Постанова

від 20.02.2024 по справі 910/6199/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа№ 910/6199/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Загрія Р.О. за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агропродукт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 (повний текст складено 16.10.2023)

у справі №910/6199/23 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агропродукт"

про стягнення 2 425 784,28 грн,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агропродукт" (далі - відповідач) та просило стягнути 2 425 784,28 грн, у тому числі: 1 201 005,92 грн основного боргу за поставлений товар, 731 855,73 грн пені, 59 391,75 грн - 3% річних та 433 530,88 грн інфляційних втрат коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки №ДГ-0000039 від 05.02.2021 позивач здійснював поставку відповідачу продукції птахівництва, яка останнім не була оплачена у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агропродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88" заборгованість у сумі 1 201 005,92 грн, пеню у сумі 729 860,43 грн, 3% річних у сумі 59 239,28 грн, інфляційні втрати коштів у сумі 433 530,88 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 36 354,55 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агропродукт" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні стягнення з відповідача штрафних санкцій, пені, 3% річних, інфляційних втрат коштів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом необґрунтовано не прийнято до розгляду відзив на позовну заяви, що призвело до неповноти встановлення обставин, які мають значення до справи та неправильної оцінки доказів; судом не враховано, що позивач невірно вказав розрахунки з позивачем, внаслідок чого вартість неоплаченого за договором товару на заявлену сума, а відтак й всі інші нарахування на неї, визначені помилково; між сторонами була укладена низка угод: договір постачання продукції птахівництва №ДГ039 від 10.04.2020, договір постачання продукції птахівництва №ДГ-39 від 05.02.2021 (спірний договір, за яким постачання здійснювалось в оборотній тарі і у зв`язку із початком активної фази бойових відповідач не отримав свою тару на суму 283400 грн), договір переробки сировини на давальницьких умовах №ДЗ/2021/08 від 05.08.2021, договір переробки сировини на давальницьких умовах №ДПС/2022/01 від 12.01.2022; з врахуванням стану взаєморозрахунків по всім договорам станом на день звернення до суду сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 447 377,97 грн; наявні підстави для зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, враховуючи введення воєнного стану, вилучення у відповідача за наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 16.03.2022 на користь Збройних Сил України контейнеру з вантажем продукції птахівництва, та лист ТПП України про те, що військова агресія рф проти України є форс-мажорними обставинами, а відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі і заявлені санкції становлять непомірний тягар; час вимоги за спірним договором не настав, оскільки пунктом 7.1 договору передбачено врегулювання суперечок шляхом переговорів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що наявними у матеріалами справи видатковими накладними підтверджується факт поставки товару відповідачу, який ним не оплачений в повному обсязі і станом на момент звернення до суду заборгованість становила 1 201 005,92 грн; поставка партій товару відпускалась в тарі покупця, яка надавалась відповідачем перед кожною поставкою товару, всі заявки відповідача були виконані, станом на дату звернення до суду відсутні невиконані заявки на поставку партії товар і позивач не здійснював облік тари, наданої відповідачем; між сторонами дійсно укладено договори переробки сировини на давальницьких умовах, роботи в межах вказаних договорів позивачем були прийняті, оплачені в повному обсязі і за даними позивача у нього відсутня заборгованість за вказаними договорами; заявлена відповідачем зустрічна заборгованість не підтверджується належними доказами, не стосується предмету розгляду даної справи і у разі наявності майнових вимог до позивача в межах інших договорів відповідач має право звернутись до суду; 3% річних за правовою природою не є неустойкою (штрафом, пенею) і їх зменшення чинним законодавством не передбачено; клопотання про зменшення розміру пені відповідачем у справі не заявлено; чинним законодавством не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення претензії, навіть якщо такий обов`язок прямо передбачений договором. Також вказав, орієнтовний розмір витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції становить 20000грн, докази на підтвердження яких будуть надані суду разом з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу.

Сторони належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронних кабінетів обох сторін.

20.02.2024 від представника відповідача - адвоката Стойчева Р.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він перебуватиме за межами міста Києва і не зможе прийняти участь в розгляді справи.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки представником відповідача не доведено поважності причин неявки, явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою.

При цьому судом враховано, що за клопотанням представника відповідача розгляд справи вже відкладався ухвалою суду від 21.12.2023, оскільки він був зайнятий в якості захисника в кримінальному провадженні, і йому було роз`яснено про можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На підставі ч.12 ст. 270 ГПК України суд ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

За клопотанням представника позивача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-88", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агропродукт", як покупцем, був укладений договір поставки №ДТ-0000039 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар.

У п.2.1. договору сторони погодили найменування товару: продукція птахівництва - тушка куряча заморожена/ охолоджена, субпродукти курячі заморожені/ охолоджені.

Відповідно до п.2.2. договору кількість кожної партії товару визначається відповідно окремою видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною цього договору. Загальний об`єм продукції, що поставляється за цим договором визначається видатковими накладними.

Сторони домовились, що на всі накладні, за якими постачальник поставив покупцю товар протягом строку дії цього договору, поширюються всі норми цього договору, в тому числі відносно умов поставки та оплати продукції, яка поставляється (п.).

Згідно із п.3.1 договору ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними на даний товар. Всі видаткові накладні, за якими постачальником був поставлений товар покупцю протягом строку дії цього договору, є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до п.3.3 договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх видаткових накладних на відпуск товару покупцю за весь період дії цього договору.

У пункті 3.4 договору сторони погодили, що розрахунки за товар, який поставляється у відповідності до умов цього договору, здійснюються шляхом 100% попередньої оплати на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.9 договору товар вважається прийнятим покупцем за якістю - відповідно до даних норм технічної документації (паспорту якості на товар), за кількістю - відповідно до даних, зазначених у видаткових накладних.

У пунктах 5.1.,5.2 договору сторонами погоджено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку на умовах та в терміни відповідно до цього договору, а покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на умовах та в строки відповідно до умов даного договору.

Згідно п.5.3 договору товар відпускається в тарі покупця.

Відповідно до п.6.2 договору у випадку прострочення здійснення оплати за товар в строки, зазначені в пункті 3.4 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочення.

Штрафні санкції за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань (п.6.10 договору).

У пункті 9.5 договору сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності від дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021.

Як вірно встановив суд першої інстанції, згідно із наданими позивачем видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками та розрахунком позивача (з урахуванням пояснень щодо зарахувань здійснених відповідачем оплат), відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором не здійснив оплату поставленого товару у сумі 1 201 005,92 грн, а саме: за видатковою накладною №РН-0000590 від 27.07.2021 у сумі 327,72 грн; за видатковою накладною №РН-0000616 від 31.07.2021 у сумі 5010,10 грн; за видатковою накладною №РН-0000764 від 21.09.2021 у сумі 10349,62 грн; за видатковою накладною №РН-0000776 від 01.10.2021 у сумі 95105,98 грн; за видатковою накладною №РН-0000874 від 25.11.2021 у сумі 355807,30 грн; за видатковою накладною №РН-0000919 від 07.12.2021 у сумі 252000,00 грн; за видатковою накладною №РН-0000112 від 30.01.2022 у сумі 246040,00 грн; за видатковою накладною №РН-0000146 від 05.02.2022 у сумі 236365,20 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 1 201 005,92 грн основного боргу за поставлений товар, 731 855,73 грн пені, 59 391,75 грн - 3% річних та 433 530,88грн інфляційних втрат коштів.

Відповідачем, під час розгляду справи у суді першої інстанції, був направлений на електронну пошту відзив на позовну заяву, однак він не був підписаний електронним цифровим підписом, у зв`язку суд першої інстанції обґрунтовано залишив його без розгляду.

Також відповідачем було направлено відзив до суду поштою з клопотанням про поновлення строку на його подання, проте наведені відповідачем причини пропуску вказаного строку були визнані судом першої інстанції неповажними, у зв`язку із чим суд відмовив у його поновленні і залишив відзив без розгляду.

Однак, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, апеляційний господарський суд, враховуючи аргументи апеляційної скарги, вважає за необхідне дослідити доводи відзиву та докази, надані в їх підтвердження.

Так, зі змісту відзиву вбачається, що заперечення проти позову зводяться до того, що між сторонами була укладена низка угод: договір постачання продукції птахівництва №ДГ039 від 10.04.2020, договір постачання продукції птахівництва №ДГ-39 від 05.02.2021, договір переробки сировини на давальницьких умовах №ДЗ/2021/08 від 05.08.2021, договір переробки сировини на давальницьких умовах №ДПС/2022/01 від 12.01.2022; з врахуванням стану взаєморозрахунків по всім договорам станом на день звернення до суду сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 447 377,97 грн; заявлені санкції становлять непомірний тягар; договором передбачено врегулювання суперечок шляхом переговорів, проте позивач з претензією не звертався і час вимоги за договором не настав.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем до відзиву були надані наступні докази у копіях:

- договір поставки №ДГ-0000039 від 05.02.2021;

- акт звірки розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 30.11.2022 за період з 01.01.2020 по 30.11.2021 (Таблиця 1), який не підписаний ні позивачем, ні відповідачем;

- схема руху ящиків 1,8 між Агропродукт та ТЕМП-88 (ФОП Раджабов та ін.) (Таблиця 4), згідно якої ФОП Раджабов або ТЕМП-88 має повернути Агропродукт 1528 ящиків 1,8 синього та білого кольору + 42 ящики 1,7 жовтого кольору;

- договір переробки сировини на давальницьких умовах №ДЗ/2021/08 від 05.08.2021;

- акт звірки розрахунків по договору №ДЗ/2021/08 станом на 30.11.2022. кінцеве сальдо - 0,00 (Таблиця 2), який не підписаний ні позивачем, ні відповідачем;

- договір переробки сировини на давальницьких умовах №ДПС/2022/01 від 12.01.2022;

- розрахунок вартості зберігання крила по тарифу 506 грн/м2/місяць (Таблиця 3), який не підписаний позивачем;

- акти приймання-передачі до договору №ДПС/2022/01 з видатковими накладними та товарно-транспортними накладними;

- роздруківки відправки документів електронною поштою;

- договір №110/05/к від 04.05.2022 між відповідачем та ПрАТ "Холодкомбінат №3" щодо надання послуг з холодильного зберігання та рахунки-фактури до вказаного договору.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, однак встановив помилки у розрахунку пені та 3% річних, у зв`язку із чим задовольнив позов частково.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на нас.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору на договору поставки №ДГ-0000039 від 05.02.2021, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними підтверджується факт поставки позивачем відповідачу у період з 27 липня 2021 року по 05 лютого 2022 року і відповідач цей факт не заперечує.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У пункті 3.4 договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар, який поставляється у відповідності до умов цього договору, здійснюються шляхом 100% попередньої оплати на банківський рахунок постачальника.

Проте, сторони відступили від умови 100% попередньої оплати, оскільки відповідач передав, а відповідач прийняв товар, тому, згідно наведених положень ст. 692 ЦК України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, в порушення умов договору та норм чинного цивільного законодавства, відповідач оплатив отриманий товар частково, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, і заборгованість відповідача перед позивачем на час подання позову становила 1 201 005,92 грн, що підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача.

Щодо доводів відповідача про те, що постачання здійснювалось в оборотній тарі відповідача і у зв`язку із початком активної фази бойових відповідач не отримав від позивача свою тару на суму 283 400 грн і на вказану суму має бути зменшена сума основного боргу, то вони відхиляються судом, оскільки не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, а умовами договору не передбачено можливості зарахування неповернутої тари в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар.

Твердження відповідача про наявність у позивача заборгованості перед відповідачем за іншими договорами, також не підтверджені належними доказами, а зарахування зустрічних однорідних вимог є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку, а позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти наявності у нього заборгованості перед відповідачем по іншим договорам.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач не повністю виконав зобов`язання по оплаті отриманого товару, в результаті чого виникла прострочена заборгованість, розмір якої становить 1 201 005,92 грн і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають повному задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Позивач просив стягнути 59 391,75 грн 3% річних та 433 530,88 грн інфляційних втрат коштів, які нараховані по кожній видатковій накладній окремо, з врахуванням здійснених відповідачем платежів.

Перевіривши розрахунок 3% процентів річних, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач помилково у періоди нарахування включив день оплати і не врахував припадання окремих строків оплати на вихідні дні, тому, згідно ґрунтовного розрахунку, зробленому судом першої інстанції, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 59239,28 грн, отже ця вимога підлягає частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд погоджується, що інфляційні втрати є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 433 530,88 грн інфляційних втрат коштів, отже ця вимога підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Крім цього, у сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пороте, згідно п. 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п.6.2 договору у випадку прострочення здійснення оплати за товар в строки, зазначені в пункті 3.4. цього договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочення.

Штрафні санкції за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань (п.6.10 договору).

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 731 855,73 грн пені по кожній накладній окремо, з врахуванням здійснених відповідачем платежів.

Перевіривши розрахунок пені, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач помилково у періоди нарахування включив день оплати і не врахував припадання окремих строків оплати на вихідні дні, тому, згідно ґрунтовного розрахунку, зробленому судом першої інстанції, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 729 860,43 грн, отже ця вимога підлягає частковому задоволенню.

Щодо посилань відповідача, як на підставу звільнення його від відповідальності за неналежне виконання умов договору, на наявність форс-мажорної обставини то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Умовами пунктів 6.6, 6.7 договору передбачено можливість звільнення сторони, винної у невиконанні своїх зобов`язань, якщо вона доведе, що таке невиконання стало наслідок форс-мажорних обставин, зокрема воєнних дій, які перешкоджають або роблять неможливим виконання зобов`язань за даним договором. При настанні зазначених обставин сторона, для якої вони настали, повинна у п`ятиденний строк повідомити іншу сторону з наданням документів, виданих уповноваженим державним органом. У випадку недодержання зазначених умов сторона не вправі посилатися на форс-мажорні обставинами.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку, встановленому договором.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", на який посилається відповідач, Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Однак, як зазначено вище, за товар поставлявся у період з 27.07.2021 по 05.02.2022, відповідач мав здійснити 100% попередню оплату (за умовами договору) або повністю оплатити товар після його прийняття (за ст.692 ЦК України), тобто зобов`язання по оплаті товару мали бути виконані ще до початку військової агресії та введення воєнного стану, тому відповідачем не доведено, що зобов`язання за договором невиконані саме у зв`язку з воєнними діями.

Відповідачем також не надано відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), отриманого в порядку, встановленому Регламентом ТПП України, який би підтверджував вплив вказаних обставин на неможливість виконання ним умов договору.

Статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ГК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Однак відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного матеріального становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення тощо, тому відсутні правові підстави для зменшення пені.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та умови договору, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агропродукт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08.03.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова