внесено на підставі Закону України № 2352-IX від 01.07.2022).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст.141ЦПК України з відповідача слід стягнути 1211,20 гривень судового збору в користь позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 206, 264 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі філії «Дрогобицький державний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в користь ОСОБА_1 43741,10 гривню середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх належних сум при звільненні.

Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі філії «Дрогобицький державний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в користь ОСОБА_1 1211,20 гривень сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі філії «Дрогобицький державний навчально-курсовий комбінат» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», код ЄДРПОУ 21536845, адреса: Київська область, Вишгородський район, с.Новосілки, вул.Київська 50.

Суддя Павлів З.С.