Рішення

від 05.03.2024 по справі 344/4153/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/4153/23

Провадження № 2/344/358/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Бабій О.М.

секретаря Волощук Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 13 квітня 2021 року ОСОБА_2 , позичила у позивача грошові кошти в розмірі 600 000 гривень та зобов`язалась їх повернути в строк до 13 квітня 2022, що підтверджується доданим до заяви нотаріально посвідченим договором позики. На виконання договору позики відповідач повернула позивачу 110 000 гривень та станом на 13 квітня 2022 борг відповідача становив 490 000 гривень. Однак у встановлений в договорі позики строк грошові кошти позивачу повернуті не були. Позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 490 000 гривень.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавала.

09.05.2023 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

08.06.2023 року через канцелярію суду представник позивача адвокат Адамчук Л.В., подала заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

06.07.2023 року із матеріалами справи ознайомився представник відповідача адвокат Сурмачевський А.Ю., даний адвокат згідно договору про надання правової допомоги від 05.07.2023 року також представляє інтереси третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 .

В судові засіданні сторони та їх представники не з`являлись, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від представника позивача надійшла заява в якій вона вказує, що просить розгляд справи проводити без її участі.

Від представника відповідача неодноразово надходили заяви в яких він просив розгляд справи відкласти та надати сторонам час для укладення мирової угоди, але мирової угоди між сторонами так і не укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов договору позики, внаслідок чого позикодавець позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за договором позики з позичальника.

Статтею 1046 Цивільного Кодексу України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

13 квітня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким відповідач отримала від позивача позику 600 000 гривень. Відповідно до договору відповідачка зобов`язалась повернути позику в строк до 13 квітня 2022 (а.с.9-10).

На виконання Договору позики відповідачкою було повернуто 110 000 гривень, з яких 10 000 грн. було повернуто готівкою та 100 тисяч гривень було перераховано на картковий рахунок позивача, платіж в сумі 50 тисяч гривень було перераховано 12.11.2021 року, що підтверджується випискою по рахунку від 27.02.2023 року (а.с.11).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, в даному випадку договору позики від 13 квітня 2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу дії ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, станом на 13 квітня 2022 року борг відповідачки згідно договору позики становив 490 000 грн.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач та його представник жодних заяв щодо спростування підстав позову чи його не визнання на адресу суду не подавали.

25.10.2023 року, через канцелярію суду, одночасно із клопотанням про відкладення розгляду справи представником відповідача було надано квитанцію про переказ 28.09.2023 року грошових коштів зі сторони відповідача на користь позивача в розмірі 75 023 гривень (а.с.114).

26.10.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, згідно якого 28.09.2023 року відповідачкою погашено частину заборгованості за договором позики у розмірі 75 023 гривень та 25.10.2023 у розмірі 40 000 гривень (а.с.117-118).

З того часу інших зарахувань грошових коштів на виконання договору позики не було. Сторони суд про таке не повідомляли та підтверджуючих документів не надавали.

Отже, станом на 05 березня 2024 року неповернутою залишається позика на суму 374 977 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, аналогічне визначення міститься також в ст. 81 ЦПК України.

В ст. 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів, які б спростовували суму заборгованості за вказаним договором позики відповідачем чи його представником суду не представлено, мирової угоди між сторонами не укладено.

Отже із врахуванням часткового погашення заборгованості фактичний розмір боргу за договором позики від 13 квітня 2021 року станом на 05.03.2024 року становить 374 977 гривень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн., суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом,та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та(або)значенням справи для сторони,в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача у обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: договір про надання правової допомоги від 01.03.2023, акт із описом наданих послуг згідно договору про правову допомогу із детальним описом наданих послуг на загальну суму 15 000 гривень, розрахунок витрат за надання правової допомоги та квитанцію прибуткового касового ордера № 10 на суму 15000 (а.с.88-92).

Вказані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 15000 грн.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідачки слід стягнути 3 749 грн., 77 коп., судового збору на користь позивача та 536,80 грн. за подання заяви про забезпечення позову, а всього 4 286,57 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч. 1, 625, 1048, 1049 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 374 977 (триста сімдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят сім ) гривень за договором позики та 15000 гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 4 286 грн. 57коп. витрат по оплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 07 березня 2024 року.