Рішення

від 07.03.2024 по справі 443/39/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/39/24

Провадження №2/443/178/24

РІШЕННЯ

іменем України

07 березня 2024 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Жирівське в особі Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чорненький Ярослав Богданович, звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом до територіальної громади села Жирівське в особі Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області, у якому просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок загальною площею - 35,2 кв.м., житловою площею 21,1 кв.м., господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Жирівське Жидачівського району Львівської області померла його тітка ОСОБА_2 . На випадок своєї смерті остання 06.08.1996 року склала заповіт. Спадкодавицею ОСОБА_2 вказаний заповіт не змінювався, не скасовувався та не був визнаний у встановленому порядку недійсним. Відповідно до вказаного заповіту все належне їй майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, а також все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, спадкодавця ОСОБА_2 заповіла позивачу. Після її смерті відкрилася спадщина та позивач, як спадкоємець за заповітом, успадкував належну спадкодавиці на праві власності земельну ділянку площею 1,5996 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Окрім того, до складу спадкової маси, серед іншого майна, увійшов належний спадкодавиці ОСОБА_2 на праві власності житловий будинок, господарські будівлі і споруди у АДРЕСА_1 . У той же час, після подання позивачем заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказаний житловий будинок, господарські будівлі і споруди та доданих до неї документів, завідувач Жидачівською державною нотаріальною конторою Львівської області Матусек В.В. своєю постановою №365/02-31 від 03.11.2023 року відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, господарські будівлі і споруди у АДРЕСА_1 на ім'я спадкодавиці.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 11.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 12.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, а також в порядку витребування доказів зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 01 березня 2024 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінали або належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи №500/2015, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23.02.2024 року державним нотаріусом Жидачівської державної нотаріальної контори Матусеком В.В. надіслано оригінал спадкової справи №500/2015, яка заводилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, однак від представника позивача адвоката Чорненького Я.Б. надійшла заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги просить задоволити.

Представник відповідача Гніздичівської селищної ради в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без участі їхнього представника, із змістом позовної заяви ознайомлені та заперечень щодо вимог заявника не мають.

На підставі ч.2ст.247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.6).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , 16.06.1970 року у с. Жирове Жидачівського району Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 , 1929 року народження, та ОСОБА_8 , 1930 року народження (а.с.8).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 , виданим виконавчим комітетом Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 16.06.2015 року (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Облазницької сільської ради, а також житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 ,06.08.1996року булоскладено заповіт,який посвідченийсекретарем виконавчогокомітету Облазницькоїсільської радита зареєстрованийв реєстріза №33,згідно якогоостанній всесвоє майнозаповіла ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно довідки виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради Стрийського району Львівської області за №26 від 20.12.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно була проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . До дня смерті і на день смерті з ОСОБА_2 по даній адресі в АДРЕСА_1 була зареєстрована одна. Заборони та арешту на нерухоме майно, яке належало померлій по даних виконкому Гніздичівської селищної ради немає. Заповіт від ОСОБА_2 в селищній рада посвідчувався 1996 року №12, в користь племінника ОСОБА_1 (а.с.14).

Як вбачається з витягу з по господарської книги №64 від 06.10.2023 згідно запису в по господарській книзі села Жирівське, будинковолодіння АДРЕСА_1 станом на 30.06.1990 року відноситься до суспільної групи «колгоспний двір» рахувався за громадянами: голова двору ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Будинковолодіння на балансі Гніздичівської селищної ради не рахується (а.с.15).

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок, який розташований АДРЕСА_1 , станом на 04.08.2023 року має наступні характеристики: А-1 житловий будинок, загальною площею 35,2 кв.м, Б сарай, В сарай (а.с.16-21).

Відповідно до ч.1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч.1 ст.1235 ЦК України).

Судом також встановлено, що крім позивача, інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б претендували на обов`язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 не було, що підтверджується також матеріалами спадкової справи №500/2015.

ОСОБА_1 у визначений законом термін, а саме 19.10.2015 року звернувся до Жидачівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого нотаріусом заведена спадкова справа №500/2015

14.07.2016 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14.07.2016 року на спадщину яка складається з наступного: земельної ділянки площею 1,5996 га., кадастровий номер - 4621585600:03:000:0272, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Облазницької сільської раи, Жидачівського району, Львівської області, належної померлій згідно Державного акту на праві приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №007386, виданого 17.03.2000 року Облазницькою сільською Радою народних депутатів Жидачівського району, Львівської області, на підставі рішення від 01.03.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності за №425 (а.с.12-13).

Відповідно до ч. 4 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерстваюстиції Українивід 7лютого 2002року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими внесеними змінами та доповненнями).

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗаконом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи та письмовими доказами, які зазначені вище встановлено, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 , дійсно на праві власності належав ОСОБА_2 .

З метою оформлення права власності на спадкове майно, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадкове майно.

Однак, постановою державного постановою державного нотаріуса Жидачівської ДНК Матусека В.В. №365/02-31 від 03.11.2023 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.23).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1статті 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81ЦПК України).

Стаття 41 Конституції Українизазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року№24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України від 1липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Одночасно, згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Відповідно дост. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті15та статті392 ЦК Українивласник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень, викладених у п.23Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо нерухомого майна житловий будинок по АДРЕСА_2 .

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови ПленумуВСУ від30травня 2008року №7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

У пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положеньстатей 1296-1299 ЦК Українипитання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належало померлій (спадкове майно), перешкоджає йому в реалізації спадкових прав, зокрема оформленню спадщини нотаріусом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, оскільки позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса, вимога позивача про визнання за ним права власності на спадкове майно за законом підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок загальною площею - 35,2 кв.м., житловою площею 21,1 кв.м., господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І Сливка