Постанова

від 20.02.2024 по справі 910/698/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа№ 910/698/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Наїдко Л.В. за ордером;

від відповідача: Пилипчук І.І. самопредставництво;

від третьої особи: Васильєва С.М. самопредставництво;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 (повний текст рішення складено 25.05.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023

у справі № 910/698/23 (суддя: Плотницька Н.Б.)

за позовом Акціонерного товариства "Гідромеханізація."

до Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання укладеною додаткову угоди до договору,

УСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Акціонерне товариство "Гідромеханізація." (далі - позивач, Товариство) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, Київрада) та просило суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 8000000000:90:283:0033) від 06.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1902, укладеного між Київрадою та Товариством, у редакції, що наведена у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги мотивовані тим, що строк дії договору оренди закінчувався 23.07.2022, тому позивач не пізніше ніж за три місяці до його закінчення (до 23.04.2022) мав повідомити про намір продовжити його дію на новий строк, що Товариством було виконано, однак відповідач ухиляється від підписання додаткової угоди, відповідно до положень Закону України "Про оренду землі", Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київради №241/2463 від 20.04.2017 та поданого позивачем відповідачу листа-повідомлення про продовження договору, тому договір оренди земельної ділянки від 06.07.2007 №1902 має бути продовжений шляхом підписання сторонами додаткової угоди до нього. Також вказав, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 100 000,00 грн в суді першої інстанції, 120 000,00 грн в суді апеляційної інстанції та 140 000,00 грн в суді касаційної інстанції, докази на підтвердження будуть подані в порядку, встановленому ч.8 ст.129 ГПК України.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначав, що позивач не реалізував своє право на поновлення договору оренди землі шляхом звернення до орендодавця за три місяці до спливу строку договору оренди з повідомленням про його поновлення, а надана позивачем копія конверту не є належним доказом та не підтверджує направлення листа-повідомлення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08 травня 2023 року позов задоволено.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 8000000000:90:283:0033) від 06.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1902, укладеного між Київською міською радою та Акціонерним товариством "Гідромеханізація.", у редакції, що наведена у резолютивній частині рішення. Стягнуто з Київради на користь Товариства 2684 грн витрат по сплаті судового збору.

12.05.2023 Акціонерним товариством "Гідромеханізація" була подана заява про ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 заяву Акціонерного товариства "Гідромеханізація." про винесення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Київської міської ради на користь Акціонерного товариства "Гідромеханізація." витрати на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Не погодившись з прийнятими рішенням та додатковим рішенням, Київська міська рада звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач не надав належних доказів направлення Київраді листа-повідомлення про поновлення договору оренди, а також не надав доказів подання вказаного листа через скриньку для прийняття вхідної кореспонденції, не зазначив ані дату подання таких документів, ані особу, яка їх подавала; в адміністративній будівлі, де знаходиться Київрада, перебуває також Київська міська військова адміністрація і у квітні 2022 року вона перебувала перед особливою охороною, тому позивач жодним чином не міг подати лист-повідомлення через скриньку для прийняття вхідної кореспонденції; позивач лише 20.06.2022 подав лист-повідомлення від 01.04.2022, що підтверджується доданими до апеляційної скарги документами та поясненнями Департаменту земельних ресурсів (далі - третя особа, Департамент); вхідна поштова кореспонденція реєструвалась у Київраді з 12.03.2022, проте від позивача лист-повідомлення не надходив, а на наданому позивачем конверті відсутній відтиск календарного штемпеля відділення 01044, в якому обслуговується Київрада; внаслідок невиконання позивачем приписів ст.33 Закону України "Про оренду землі" відсутні підстави для задоволення позову; розмір стягнутих додатковим рішенням витрат на правову допомогу в сумі 100 000,00 грн є необґрунтованим, завищеним та неспівмірним зі складністю справи.

Також заявлено клопотання про прийняття до розгляду та врахування додаткових доказів, що додані до скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржувані рішення та додаткове рішення без змін, посилаючись на те, що лист-повідомлення від 01.04.2022 про поновлення договору, разом з пакетом документів, був направлений на адресу Київради 01.04.2022, який був повернутий поштою, і в якості додаткового способу повідомлення позивач подав аналогічний пакет документів через скриньку для прийняття вхідної кореспонденції; суд першої інстанції дослідив оригінал поштового повернення, його вміст було досліджено шляхом відкриття, про що зазначено у рішенні; довідка "ф.20" підтверджує факт повернення поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання"; відповідачем не наведено доводів того, чому наданий поштовий конверт є неналежним доказом, тому він підтверджує, що позивачем дійсно було направлено на адресу Київради лист-повідомлення про поновлення договору; у листі Департаменту від 10.08.2022 висунуто ряд певних умов до позивача, однак на зазначалось про подання листа-повідомлення з пропуском строку, тому позивач мав правомірні очікування на поновлення договору оренди; поточна позиція відповідача прямо суперечить позиції Департаменту і такі дії є непослідовними; враховуючи особливість порядку подання документів через скриньку для прийому вхідної кореспонденції є об`єктивно зрозумілим, що для підтвердження таких обставин не може бути надано будь-яких доказів, оскільки цей факт жодним чином не фіксується документально і відсутній уповноважений працівник зі сторони отримувача; угодою позивача та адвокатського об`єднання погоджено фіксований гонорар за надання правової допомоги у розмірі 100 000,00 грн, тому адвокат не зобов`язаний надавати інформацію щодо ставки вартості години його роботи (із затраченим часом) та вказувати вартість кожної послуги окремо, як про це помилково вказує відповідач; витрати на правову допомогу є реальними, розумними, співмірними із складністю справи, а їх розмір - обґрунтованим. Крім цього, орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 60000,00 грн, докази понесення яких надасть протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також позивач заперечує проти долучення додаткових доказів, які додані відповідачем до апеляційної скарги, оскільки вони вже існували у 2022 році, а позов було подано у січні 2023 року і підчас розгляду справи у суді першої інстанції відповідач та Департамент були обізнані з фактом існування цих документів і не були позбавлені можливості надати їх суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2023 року було зупинено апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №906/1314/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09 січня 2024 року провадження у справі було поновлено.

На підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні оголошувалась перерва з 13 по 20 лютого 2024 року.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу відповідача.

Частиною 3 ст. 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідачем до апеляційної скарги додано копії: листа Департаменту від 08.06.2023; листа-повідомлення від 01.04.2022 про поновлення договору оренди (з відміткою про його реєстрацію Департаментом 20.06.2022); адвокатського запиту №12-12/ від 12.12.2022

Однак, відповідач не зазначає жодних поважних причин, які перешкоджали йому подати вказані докази суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Надані відповідачем нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Гідромеханізація." (наразі - Акціонерне товариство "Гідромеханізація."), як орендарем, та Київською міською радою, як орендодавцем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 28.12.2006 №572/629, за актом приймання передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору оренди об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - мікрорайон Бортничі у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 81,3223 га, цільове призначення - для розробки кар`єру піску №7 для виконання інженерної підготовки території житлових масивів, кадастровий номер - 8000000000:90:283:0033.

Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років (пункту 3.1 договору оренди).

У відповідності до пункту 8.3 договору оренди визначено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Пунктом 11.1 договору оренди передбачено всі зміни та/або доповнення до цього договору вноситься за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є й рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 11.7 договору оренди після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір оренди підписаний представниками орендаря та орендодавця та засвідчений печатками сторін, а також 06.07.2007 посвідчений державним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №1902 та 23.07.2007 зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис за №63-6-00422. Інформація про укладення договору оренди внесена до Державного реєстру правочинів, що підтверджується витягом від 06.07.2007.

Отже, враховуючи умови п.3.1 договору оренди, строк його дії становить - до 23.07.2022.

По акту приймання-передачі земельної ділянки від 23.07.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку площею 81,3223 га з кадастровим номером 8000000000:90:283:0033.

Згідно Довідки №Ю-20354/2016 від 16.02.2016 розмір нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки становить 200 559 191,73 грн.

У Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №21-0028 від 27.09.2021, складеному посадовими особами Департаменту земельних ресурсів, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:283:0033 використовується за цільовим призначенням, на території земельної ділянки проводяться роботи щодо розробки кар`єру піску №7 та складування піску, розташовано техніку (земснаряд, автомобілі, екскаватори), тимчасові споруди (побутові приміщення), водойму, при в`їзді розміщено споруду для охорону і земельна ділянка охороняється.

01.04.2022, тобто більш ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, позивач на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", засобами поштового зв`язку, направив на адресу Київської міської ради лист-повідомлення №01-04/22-1 від 01.04.2022 про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди про поновлення такого договору, довідкою органів Державної фіскальної служби про відсутність заборгованості з орендної плати та копіями установчих документів.

Проте, вказане поштове відправлення не було отримано Київською міською радою та 01.06.2022 було повернуто відправникові у зв`язку із закінченням встановленого строку його зберігання, що підтверджується довідкою ф.20.

Представником позивача було надано суду першої інстанції оригінал вказаного поштового повернення, вміст (наповнення) якого було досліджено судом першої інстанції шляхом його відкриття.

Окрім того, позивач вказує, що у якості додаткового (альтернативного) способу повідомлення - у квітні 2022 року позивачем було подано до Київської міської ради аналогічний пакет документів (лист-повідомлення №01-04/22-1 від 01.04.2022 про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди про поновлення такого договору) через скриньку для прийняття вхідної кореспонденції.

У відповідь на вказаний лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 10.08.2022 за № 05716-9910 повідомив про необхідність надання додаткових відомостей/матеріалів для подальшого опрацювання питання, зокрема щодо виконання зобов`язань з розробки кар`єру, відшкодування відновлювальної вартості зелених насаджень, внесення орендної плати в повному обсязі..

26.10.2022 з метою подальшого опрацювання питання щодо продовження договору, Товариство листом № 26-10/22 надало Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на його прохання необхідні відомості та копії документів.

До вказаного листа, зокрема, було додано лист Головного управління Державної податкової служби в місті Києві від 17.10.2022 № 59370/6/26-15-19-08-09, у якому зазначено про сплату Товариством необхідних платежів із орендної плати з юридичних осіб у Дарницькому районі м. Києва, а саме у 2021 році в сумі 6 769 200,00 грн, у 2022 році - 1 805 100,00 грн. У листі також зазначено, що "згідно з даними інформаційної системи контролюючих органів станом на 14.10.2022 по платнику податків Акціонерному товариству "Гідромеханізація." заборгованість по орендній платі з юридичних осіб відсутня".

Крім цього, до листа Товариства було додано копії: рішення Київської міської ради від 15.04.2022 №4569/4610 (щодо звільнення орендарів комунального майна від сплати орендної плати на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення); спеціального дозволу на користування надрами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 14.06.2010 щодо земельних ділянок №1 площею 2,98 га та №2 площею 81,32 га зі строком дії 3 роки для геологічного вивчення пісків в якості будівельної сировини; протоколу №2122 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.12.2010; спеціального дозволу на користування надрами Державної служби геології та надр України від 11.03.2013 на видобування корисних копали (видобування піску) зі строком дії до 11.03.2031 року; робочого проекту розробки та гірничо-технічної рекультивації Бортницького родовища піску.

09.11.2022 Департамент листом-відповіддю № 05716-13621 повідомив Товариству, що ним не надано документів, зокрема, що підтверджують сплату орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:283:0033) у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки, у зв`язку з чим наразі не вбачаються підстави для опрацювання питання поновлення договору. Також вказує, що Товариство не звільнено від сплати орендної плати за земельні ділянки, які були об`єктами оренди у договорах від 23.07.2007.

Листом від 28.12.2022 за вих. №05708-15509 Департамент, на адвокатський запит представника позивача, повідомив, що він не володіє відомостями щодо задекларованих Товариством сум та наявності/відсутності заборгованості зі сплати орендної плати за запитувані земельні ділянки станом на 12.12.2022,у зв`язку із чим надати інформацію щодо загальної суми заборгованості не вбачається можливим.

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки за результатами звернення до відповідача з урахуванням вимог чинного законодавства з листом щодо поновлення спірного договору оренди землі на той самий строк (на 15 років) на тих самих умовах та укладення відповідної додаткової угоди до Договору в редакції, запропонованій позивачем, від Київської міської ради не одержано згоди на поновлення спірного договору оренди землі та враховуючи, що позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою на даний час, з урахуванням положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 8000000000:90:283:0033) від 06.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1902, укладеного між Київрадою та Товариством, у наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА № 1

до Договору оренди земельної ділянки від 06.07.2007, зареєстрованим за № 1902

м. Київ 27 липня 2022 року

Київська міська рада (ідентифікаційний номер 22883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) - далі у тексті "Орендодавець", в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, який діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - з однієї сторони, та

Акціонерне товариство "ГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ." (ідентифікаційний код 04628646, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, ПРОММАЙДАНЧИК, зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 09.08.1994 р. за № 1 334120 0000 000460) - далі у тексті "Орендар", в особі Голови Правління Колодзяна Юрія Дмитровича, який діє на підставі Статуту, - з другої сторони, уклали цю Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 06.07.2007 року, зареєстрованим за № 1902 (далі - Додаткова угода) про наступне:

1. Сторони вирішили поновити строк дії договору оренди земельної ділянки від 06.07.2007 року, зареєстрованим за №1902 (далі - Договір), на 15 (п`ятнадцять) років, на тих самих умовах, що передбачені Договором та цією Додатковою угодою.

2. Усі інші умови даного Договору незмінні та залишаються чинними у попередній редакції Договору і Сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.

3. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках однакової юридичної сили, по одному для кожної із сторін і становить невід`ємну частину Договору.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ

Київська міська рада

Ідентифікаційний номер 22883141.

Адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Київський міський голова

ОРЕНДАР

Акціонерне товариство "ГІДРОМЕХАНІЗАЦІЯ."

Ідентифікаційний номер 04628646.

Адреса Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, ПРОММАЙДАНЧИК.

Голова Правління

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначав, що позивач не реалізував своє право на поновлення договору оренди землі шляхом звернення до орендодавця за три місяці до спливу строку договору оренди з повідомленням про його поновлення, а надана позивачем копія конверту не є належним доказом та не підтверджує направлення листа-повідомлення, оскільки у вказані періоди Міскрада отримувала поштову кореспонденцію від інших відправників, що підтверджується інформацією з системи СЕД АСКОД.

На підтвердження заперечень Міскрада надала копії: розпорядження заступника міського голови від 17.03.2022 №37 "Про організацію роботи секретаріату Київської міської ради в умовах воєнного стану"; роздруківку з сайту АТ "Укрпошта" щодо роботи поштових відділень у різних регіонах України станом на 28.02.2022 та 01.03.2022; роздруківку екрану з системи СЕД АСКОД щодо реєстрації вхідної кореспонденції у період з 23.02.2022 по 17.03.2022; листа Управління документообігу та аналізу кореспонденції від 01.02.2023 про те, що згідно даних СЕД АСКОД в період з 01.04.2022 по 01.11.2022 документів від Товариства не зареєстровано.

Департамент у письмових поясненнях вказав, що позивач не є належним орендарем, що виключає у нього можливість появи переважного права на поновлення договору оренди, оскільки він не завершив розробку кар`єру, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 10.03.2021, не надав доказів щодо відшкодування відновлювальної вартості зелених насаджень і не подав у встановлений строк лист-повідомлення про щодо поновлення договору оренди.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 8000000000:90:283:0033) від 06.07.2007, а предметом даного спору є вимога про визначення укладеною додаткової угоду до цього договору щодо поновлення строку дії договору на 15 років на тих самих умовах.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Законами України "Про оренду землі", "Про місцеве самоврядування в Україні" тощо.

Відповідно до приписів статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".

Так, статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами 3 і 4 такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 ЗК України.

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Отже, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 ЗК України). Положення частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" як до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", так і після цього залишилися схожими.

При цьому назву статті 33 Закону України "Про оренду землі" було змінено з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк", а з тексту фактично вилучено частини 6- 8, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця, та опис процедури поновлення.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди і на момент звернення з позовом у цій справі) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Таким чином, нова редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі", на відміну від попередньої редакції цієї статті, надає орендарю переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього. Сторони договору оренди можуть погодити істотні умови і укласти новий договір оренди на тих самих або нових погоджених сторонами умовах, але в будь-якому випадку, якщо мова йде про укладення договору оренди щодо земель державної або комунальної власності, укладення нового договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 ЗК України. Також нова редакція цієї статті вже не містить положення про можливість поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк, яке раніше було зазначено в частині 6 цієї статті та фактично встановлювало механізм "мовчазної згоди", який (механізм) після розмежування процедур переважного права та поновлення договору оренди врегульований законодавцем саме у статті 126-1 ЗК України.

Водночас, Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності за результатами розгляду справи №906/1314/21 у постанові від 23.11.2023, до закінчення розгляду якої зупинялось провадження у даній справі, було висловлену правову позицію щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", яку суд відповідно до статті 236 ГПК України повинен застосовувати у подібних правовідносинах.

При цьому, частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням зазначених приписів процесуального законодавства існує необхідність врахування саме останньої правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, викладеної у постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21.

Так, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).

При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.

Відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно із частиною 2 статті 126-1 ЗК України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини 1 статті 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, оскільки стаття 126-1 ЗК України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до зазначеного реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Таким чином, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною 1 статті 126-1 ЗК України. Тобто поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності у процедурі, визначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.

Наведене свідчить про те, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", базується саме на положеннях статті 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Натомість поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" відповідно до розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Матеріалами справи підтверджується, що між Київською міською радою (орендодавець) і ВАТ "Гідромеханізація" (орендар) 06.07.2007 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Договір оренди зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис за №63-6-00422

За змістом положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки) після закінчення строку договору оренди орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, мав за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. При цьому у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови могли бути змінені за згодою сторін. Також згідно з положеннями цієї статті, у разі якщо орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягав поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснювалося листом-повідомленням.

Згідно з пунктом 11.7 договору оренди після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Суд першої інстанції встановив, що більш як за три місяці до спливу строку договору оренди земельної ділянки, позивач із дотриманням порядку, встановленого цим договором та положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі", скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки та повідомив відповідача про свій намір скористатися таким правом на поновлення договору на новий строк шляхом направлення до Київської міської ради як орендодавця 01.04.2022 листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки. Суд першої інстанції також установив, що до листа-повідомлення позивач додав проект відповідної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Проте, як зауважив суд першої інстанції, Київська міська рада вимоги Закону України "Про оренду землі" стосовно розгляду листа-повідомлення від 01.04.2022 про поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом укладення відповідної додаткової угоди або заперечення проти її укладення не виконала та порушила права та охоронювані законом інтереси позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що поштове відправлення з листом-повідомленням не було отримано Київрадою та 01.06.2022 повернуто відправникові у зв`язку із закінченням встановленого строку його зберігання, що підтверджується відповідною довідкою про причини повернення/досилання ф.20. У вказаній довідці зазначена причина повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Суду першої інстанції було надано для огляду оригінал вказаного поштового повернення, вміст (наповнення) якого було досліджено судом, а наданий суду конверт поштового відправлення містить усі необхідні реквізити отримувача, на ньому наклеєна необхідна кількість (необхідної вартості) погашених поштовим відділенням марок, і це свідчить про те, що такий конверт було прийнято до надсилання поштою та надіслано на адресу відповідача. Крім того, довідка ф.20 підтверджує факт повернення поштового відправлення саме у зв`язку з тим, що термін зберігання закінчився, тому наведене свідчить про невчинення саме Київською міською радою дій стосовно отримання вказаного листа.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами підтвердив звернення до відповідача у визначений строк щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, тому відповіді, надіслані позивачу, про пропуск ним строку для укладення додаткової угоди до договору оренди, та висновки відповідача про те, що позивач втратив переважне право на продовження орендних правовідносин, не відповідають дійсним обставинам справи та порушують права позивача.

Наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується факт використання позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:283:0033 за цільовим призначенням, наявність у позивача спеціального дозволу на користування надрами (видобування піску) зі строком дії до 11.01.2031 та відсутність у позивача заборгованості зі сплати орендної плати за землю станом на дату звернення із листом-повідомленням від 01.04.2022.

Крім того, починаючи з 24.02.2022 до квітня 2022 року, місто Київ та прилеглі до нього міста знаходилися в зоні бойових дій, а також потерпали від численних авіаційних, ракетних та артилерійських обстрілів (враховуючи факт військової агресії РФ проти України), тому у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 у м. Києві було фактично призупинено, у тому числі, діяльність Київської міської ради та її виконавчого органу з питань, що не стосуються пріоритетної діяльності у період воєнного стану (що зумовило, у свою чергу, відсутність телефонного зв`язку із працівниками та неможливість відвідування приміщень, зокрема, з метою подання вхідної кореспонденції).

З урахуванням наведених обставин апеляційний господарський суд зауважує, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (як у попередній, так і в чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Подібний висновок також викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/10380/20 та постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 912/1802/21, від 27.09.2022 у справі № 912/1803/21.

Верховний Суд у наведених постановах зауважував, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування як власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря. Водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 23.11.2023 у справі №906/1314/21).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 06.07.2007, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Щодо оскарження додаткового рішення суду, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач вказав, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 100 000,00 грн в суді першої інстанції, 120 000,00 грн в суді апеляційної інстанції та 140 000,00 грн в суді касаційної інстанції, докази на підтвердження будуть подані в порядку, встановленому ч.8 ст.129 ГПК України.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

12.05.2023, тобто в межах п`ятиденного строку після прийняття рішення, Акціонерним товариством "Гідромеханізація." була подана заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій він просив стягнути з відповідача 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Оскільки позов було задоволено в повному обсязі, пов`язані з розглядом справи судові витрати покладаються на відповідача.

За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем були подане клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому він послався на відсутність ставки вартості години роботи адвоката (із зазначеним часом) у наданому договорі, відсутність документів, які б засвідчили кількість затраченого часу на надання послуги або яка вартість кожної наданої юридичної послуги, тощо, тому просив відмовити у задоволенні заяви або зменшити розмір втрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 02/02-21/1 від 02.02.2021, укладеного Акціонерним товариством "Гідромеханізація." (клієнт) з Адвокатським об`єднанням "УНІЛЕКС" (об`єднання); копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 02/02-21/1 від 02.02.2021; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 10.05.2023; копію ордеру на надання правничої допомоги Серія АС № 1048615; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ВЛ № 999.

Згідно з пунктом 1.1 договору про надання правової допомоги № 02/02-21/1 від 02.02.2021 клієнт доручає, а об`єднання зобов`язується надати за винагороду клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором та його додатками.

Відповідно до пункту 2.1 договору про надання правової допомоги об`єднання надає клієнту правову допомогу використовуючи власні ресурси та засоби, а також ресурси третіх осіб. Об`єднання вправі без окремого узгодження із клієнтом залучати до надання правової допомоги третіх осіб за умови дотримання положень цього договору щодо конфіденційності

Клієнт згідно з цим договором сплачує об`єднанню гонорар за фактично надану об`єднанням правову допомогу згідно завдання, а також відшкодовує додаткові витрати, пов`язані із забезпеченням належного виконання завдання (пункт 5.1 договору про надання правової допомоги).

Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 02/02-21/1 від 02.02.2021 погоджено обсяги правової допомоги (завдання на надання правової допомоги) та розмір винагороди, а саме: аналіз можливості визнання укладеною у судовому порядку додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 06.07.2007 за № 1902, укладеного між київською міською радою та АТ "Гідромеханізація.". Вжиття заходів щодо ініціювання судового розгляду спору та представництво інтересів АТ "Гідромеханізація." в суді першої інстанції у справі щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки; розмір винагороди - 100 000 грн 00 коп.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 10.05.2023 на виконання додатку і до договору про надання правової допомоги № 02/02-21/1 під 02.02.2021 об`єднанням було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги (правову допомогу):

- аналіз можливості визнання укладеною у судовому порядку додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 06.07.2007 за № 1902, укладеного між Київською міською радою та AT "Гідромеханізація.";

- підбір нормативно-правової бази, аналіз судової практики з подібних судових справ, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень для AT "Гідромеханізація." щодо можливих варіантів дій, обрання стратегії правового захисту; підготовка та написання позовної заяви для AT "Гідромеханізація." про визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 06.07.2007 за № 1902, укладеного між Київською міською радою та AT "Гідромеханізація.". Збір, опрацювання та підготовка додатків до позовної заяви. Подання позовної заяви до суду (судова справа № 910/698/23);

- ознайомлення з відзивом відповідача (Київської міської ради) на позовну заяву у справі №910/698/23. Підготовка та подання від імені AT "Гідромеханізація." відповіді на відзив;

- ознайомлення з письмовими поясненнями третьої особи (Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА)) у справі № 910/698/2.3. Підготовка та подання від імені AT "Гідромеханізація." додаткових пояснень; Ознайомлення із заявою Благодійної організації "Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва "Київський еколого-культурний центр" про її залучення до участі у справі № 910/698/23 у якості третьої особи. Підготовка та подання від імені AT "Гідромеханізація." заперечень щодо заяви про залучення третьої особи;

- особиста участь представника (адвоката) AT "Гідромеханізація." у судових засіданнях в Господарському суді міста Києва у справі № 910/698/23 щодо розгляду позовної заяви про визнання укладеною додаткової угоди до договору.

Загальна вартість наданих послуг відповідно до підпункту 1 пункту 1 додатку 1 до договору про надання правової допомоги № 02/02-21/1 від 02.02.2021 склала 100 000 грн 00 коп.

В обґрунтування заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу представник Товариства зазначив, що враховуючи наведений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката склали 100 000 грн та, відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України, мають бути покладені на Київську міську раду.

Проаналізувавши умови договору про надання правової допомоги № 02/02-21/1 від 02.02.2021та додатку № 1 до нього, суд першої інстанції вірно зазначив, що сторони у зазначених договорі та додатку № 1 до нього визначили саме фіксований розмір адвокатського гонорару, тобто без прив`язки до обсягу витраченого об`єднанням часу на надання послуг з правничої допомоги.

При цьому, наданий позивачем акт приймання-передачі наданих послуг від 10.05.2023 містить детальний опис наданих Адвокатським об`єднанням "Унілекс" позивачу у цій справі послуг з правничої допомоги на стадії розгляду цієї справи у суді першої інстанції та розмір винагороди за кожним видом послуги.

Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, Товариство довело належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, на суму 100 000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому зазначив про необґрунтованість та неспівмірність розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Оцінивши подане Київрадою клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач просив суд першої інстанції залишити без задоволення заяву про розподіл судових витрат як необґрунтовану, а у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявленої суми, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, стверджуючи про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу, відповідач не зазначив, який, на його думку, розмір витрат є обґрунтованим та до якого розміру відповідач просить суд зменшити витрати позивача на правничу допомогу. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення відповідачем неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката зі складністю справи відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України.

Таким чином, суд першої інстанції надав правову оцінку клопотанню про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та, діючи в межах своїх повноважень, передбачених статтею 129 ГПК України, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, з огляду на недоведення відповідачем неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката зі складністю справи відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі, зазначеному в заяві позивача і вказаний висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України та правовими позиціями Верховного Суду, які підлягають врахуванню всіма судами.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення та додаткового рішення господарського суду першої інстанції.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08 травня 2023 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01 червня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08.03.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка